Спецможливості
Агрохімія

Хвороби озимої пше­ниці

06.12.2016
27303
Хвороби озимої пше­ниці фото, ілюстрація
Озима пшениця

Значних недоборів і втрат урожаю пшениці озимій завдають паразитарні хвороби, серед яких значним поширенням вирізняються сажкові й іржасті захворювання, кореневі гнилі, борошниста роса, септоріоз листя і колоса, піренофороз, фузаріоз колоса, альтернаріоз, тифульозна і склероціальна гнилі, оливкова і снігова пліснява, чорний плямистий та базальний бактеріози, вірусні хвороби. Відтак пшениця озима потребує постійного контролю й захисту.

 

 

 

Саж­кові хво­ро­би зу­мов­лю­ють як відкриті не­до­бо­ри вро­жаю в ре­зуль­таті ут­во­рен­ня спо­ро­вої ма­си замість зер­на в ко­лоссі, так і при­хо­вані втрати. Нерідко на інфіко­ва­них рос­ли­нах хвороба не про­яв­ляється за­вдя­ки ак­тивній ре­акції на її збуд­ни­ка, що за­вер­шується де­ге­не­рацією гриб­ниці па­то­ге­ну. Про­те на за­хис­ну ре­акцію рос­ли­на ви­т­ра­чає ба­га­то енергії, пла­с­тич­них ре­чо­вин, і це не­га­тив­но по­зна­чається на її роз­вит­ку та про­дук­тив­ності. Ура­жені про­ро­ст­ки пше­ниці ози­мої уповільню­ють свій ріст і роз­ви­ток, ча­с­ти­на їх ги­не, внаслідок чо­го зни­жу­ють­ся схожість і гу­с­то­та посівів.

При­хо­вані не­до­бо­ри вро­жаю че­рез твер­ду саж­ку зу­мов­лені тим, що ма­са на­зем­ної ча­с­ти­ни в рос­лин, які оду­жа­ли від хво­роб, змен­шується на 30–40%, відповідно до­вжи­на стеб­ла й ко­ло­са втра­чає 15–20% порівня­но з неінфіко­ва­ни­ми рос­ли­на­ми; у ко­лосі на 10–15% фор­мується мен­ше зер­нин, змен­шується ма­са 1000 зер­нин. При­хо­вані не­до­бо­ри вро­жаю іноді вдвічі-вчетверо пе­ре­вер­шу­ють відкриті втрати в ре­зуль­таті ут­во­рен­ня чор­ної спо­ро­вої ма­си замість зер­на в ко­лосі ура­же­них рос­лин. За силь­но­го ура­ження не­добір уро­жаю мо­же ста­но­ви­ти по­над 15–20%.

За роз­вит­ку стеб­ло­вої саж­ки хворі рос­ли­ни да­ють уп’яте­ро мен­ший уро­жай ма­си, змен­шується про­дук­тив­на ку­щистість. Не­добір уро­жаю зер­на в по­льо­вих умо­вах відповідає відсот­ку ура­же­них рос­лин. Кар­ли­ко­ва саж­ка — шкід­ливіша за твер­ду. Ура­жені посіви май­же не фор­му­ють уро­жай.

Іржа­с­ті хво­роби складні тим, що їхні збуд­ни­ки, фор­му­ю­чи урединії і телії, роз­ри­ва­ють епідерміс і та­ким чи­ном завдають рос­лині ти­сячі ран, на за­руб­цю­ван­ня яких во­на ви­т­ра­чає знач­ний за­пас енер­ге­тич­них і пла­с­тич­них ре­чо­вин, у ре­зуль­таті чо­го сут­тєво зни­жується про­дук­тивність культури. В ура­же­них рослинах зменшується асиміля­ційна по­верх­ня, по­ру­шу­ють­ся фізіоло­гічні й біохімічні про­це­си, підви­щується транспірація і ди­хан­ня, зни­жує­ться їхня зи­мо- і по­су­хостій­кість. Хворі рос­ли­ни суттєво втра­ча­ють про­дук­тив­ність, що по­зна­чається не ли­ше на кіль­кості, а й на якості от­ри­ма­но­го вро­жаю. Ура­жені рос­ли­ни, як пра­ви­ло, фор­му­ють неви­пов­не­не насіння. Ут­ра­ти вро­жаю від бу­рої іржі за­ле­жать від термінів мак­си­маль­но­го її роз­вит­ку, стійкості сор­ту, тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня і мо­жуть ся­га­ти від 3 до 10–20 ц/га й більше. Вод­но­час знач­но погіршу­ють­ся якісні по­каз­ни­ки — змен­шується на­ту­ра зер­на, скло­подіб­ність, уміст си­рої клей­ко­ви­ни, си­ла бо­рош­на.

