Цукор України: no problems?

Цукор України: no problems?

З 3 по 5 квiтня цього року в Києвi вiдбувся науково-технiчний семiнар цукровикiв України “Шляхи пiдвищення ефективностi бурякоцукрового виробництва”. Власне мова йшла скорiше про те, що робити далi: галузь сьогоднi перебуває буквально на останньому подиху. Ну, здавалося б, все є: заводи приватизованi, прийнято Закон “Про регулювання ринку цукру”, в якому запровадженi квоти та мiнiмальнi цiни, а ситуацiя й далi не покращується.

Загальний аналiз ситуацiї зробив голова правлiння Нацiональної асоцiацiї цукровикiв України Микола Ярчук: “Ситуацiя на внутрiшньому ринку цукру залишається до цього часу нестабiльною. Через надмiрну пропозицiю цукру його реалiзацiя здiйснюється за цiною 2060–2180 грн/т, що йде всупереч чинному законодавству.
Минулого року середня закупiвельна цiна цукрових бурякiв становила з ПДВ 174,96 грн/т за їх середньої цукристостi 15,17%. Враховуючи коефiцiєнт перерахунку та мiнiмальну установлену цiну, цiна цукрових бурякiв повинна була становити 154 грн/т з ПДВ (для забезпечення собiвартостi цукру на рiвнi мiнiмальної цiни в 2370 грн/т). Через зростання конкуренцiї мiж заводами цiна бурякiв на окремих заводах зросла до 200–210 грн/т при низькiй цукристостi. Внаслiдок цього збитки понесли багато цукрових заводiв, особливо в захiдних регiонах. У середньому рентабельнiсть вирощування цукрових бурякiв становила 12%, а виробництва цукру — менше 1%.
Станом на 1 сiчня 2002 року кредиторська заборгованiсть пiдприємств галузi становила 2,1 млрд грн, у тому числi по бюджетних платежах — 122 млн грн. Дебiторська заборгованiсть — 900 млн грн. Кредиторська заборгованiсть перевищує дебiторську у 2,3 раза. Навiть за рахунок запасiв цукру та дебiторської заборгованостi погасити кредиторську заборгованiсть немає можливостi.
Обсяг ринку цукру у 2001/2002 маркетинговому роцi (1.09.2001–31.08.2002) становить 2,1 млн т з урахуванням iмпорту тростинного та бiлого цукру. Станом на 1.04.2002 спожито 1,1 млн т, залишки — 1 млн т. Перехiднi запаси цукру на кiнець маркетингового року оцiнюються в 200 тис. т. В основному це — немобiльнi партiї, а тому ми очiкуємо зростання цiн на цукор.
Сьогоднi бурякоцукрове виробництво в Українi iз експортно-орiєнтованої галузi перетворилося в галузь, яка ледве задовольняє внутрiшнi потреби. За останнi два роки обсяги виробництва цукру становлять 1,5–1,7 млн т за внутрiшньої потреби 1,8–2,0 млн т. Втрачено зовнiшнi ринки збуту цукру, в першу чергу в країнах СНД.
Основнi причини кризового стану цукрової промисловостi:
1) висока собiвартiсть українського бурякового цукру (400–450 дол./т), що робить його неконкурентоспроможним як на внутрiшньому, так i на зовнiшньому, ринках;
2) втрата зовнiшнiх ринкiв збуту;
3) збiльшення обсягiв iмпорту цукру;
4) надлишок виробничих потужностей: за часiв СРСР цукрова промисловiсть була орiєнтована на експорт 60% виробленої продукцiї;
5) скорочення обсягiв виробництва сировини i, як наслiдок, постiйна незавантаженiсть цукрових заводiв;
6) невиконання Закону “Про державне регулювання виробництва та реалiзацiї цукру” в частинi лiцензування оптової торгiвлi цукром, довгострокового кредитування, здiйснення iнтервенцiйних закупок цукру.
Пiдвищення ефективностi вирощування цукрових бурякiв уможливлюється вдосконаленням територiального розмiщення посiвiв у найбiльш сприятливих клiматичних умовах, впровадженням прогресивних технологiй, збiльшенням урожайностi та цукристостi цукрових бурякiв.
v v v
Детальний аналiз справ на цукрових заводах зробив заступник голови правлiння асоцiацiї Микола Калiнiченко: “У 2001 роцi вироблено 1,933 млн т цукру-пiску, в тому числi з бурякiв — 1,654 млн т. Крiм того, вироблено 3,9 тис. т рафiнаду.
За даними Держкомстату, пiд урожай 2001 року цукровi буряки було посiяно на площi 994,9 тис. га, з яких загинуло 141,8 тис. га посiвiв.
