Спецможливості
Технології

Хвороби цукрових буряків

14.06.2021
3453
Хвороби цукрових буряків фото, ілюстрація

Багаторічний моніторинг хвороб у посівах цукрових буряків засвідчив, що в Україні найпоширеніші грибні хвороби, зокрема церкоспороз і борошниста роса, менш поширені — пероноспороз, фомоз, фузаріозне в’янення, іржа, рамуляріоз. У деяких регіонах спостерігається ураження бактеріальною плямистістю та вірусними захворюваннями — ризоманією і жовтяницею коренеплодів.

 

 

 

 

 

Поширення та розвиток хвороб значно залежать від стійкості сорту, погодних умов, системи агротехнічних заходів. Технологія вирощування цукрових буряків потребує комплексного підходу до агротехніки та захисту посівів від хвороб, шкідників і бур’янів. Водночас важливо дотримуватись сівозміни, ретельно підходити до вибору сорту, підготовки ґрунту й насіння, забезпечення посі­вів потрібними елементами живлення.

Із року в рік на посівах цукрових буряків спостерігається їхнє ураження церкоспорозом. Це захворювання спричиняє втрати врожаю до 40% і навіть більше. Потерпають від захворювання й столові буряки.

ЦеркоспорозЦеркоспороз проявляється на добре розвинутих листках бурякових рослин наприкінці червня — на початку липня та спостерігається до завершення вегетації буряків. Ознакою захворювання є поява дрібних округлих світло-бурих плям діаметром 2–4 мм із червоною або червоно-бурою облямівкою. На старих листках вони бувають більших розмі­рів (до 10 мм у діаметрі). В процесі старіння й за підвищеної вологості плями розростаються. За дуже сильного ураження листки швидко засихають, скручуючись донизу, і відпадають. Молоді листочки здебільшого не уражуються хворобою.

Коренеплоди уражених рослин сильніше загнивають у період зберігання.

Характерна ознака плям — утворення на їхній поверхні сріблястого нальоту (спороношення), який складається з конідієносців і конідій збудника хвороби — незавершеного гриба Cercospora betiсola Sacc. Цей наліт утворюється здебільшого у вологу погоду або після випадання рясної роси. По ньому можна відрізнити церкоспороз від інших плямистостей, які подекуди виникають одночасно.

Відзначають, що найбільший розвиток хвороби відбувається наприкінці липня — на початку серпня, оскільки цьому сприяють тепла погода (середня температура — 20…25°С вдень та не менше ніж 15°С вночі) та підвищена вологість повітря (не нижче ніж 70–75%). Розвиток церкоспорозу посилюється, якщо тривалі періоди вологої погоди змінюються посушливими періодами, які спричинюють пригнічення розвитку буряків, фізіологічне старіння листків, зниження їхньої стійкості до захворювання. За нестачі вологи уражені листки швидше засихають.

У період вегетації рослин захворювання поширюється конідіями. Зимує збудник хвороби у вигляді грибниці на уражених рослинних рештках. Життєздатність гриба у верхніх шарах ґрунту зберігається до трьох років.

Шкідливість хвороби полягає в посиленні транспірації, зменшенні асиміляційної здатності, порушенні азотного обмі­ну. Замість уражених листків, що відмирають, рослина утворює нові, витрачаючи на це велику кількість пластичних речовин. А це, своєю чергою, зумовлює недорозвиненість кореня та зменшує нагромадження цукру. Втрати від церкоспорозу тим більші, чим більший ступінь ураженості. Вчені встановили, що за слабкого ураження недобір цукру з 1 га становить 5–10%, за середнього — до 20%, а за сильного — до 70%. Захворювання призводить до накопичення в коренях так званого шкідливого азоту, який під час цукроваріння збільшує вихід патоки й зменшує вихід цукру. Згідно з нашими дослідженнями, за розвитку хвороби на рівні 35–40% цукристість коренеплодів зменшилась у середньому на 5,6%.

