Спецможливості
Новини

Екстремальний експорт

15.09.2014
230
Екстремальний експорт фото, ілюстрація

Хто сказав, що є такі перепони, які не можуть подолати вітчизняні аграрії? Таке враження: що складніші ці перепони, то з більшим ентузіазмом і натхненням вони їх долають. Екстремальні умови, що виникли цього року в політичній та соціально-економічній ситуації в Україні, звичайно ж, не могли не торкнутися й аграрного сектору. Пов’язано це і з тимчасовою втратою Криму з його сільгосппродукцією та портами, і з бойовими діями у Донбасі, і з проблемами в торгово-економічних відносинах, насамперед в аграрному секторі, з таким важливим партнером, як Росія, а також із питанням, куди і як експортувати продукцію полів та ферм. Але, попри складність і екстремальність ситуації, українські аграрії не сумують. І ось чому.

Хто сказав, що є такі перепони, які не можуть подолати вітчизняні аграрії? Таке враження: що складніші ці перепони, то з більшим ентузіазмом і натхненням вони їх долають. Екстремальні умови, що виникли цього року в політичній та соціально-економічній ситуації в Україні, звичайно ж, не могли не торкнутися й аграрного сектору. Пов’язано це і з тимчасовою втратою Криму з його сільгосппродукцією та портами, і з бойовими діями у Донбасі, і з проблемами в торгово-економічних відносинах, насамперед в аграрному секторі, з таким важливим партнером, як Росія, а також із питанням, куди і як експортувати продукцію полів та ферм. Але, попри складність і екстремальність ситуації, українські аграрії не сумують. І ось чому.

О. Петруня
Спеціально для журналу «Пропозиція»

Втрати та перспективи
Перш за все, маємо зазначити: минулий рік став для вітчизняних аграріїв надзвичайно вдалим. Україна вийшла на третє місце у світі з експорту зернових культур. І взагалі, нині вона впевнено утримує світове лідерство із продажу за кордон вітчизняних агрокультур. А це чимала частка євро і доларів, що надходять у бюджетну скарбничку держави. Наприклад, Україна — третя у світі за експортом кукурудзи, шоста — за продажем пшениці.
Слід підкреслити: Україна за останні п’ять років зробила відчутний прорив на аграрному ринку світу. Досить зазначити, що за потенціалом вона випереджає відомі продовольчі країни — Росію і Казахстан. Торік наша країна поставила на зарубіжні ринки 32,3 млн т зернових. А за останнє десятиріччя наростила експорт зернових на 77%! Відбулося це завдяки тому, що українські аграрії віддають перевагу найрентабельнішим культурам — соняшнику, кукурудзі, ріпаку, сої.
Красномовний факт: у топ-рейтингу країн — експортерів зернових за минулий маркетинговий сезон перше місце посідають США (72,3 млн т), друге дісталось країнам Євросоюзу (38,5 млн), четверте — Канаді (28 млн) і тільки п’яте — Росії (26,1 млн т).
А якщо говорити про поточний рік, то, за прогнозами експертів, ми можемо експортувати не менш ніж 30 млн т зернових. Цей прогноз має під собою міцний фундамент розрахунків, які грунтуються не тільки на сьогоднішніх реаліях, а й на перспективах, що відкриває для України торговий шлях не лише до Європи, а й до Азії, Африки та інших регіонів планети. І це враховуючи втрати, які з різних причин несе сьогодні український аграрний сектор. Мова йде як про, м’яко кажучи, невідповідність вітчизняного законодавства сучасним реаліям сільгоспвиробництва та умовам експорту аграрної продукції, так і, звичайно, про жахливі події, що відбуваються наразі на сході країни. Адже збирати врожай там доводиться в екстремальних умовах.
Через конф­­­лікт на сході України ми втратимо не менш ніж 1,5 млн т зернових, а те, що вдасться зібрати, зберігати ніде. В Украї­­ні сертифіковані зернові склади роз­раховані на зберігання лише 31 млн т. Але хлібне збіжжя — це тільки половина всього вала зернових. І це не єдиний головний біль аграріїв.
До речі, президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко вважає, що врожайність зернових культур не набагато, але все-таки вища, ніж торік. «Це дає нам можливість говорити про те, що незважаючи навіть на анексію Криму та території, на яких зараз тривають військові дії, а це все приблизно покриває 15% загальних площ посіву, ми все одно можемо отримати високий урожай», — підкреслив він.