Урожайнiсть цукрових бурякiв у 2001 роцi становила 182,7 ц/га. Технологiчна якiсть цукрових бурякiв 2001 року характеризується низькою цукристiстю, пiдвищеним вмiстом альфа-амiнного азоту та вуглекислої золи, доброякiснiсть клiтинного соку — 81,84%. Цукристiсть у середньому по Українi становила 15,17% — найнижчий показник за останнi 11 рокiв. У Тернопiльськiй областi якiсть бурякiв була такою: цукристiсть — 5–6%, доброякiснiсть клiтинного соку — 61%, доброякiснiсть очищеного соку — 65%. Тобто на окремi заводи надходили напiвцукровi та кормовi буряки.
У багатьох регiонах України вiдзначалося надходження з полiв бурякiв, уражених хворобами, що призвело до значних втрат цукру навiть за короткого термiну зберiгання. У цiлому по галузi втрати сировини та цукру на етапах приймання, зберiгання, переробки є великими i становила, відповідно, 8 i 1,2% маси прийнятих бурякiв. Деякi цукровi заводи не подбали вчасно про забезпечення виробництва енергоносiями та матерiально-технiчними ресурсами, внаслiдок чого сировина вчасно не перероблялася, а псувалася на кагатних полях.
Iз 192 цукрових заводiв України загальною потужнiстю 510,4 тис. т бурякiв на добу в 2001 роцi готувалося працювати 157 заводiв. 10 пiдготовлених пiдприємств не працювали через вiдсутнiсть сировини.
У середньому на один завод тривалiсть виробництва становила 48 дiб, тривалiсть соковиробництва — 43 доби, що говорить про неефективнiсть роботи цукрових заводiв. До 10 дiб працювали 4 цукровi заводи, до 20 дiб — 23, до 30 дiб — 28, до 40 дiб — 33, до 50 дiб — 20, бiльше 50 дiб — 39. Продовжується практика пуску цукрових заводiв за будь-яку цiну. Як результат, при роботi менше 10 дiб — низькi економiчнi показники, великi збитки.
Перероблено вiд початку виробництва в цiлому по Українi 14,57 млн т цукрових бурякiв, вироблено 1,654 млн тонн цукру. Середня потужнiсть переробки — 2360 т/добу бурякiв. Середнiй вихiд цукру — 11,4% (12,1% у 2000 роцi). Вихiд цукру бiльше 14% має лише один завод в Українi — Куп’янський (Харкiвська обл.) — 14,16%, 13–14% — 7 цукрових заводiв, 12–13% — 32, 11–12% — 50, 10–11% — 39, 9–10% — 12, менше 9% — 6 заводiв. Цукристiсть бурякiв при цьому — 14–15,5%.
Вмiст цукру в мелясi в цiлому по Українi — 2,24% (2,19% у минулому роцi). Ступiнь вилучення цукру з бурякiв по галузi становить 72,6% (74,9% у 2000 роцi). 60 заводiв мають ступiнь вилучення цукру 75% i вище, на 40 заводах цей показник на рiвнi 65% i нижче.
Витрати умовного палива по галузi при переробцi цукрових бурякiв врожаю 2001 року продовжують залишатися високими — 6,7%.
Структурнi змiни в управлiннi заводiв призвели до припливу до заводiв керiвникiв i фахiвцiв, якi не мають вiдповiдної освiти, досвiду.
На кiнець 2001 року старiння основних фондiв цукрових заводiв становило 65%. На бiльшостi цукрових заводiв обладнання вiдпрацювало свiй технiчний ресурс. Через вiдсутнiсть коштiв цукровi заводи не проводять планову замiну обладнання, що призводить до їхнiх простоїв. У сезонi 2001 року заводи допустили 318 дiб простою.
На заводах, де тривалiсть соковидобування триває бiльше 60 дiб, собiвартiсть переробки сировини — 77–85 грн/т. При цьому собiвартiсть цукру — 1500–1850 грн/т. При тривалостi роботи менше 20 дiб вартiсть переробки сировини сягає 170 грн/т, вiдповiдно, собiвартiсть цукру — 3000 грн/т”.
v v v
Тепер ми маємо всi данi для того, щоб зробити певнi висновки. Почнемо iз собiвартостi. Вихiд цукру з бурякiв — 11%. Таким чином, для одержання однiєї тонни цукру необхiдно переробити 9 т бурякiв. За цiни 154 грн/т витрати тiльки на закупiвлю сировини становлять 1386 грн/т плюс 729 грн/т на її переробку. Загалом — 2115 грн/т (395 дол./т).