Бо­рош­ни­с­та ро­са змен­шує асимі­ля­­ційну по­верх­ню листків, руй­нує хло­ро­філ та інші пігмен­ти, в ре­зуль­таті чо­го погіршується інтен­сивність фо­то­син­те­зу. За інтен­сив­но­го ура­ження упо­віль­нюється роз­ви­ток ко­ре­не­вої си­с­те­ми, зни­жується ку­щистість рос­лин, за­три­мується ко­лосіння, при­ско­рюється до­зрі­ван­ня. Ма­са 1000 зе­рен із силь­но ура­же­них бо­рош­ни­с­тою ро­сою рос­лин, порівня­но зі здо­ро­ви­ми, зни­жується з 46 до 40 г, чис­ло зе­рен в од­но­му ко­лосі — від 22 до 20, ви­со­та рос­лин — від 105 до 88 см. Не­добір уро­жаю пше­ниці від ураження бо­рош­­ни­с­тою ро­сою є знач­ним за умо­ви інтен­сив­но­го ура­жен­ня пра­пор­це­во­го і дру­го­го листків рос­ли­ни і ста­но­вить 10–15, а іноді 30–50%.

Збуд­ни­ки ко­ре­не­вих гни­лей ура­жують ко­ре­не­ву і при­ко­ре­не­ву ча­с­ти­ни стеб­ла, ча­с­то провідну си­с­те­му, внаслідок чо­го рос­ли­ни ста­ють не­до­роз­ви­ну­ти­ми, з жов­ти­ми чи пля­ми­с­ти­ми ли­ст­ка­ми. У хво­рих рос­лин відми­ра­ють про­дук­тивні чи ста­ють ламкими стеб­ла, спо­с­терігається їхня пу­с­то- й біло­ко­лосість, плюсклість зер­на. У зв’яз­ку з істот­ним по­теплінням осінньо­го періоду ве­ге­тації ози­мої пше­ниці її посіви потребують ефек­тивнішо­го, дієвішо­го, за­хи­с­ту від ко­ре­не­вих гни­лей.

Зви­чай­на (гельмінто­с­поріоз­на) і фу­заріоз­на ко­ре­неві гнилі ду­же шкід­ливі у фазі про­ростків. Так, на ранніх ета­пах он­то­ге­не­зу ози­мої пше­ниці на штуч­но­му інфекційно­му тлі ма­са хво­рих про­ростків змен­шується на 14–21, ма­са ко­ренів — на 28–36% від­повідно. В ура­же­них фу­заріоз­ною ко­ре­не­вою гнил­лю рос­лин, порівня­но зі здо­ро­ви­ми, ви­со­та сте­бел мен­ша на 10–12%, до­вжи­на ко­ло­са — на 12–14%, кількість зе­рен у ко­лосі — на 35–40,5, а їхня ма­са — на 40–46%. У період ве­ге­тації хво­ро­ба при­зво­дить до зріджу­ван­ня по­сівів і відми­ран­ня про­дук­тив­них сте­бел. Ча­с­ти­на ура­же­них сте­бел ут­во­рю­є не­до­роз­ви­не­ний ко­лос із плюск­лим на­сінням, іноді спо­с­терігається пу­с­то­ко­лосість.