Росія — у мінусі, ЄС — у плюсі?
Серед гострих проблем, що постали наразі перед українськими експортерами аграрної продукції, — різке скорочення торгово-економічних відносин між Україною і Росією. Зауважимо, що постачання продуктів харчування з нашої країни у РФ останнім часом становило 12% усієї продукції, що постачається. З іншого боку, не варто перебільшувати значення торгівлі із Росією. Адже товарообіг України з усіма країнами Митного союзу становив близько 9 млрд дол., а з країнами ЄС — 8,4.
Ось що сказав, коментуючи ці відносини, міністр продовольства та аграрної політики Ігор Швайка:
«Що стосується роботи з Росією, то з початку року більше ніж на 30% упав рівень обсягу експорту. Ми отримали два листи від Россільгоспнагляду про заборону продукції ще двох наших сирних заводів… З другого боку, ми отримали ветеринарні сертифікати, зокрема, на постачання продукції тваринного походження в Казахстан. Провадиться відповідна робота, і ця робота по інших країнах триває».
Міністр зазначив, що одним із актуальних завдань Мін­агро­­­політики є диверсифікація того експортного потенціалу, який раніше прямував у Російську Федерацію. «Щодо російського експорту маємо сьогодні непередбачувану картину, — сказав він. — Якщо торгувати з Росією за іншими правилами — наші виробники готові, і наша ветеринарна та фітосанітарна служба — теж. Але це має бути торгівля, адекватна як з боку Росії, так і з боку України.
Заходи, яких вживатиме Російська Федерація, впливатимуть на те, яка політика буде в України щодо того імпорту, який іде з боку Росії. Одночасно ми продовжуємо роботу з розширення експорту нашої продукції в інші країни. Ми зараз ведемо переговори з Йорданією, Ліваном, Саудівською Аравією, Угорщиною».
Але, зрозуміло, що, говорячи про переорієнтацію експортних напрямів, ми, перш за все, маємо на увазі країни Європи та асоціацію з ЄС. Наприклад, президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко вважає відкриття зони вільної торгівлі з ЄС дуже важливим кроком. Понад те — це стає суперважливим в умовах, коли  практично втрачається ринок російський, якщо згадати, що нині у нас залишилося близько 15% обсягу експорту в РФ порівняно з аналогічним періодом минулого року.
«Відкриття європейського ринку дає Україні можливість торгувати на величезному за обсягами ринку, що охоплює майже 500 млн місцевого населення, і ще 100 млн щорічно відвідує Європу з інших країн світу, — підкреслює Леонід Козаченко. — Безу­мовно, це високоліквідна зона реалізації продукції». Більш того, за інформацією МінАП, експорт агропродукції до ЄС цьогоріч може сягнути майже 7 млрд дол. Звичайно, Україні доведеться напружено попрацювати, аби відкрити для себе ринки ЄС.
Треба додати, що, на думку експертів, в умовах конкуренції з європейською продукцією поліпшиться якість вітчизняних товарів, і в результаті виграє український споживач, у тому числі й у зв’язку з отриманням доступу до різноманітнішого асортименту імпортної продукції.
У довгостроковій перспективі від відкриття ринків виграють також, на його думку, і вітчизняні виробники. Адже ті з них, які отримають дозвіл експортувати свою продукцію в Європу, а їхнім товарам буде присвоєно єврономер, зможуть здійснювати поставки на кожному із зовнішніх ринків, оскільки якість їхньої продукції буде доведена й підтверджена документально. Крім того, від цього виграють й інші вітчизняні виробники.
Він навів приклади такої плідної співпраці. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України веде підготовку до створення зон вільної торгівлі з Канадою та Узбекистаном. Зокрема, ЗВТ з Узбекистаном і Канадою можуть бути створені вже протягом року, позаяк розширення збуту українських товарів за кордоном в умовах скорочення товарообігу з Росією є пріоритетним завданням.