Борошниста росаБорошниста роса проявляється на поверхні листків у вигляді густого білого борошнистого нальоту. Наліт складається з грибниці та конідієносців із конідіями збудника хвороби — сумчастого гриба Erysiphe communis f. betae Jacz. Спочатку уражуються листки середнього віку, потім — стар­ші, в останню чергу — молоді листки. Часто наприкінці вегетації на білому фоні уражених листків помітні дрібні кулясті, спочатку золотисто-жовті, а згодом чорні плодові тіла гриба — клейстотеції. Влітку гриб поширюється конідіями, а зимує у вигляді клейстотецій у рештках уражених листків, на насін­ні та головках маточних буряків. Спочатку хвороба проявляється на насінниках (наприкінці червня — впродовж липня), а потім і на рослинах першого року розвитку.

Розвиткові борошнистої роси сприяє посушлива й жарка погода (температура — 25–30°С), яка знижує стійкість рослин до захворювання, а також посилює утворення спор гриба та їхнє поширення. Під впливом спекотної погоди тургор рослин послаблюється, внаслідок чого вони стають уразливі до зараження.

Шкідливість хвороби полягає в посиленні транспірації, порушенні процесу фотосинтезу, погіршенні відтоку пластичних речовин у корені, швидкому старінні уражених листків і загальному ослабленні рослин. Коренеплоди за сильного розвитку хвороби залишаються дрібними, що призводить до значного зниження врожаю. Маса коренеплодів, залежно від інтенсивності розвитку хвороби, знижується на 10–40%, а вміст цукру зменшується на 0,5–1,5%.

Пероноспороз, або несправжня борошниста роса, проявляється на молодих органах рослин. Центральні листки розетки, а в насінників — верхівки квітконосних пагонів закручуються краями донизу. Уражені листки набувають світло-зеленого (салатового) забарвлення, потовщуються, стають крихкими та вкриваються сіро-фіолетовим нальотом, який є найхарактернішою ознакою захворювання. Наліт, в основному, розвивається з нижнього боку листків, а за високої вологості повітря вкриває і їхню поверхню. Він складається з конідієносців і конідій облігатного вузькоспеціалізованого паразита — гриба Peronospora schachtii Fuck. Міцелій гриба розгалужується міжклітинниками до внутріш­ніх тканин листка. Згодом (через 10–15 днів) уражені листки відмирають. На заміну відмерлих листків виростають молоді, які лише за вологої погоди уражуються хворобою. В посушливих умовах збудник здебільшого переходить у прихований стан (розгалужується поверхневими клітинами головки коренеплоду, де може зберігатися і взимку). Хвороба проявляється (в квітні-травні) на насінниках від уражених маточних чи безвисадкових коренеплодів. Конідії розносяться краплинами дощу або вітром на навколишні насінники та буряки першого року життя й уражують їх.

Несправжня борошниста роса спричиняє значні порушення фізіологічних процесів у рослинах: погіршується фотосинтез, посилюються процеси дихання та витрата цукру, збіль­шується накопичення органічних кислот. Шкідливість хвороби залежить від періоду її появи та ступеня розвитку. За сильного ураження загибель молодих рослин може становити 40%. Поява хвороби в пізнішому віці зумовлює зниження маси коренеплодів. До того ж буряки, уражені пероноспорозом, легше уражуються кагатною гниллю.

Фомоз проявляється зазвичай на старих листках у вигляді крупних жовто-бурих плям із характерними концентричними колами. Проте хвороба може уражувати не лише рослини в період вегетації, а й сходи та коренеплоди. На плямах з’являються чорні цятки (пікніди), які утворює збудник хвороби — незавершений гриб Phoma betae Frank. Уражене листя й пагони насінників відмирають. На коренеплодах розвивається суха гниль. Усередині коренеплоду уражена тканина набуває темно-коричневого кольору. Поширюється збудник хвороби за допомогою пікноспор, які активізуються за наявності дощу чи роси. Джерелом інфекції є уражені рослинні рештки або насіння. У результаті сильного зараження зменшується (на рівні до 30%) урожайність буряків, цукристість коренеплодів знижується в середньому на 2% та до 40% — схожість насін­ня. Встановлено, що зараженню рослин фомозом сприяє нестача бору в ґрунті. Внесення цього мікроелемента є першочерговим методом запобігання розвитку хвороби.

