Кінець епохи пластику: чи зникнуть летючі пакети?

Виробники та експерти попереджають: заборона пластикових пакетів в Україні не подіє, допоки українці не почнуть масово сортувати сміття.

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на tsn.ua.

1 червня Верховна Рада прийняла закон про заборону розповсюдження пластикових пакетів. Супермаркети та заклади громадського харчування більше не зможуть безкоштовно роздавати покупцям тонкі пакетики для круп, овочів чи фруктів. Інакше — штраф від 8 500 до 17 000 гривень, а за повторне порушення доведеться заплатити вдвічі більше.

Щоправда, заборони почнуть діяти поступово — закон набуває чинності лише від січня 2022 року. А заборона на надтонкі пластикові пакети почне діяти лише за півтора року — від 2023-го. Обмеження не поширюються на пакети, які використовують для м’яса та риби, а також на пакети, які є первинною упаковкою для круп.

Основною проблемою в Україні є не пластикові пакети, а відсутність потужностей переробки і культури сортування відходів, кажуть експерти. Відтак, перехід із пакетів, вироблених з первинного поліетилену, на біорозкладні чи інші пакети навряд чи принесе очікуваний результат.

«Біорозкладні пакети, якщо потраплять на полігон, самі по собі не розкладуться — це вже доведено. Для утилізації біорозкладного пакету є ціла інструкція — потрібно дотримуватись певної температури, щотижня перемішувати відходи та контролювати вологість. Тому необхідні спеціальні промислові компостні установки, яких в Україні поки що немає. Без них літаючі пакети нікуди не зникнуть — тільки замість поліетиленових будуть літати біорозкладні», — каже Олександр Лимар.

Утім, як пояснює Олександр Маріковський, можна обійтись і без компостних контейнерів — пакети розкладуться на сміттєзвалищі самі собою, але не за два-три місяці, а за один-два роки.

«Компостування потребує бактерій і певного температурного режиму. На сміттєзвалищі можна досягнути необхідної температури, адже через хімічні процеси нижчі шари нагріваються, через що інколи виникають пожежі. Тому там створюються цілком нормальні умови для переробки біорозкладних пакетів. Але матеріал, з якого вироблені біорозкладні пакети, сам по собі не є шкідливим та забруднюючим», — каже депутат.

Водночас, як пояснюють експерти, в країнах ЄС, де поліетиленові пакети заборонили 2018-го, поступово змінюють ставлення до біорозкладних пакетів саме через проблеми з переробкою. Усе тому, що пересічній людині майже неможливо визначити, яким є пакет — біорозкладним або пластиковим, відтак — таким чином їх і сортувати.

«В Європі налагоджений роздільний збір відходів і переробка поліетиленових пакетів. Але розділити поліетиленові і біорозкладні пакети — нереально. Тому біорозкладні пакети, які містять органічні сполуки, негативно впливають на якість при переробці поліетиленових пакетів», — каже Олександр Лимар.

Насамкінець, Лимар прогнозує, що ситуація з поліетиленовими пакетами в закладах роздрібної торгівлі стане неконтрольованою, і на ринку з’явиться багато «фальсифікату» — звичайних поліетиленових пакетів, що промарковані як біорозкладні.

«Закон дозволяє безкоштовне розповсюдження біорозкладних пакетів, якщо вони мають відповідне маркування. Якщо контроль за великими торговими мережами ще можна уявити — це можуть робити представники Держпродспоживслужби, то контроль за ринками та вуличною торгівлею — ні. Будь-який виробник може поставити маркування «біорозкладний» але перевірити, чи вони такими і є — неможливо. У нас нема відповідних сертифікованих центрів», — каже експерт.