Економіка процесів: сушіння зерна

Привабливість власного сушіння зерна

Незважаючи на посушливі погодні умови, що проявляються останніми роками, в країні потребує сушіння понад половина врожаю, а на півночі та заході України — понад дві третини зібраного збіжжя. Зростання вартості енергоносіїв призводить до подорожчання послуг елеваторів із сушіння зерна. Тому економічно більш привабливими енергоносіями для сушарок зерна є природний або скраплений газ. Проте не всі елеватори мають сучасні сушарки зерна, здатні якісно просушувати зерно за помірними тарифами. Більшість незалежних складів продовжує використовувати обладнання, що давно відпрацювало амортизаційні терміни, є морально та фізично застарілим.

Відтак аграрії вимушені розглядати можливості самостійного доведення врожаю до необхідних кондицій. Окрім прямих витрат на сушіння зерна, виробникам зерна дорого обходиться доставка продукції до елеватора та простоювання автотранспорту в чергах. Непоодинокі випадки завищення на елеваторах вологості та засміченості зерна. Не на користь виробників і знеособлене зберігання зерна. Загалом всі ці фактори призводять до додаткових фінансових витрат сільськогосподарських підприємств.

Сучасні сушарки зерна необхідно мати у разі виробництва широкого спектра зерна і олійного насіння з різною вологістю та строками збирання. До того ж при застосуванні високопродуктивних комбайнів на токи одночасного надходять великі обсяги зерна. Запровадження нових методів сушіння зерна із використанням невеликих зерносушарок є актуальним для нових власників агропідприємств та фермерів. На вітчизняному ринку сформувалася велика пропозиція сушильного обладнання, що здатне задовольнити найвибагливіших покупців. Установка недорогої сучасної сушарки зерна у сільгосппідприємстві з площею від 2 тис. га під зерновими та олійними культурами дасть змогу суттєво знизити собівартість продукції. Тож  аграріям залишається прийняти відповідні рішення.

Види сушарок зерна

За видами сушарки зерна розподіляються на мобільні та стаціонарні. Мобільні машини характеризуються меншою продуктивністю, проте не потребують постійного місця розташування та дозволів на встановлення. До того ж їх можна переміщувати. Якщо великі та середні сільгосппідприємства (понад 10 тис. га) формують власну складську інфраструктуру із застосуванням потужних стаціонарних сушарок зерна, то малі  надають перевагу мобільним.

За конструкцією сушарки зерна поділяються на модульні та шахтні. За видом палива — на ті, що працюють на природному або скрапленому газі, дизельному або твердому паливі. За способом сушіння зерна обладнання може працювати в режимі потокової або порційної дії. Під час потокового сушіння зерно проходить сушарку безперервним потоком, під час порційного —  його завантажують, сушать, охолоджують, а потім вивантажують. У режимі потокового сушіння зерно може сушитися з охолодженням або без нього при наявності не менше двох вентиляторів: верхній вентилятор забезпечує надходження гарячого повітря, нагріваючи зерно, а нижній — його охолоджує.

Одним із головних критеріїв у розподілі сушильних установок зерна на види є їхня потужність. Сушарки зерна з можливістю доведення вологості зерна до базових показників із розрахунку 10 т/год вважаються фермерськими, середньої потужності — до 50 т/год — використовуються малими або середніми сільгосппідприємствами, обладнання з продуктивністю понад 50 т/год більше підходить великим агропромисловим підприємствам, які мають власні елеватори зі зберігання та перевалкою зерна. Останнім часом значного поширення в Україні набувають сушарки зерна малої та середньої потужності, що працюють на природному або скрапленому газі.

Ринок сушарок зерна

Вітчизняний ринок є привабливим для більшості потужних виробників зерносушильного обладнання у світі. Наразі в Україні, окрім обладнання найбільших світових виробників — США та ЄС, є сушарки, вироблені в Китаї, Польщі, Туреччині.

