Еммануель Фурньє: «Кролівництво у Франції досить довго було другорядним бізнесом»
Кролики, як відомо, це не тільки цінне хутро, а й дієтичне м’ясо… Так, на сьогодні, за експертними оцінками ФАО, світове виробництво м’яса кролів перевищує 2 млн т: у Китаї його виробляють близько 1 млн т, в Італії — 160–180 тис. т, у Франції — 140–180 тис. т. Цифри реально вражають… Довгий час в Україні вирощуванням кролів займалися у приватних господарствах, і це дійсно було популярною справою. Практично кожен господар мав клітки з кролями. Згадую своє дитинство, коли, приїжджаючи у село до рідної тітки, спостерігала подібну картину майже на кожному подвір’ї. Часи минули… Що маємо наразі?
Кролики, як відомо, це не тільки цінне хутро, а й дієтичне м’ясо… Так, на сьогодні, за експертними оцінками ФАО, світове виробництво м’яса кролів перевищує 2 млн т: у Китаї його виробляють близько 1 млн т, в Італії — 160–180 тис. т, у Франції — 140–180 тис. т. Цифри реально вражають… Довгий час в Україні вирощуванням кролів займалися у приватних господарствах, і це дійсно було популярною справою. Практично кожен господар мав клітки з кролями. Згадую своє дитинство, коли, приїжджаючи у село до рідної тітки, спостерігала подібну картину майже на кожному подвір’ї. Часи минули… Що маємо наразі?
Л. Крюкова
l.kryukova@univest-media.com,
Н. Хіцька
n.khitskaya@univest-media.com
Спостерігаючи успіхи в промисловому птахівництві й свинарстві, з’явилися сміливці, які перевели кролівництво із приватного утримання на промислове розведення. Про французьких кроликів з українською пропискою, а також про те, як заощадити на закупівлі тварин, розповідає Еммануель Фурньє — директор селекційного центру Eurolap.
Месьє Фурньє, років 20 тому кролівництво у Франції мало аматорський характер. А сьогодні про французьке промислове кролівництво ходять легенди…
— Справді, кролівництво у Франції досить довго було другорядним бізнесом... Крім того, більшість фермерів займалися молочним скотарством як сімейним бізнесом (зазвичай — це молочні ферми на 50 корів), причому основна фермерська робота лягала саме на плечі чоловіків, дружина займалася дітьми та службовою кар’єрою.
Зрозуміло, так звані вільні гроші французька родина інвестувала в інші напрями сільського господарства, наприклад у кролівництво, облаштовуючи виробництво поряд із молочною фермою. Як не дивно, навіть не скажу чому, але кролівництво стало улюбленою справою французьких жінок (сміється)… Ось так, поступово, кролівництво із хобі перетворилося на бізнес і стало досить прибутковою галуззю у Франції.
Отже, нині промислове кролівництво у Франції витіснило маленькі сімейні кролеферми?
— Триває реструктуризація ринку, і як наслідок — проглядається тенденція перебудови малих сімейних ферм у промислові (звісно, у кого є змога це робити). Фермерські господарства із 200–300 кролематками поступово стають нерентабельними й залишають ринок, а сильніші — зміцнюються.
На жаль, останніми роками, і це не тільки у Франції, люди стали менше використовувати кролячого м’яса у своєму раціоні. Популярнішими є м’ясо птиці, яловичини, свинини. Так, рівень споживання кролячого м’яса серед французів невисокий (на одного жителя — менше 1 кг/рік). Тому, і це логічно, триває реструктуризація кролівництва як галузі.
На прилавках сучасних супермаркетів можна побачити різноманітну м’ясну продукцію (а не тільки цільну тушку кроля, як це було раніше): ніжки, язички, частини тушки в певній вазі тощо. Одне слово, виробники роблять усе можливе, щоб зацікавити споживача купувати більше саме кролячого м’яса.
Український виробник, український споживач…
У чому їхня специфіка порівняно з європейськими?