Збуд­ни­ки фу­заріоз­ної ко­ре­не­вої гнилі, за­се­ля­ю­чи ко­ло­с­ки пше­ниці та інших злаків, спри­чи­ня­ють фу­заріоз ко­ло­са. Во­ни за­бруд­ню­ють зер­но міко­ток­си­на­ми, роб­лять йо­го не­при­дат­ним і навіть не­без­печ­ним для їжі лю­дей чи тва­рин. У ре­зуль­таті роз­вит­ку хво­ро­би змен­шується вро­жайність і ма­са зер­на. В ура­же­них рос­лин во­но бу­ває насті­ль­ки лег­ким, що під час об­мо­ло­чування відвіює­ться. Ура­же­не зер­но або повністю втра­чає схожість, або після йо­го ви­­сівання в ґрунт фор­му­ють­ся про­ро­ст­ки з оз­на­ка­ми фу­заріоз­ної ко­ре­не­вої гнилі.  Шкід­ливість офіобо­льоз­ної ко­ре­не­вої гнилі у фазі сходів при­зво­дить до зни­жен­ня ма­си ко­ренів рос­лин на 20–25%, про­дук­тив­на ку­щистість змен­шується до 10%. Шко­да від офіо­бо­льо­зу ви­яв­ляється та­кож у по­ру­шен­ні вод­но­го ба­лан­су, уповіль­нен­ні про­цесів за­с­воєння по­жив­них ре­чо­вин із ґрунту, за­ку­по­ренні провідної си­с­те­ми. Інфіко­вані рос­ли­ни гос­тро відчу­ва­ють дефіцит во­ло­ги й по­жив­них ре­чо­вин. Ок­ремі уражені рослини ги­нуть, інші за­три­мують­ся в рості й роз­вит­ку, пе­­ред­час­но дозріва­ють, нерідко спо­с­те­рігається біло- та пу­с­то­ко­лосість. Кількість зе­рен у ко­лоссі змен­шується до 50%, ма­са 1000 зе­рен — на 10–15%. Ви­со­кий сту­пінь ура­жен­ня рос­лин фік­су­ють у фа­зи мо­лоч­ної та мо­лоч­но-вос­ко­вої стиг­лості, ко­ли при­пи­няється фор­му­ван­ня но­вих ко­ренів. За інтен­сив­но­го роз­вит­ку хво­ро­би не­добір уро­жаю мо­же ся­га­ти 70%. Це за­ле­жить від фа­зи роз­вит­ку, ко­ли відбу­ло­ся за­ра­жен­ня рос­лин та фак­торів зовнішньо­го се­ре­до­ви­ща.

Цер­ко­с­по­ре­ль­оз­на ко­ре­не­ва гниль спри­чи­няє без­лад­не ви­ля­ган­ня рос­лин і ла­ман­ня сте­бел біля ос­но­ви. Внаслідок роз­вит­ку за­хво­рю­ван­ня руй­ну­ють­ся провідна й опор­на си­с­те­ми стебла. Збуд­ни­ки хво­ро­би за­ку­по­рю­ють про­відні су­ди­ни, що бло­кує про­хо­д­жен­ня во­ди та міне­раль­них ре­чо­вин до на­зем­ної ча­с­ти­ни рос­ли­ни, а це суттєво змен­шує ма­су зер­на. За роз­вит­ку цер­ко­с­по­ре­ль­оз­ної ко­ре­не­вої гнилі в рос­лин кількість зе­рен з од­но­го ко­ло­са змен­шується на 4–6, ма­са 1000 зе­рен — на 20–30%. Не­добір уро­жаю зер­на че­­рез цер­ко­с­по­ре­ль­оз, за­леж­но від інтен­сив­ності роз­вит­ку хво­ро­би й фа­зи, в якій відбу­ло­ся за­ра­жен­ня рос­ли­ни, мо­­­­же ся­га­ти по­над 30%.

За роз­вит­ку гос­трооб­лямівко­вої (ри­зок­тоніоз­ної) пля­ми­с­тості у фа­зі сходів відбу­вається відми­ран­ня ура­же­них про­ростків, за ура­ження рос­лин у пізніші фа­зи кількість зе­рен у ко­лосі інфіко­ва­них рос­лин змен­шується на 10–15%, ма­са 1000 зе­рен — на 1–3, не­добір уро­жаю мо­же ся­га­ти 15%.