ІржаІржа уражує рослини цукрових буряків від травня до завершення вегетації. Хворобу спричиняє базидіальний гриб Uromyces betae (Pers.) Lev. Протягом вегетації рослин розвиток цього гриба перебігає в декількох стадіях.

Спочатку, навесні, на молодих листочках з’являються яскраво-жовті округлі випуклі плями діаметром 2–6 мм. У міс­цях плям з нижньої сторони листків можна помітити дрібні жовті подушечки, в яких містяться ецидіоспори. Поширюючись, останні заражають здорові рослини, на яких утворюються жовтувато-бурі пустули з уредоспорами (літня стадія). За період вегетації гриб утворює декілька генерацій уредопустул із уредоспорами, чим пояснюється посилення розвитку хвороби наприкінці літа. Після старіння уражених органів та зниження температури восени в місцях ураження з’являються темно-бурі телейтопустули з телейтоспорами, тобто утворюються зимові спори збудника іржі. Поширенню захворювання сприяє помірно тепла (16–18°С) і волога (вище як 70%) погода. За наявності джерел інфекції захворювання починається на насінниках у період, коли на коренеплоді сформувалося понад 15 листків і спостерігаються сприятливі для розвитку хвороби умови. Телейтоспори зазвичай зберігаються на головках маточників біля черешків. Цим пояснюється відновлення ураження навесні після висадки цих коренеплодів у ґрунт. Ураження іржею посилює дихання та транспірацію рослин, що призводить до передчасного відмирання листків і зниження врожаю.

Рамуляріоз виявляють невеликими вогнищами на заході та в центрі України в другій половині вегетації культури. Зовні ураження листя буряків нагадує церкоспороз, але плями не такої правильної форми, їхній розмір може поступово збільшуватися, середня частина плям бура, без темно-бурої облямівки. На плямах наліт не сірий, а білий, порошкоподібний. Захворювання спричиняє незавершений гриб Ramularia beta Rostr. порядку Hyphomycetales. Його грибниця міжклітинна, на поверхні й усередині листків утворює конідіальне спороношення. Поширюється патоген конідіями під час вегетації рослин, а зимує на рештках рослин у вигляді міцелію. Захворювання може зумовлювати недобір урожаю буряків на рівні 10–15%.

Останніми роками через посушливу погоду на листках буряків можна спостерігати розвиток альтернаріозу. Викликають хворобу незавершені гриби роду Alternaria (найчастіше — А. аlternata). Проявляється хвороба дещо раніше, ніж церкоспороз (у червні-липні), що нерідко ускладнює його діагностику. Ознакою ураження альтернаріозом є утворення округлих, неправильної форми, темно-коричневих або чорних плям діаметром 2–10 мм. Здебільшого вони вкривають верхівки листків, а з розвитком хвороби плями зливаються, і верхня частина листка стає подібною до обпаленої вогнем. На поверхні уражених тканин утворюється темний наліт спороношення збудника хвороби. В період вегетації збудник поширюється конідіями. Розвитку хвороби сприяє погода, за якої спекотні періоди чергуються з випаданням опадів чи роси.

ФузаріозФузаріоз у полі зазвичай проявляється у вигляді фузаріозного в’янення. Спричиняє хворобу комплекс різних видів грибів роду Fusarium. Серед них найчастіше виявляють F. oxysporum, F. solani, F. сulmorum. Прояв характерних симптомів хвороби за різних типів фузаріозів залежить від фізіологічного стану рослин, їхньої стійкості, інфекційного навантаження, специфічної фізіологічної активності збудника. На початку літа на уражених рослинах листки, починаючи з периферичних, в’януть, а їхні черешки поступово чорніють. Корені таких рослин відстають у рості, нерідко на них утворюється безліч бокових корінців.