Пріоритет — диверсифікація
Переорієнтація експортних напрямів — наразі один із найважливіших пріоритетів для аграрного сектору України.
«Україна — один із лідерів з експорту зерна та зернових культур, — наголосив міністр Ігор Швайка. — Цікаві і сектор переробки продукції, і харчопром. В агробізнесі є думка, що поставляти зерно не так цікаво, як борошно, тому що борошно — це вже додана вартість, яка залишається в Україні… У таких умовах українські аграрії повинні думати над тим, куди цю продукцію можна поставляти. Треба посилити кооперацію з Білоруссю, Китаєм, у майбутньому навіть з Росією. Плюс перспективними є Азія, Африка, Європа. Так, сьогодні птахівники і тваринники вже готові постачати свої товари на ринки ЄС. Напрацьовуємо тісні зв’язки і з Сау­дів­ською Аравією, Єгиптом, Сирією, Банг­ладеш, Іраком, Іраном. У всі ці країни можна не тільки поставляти наші товари, а й залучати звідти інвестиції».
«Я не очікую різких змін структури експорту: ситуація стабілізувалася, — зазначає, своєю чергою, генеральний директор Української аграрної конфедерації Сергій Стоянов. — Тому основні культури, що поставляються за кордон, залишаться незмінними: кукурудза, пшениця, ячмінь, ріпак, соя. Збережуться і пропорції продажів цих культур — максимальне коливання, порівняно з 2013/14 маркетинговим роком — плюс-мінус 10%. Стабільна ситуація і серед найбільших експортерів: холдинги займають стійке положення, і різких змін, появи нових або краху наявних гравців очікувати не варто. Навіть ДПЗКУ зможе в цілому зберегти свої позиції завдяки підтримці з боку держави.
Кістяк експортного ринку сформований: визначено гравців, культури, обсяги та структуру поставок».
До речі, Україна може значно наростити поставки продукції до Японії, зокрема фуражних зернових, ріпаку, сої, соняшникової олії, свинини, яловичини, м’яса птиці, сирів, хлібобулочних та кондитерських виробів. Про це у рамках японо-українського бізнес-форуму заявив заступник міністра аграрної політики та продовольства України Андрій Дикун. У ході зустрічі він зазначив, що Україна зацікавлена у залученні інвестицій із Японії за такими напрямами: підвищення продуктивності та якості сільськогосподарської продукції, поліпшення логістичної системи, розширення торгівлі сільгосппродукцією, розвиток іригаційних систем для вирощування зернових культур, поліпшення інфраструктури та будівництва елеваторних комплексів для зберігання зерна. Також заступник міністра відзначив готовність України до розширення співробітництва з Японією в сфері АПК.