Збуд­ни­ки сеп­торіозу ли­с­тя при­зво­дять до суттєвих змін фізіоло­го-біохі­міч­них про­цесів у рос­лин­но­му ор­ганіз­мі. В ли­ст­ках ура­же­них рос­лин пше­ниці вміст хло­рофілу зни­жується на 15–70%, ас­корбіно­вої кис­ло­ти — на 30–60 мг/%, інтен­сивність фо­то­син­те­зу — в чо­ти­ри-дев’ять разів, інтен­сивність ди­хан­ня — на 4–17%. Під впли­вом хво­ро­би в рос­лин погіршу­ють­ся ос­новні по­каз­ни­ки струк­ту­ри вро­жаю. Кількість зе­рен у ко­лосі зни­жується від 41 до 36 оди­ниць, кількість не­ви­пов­не­но­го насіння в уро­жаї зро­с­тає від 3 до 40%, ма­са 1000 зе­рен змен­шується май­же в 1,5 ра­зу. Ко­жен відсоток ура­жен­ня рос­лин сеп­торіо­зом відповідає змен­шен­ню ма­си зер­на за­леж­но від стійкості рос­лин на 0,2– 0,5%. У зерні хво­рих рос­лин зни­жує­ть­ся вміст білко­во­го азо­ту на 0,3%, енер­гія про­ро­с­тан­ня — на 14–16%, по­льо­ва схожість — на 7–10%. Не­добір уро­жаю мо­же ся­га­ти понад 30%.

Шкідливість піре­но­фо­ро­зу по­ля­гає у змен­шенні асиміляційної по­верхні листків і вмісту су­хих ре­чо­вин, суттєво­му зни­женні ма­си 1000 зе­рен. За інтен­сив­но­го ура­жен­ня рос­лин піре­но­фо­ро­зом уко­рочується ко­лос. Си­ту­ація погіршується у разі мінімального об­робітку ґрунту. Ве­ли­чи­на не­до­бо­ру вро­жаю варіюється за­леж­но від інфекцій­но­го на­ван­та­жен­ня і фа­зи по­чат­ко­во­го за­ра­жен­ня рос­лин, на­си­чен­ня сівозміни зла­ко­ви­ми куль­ту­ра­ми, три­ва­лості спри­ят­ли­вих по­год­них умов для роз­вит­ку хво­ро­би впро­довж ве­ге­тації, сор­то­вих особ­ли­во­с­тей і мо­же ста­но­ви­ти від 20 до 50%.

За ура­ження листків пше­ниці аль­тер­наріозом змен­шується асиміля­цій­на по­верх­ня рос­лин, що при­зво­дить до зни­жен­ня їхньої про­дук­тив­ності. Ура­же­не чор­ним за­род­ком насіння — фізіоло­гіч­но не­до­роз­ви­не­не. Во­но має низь­ку енергію про­ро­с­тан­ня і схо­жості. Ви­ро­щені з та­ко­го насіння рос­ли­ни від­ста­ють у рості й роз­вит­ку, внаслідок чо­го суттєво змен­шується вро­жай. Крім цьо­го, збуд­ни­ки аль­тер­наріозу про­ду­ку­ють у різних комбінаціях біологічноак­тивні ре­чо­ви­ни — ток­си­ни (аль­тер­на­ріол, мо­но­ме­ти­ло­вий ефір аль­тер­наріо­лу, аль­те­ну­ен, тен­ток­син, те­т­раліни то­що), які є силь­ни­ми алер­ге­на­ми й не­без­печні для здо­ров’я лю­дей і тва­рин.

Запізнен­ня зі зби­ран­ням уро­жаю пше­ниці у во­ло­гу по­го­ду при­зво­дить до інтен­сив­но­го ура­жен­ня рос­лин олив­ко­вою пліснявою і до по­чорніння всієї на­зем­ної ма­си рос­лин. Ура­же­не насіння плюскле, ха­рак­те­ри­зується низь­кою енергією про­ро­с­тан­ня і схожістю, має низькі тех­но­логічні якості. Не­добір уро­жаю в ро­ки інтен­сив­но­го роз­вит­ку хво­ро­би мо­же ся­га­ти по­над 10–15%.