Серед вітчизняних виробників зерносушильного обладнання на внутрішньому ринку більш широко представлена продукція ПАТ «Карлівський машинобудівний завод» KMZ Industries (м. Карлівка Полтавської області) та ТОВ «Маловисківський завод сушильного та елеваторного обладнання» (с. Мар’янівка Кіровоградської області). На Полтавщині, зокрема, займаються виробництвом шахтних зерносушарок безперервної дії (потокових): ДСП-25, А1-ДСП-50, 2?А1-ДСП-50; періодичної дії (порційні): ДСП-10 и ДСП-20; модульних сушарок зерна Brice-Baker потужністю 25, 49, 112 і 156 т/год.  Маловисківський завод постачає споживачам внутрішнього та зовнішнього ринків модульні сушарки зерна «Сапфір».

Як вибирати сушарку зерна?

Однією з головних вимог до сушильних агрегатів є їхня здатність обробляти широкий асортимент зерна при високій продуктивності та низьких енерговитратах. Окрім цього, конструкція обладнання має бути надійною, довговічною, повністю відповідати конструктивно-технологічним рішенням підприємства щодо якості проведення технологічних процесів.

Під час купівлі зерносушарки треба врахувати кілька моментів:

1. Необхідно звернути увагу на виробника зерносушильного обладнання та можливості сервісного обслуговування. Доцільніше надавати перевагу компаніям, які мають досвід роботи на вітчизняному ринку. Від цього залежить термін використання устаткування, своєчасність проведення обслуговування та ремонтів.
2. Визначитися з обсягом сушіння зерна. Так, продуктивність сушарки зерна має бути в 1,5–2 рази більшою від запланованого обсягу сушіння. До того ж необхідно враховувати, що період збирання врожаю може тривати до вересня — жовтня, коли повітря у вечірній та нічний час є прохолодним. Оскільки для підвищення температури теплоносія необхідні додаткові витратити палива, то сушіння зерна за таких умов доцільно уникати. Відтак у північних регіонах під час вибору потужності зерносушарки потрібно враховувати, що сушити зерно доведеться тільки вдень.
3. Визначитися з енергозатратністю, тобто видом палива та його витратами. Найоптимальнішим паливом для сушарок зерна є природний газ, оскільки він щонайменше вдвічі дешевший за дизельне паливо та має вищу ефективність спалювання порівняно із твердим паливом.
4. Спосіб вивантаження і завантаження та конструкція машини. Сушарка зерна має бути зручною в користуванні та обслуговуванні, за потреби мати додаткові пристрої для завантаження та вивантаження зерна. Необхідно, щоб все зерно просушувалось рівномірно, не пересихало та не ушкоджувалося.

Аналізуючи переваги та недоліки сушарок зерна за різними показниками, враховуючи прогнозні обсяги надходження зерна для сушіння як у період підготовки й закладання на зберігання, так і під час зберігання, можна вибрати оптимальне обладнання. Проте для більшої впевненості у правильності вибраного варіанту потрібно враховувати економічну ефективність роботи сушарки зерна.

Економіка використання

Розглянемо окупність зерносушарки порівняно з послугами на сушіння на незалежних елеваторах. Для цього розрахунки проводитимуться на прикладі шахтної зерносушарки безперервної дії ДСП-25 та двомодульної сушарки «Сапфір-2083». Продуктивність сушіння пшениці установкою ДСП-25 за зниження вологості від 20 до 14% становить 25 т/год, установки «Сапфір-2083» (-5%) — 24 т.

При цьому із зерна знімається за одну годину роботи відповідно 150 та 120 т/% вологи. Вартість таких зерносушарок, враховуючи доставку та монтаж, становить на ДСП-25 (з норіями) — 2,96 млн грн, «Сапфір-2083» — 2,57 млн грн. Як правило, потокові зерносушарки можуть сушити зерно цілодобово з одногодинною перервою для очищення та підготовки машини для подальшої роботи.

Проте, враховуючи, що під час роботи сушарки в нічний період зростає енергоспоживання, у розрахунках прийнята тривалість роботи упродовж доби — 14 год (дві зміни по 7 год).

