Чи готові ви до диференційованого внесення добрив?

Якийсь десяток років тому можливостей взяти з поля максимум за рахунок диференційованого внесення добрив чи мультигібридної сівби не було. Зараз є можливість змінювати норму сівби, внесення добрив чи ЗЗР і змінювати гібриди під час сівби на одному полі. Однак до цього потрібна підготовка.

«Коли фермер питає мене, чи готовий він до диференційованого внесення, я питаю його, чи впровадив він системний підхід до вирощування сільгоспкультур», - пише польовий агроном американського видання Farm Journal Кен Феррі. І продовжує: «Якщо фермер нейтралізував фактори, що обмежують урожайність, він готовий до наступного технологічного кроку – впровадження диференційованого внесення».

Впровадження системного підходу складається з чотирьох розділів, які можна представити у вигляді піраміди:

технології обробітку і стан грунту;

аналіз грунту;

історія поля, накопичені дані з нього і карти врожайності;

технологія сівби.

«Зверніть увагу, що вибір сорту чи гібриду теж входить до системного підходу, але він знаходиться на більш високих рівнях піраміди. Тож якщо ви не зможете закласти фундамент у вигляді правильних технологій сівби, то не зможете скористатися всіма перевагами правильного вибору сорту», - пише автор.

Перевірка по кожному з розділів допоможе визначити, чи готові ви до диференційованого внесення.

Технологія сівби має передбачати якісну підготовку насіннєвого ложа незалежно від використовуваної технології обробітку грунту. Сівба мусить проводитися вчасно і за оптимального стану грунту з однаковою відстанню між насінинами на однакову глибину.

Історія поля та карти, які показують просторові відмінності, необхідні для диференційованого внесення. Окрім даних про тип грунту, ухил поверхні і топографію, щоб розбити поле на зони, потрібні карти, які показують просторові відмінності. А їх скласти може тільки відкалібрований датчик урожайності.

Дистанційний моніторинг з повітря теж може бути використаний для зонування поля. «Найкращі карти врожайності – складені в екстремальні роки: або вологі, або сухі. Але чим більше років, за які є інформація, тим точніше можна поділити поле на зони», - пише автор.

Аналіз грунту виступає підставою для багатьох рішень з диференційованого внесення. «Ви можете мати найкращі гібриди чи програми живлення, але якщо рН грунту не оптимальний, то ви не отримаєте максимального врожаю. Іншими словами, родючий грунт не завжди продуктивний, але продуктивний грунт – завжди родючий», - пише автор статті.

Технології обробітку і стан грунту об’єднані разом, бо обробіток визначає здоров’я грунту. Стан грунту впливає на можливість диференційованого внесення. «Визначте: здоровий грунт чи ні? Щоб отримати максимальну віддачу від диференційованого внесення, потрібні здорові грунти. Це значить ліквідувати ущільнення, забезпечити водопроникність, підтримувати оптимальний рівень рН, тощо», - пише американський автор.

Захист від бур’янів, шкідників і хвороб – наступний рівень надбудови над фундаментом. Щоб ефективно змінювати норму внесення пестицидів залежно від ділянки поля, потрібно консультуватися з вузькопрофільним фахівцем з захисту рослин. «Якщо ви висіваєте на полі різні сорти чи гібриди, потрібно знати і враховувати набори резистентностей по кожному з них.

Ну і, звичайно ж, взаємопов’язані вибір сорту чи гібриду і втрати врожаю. Адже вибирати сорт або гібрид слід з урахуванням механічного складу грунту і строку дозрівання конкретних сортів чи гібридів. Планування оптимальних строків збирання повинне виконуватися вже під час сівби.

Родючість знаходиться на вершині всіх інших розділів. «Але найкраща програма живлення може бути знівельована, принаймні частково, ущільненням грунту чи недотриманням технології сівби», - пише автор статті.

Норма висіву має враховувати особливість будови рослин: висоту, тип розташування листя (вертикальний, напіввертикальний, горизонтальний), позаяк від цього залежить здатність рослин уловлювати сонячне світло і виживати в посуху.

Зміна норми висіву дає змогу максимізувати ефективність залежно від характеристик грунту, які мають відношення до вологості. Наприклад, щоб знати точну кількість опадів за сезон, потрібні дані спостережень за останні 30 років. І це тільки перший крок до кращого розуміння ваших грунтів.

Далі потрібно знати водопроникність кожного з наявних у господарстві типів грунту. «Іншими словами, треба знати, скільки міліметрів опадів просочується в грунт, а скільки – стікає. На схилах частина води стікатиме, а поглинатиметься грунтом у низинах. Зони зі слабкою водопроникністю вимагають інших гібридів і іншої густоти посіву», - пише американський автор.

Також потрібно знати водоутримуючу здатність кожного типу грунту, на яку впливають тип, структура і здоров’я грунту. Тож потрібно дізнатися показники транспірації та випаровування. Вони залежать, зокрема, від ширини міжрядь, покривних культур (які знижують випаровування) та інших факторів.

Якщо вносити азот диференційовано, то не треба вносити всі його обсяги з осені. «Це набагато ризикованіше. При диференційованому внесенні ми хочемо вносити менше азоту там, де потреба в ньому менша, але ми не знаємо, скільки азоту ми можемо втратити протягом літа», - пише автор статті.

Диференційоване внесення включає передпосівне і припосівне удобрення. Потрібно розуміти, які потреби в азоті зумовлені природними умовами і як змінюється в межах поля здатність грунту забезпечувати рослини азотом.

«Деякі грунти можуть забезпечити від 30 до 70% потреб кукурудзи в азоті. Конкретний показник в конкретному сезоні залежить від біологічної активності. Мікробіологічна активність у грунті може призводити до мінералізації (що робить азот доступними для рослин) або іммобілізації (що робить поживний елемент недоступним). Мікробіологічна активність залежить від технологій обробітку грунта та підтримання його родючості, а також від погоди під час вегетації.

«Якщо ви не сприйняли цих ідей, ви не готові до диференційованого внесення азоту», - йдеться в статті.

Підготовка до диференційованого внесення потребує зусиль, але вони завжди окуповуються завдяки вищій урожайності і ефективнішому використанню добрив, що приносить користь і для фермерів, і для довкілля. Та найбільше серед елементів технології диференційованого внесення автор статті цінує можливість сівби різних гібридів на одному полі залежно від стану грунту.

Готовність до диференційованої сівби:

Неготовий – не має свіжих аналізів грунту, підвищує чи знижує кислотність грунту вряди-годи, вносить щороку одну й ту саму норму мікроелементів, ніколи не віддавав корені рослин на дослідження.

Готовий – робить аналізи грунту не рідше, ніж раз на 2 роки; регулює рН грунту та змінює дозу внесення добрив на підставі даних аналізу грунту; бере корені на аналіз з кожного поля і добивається того, щоб корені росли вертикально.

Готовність до диференційованого внесення азоту:

Неготовий – вносить увесь азот з осені.

Готовий – добре розуміє кругообіг азоту і всі труднощі, що виникають у його ході; розуміє ризик і обмеження осіннього внесення; зробить усе, щоб внести азот правильно.

Переклав Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com