Уміст цукру в коренеплодах за незначного загнивання головки, шийки та хвостика зменшується в декілька разів, а вміст шкідливого азоту, водорозчинних пектинових речовин, навпаки, значно збільшується. Гнилі ділянки уражених коренеплодів повністю втрачають цукор, унаслідок чого стають зовсім непридатні для переробки. На їхньому розрізі видно відмерлі судинно-волокнисті пучки бурого кольору, а нерідко й видовжені смуги, заповнені грибницею білого, рожевого та інших кольорів. За сильного розвитку загнивання охоплює й зовнішні тканини, спричиняє утворення значних ділянок відмерлих тканин.

РизоманіяРизоманія — дуже небезпечна, одна з найшкідливіших хвороб цукрових буряків. Переносником цього вірусу є ґрунтовий плазмодіафоровий гриб Polymyxa betae. Його виявлено в ґрунті всіх країн, де зареєстрована ризоманія буряків. В Україні цей гриб функціонує в усіх зонах бурякосіяння.

Хвороба в полі проявляється, зазвичай, вогнищами. Листки хворих рослин набувають блідо-зеленого чи жовтого кольору. Іноді спостерігається пожовтіння жилок листка (в Україні цей симптом рідкісний). Досить чітко ознаки ризоманії на листі помітні наприкінці вегетації культури. Центральні листки мають подовжені черешки та звужені листкові пластинки. Інфіковані рослини в’януть через недостатнє водопостачання внаслідок ураження провідних судин. За прохолодної погоди або за незначного зараження симптомів на листках може й не бути. Найхарактерніші ознаки проявляються на коренеплодах під час їхнього збирання. Уражені рослини пониклі, відстають у рості. Коренеплоди таких рослин маленькі, недорозвинені, з великою кількістю дрібних, переплетених між собою бічних корінців (ризоїдів).

Наростання ризоїдів спостерігається на ділянці, ближчій до хвостової частини. Періодично відмираючи та наростаючи, корінці пронизують ґрунт на глибину 10–15 см так, що за своєю структурою він нагадує торф. Цей симптом відомий як «бородатість» коренеплодів. Також симптомом ризоманії є наявність у хвостовій частині головного кореня уражених судинних пучків блідо-жовтого або коричневого кольору, які помітні на поперечному розрізі коренеплоду.

У заражених вірусом рослин відбуваються глибокі метаболічні зміни: уповільнюються ріст, розвиток та процеси цукронакопичення, порушується функціонування провідної системи, що призводить до зменшення в коренеплодах вмісту води, а також сухих речовин, загального й альфа-амінного азоту, а кількість натрію, калію, кальцію зростає порівняно зі здоровими коренеплодами. Уражені буряки стають дерев’янистими, часто загнивають із хвостової частини. Внаслідок цих змін погіршуються технологічні якості коренеплодів і знижується вихід цукру із сировини. Значне ураження рослин ризоманією спричиняє зниження врожайності на 50% і більше, водночас і цукристість коренеплодів зменшується з 16–18% до 10%.

Швидкість поширення гриба залежить від вологості ґрунту, оскільки цисти проростають у зооспори тільки за високої вологості середовища. Оптимальна температура для розвитку Polymyxa betae — 25°С. Отже, висока температура та достатнє забезпечення вологою на початку літа сприяють ранньому інфікуванню рослин буряків, що підвищує шкідливість хвороби. Найсприятливіші для розвитку гриба нейтральні та слаболужні ґрунти (рН 7–8). Складність боротьби з ризоманією полягає в тому, що збудник хвороби може впродовж тривалого часу (понад десять років) зберігатися в спорах гриба-переносника без втрати своїх патогенних властивостей. Тому без­змінне вирощування або часте повернення буряків на попереднє місце призводить до накопичення інфекції в ґрунті.