За інтен­сив­но­го роз­вит­ку сніго­вої плісняви, скле­роціаль­ної і ти­фу­ль­оз­ної гнилей відбу­вається суттєве зрі­дже­н­ня посівів — рос­ли­ни ги­нуть. У та­ких ви­пад­ках пло­щу пе­ресіва­ють або підсіва­ють яро­ву куль­ту­ру. Шкідливість сніго­вої плісняви по­ля­гає в то­му, що ура­же­не на­сіння, як пра­ви­ло, фізіологічно не­до­ роз­ви­ну­те, має низь­ку енергію про­ро­с­тан­ня і схожість. Рос­ли­ни із та­ко­го на­сі­ння відста­ють у рості й роз­вит­ку, на більшості з них про­яв­ляється ко­ре­не­ва гниль, спо­с­терігається не­до­роз­ви­не­ність і відми­ран­ня про­дук­тив­них сте­бел, що відчут­но змен­шує уро­жай. Ура­жен­ня ти­фу­ль­оз­ною гнил­лю спо­с­тері­гає­ться частіше на важ­ких за­пли­ва­ю­чих ґрунтах, особ­ли­во на ділян­ках, що за­рос­ли пирієм, який є ре­зер­ва­то­ром ін­фек­ції. Силь­но ура­жені рос­ли­ни ги­нуть. Це спри­чи­няє зріджен­ня посівів. Ті, що оду­жу­ють, ма­ють удвічі мен­шу про­дук­тивність сте­бел, а кількість зе­рен у ко­лосі та їхня за­­­­галь­на ма­са змен­шу­ють­ся на 30–40%.

У ре­зуль­таті роз­вит­ку чор­но­го пля­ми­с­то­го й ба­заль­но­го бак­теріозів шко­да про­яв­ляється в уко­ро­ченні ко­ло­са, змен­шенні кількості ко­ло­сочків і зер­на в ко­лосі, збільшенні кількості не­до­роз­­ви­не­них і сте­риль­них (пу­с­тих) ко­лос­ків. Сфор­мо­ва­не плюск­ле насіння має слабку енергію про­ро­с­тан­ня, погану схожість, низь­ку тех­но­логічну якість. За ви­­­сі­вання за­ра­же­но­го насіння у ґрунт ін­­фек­ція ди­фуз­но по­ши­рюється на про­ро­ст­ки, ча­с­ти­на яких ги­не до по­яви їх на по­­верх­ні ґрунту, відбу­вається зріджен­ня посівів.

Унаслідок ура­ження рос­лин російською мо­заїкою ті во­се­ни по­си­ле­но ку­щать­ся, ут­во­рю­ю­чи ніби ро­зет­ку ли­с­тко­вих пла­с­ти­нок із мо­заїчним роз­маїт­тям. Ли­ст­ки в ура­же­них рос­лин ста­ють товщі, жорсткіші — як в осо­ки. Навесні на них про­яв­ляється хло­роз. За силь­но­го ура­жен­ня такі рос­ли­ни в’януть і відми­ра­ють. За не­знач­но­го про­яву мо­заїки ли­ст­кові пла­с­тин­ки грубіша­ють, рос­ли­ни відста­ють у рості й роз­вит­ку, ма­ють кар­ли­ко­вий ви­гляд. Внаслідок ура­же­ння в них збіль­шується кількість сте­бел, про­те ко­лос на них пе­ре­важ­но не фор­мується. На ок­ре­мих інфіко­ва­них рос­ли­нах ко­лос фор­мується зі спо­тво­ре­ни­ми квітка­ми, ча­с­то сте­риль­ний, іноді ут­во­рюється зер­но, але во­но плюск­ле і зде­фор­мо­ва­не.

Рос­ли­ни, ура­жені віру­сом сму­га­с­тої мо­заїки, за­три­му­ють­ся в рості й фор­му­ють плюск­ле зер­но. Іноді во­но зов­сім не ут­во­рюється. У спри­ят­ливі для роз­вит­ку інфекції ро­ки вірус мо­же спри­чи­ни­ти по­вну за­ги­бель або втра­ту 30–50% уро­жаю.