— Давайте по порядку. Що стосується споживача… Український споживач хоче купувати значно важчого кроля. У Франції кроликів відправляють на забій, коли вони набирають 2,5 кг живої ваги ( 70–72 дні), а в Україні — 2,8–3 кг (у віці 80 днів). Ще одна, на мій погляд, дуже цікава відмінність. Наразі у Франції надають перевагу розібраній тушці кроля, тоді як в Україні її продають переважно цілою. Іноді на прилавках французьких супермаркетів можна побачити цілу кролячу тушку, ала обов’язково — з головою (на відміну від України). В європейських магазинах тушку кролика традиційно продають тільки цілою, в Україні — це не є правилом.
Так само і з виробництвом — є певні відмінності. Як я вже казав, кролівництво у Франції — досить серйозно налагоджений бізнес, тому заводи із виробництва комбікормів саме для кроликів мають непогані «обороти». Тоді як українські господарства здебільшого самостійно забезпечують свою кормову базу.
Українські кролівничі ферми — це вертикально інтегровані господарства із закритим виробничим циклом, вони займаються всім: від запліднення до продажу тварин. У Франції, наприклад, кожен робить свою справу: є спеціалізовані центри запліднення (такі, як Eurolap), є забійні цехи, які займаються безпосередньо забоєм (закуповують у фермерів живих кролів) і здійснюють поставки м’ясної продукції на прилавки супермаркетів і м’ясних крамниць.
Понад 30 років компанія Eurolap займається селекційною роботою... Із чого все починалося?
— Як завжди, все велике починається з малого, наша компанія — не виняток. У 1975 р. це була невелика сімейна ферма у регіоні на північному заході Франції на півострові Бретань, що займалася тільки генетикою кролів. У 2000 р. господарство було викуплене акціонерами місцевого кооперативу. Отже, Eurolap — дочірнє підприємство кооперативу. Ми спеціалізуємося на генетиці та селекції м’ясної породи кролів (Hyla). Наша селекційна робота спрямована на головне — одержати бажаний приріст м’яса за найменшого споживання корму. Зрозумійте, нас як спеціалістів не цікавить пухнастість кролика або довжина його вух — перш за все, ми акцентуємо свою увагу на м’ясні показники тварини.
Також ми здійснюємо консалтингові послуги, активно працюємо на експорт (на сьогодні 50% товарообігу компанії становить експорт племінного поголів’я).
Наразі компанія Eurolap активно співпрацює з українськими кролівничими господарствами. Як саме і чому — Україна?
— Справді, понад три роки тому розпочалася ця співпраця. Ми працюємо з декількома українськими виробничими фермами: одні з них — досить досвідчені та відомі, інші — порівняно молоді, але дуже амбіційні, і це також добре… Ми готові надавати консультації та здійснювати поставки нашої продукції в будь-яку українську компанію, якщо в ній працюють кваліфіковані спеціалісти із широкими амбіційними планами на майбутнє. Саме такою компанією, на наш погляд, є ТОВ «Кролікофф» (кількість поголів’я — 10 тис. кролематок). Ця компанія володіє комплексом із замкнутим і безвідходним циклом виробництва, який включає комбікормовий завод, селекційно-племінне господарство, ферми із вирощування кролів, забійну ділянку, відділи переробки і реалізації продукції (м’яса та шкіри).
Як часто Ви буваєте в Україні? Чи відвідуєте своїх «вихованців» на українських фермах?
— Так, безперечно. В Україну приїжджаю двічі на рік, трапляється і частіше. Торік ми зробили поставку племінного поголів’я (у лютому, травні, червні та серпні), а вже в листопаді я відвідав прабатьківське поголів’я, що вже дало перших батьків.
Ветеринарний контроль в Україні має свої нюанси (втім, як і в інших країнах). Із якими перешкодами стикаєтеся під час експорту племінного поголів’я в українські господарства? А може, — навпаки: що допомагає?
