Спецможливості
Агробізнес

Голандський підхід до українського бізнесу

14.01.2016
1846
Голандський підхід до українського бізнесу фото, ілюстрація
фермер в поле

Нині ба­га­то хто для підви­щен­ня рівня сво­го ма­теріаль­но­го ста­но­ви­ща пла­нує виїха­ти за кор­дон, а особ­ли­во в Євро­пу. Про­те сьо­годні зустріча­ють­ся і зовсім про­ти­лежні при­кла­ди.

 

Про по­тужність вітчиз­ня­но­го сільсько­го гос­по­дар­ст­ва на по­чат­ку 2000-х років го­во­ри­ти до­сить склад­но. Це бу­ли не най­кращі для ньо­го ча­си, які більше ха­рак­те­ри­зу­ють­ся за­не­па­дом еко­номіки в ціло­му, і сільсько­го гос­по­дар­ст­ва у то­му числі. Про­те і се­ред цьо­го без­ла­ду пред­став­ни­ки фер­мерів із Західної Євро­пи під час ек­с­курсійно­го ту­ру Чер­ка­щи­ною у 2001 році роз­г­леділи ве­ли­кий по­тенціал та мож­ли­вості роз­вит­ку влас­но­го сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го бізне­су.

Так звідтоді на те­ри­торії Мань­ківсько­го рай­ону роз­по­ча­ло свою діяльність гос­по­дар­ст­во з іно­зем­ни­ми інве­с­тиціями ТОВ «Ки­щенці», на­зву яко­го от­ри­ма­ло від най­ме­ну­ван­ня се­ла, в яко­му розміще­на ос­нов­на ба­за підприємства. Сьо­годні в оренді підприємства пе­ре­бу­ває близь­ко 16 тис. га землі, і во­но є, по суті, міні-аг­ро­хол­дин­гом з ог­ля­ду на ба­га­то­век­торність своєї діяль­ності. Очо­лює підприємство Кор­неліс Хузінха, або Кейс, як кли­чуть йо­го се­­ля­ни. Та­кож прак­тич­но весь ке­­рівний склад підприємства — це іно­зем­­ні пред­став­ни­ки: го­ло­вний аг­ро­ном (ме­не­д­жер із рос­лин­ництва) — із Данії, ме­не­д­жери із тва­рин­ництва — з Гол­лан­­дії (свинарство) та Данії (ВРХ).

На жаль, із са­мим па­ном Кор­нелісом нам не вда­ло­ся поспілку­ва­тись. То­му про гос­по­дар­ст­во нам роз­повів Сергій Ман­зюк, обліко­вець цьо­го підприємства. «Я ро­дом із цьо­го се­ла. При­га­дую, ми ще шко­ля­ра­ми біга­ли ди­ви­тись на “чу­до”-техніку, яка при­хо­ди­ла на заміну ста­рень­ких МТЗ, ХТЗ, “Нив”, “ДОНів”. Це бу­ло на той час для нас май­же фан­та­с­тич­ним, ад­же ми бу­ли тоді ще дітьми і ма­ло що ба­чи­ли та ро­зуміли. Звідтоді прой­ш­ло вже ба­га­то ча­су. Я вже шо­с­тий рік пра­цюю в цьо­му гос­по­дарстві. Звісно, для ба­га­ть­ох й досі не­звич­но ба­чи­ти та­кий парк техніки та своєрідні підхо­ди до ро­бо­ти, про­те для мене та моїх од­но­сельців тут уже не­має нічо­го див­но­го. По-іншо­му вже не мо­же й бу­ти», — го­во­рить пан Сергій.
 

Офіс в ангарі

Пер­ше, що вра­зи­ло, — це відсутність офісно­го приміщен­ня, або, як прий­ня­то йо­го на­зи­ва­ти у се­ре­до­вищі се­лян і звич­но для більшості підприємств, — кон­то­ри. Нас зустрів охо­ро­нець ма­шин­но­го дво­ру, на яко­му бу­ли два ан­га­ри, навіс, за­прав­ний ком­плекс та… бу­ди­нок із гой­дал­ка­ми для дітей на подвір’ї (як ви­я­ви­ло­ся пізніше, це був бу­ди­нок, у яко­му про­жи­ває Кор­неліс Хузінха ра­зом зі своєю ро­ди­ною).
На ма­шин­но-трак­тор­но­му дворі як для підприємства, що об­роб­ляє 16 тис. га землі, техніки бу­ло не ду­же-то гу­с­то. З ан­га­ра вий­шов пан Сергій і за­про­сив нас до сво­го офіса. Зди­ву­ван­ню не бу­ло меж: офіс в ан­гарі? Про­те це ви­я­ви­лось ре­альністю. Ча­с­ти­на ан­га­ра бу­ла відго­ро­д­же­на від май­стерні, де ре­мон­ту­ва­лась техніка, і за стіною із ши­ро­ки­ми вікна­ми ство­ре­но, як ска­зав пан Сергій, «центр уп­равління по­льо­та­ми ТОВ “Ки­щенці”». «Ось це і є наш офіс», — скром­но ска­зав обліко­вець підприємства. «Кабінет» па­на Хузінхи об­ме­жується од­ним збірним ве­ли­ким сто­лом, де відве­де­но та­кож ро­бочі місця для ме­не­д­же­рів із рос­лин­ництва та овочівництва, інже­не­ра. Як і го­дить­ся для справ­жнь­о­го гол­ландсь­ко­го підприємства, тут та­кож зай­ма­ють­ся роз­витком тва­рин­ництва (ВРХ, сви­нар­ст­во), а ще овочівництвом (ви­ро­щу­ван­ням ка­пу­с­ти, ци­булі, морк­ви) та ягідництвом — роз­ве­ден­ням по­лу­ниці.