За роз­вит­ку фіто­плаз­мо­вої кар­ли­ко­вості (блідо-зе­ле­на кар­ли­ковість) пше­ниці інфіко­вані рос­ли­ни відста­ють у рості й роз­вит­ку, спо­с­теріга­ється над­мірне їхнє кущіння, фор­му­ван­ня «щільної ро­зет­ки», у фазі ви­ходу в труб­ку во­ни від­ми­­ра­ють. У кар­ли­ко­вих рос­лин ли­ст­ки блідо-зе­лені, кількість па­гонів збіль­шує­ться, ко­лос спо­твор­ений, зі сте­риль­ни­ми квітка­ми. Пе­ред­час­но відми­ра­ють ли­ст­ки (у фазі ко­ло­сіння). Ура­жені рос­ли­ни здебільшого не фор­му­ють про­дук­тив­них сте­бел.

Ко­жен зі збуд­ників зга­да­них за­хво­рю­вань у ре­зуль­таті три­ва­лої ево­люції в си­с­темі рос­ли­на — жи­ви­тель — па­то­ген при­сто­су­вав­ся до надійних, до­б­ре за­хи­ще­них, місць ре­зер­вації інфекції і швид­ких шляхів її поширен­ня під час ве­ге­тації рос­лин. У зв’яз­ку з цим ко­жен то­ва­ро­ви­роб­ник по­ви­нен чітко зна­ти дже­ре­ла пер­вин­ної інфекції збуд­ників хвороб, звідки щорічно роз­по­чи­нається роз­ви­ток то­го чи іншо­го за­хво­рю­ван­ня.

Так, ос­нов­ним дже­ре­лом інфекції збуд­ників твер­дої, стеб­ло­вої і кар­ли­ко­вої са­жок є за­спо­ре­не насіння (по­верх­не­ва інфекція) і за­спо­ре­ний ґрунт (ґрун­­то­ва інфекція); збуд­ни­ка ле­тю­чої саж­ки — за­ра­же­не насіння, в яко­му збе­рі­гається гриб­ни­ця па­то­ге­ну (внут­рішня інфекція); лінійної стеб­ло­вої іржі злаків — ура­жені решт­ки; бу­рої іржі пше­ниці й жов­тої іржі злаків — ура­жені па­да­ли­ця ози­мої пше­ниці (са­мосіви) та осінні посіви ози­мої пше­ниці і ба­га­то­річ­­них зла­ко­вих трав; зви­чай­ної та фу­­заріоз­ної ко­ре­не­вих гни­лей, сеп­то­ріозу та фу­за­ріо­зу ко­ло­са, аль­тер­наріо­зу — за­ра­же­не насіння (по­верх­не­ва і внут­ріш­ня ін­фек­ції), ура­жені решт­ки й ґрунто­ва інфек­ція; офіобо­льоз­ної, ри­зок­тоніоз­ної та цер­ко­с­по­ре­ль­оз­ної ко­ре­не­вих гни­лей, сеп­торіозу ли­с­тя, пі­ре­но­фо­ро­зу — рос­линні решт­ки і ґрунто­ва інфекція; чор­но­го пля­ми­с­то­го та ба­заль­но­го бак­те­ріо­зів — за­ра­же­не на­сіння і ча­ст­ко­во решт­ки, що не пе­ре­гни­ли в ґрунті; сні­го­вої плісняви, скле­ро­ціа­ль­­ної і ти­фу­ль­оз­ної гнилей — ґрунто­ва інфекція; ві­­рус­них хво­роб — ура­жені з осені рос­ли­ни пше­ниці ози­мої, до­дат­ко­во — сисні ко­ма­хи — пе­ре­нос­ни­ки віру­сів і фіто­плазм.

