Хвороби та шкідники кущових ягідних культур

Ягідним культурам великої шкоди завдають шкідники та хвороби. Вони пошкоджують усі частини рослин — корені, стебла, бруньки, листки, квітки й плоди, що призводить до ослаблення кущів, значного зниження врожаю, погіршення його якості або й повної загибелі рослин.

Розміри більшості видів шкідників і збудників хвороб рослин дуже невеликі, тому недостатньо досвідчені садівники дізнаються про їхню появу лише після візуального прояву пошкодження рослини, коли вже упущені терміни проведення заходів боротьби з ними.

Формування видового складу шкідливих організмів на ягідних культурах з початку їхньої посадки відбувається різними шляхами, і з віком ягідників шкідлива фауна, яка живиться на них, стає більш різноманітною.

До найшкодочинніших хвороб належать:

Борошниста роса (сферотека). Збудник — гриб Sphaerotheca mors-uvae Berk et Curt. У результаті ураження ним зелені верхівки пагонів укриваються білим борошнистим нальотом.

Стовпчаста іржа. Збудник — гриб Cronartium ribicola Fisch. Хвороба небезпечна тим, що спричинює масове ураження листків, що зумовлює ранній їхній листопад.

Бокальчаста іржа смородини й аґрусу. Збудник — гриб Puccinia caricina DC. За масового прояву хвороба може викликати передчасний листопад у середині літа та призводити до ушкодження й опадання ягід.

Антракноз. Збудник — гриб Drepanopeziza ribis v. Hohn., який має дві форми: f. nigra та f. rubri. Перша уражує смородину, друга — порічки. Спричинює передчасне опадання листя й сильне ослаблення рослин.

Біла плямистість листків (септоріоз). Збудник — гриб Mycosphaerella ribis Kleb. Хвороба проявляється на листках, стеблах, бруньках, рідше на ягодах.

Профілактичні заходи боротьби з основними хворобами кущових ягідних культур:

• використання стійких сортів;

• закладання насаджень здоровим садивним матеріалом;

• осіннє обрізування пошкоджених пагонів, видалення з насадження опалого листя;

• осінній обробіток ґрунту навколо кущів;

• викорінювальне обприскування кущів і ґрунту концентрованим розчином мінеральних добрив (500 г нітроамофоски, 400 г хлористого калію, 500–600 г сечовини на 10 л води) пізно восени або рано навесні, до розпускання бруньок;

• позакореневе обприскування та підживлення мікроелементами: сірчанокислою міддю, сірчанокислим цинком (0,02%-вої концентрації) та комплексними мікродобривами (Авангард Р плодово-ягідні).

До найшкодочинніших шкідників належать: попелиці, кліщі, смородинова склівка, аґрусова вогнівка.

Заселеність і пошкодження насаджень кущових ягідних культур шкідливими організмами і, насамперед, домінуючою групою сисних шкідників знижують урожайність рослин на 30% і більше та погіршують якість ягід.

Із сисних шкідників найбільшої шкоди завдають смородиновий бруньковий і звичайний павутинний кліщі, велика смородинова, аґрусова пагонова та червоносмородинова галова попелиці. У сприятливі для їхнього розвитку роки вони знижують урожайність ягід у 2,5–3,0 раза й суттєво погіршують їхню якість, що проявляється в зменшенні вмісту цукрів і вітаміну С.

Смородиновий бруньковий кліщ (Cecidophyopsis ribis Westw). Основною ознакою пошкодження є видозміна бруньок. Навесні вони нагадують тріснуту головку капусти, не розпускаються, поступово засихають і відмирають, а восени збільшуються у 2–3 рази та набувають округлої форми.

Варто зазначити, що, крім прямої шкоди, цей шкідник є переносником мікоплазмового захворювання смородини — реверсії, яке призводить до порушення процесів зростання та розвитку рослини (деформація листя, проліферація квіток, які перетворюються на групу вузьких лусок і листя). Кущі вироджуються, не плодоносять.

Звичайний павутинний кліщ (Tetranychus urticae Koch). Спричинює пригнічення рослин: унаслідок руйнування хлорофілу в листі й зневоднення тканин підвищується інтенсивність дихання, знижується біохімічна активність листкової поверхні, затримується дозрівання ягід, у яких значно зменшується вміст цукрів і вітаміну С. За високої чисельності кліщів уже з середини липня в рослин смородини настає листопад, який призводить до знесилення та підмерзання пагонів.