На кого надія?
Ясна річ, обсяг та напрями експорту продукції агросектору залежать як від державних органів, перш за все уряду, так і від самих аграріїв, зокрема представників агробізнесу.
У серпні Мінагропрод України вже погодив із зернотрейдерами обсяг експорту зерна у 2014/15 маркетинговому році. Міністерство аграрної політики та продовольства України і зернотрейдери підписали меморандум про співпрацю, яким узгодили обсяги експорту зернових з України у цей період. Свої пропозиції до цього меморандуму дали профільні асоціації та різні міністерства.
До речі, за інформацією Україн­сь­кої аграрної конфедерації, найбільше зерна за кордон поставила компанія «Нібулон» — понад 4,5 млн т, що становить 14% загального експорту зернових з України.
Серед найбільших експортерів — транснаціональні компанії ADM і «Луї Дрейфус Україна», які відвантажили
4,1 і 3,5 млн т, відповідно, а також Glencore (2,6 млн) і «Бунге Україна» (2,5 млн). Державна продовольчо-зернова корпорація України посіла п’яте місце (2,9 млн т), контролюючи 9% українського експорту зерна, повідомляє «Прайм». 
Але не тільки зернотрейдери є «героями нашого часу» у плані забезпечення експорту аграрної продукції за кордон. Велику роль тут також відіграють морські порти.
Як інформує Адміністрація морських портів України, у першому півріччі 2014 р. Україна збільшила обсяг переробки зернових у морпортах на 60,5%. Водночас значно виріс рі­­вень експорту зерна у другому кварталі (квітень — червень) — на 89,4% порівняно з аналогічним періодом торік.
До традиційних ринків збуту — Європа, Північна Африка, Близький Схід — до переліку ключових покупців українського зерна у поточному сезоні долучився Китай, який ще два роки тому був закритий для продукції з України, відзначає АМПУ. П’ята частина загального обсягу українського зерна, яке було відправлено на зовнішні ринки, була відправлена до країн Азії.
Додамо, що Українська аграрна конфедерація за підсумками 2013/14 маркетингового року склала рейтинг зернових портових терміналів України. Дослідженням охоплено зернові та олійні культури, а також шроти олійних культур, відвантаження яких виконують на базі однієї і тієї самої інфраструктури (терміналів).
Абсолютний лідер — «ТІС-Зерно» з порту Південний (Одеська область), на другому місці — термінал « Нібулон» (Миколаїв), на третьому — «Олімпекс Купе» (Одеса).
Взагалі, «ТІС-Зерно» є найбільшим зерновим терміналом Чорного моря (обсяг перевалки у 2008–2009 рр. — 4,7–
4,3 млн т), добудований «ТІСом» у 1999 р.: довжина причальної стінки становить 260 м, глибина дна — 14 м. Термінал може зберігати одночасно 370 тис. т зерна.

… І наостанок
Безперечно, зростання експорту агропродукції — це один із тих позитивів, який не тільки радує, але і вселяє надію на те, що незалежна Україна все ж таки буде, що вона стане на рі­­­вень кращих розвинутих цивілізованих країн світу. Та, чесно кажучи, дещо підзабутий імідж України як житниці Європи знову набуде ак­­туальності. І вона має цим шансом скористатись. Усі передумови для цього є. Агросектор в Україні — це галузь, яка має природні конку­рент­ні переваги. І це сектор, продукція якого в найближчі 50–100 років буде затребуваною у світі. Україна вже значно перевершила рівень агровиробництва Радян­сь­ко­­го Союзу — торік аграрії зібрали 63 млн т. Це поки що рекорд. Однак експерти прогнозують подальше зростання, а найбільші оптимісти підрахували, за яких умов ми побачимо українські врожаї на рівні 80 і навіть 100 млн т. Оскільки істотного зростання внутрішнього споживання в Україні не очікується, надлишок зерна — це додатковий експорт. А отже, збільшення надходжень до державної скарбниці.
Хай так і буде!

Інтерв'ю
Заступник директора з наукової роботи Інституту садівництва НААНУ Олександр Ярещенко
Чимало аграріїв шукає щось, на чому можна було б заробити великі гроші. Частина з них з цією метою шукає щось таке, чим би ще мало хто займався, принаймні в промисловому масштабі. Тож інтерес значної частини аграрної громадськості був... Подробнее
Наталія Гордійчук, засновниця компанії "Агрітема"
"Агріте­ма" своїми біорішен­ня­ми кар­ди­наль­но змінює підхід до зем­ле­роб­ст­ва. Про біоінно­вації, які по­над 10 років компанія на­дає аг­раріям, розповідає засновниця — Наталія Гордійчук.

1
0