Висновок

Ефек­тив­но­го за­хи­с­ту пше­ниці ози­мої від хво­роб мож­на до­сяг­ти ли­ше за умов, ко­ли за­хо­ди в осінній період спря­му­ва­ти в пер­шу чер­гу на ра­ди­каль­не об­ме­жен­ня або зни­щен­ня дже­ре­ла інфек­ції, бло­ку­ван­ня чи уповільнен­ня шляхів її по­ши­рен­ня в період по­чат­ку ве­ге­тації рос­лин.
Ре­алізу­ва­ти це мож­на шля­хом ви­ко­нан­ня низ­ки ор­ганізаційно-гос­по­дарсь­ких, се­лекційно-насіннєвих, аг­ро­техніч­них, хімічних, біологічних та інших за­ходів з ура­ху­ван­ням за­ко­номірно­с­тей роз­вит­ку хво­роб і фіто­санітар­но­го ста­ну посівів. Пер­шо­чер­го­ва ме­та за­хис­них за­ходів по­ля­гає у змен­шенні по­ши­рен­ня і роз­вит­ку хво­роб до еко­номічно невід­чут­но­го рівня їхньої шкідли­вості. Їх вар­то спря­му­ва­ти на оп­тимізацію хімічно­го за­хи­с­ту пше­ниці на ос­нові кри­теріїв доцільності за­сто­су­ван­ня фунгіцидів за­леж­но від фіто­санітар­но­го ста­ну посівів, сту­пе­ня стійкості сортів до хво­роб. 

 

І. Мар­ков, про­фе­сор,
В. За­рем­ба, на­ук. співробітник НУБіП Ук­раїни

 

Інформація для цитування

Як шкодять пшениці озимій хвороби і де зберігаються в зимовий період їхні збудники? / І. Мар­ков, В. За­рем­ба // Пропозиція. — 2016. — № 11. — С. 78-82

 

Осередок уражених рослин озимої пшениці сніговою пліснявою після сходження снігу рано навесні
Осередок уражених рослин озимої пшениці сніговою пліснявою після сходження снігу рано навесні
Зовнішні ознаки прояву твердої сажки на колоссі
Зовнішні ознаки прояву твердої сажки на колоссі
Зернівки пшениці: зліва — уражені твердою сажкою (спорові мішечки, соруси)
Зернівки пшениці: зліва — уражені твердою сажкою (спорові мішечки, соруси)
Летюча сажка пшениці: зліва — здоровий колос; справа — уражений хворобою
Летюча сажка пшениці: зліва — здоровий колос; справа — уражений хворобою
Рослина, уражена звичайною (гельмінто-споріозною) гниллю, фаза осіннього кущіння
Рослина, уражена звичайною (гельмінто-споріозною) гниллю, фаза осіннього кущіння
Діагностичні ознаки прояву церкоспорельозної кореневої гнилі
Діагностичні ознаки прояву церкоспорельозної кореневої гнилі
Діагностичні ознаки офіобольозної кореневої гнилі на молодих рослинах  пшениці озимої у фазі кущення
Діагностичні ознаки офіобольозної кореневої гнилі на молодих рослинах пшениці озимої у фазі кущення
Симптоми офіобольозної кореневої гнилі на рослинах у фазі молочно-воскової стиглості
Симптоми офіобольозної кореневої гнилі на рослинах у фазі молочно-воскової стиглості
Розвиток борошнистої роси на листках падалиці озимої пшениці
Розвиток борошнистої роси на листках падалиці озимої пшениці
Жовта іржа
Жовта іржа
Зовнішній вигляд зерна, зібраного з ураженого колосу фузаріозом
Зовнішній вигляд зерна, зібраного з ураженого колосу фузаріозом
Ключові слова: Зернові колосові

Інтерв'ю
AgroGeneration є одним із провідних агрохолдингів України не лише за обсягами виробничих площ, а й за операційною ефективністю. Головний напрямок діяльності компанії – виробництво зернових та олійних
Керівник сектору продажів ГК "БІОНОРМА" Мирослава Мазур
Нещодавно в Києві пройшла виставка «АгроВесна-2019», в якій взяв участь провідний вітчизняний виробник біопрепаратів — група компаній «БІОНОРМА». Про масштаби участі у виставці, її результати та також про те, що викликало найбільший... Подробнее

1
0