Тепер подивимося на роботу заводiв, якi працювали бiльше 60 дiб i у яких ступiнь вилучення цукру з буряку становить, наприклад, 12,5%. Вартiсть сировини 154х(100/12,5)=1232 плюс витрати на переробку — 616, загалом — 1850 грн/т (345 дол./т). Щоб мати собiвартiсть цукру у 1500 грн/т, — чи то буряки купували по 100 грн/т, чи то витрати на виробництво на рiвнi 30 грн/т (а може, i те, i те). Хоча, скорiше за все, цi заводи “прикинулися” сiльгоспвиробниками i скористалися вiдповiдними пiльгами (фiксований податок, акумуляцiя ПДВ). Але навiть якщо собiвартiсть цукру становить 1500 грн/т (280 дол./т), це все одно на 50% вище свiтової цiни на бiлий рафiнований цукор (200 дол./т).
Висновок перший: український цукор є абсолютно неконкурентоспроможним на свiтовому ринку, i тому його виробництво не повинно перевищувати обсяги внутрiшнього споживання — 1,8–2 млн т. Поки що обсяги виробництва (1,64 млн т) вiдповiдають цiй вимозi.
Висновок другий: якщо Україна збирається цукор експортувати, необхiдно зменшити невиправдано високу цiну на цукровi буряки десь до рiвня 15 дол./т (75–80 грн/т).
Середня завантаженiсть українських цукрових заводiв становить лише 30%, що означає високi змiннi витрати виробництва. Водночас виробництво 2 млн т цукру можуть забезпечити 50–60 цукрових заводiв. Їх 100% завантаженiсть дала б змогу ще бiльше зменшити витрати на переробку бурякiв.
Висновок третiй: необхiдно виводити з експлуатацiї 100 заводiв. Безумовно, питання вкрай дражливе, пов’язане з цiлим комплексом соцiальних питань: зайнятiсть населення, пiдтримка соцiальної сфери, надходження до бюджетiв усiх рiвнiв. Але ринок є ринок, i нiкуди вiд нього не подiнешся...
Україна збирається стати членом Всесвiтньої торговельної органiзацiї (ВТО). Вступ до ВТО означає суттєве полегшення доступу на ринки країн її членiв, у тому числi й на український. На даний час вартiсть цукру-сирцю на свiтовому ринку становить 180 дол./т. Навiть за умови, що вдасться обумовити ставку ввiзного мита на цукор-сирець у 50%, цiна бiлого цукру, виробленого з нього в Українi, не перевищуватиме 300 дол./т (вартiсть переробки цукру-сирцю — 15–20 дол./т). Усiлякі балачки про те, що цукор, вироблений з цукру-сирцю, буде реекспортуватися, означає просто повну некомпетентнiсть тих, хто робить подiбнi заяви.
v v v
На закiнчення кiлька витягiв з виступу на конференцiї державного секретаря Мiнагрополiтики Сергiя Рижука: “Ми примирилися з тiєю нав’язливою думкою, що наша галузь зовсiм-таки неконкурентоспроможна, i що нiхто не чекає нас на зовнiшньому ринку. Давайте переконаємо самi себе, що це — не так, i тодi вiдповiдно дiяти.
Кiлька рокiв говорили, що кому потрiбне наше низькоякiсне зерно. А ми вкинули 10 млн т на свiтовий ринок i змусили реагувати СОТ, але факт є факт, i нiхто цього зупинити не може, а ми — не дозволимо! Давайте так само зробимо в бурякоцукровiй галузi.
У нас є приклади, коли вiтчизнянi буряківники отримують не гiршi вiд iноземних i щодо кiлькостi i щодо якостi врожаї. Це багато про що говорить: є фахiвцi, кадри, технологiї, насiння, iншi складовi, якi можна поширювати, тiльки додати капiталу, прагматизму, впевненостi, що це галузь — нацiональна, i вона має працювати за будь-яких свiтових ринкових коливань.
Ми зробили все, що просили нас виробники як бурякiв, так i цукру. Хотiли вiдмiни держзамовлення — вiдмiнили, тепер — давай забирай хоч 300 тис. т. Хотiли волi — нате вам волю, ринку, мiнiмальної цiни — будь-ласка. А потiм директори дзвонять i кажуть, що продали цукор за меншу цiну, нiж встановлено законом, то ви, мовляв, щось робiть, мiняйте закон. Давайте домовимося: якщо вже щось спiльно вирiшили, то давайте всi разом виконувати те, що затверджено законом. Недодумали, недотягнули, недочитали, працюємо безсистемно. Тому й такi наслiдки: то там прорвало, то там вирвало. Не встигли почати виконувати закон — давай щось мiняй. Через це нас i лихоманить”.

Юрiй Михайлов