Велика смородинова попелиця (Hyperomyzus lactucae Kalt). Спричинює скручування та зморшкуватість листя, яке вкривається жовтувато-зеленими здуттями. Рослини пригні­чені, їхня продуктивність різко знижується.

Червоносмородинова галова попелиця (Cryptomyzus ribis L.). Під дією слинних ферментів шкідника листкова пластинка розростається з утворенням галів (здуттів) та некрозу тканин. За таких пошкоджень у листі порушується процес фотосинтезу, зменшується накопичення вітаміну С, цукрів, що значно погіршує якість ягід.

Аґрусова пагонова попелиця (Aphis grossulariae Kalt). Шкодить аґрусу та смородині. У результаті пошкоджень листочки загинаються донизу, наче притискаються до пагона. Пошкоджені пагони затримуються в рості, міжвузля вкорочуються, а скручене листя нагадує пучок на верхівці пагона. Такі пагони стають тонкими, деформованими, не визрівають.

Слід пам’ятати, що пошкодження рослин попелицями, своєю чергою, сприяє проникненню збудників грибних хвороб. Окрім того, попелиці є переносниками вірусних хвороб, зокрема, вірусу жовтої мозаїки.

Смородинова склівка (Synanthedon tipuliformis CL.). Шкодять лише личинки. Генерація одно-дворічна, зимують гусениці середніх і старших віків усередині пагона, вигризаючи серцевину. Пошкоджені пагони зазвичай в’януть на другий рік після пошкодження. Прихований спосіб життя гусениць, слабкий початковий прояв та розтягнутий період пошкоджень ускладнює боротьбу з цим шкідником. Запобігти поширенню шкідника можна завдяки ретельному догляду за рослинами, правильному формуванню й ранньовесняному обрізуванню кущів із видаленням і спалюванням усіх заражених пагонів. Пошкоджені пагони слід зрізати біля поверхні ґрунту, не залишаючи пеньків або сучків, і замазувати великі зрізи варом.

Аґрусова вогнівка (Zophodia grossulariella Zinck). Шкодять гусениці, які вигризають насіння і частково м’якоть зав’язі, що призводить до передчасного опадання ягід. З огляду на те, що шкідник зимує в ґрунті, на глибині до 5 см, науковці Інституту захисту рослин НААНУ запропонували такий екологічно безпечний захід обмеження його чисельності, як нанесення мульчувального шару торфу завтовшки 9 см усередині куща та біля кореневої шийки, який перешкоджає вильоту імаго в період весняної реактивації.

Для закладання високопродуктивних ягідних насаджень використовують здорові сертифіковані саджанці. Насадження утримують у чистому від бур’янів стані, оскільки влітку кліщі та попелиці заселяють багато трав’янистих рослин, які є резерваторами їхнього розмноження. Обмежують чисельність сисних фітофагів їхні природні вороги: жуки та личинки кокцинелід, личинки мух сирфід, хижі галиці, личинки золотоочок, клопи, хижі кліщі, трипси. Ефективне застосування біологічних препаратів за температури понад 20°С — двічі-тричі з інтервалом у сім-вісім днів. Знищення брунькового кліща проводять пізно восени або рано навесні, до розпускання бруньок, оскільки в цей період вони добре помітні. Зрізують та спалюють пошкоджені гілки, а за сильного заселення видаляють кущі з ягідника. Ґрунт, де зростали кущі, обробляють вапняно-сірчаним розчином (1 частина гашеного вапна і 2 частини сірки на 17 частин води або колоїдною сіркою — 150 г на 10 л води).

В інтенсивних технологіях вирощування за виникнення епіфітотій хвороб і перевищення ЕПШ шкідників профілактичними заходами боротьби не обмежуються. В такому разі використовують цілий спектр сучасних фунгі­цидів і інсектицидів (акарицидів).

Проти грибних хвороб застосовують літнє обприскування відразу ж після цвітіння та через 10–12 днів після першого обприскування й після збирання врожаю — 1%-вою бордоською рідиною або її замінниками (Чемпіон, ЗП, Медян Екстра 350 SC, к. с.).

Проти сисних фітофагів ефективне обприскування насаджень до розпускання бруньок за середньодобової температури повітря не вище як 5°C препаратом 30-Д або Актелліком 500 ЕС к.е — на початку заселення рослин сисними шкідниками і не пізніше ніж за 20 днів до збору врожаю.

І. Рожко, І. Гель, кандидати с.-г. наук, доценти,

Львівський національний аграрний університет

Журнал «Пропозиція», №1, 2020 р.