— Одразу скажу, що наш центр має акредитацію для експорту поголів’я в усі країни світу. Кожну партію, яку готують на відвантаження, контролює незалежний державний ветеринар: він перевіряє продукцію, оформляє дозвільні документи для вивезення поголів’я. Ще чотири роки тому із експортом племінного кроликопоголів’я в Україну були значні труднощі, адже між країнами має бути підписаний відповідний ветеринарний сертифікат про те, що тварин можна експортувати (або імпортувати) з однієї країни в іншу. Проте на початку 2010 р. такого сертифіката взагалі не було, тож і доставити тварин із Франції в Україну було неможливо. Нині вже ми його маємо.
Декілька слів — про програму вакцинації кролів. У цих тварин, незалежно від місця їхнього проживання, є два основних, так би мовити, «ворожнечих» віруси: Myxomatosis cuniculorum, що викликає таку небезпечну хворобу, як міксоматоз, і РНК- вірус сімейства Calicivirus, що є причиною виникнення геморагічної хвороби кролів. Саме на них має бути спрямовано першочерговий ветеринарний контроль. До речі, склад вакцин проти цих вірусів однаковий як у Франції, так і в Україні, є тільки одна відмінність — компанія-виробник.
Відомо, що кролики у вирощуванні — дуже вибагливі створіння…
— Так, це не є секретом, особливо вони дуже вимогливі до дотримання санітарно-епідеміологічних умов утримання. Тому (і це треба пам’ятати), поміщаючи здорову тварину в погані умови, безглуздо розраховувати на позитивний результат і, відповідно, на прибуток. Особливо це стосується невеликих приватних ферм… Адже господар, у якого чотири-п’ять кроликів, навряд чи буде вакцинувати своїх тварин. Тому якщо в природі рівень захворюваності на міксоматоз досить високий, а кролики контактують з іншими тваринами або з комарами-мошками, то, природно, без вакцинації вони більше ризикують загинути від цієї небезпечної хвороби.
Незадовільний мікроклімат також значно послаблює резистентність організму кролів. Особливо небезпечні протяги, надмірна вологість, наявність шкідливих газів (аміак, сірководень). Згодовування неякісних кормів, різка зміна раціону зумовлюють масові ураження шлунково-кишкового тракту кролів та призводять до їхньої загибелі (корми у гранулах мають бути певного розміру: діаметром 3,5–4,8 мм, завдовжки 1,5 см).
Ваші рекомендації щодо оновлення поголів’я кролів: як часто це треба робити, як правильно його проводити?
— Кожен господар повинен розуміти, що незалежно від того, чим займається його господарство (спеціалізація по ВРХ, свиням або кроликам), необхідно постійно оновлювати батьківське поголів’я, щоб замінити старих або проблемних кролематок.
Порада від мене, як від спеціаліста селекційного центру… Оскільки транспортні витрати дуже великі, селекційна компанія-постачальник не зможе щомісяця відправляти ремонтних тварин для того, щоб господарство могло оновлюватися на кожному циклі. Тому я раджу фермерам одночасно закуповувати прабатьківське й батьківське поголів’я (прабатьківських самок і невелику кількість самців-прабатьків), адже за допомогою схрещування господарство зможе одержувати не тільки самок, а й оновлювати їхнє поголів’я. Таким чином, купуючи раз або двічі за рік у селекційному центрі невелику кількість прабатьківського поголів’я, господарство може значно заощадити свої фінанси.
Окрім того, наша компанія займається постачанням одноденного поголів’я. Чесно кажучи, це дуже кропіткий процес…
Наведу приклад такої співпраці із українськими господарствами. Рано вранці, перед відправленням, кроленят випоюють (їх не годують), розподіляють за статтю, відбирають самочок і «ставлять» їм кліпсу для ідентифікації, потім розміщують у спеціальній тарі з тирсою (по 25 кроленят у відсіку). Тварин переправляють літаком до Києва (на все про все, враховуючи авіапереліт, уходить меньше ніж 10 год). Отже, у господарство тварини попадають у той самий день. У цей же день кроленят необхідно підкласти під самочок, у яких на цьому тижні був окріл.