Єдиним ефективним методом захисту на зараженій території, що дає змогу стабільно вирощувати культуру та обмежити дальше поширення ризоманії, є використання стійких сортів і гібридів.

 

Захист посівів цукрових буряків

Хвороби цукрових буряків є досить вагомим чинником зниження їхньої врожайності та цукристості. Задля зменшення шкідливості хвороб потрібно дотримуватись заходів, що обмежують їхній розвиток. Це, насамперед, знищення осередків інфекції, дотримання рекомендованих систем сівозмі­ни та обробітку ґрунту. В період вегетації — своєчасне розпушення міжрядь, боротьба з бур’янами та підживлення рослин добривами, що сприяють підвищенню їхньої стійкості проти хвороб. Ефективним фактором контролю захворювань цукрових буряків у період вегетації є використання фунгіцидів. Причому для досягнення більшої їхньої ефективності важливо визначити ступінь ризику виникнення та подальший розвиток захворювань у посівах цукрових буряків. Відповідно до цього визначення підбирають дієві методи захисту на конкретному полі. Дуже важливо використовувати фунгіциди завчасно — для профілактики хвороб.

Сигналом для обробки фунгіцидами слугує поява захворювання. На практиці першу обробку зазвичай проводять на початку або в середині липня. Повторну — через два-три тижні після першої, коли спостерігається помітне поширення найнебезпечніших хвороб. У деяких випадках, коли ступінь ураження рослин дуже високий, застосовують і третє обприскування. Важливо не використовувати фунгіциди за 45 днів до збирання врожаю (витрати на обробку не часто компенсуються збільшенням виходу цукру).

На ринку представлено велику кількість фунгіцидів для захисту посівів цукрових буряків від хвороб. Обирати той чи інший фунгіцид слід з урахуванням ефективності дії проти певних збудників хвороб, вмісту різних діючих речовин (задля запобігання виникненню резистентності), терміну захисної дії препарату. Практика показала, що досить ефективні проти багатьох хвороб фунгіциди на основі композиції двох активних інгредієнтів (наприклад, триазол + стробілурин). Також, провідні компанії світу пропонують для захисту посі­вів від хвороб такі двокомпонентні фунгіциди, як Абакус, мк.е. (піраклостробін + епоксиконазол), 1,25–1,5 л/га; Амістар Екстра 280 SC, КС (азоксистробін+ ципроконазол), 0,5–0,75 л/га; Аканто Плюс 28, КС (пікоксистробін + ципроконазол), 0,5–0,75 л/га; Альто Супер 330 ЕС, КЕ (ципроконазол + пропіконазол), 0,5 л/га.

Дослідження науковців засвідчили, що проти основних хвороб цукрових буряків ефективним є використання й інших фунгіцидів: Дерозал 500 SC, КС (карбендазим), 0,3–0,4 л/га; Джерело, КС (тріадимефон + флутріафол), 0,5 л/га; Імпакт К, КС (флутріафол + карбендазим), 0,6–0,8 л/га; Композит SC, КС (карбендазим), 0,3–0,4 л/га та інші.

 

В. Сергієнко, канд. с.-г. наук

Журнал «Пропозиція», №12, 2019 р.

Ключові слова: Цукровий буряк

Інтерв'ю
Раїса Вожегова, доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент НААН України, директор Інституту зрошуваного землеробства
Інститут зрошуваного землеробства НААН України посів 1-е місце серед експортерів наукоємної продукції та отримав Міжнародний сертифікат «Експортер року». Його керівника - доктора сільськогосподарських
Голова асоціації «Укрцукор», голова ГС «Всеукраїнська аграрна рада», а також лідер низки громадських асоціацій Андрій Дикун у ході І Міжнародного конгресу для виробників і переробників цукрових

1
0