Чим закінчується боротьба з корупційними схемами в Україні

Розповідає Валерій Томіленко, екс-голова державної продовольчої зернової корпорації (ДПЗКУ). 

2014 року, мене, зернового менеджера з двадцятирічним стажем, запросили очолити Державну продовольчу зернову корпорацію (ДПЗКУ).

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на biz.nv.ua.

Я працював в ДПЗКУ лише чотири місяці. За цей час було запроваджено нові правила управління ризиками; внутрішні закупівлі переведено на компанії з відкритою структурою власності та з позитивною історією роботи; зупинено низку корупційних схем, зокрема торгівлю з офшорами; відмовлено від послуг посередника, що монополізував перевезення зерна ДПЗКУ, не маючи жодної вантажівки чи вагона; у грудні 2014 вдалося уникнути технічного дефолту щодо відвантаження 600 тисяч тонн кукурудзи до Китаю.

У квітні 2015 року я добровільно пішов з посади через неможливість роздержавлення Корпорації та моє небажання керувати планово збитковою корпорацією. До Міністерства сільського господарства та профільного комітету ВРУ була також передана інформація про неможливість приватизації ДПЗКУ за відсутності законодавчої бази та через наявність кредиту на $1,5 млрд, взятого у Китаю під державну гарантію. Втім якісна робота та добровільне звільнення не врятували мене від відкриття та 6 років розслідування кримінальної справи про мільйони нібито вкрадених, а насправді врятованих для ДПЗКУ гривень.

2015 року ДПЗКУ мала відвантажити до Китаю до 5 млн тонн зерна кукурудзи. Для цього щодня закуповувалися сотні контрактів на десятки тисяч тонн зерна, на різних базисах постачання та з різними умовами оплати. Серед інших, у березні 2015 р. ДПЗКУ підписала дві угоди з елеваторами Рокитно та Васильків на купівлю 28 300 тонн зерна кукурудзи з поставкою до 30 листопада 2015. За умовами договорів, контрагентам було перераховано 88,5 млн гривень з рахунків уже на той час проблемних банків «Київська Русь» та «Радикал Банк». Протягом кількох наступних місяців Нацбанк ввів тимчасові адміністрації до обох цих банків, що призвело до їхньої ліквідації і втрати коштів вкладників.

На той час я вже залишив посаду в.о. Голови Правління ДПЗКУ і не міг впливати на операційну діяльність корпорації, але несправедливі звинувачення стосовно неналежного виконання двох угод наздогнали мене. Влітку 2015 року посуха призвела до значного скорочення збору кукурудзи. У липні елеватор Васильків змушений був повернути на рахунки ДПЗКУ частину попередньої оплати у розмірі 18,6 млн грн. У серпні за рішенням суду елеватор Рокитне перерахував на рахунки ДПЗКУ повну суму основного боргу у розмірі 49,9 млн гривень та частково оплатив пеню. У листопаді елеватор Васильків сплатив на користь ДПЗКУ 20 млн гривень основного боргу та частку пені, тобто всі кошти повернулися Корпорації з прибутком.

Це не завадило детективам НАБУ в липні 2016 року затримати мене та директора елеватора Рокитне за обвинуваченням у розтраті 49,9 млн грн. У грудні 2016 мені додали звинувачення в безповоротному оберненні 38,6 млн гривень та виникненні заборгованості в елеватора Васильків перед ДПЗКУ.

Хочу підкреслити, що ще у 2017 року Корпорація письмово підтвердила відсутність збитків у взаємовідносинах з елеваторами Рокитне та Васильковим, однак я разом з двома директорами елеваторів продовжую роками спілкування з НАБУ, САП і ВАКС. Вже 21 вересня 2021 буде оголошено рішення суду першої інстанції, де прокурор наполягає на ув’язненні мене та двох директорів без підтвердження збитків ДПЗКУ та за відсутності факту збагачення жодного з обвинувачуваних.

Боротьба за справедливість, за гідність, за зміни проти корупції є справою нелегкою, але мусить тривати. Після Майдану я повірив, що мої професійні знання та 20-річний досвід у торгівлі зерном та зовнішньоекономічній діяльності можуть згодитися державі на шляху до змін. Натомість держава віддячила кримінальною справою за двома договорами що принесли прибуток для ДПЗКУ та паралельно відвернули втрату десятків мільйонів гривень у проблемних банках.

Вірю, що моя історія не є прикладом вибіркового замовного розслідування, а прикрою помилкою, яка виникла через непрофесійність слідчого детектива НАБУ та прокурора САП (обох пізніше було звільнено, а по діях прокурора навіть відкрито кримінальне провадження). Також вірю, що після завершення моєї справи САП і НАБУ отримають краще розуміння реалій зернової торгівлі й з цими знаннями розпочнуть ефективну боротьбу зі справжніми мільярдними крадіжками із Державної продовольчої зернової корпорації.