Витрати на персонал

Передбачається, що сушарка зерна обслуговуватиметься одним машиністом, який має працювати за 4-м розрядом механізованих робіт, та одним працівником — за 3-м розрядом ручних робіт. Таким чином погодинна оплата праці згідно з тарифною сіткою із урахуванням преміальних (обсягом 40%), відпускних (8,3%) та нарахувань на фонд заробітної плати (22%) становитиме для машиніста 23,99 грн; працівника — 18,87 грн. Відтак витрати на оплату  праці (з нарахуваннями) за роботу на цих агрегатах становитимуть 42,9 грн за 1 люд-год.

Енерговитрати

Основними енерговитратами під час сушіння зерна є електрична енергія та паливо. Визначені види сушильного обладнання можуть працювати на різному паливі, проте розрахунок проводився за використання природного газу.

Відповідно до  Постанови  НКРЕКП  від  24 травня 2016 року № 826 «Про встановлення на червень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України» з 1 червня 2016 року роздрібний тариф на електроенергію з урахуванням граничних рівнів за поступового переходу доформування єдиних роздрібних тарифів для споживачів, крім населення, становить 156,82 грн/кВт. Враховуючи витрати електроенергії під час сушіння зерна на ДСП-25 — 2,6 кВт, загальні затрати за годину роботи становитимуть 101,9 грн. При цьому відповідні витрати на «Сапфір-2083» — 94,1 грн.

Потреба природного газу за зменшення вологи на 1% з 1 т зерна становитиме 1,5 м3. За даними Національної акціонерної кампанії «Нафтогаз України», ціна на газ з 1 липня 2016 року становить 6,72 грн (з ПДВ) за 1000 м3. Крім цього, тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами становить 616,4 грн (з ПДВ) за 1000 м3. Тому витрати на паливо становитимуть за 1 год сушіння зерна на ДСП-25 — 1,65 тис. грн; на «Сапфір-2083» — 1,1 тис. грн.

Окупність

Враховуючи термін експлуатації зерносушарки — 10 років та сезонний період роботи — 90 днів, амортизаційні відрахування становитимуть: на ДСП-25 — 235 грн за 1 год роботи, на «Сапфір-2083» — 203,6 грн відповідно.

Капітальні та поточні ремонти розраховуються на рівні 60% амортизаційних відрахувань.

Отже, собівартість сушіння зерна на зерносушарці ДСП-25 становитиме 15,78 грн за 1 т/%; на «Сапфір-2083» — 13,76 грн. Для порівняння: вартість сушіння 1 т/% зерна на окремих елеваторах в Україні досягає 50 грн. Відтак економія коштів під час сушіння зерна у новому сезоні становитиме близько 30 грн на кожному тонно-проценті. Отже, розрахунково за зняття 5% вологи з 1 т зерна, сезонного сушіння від 30 тис. т вартість сушарки ДСП-25 окупиться за 3,2 сезону, а «Сапфір-2083» — 2,7 сезону. Проте на практиці терміни окупності зерносушильного обладнання значно менші. На це впливають інфляційні процеси, що призводить до підвищення тарифів на відповідні послуги, та лабораторні похибки елеваторів на визначення вологості під час надходження зерна. Загалом такі сушарки зерна приноситимуть економію виробникам зерна в розмірах понад 900 тис. грн щорічно.

Висновки

Сушіння зерна є основним процесом у технології післязбиральної обробки зерна, який впливає на тривалість зберігання та собівартість зібраного врожаю. Тож процесам доведення зерна до вимог державних стандартів необхідно приділяти належну увагу, адже від якості їхнього проведення залежатиме ціна зерна під час його реалізації.

Сушіння зерна на власному обладнанні є економічно вигіднішим порівняно з отриманням зовнішніх послуг. При цьому необхідно приділяти велику увагу вибору такого обладнання. Бажаним при зростанні внутрішніх витрат є придбання нового зерносушильного обладнання або реконструкція наявного. Ефективними при цьому вважаються проекти з терміном окупності до трьох років.

О. Маслак, канд. екон. наук, доцент кафедри логістики та виробничого менеджменту,

О. Соларьов, канд. техн. наук, асистент кафедри тракторів і сільськогосподарських машин, 

Сумський національний аграрний університет