В основі стратегії  - передусім український досвід

Ос­нов­на стра­тегія гос­по­дар­ст­ва — це жи­ти у мирі і зла­годі з усіма. Це сто­сується як ко­лег по бізне­су, так і працівників підприємства та місце­вих жи­телів, які є орен­до­дав­ця­ми землі. На­пев­но, са­ме то­му й пра­цю­ють успішно впро­довж 15 років на те­ри­торії Ук­раїни.
До роз­мо­ви до­лу­чається го­ло­вний аг­ро­ном (ме­не­д­жер із зем­ле­роб­ст­ва) Хенрік Ла­ур­сен. «До приїзду в Ук­раїну я ду­мав, що щось знаю про цю країну. Після приїзду сю­ди я зро­зумів, що нічо­го не знаю», — го­во­рить пан Ла­ур­сен. Ми поціка­ви­лись, що но­во­го він «привіз» із со­бою та чо­го но­во­го на­вчив­ся від місце­вих жи­телів і працівників. «Лю­ди пра­цю­ва­ли і про­дов­жу­ють пра­цю­ва­ти на цій землі віка­ми. То­му в ос­но­ву на­шої ро­бо­ти, звісно, по­кла­де­но їхній зем­ле­робсь­кий досвід, який ми за­по­зи­чаємо, і ли­ше після йо­го аналізу на­ма­гаємось впро­ва­д­жу­ва­ти, де це мож­ли­во, свої знан­ня та ме­то­ди ро­бо­ти. У нас є мож­ливість за­сто­со­ву­ва­ти все най­кра­ще, що є у світі, хо­ча ще трішки не звик до та­ких мас­штабів ве­ден­ня гос­по­дарсь­кої діяль­ності», — го­во­рить пан Ла­ур­сен.
 

Європейська технологія

Тут ви­ко­ри­с­то­ву­ють насіння, ЗЗР, до­б­ри­ва, які є на су­час­но­му рин­ку. Ціка­вий сам підхід «ук­раїнських іно­земців» до ве­ден­ня сільсько­го­с­по­дарсь­кої діяль­ності — це особ­ли­ва си­с­те­ма об­робітку грун­ту, яку впро­ва­д­жує датсь­кий аг­ро­ном.
Си­с­те­ма по­ля­гає в то­му, щоб кож­но­го ро­ку вся техніка, яку в гос­по­дарстві ви­ко­ри­с­то­ву­ють для об­робітку грун­ту, висіву, об­при­с­ку­ван­ня, зби­ран­ня вро­жаю, ру­ха­лась однією і тією са­мою тех­но­логічною колією не­за­леж­но від куль­ту­ри, яку ви­ро­щу­ють. Крім то­го, в гос­по­дарстві повністю за­бо­ро­не­но заїжджа­ти на по­ля ав­то­мобільно­му транс­пор­ту — для відве­зен­ня про­дукції від ком­бай­на ви­ко­ри­с­то­ву­ють ли­ше пе­ре­ван­та­жу­вачі, а ав­то­мобілі сто­ять на краю по­ля.
«Я пра­цюю в ТОВ “Ки­щенці” три ро­ки і твер­до вірю в те, що та­ка тех­но­логія при­не­се у май­бут­нь­о­му не­по­гані при­бут­ки. Ад­же там, де не проїздить техніка, грунт мен­ше трав­мується, він “здо­ровіший”, із кра­щою струк­ту­рою, то­му і рос­ли­ни роз­ви­ва­ють­ся на ньо­му кра­ще, — го­во­рить Хенрік Ла­ур­сен. — Та­кож че­рез мен­шу кількість про­ходів техніки по­лем та од­ни­ми і ти­ми са­ми­ми коліями змен­шується ущільнен­ня грун­ту та, відповідно, змен­шується тя­го­вий опір грун­то­об­роб­них аг­ре­гатів, що сприяє зни­жен­ню ви­т­рат па­ли­ва під час об­робітку грун­ту».

Досліджен­ня євро­пейсь­ких уче­них до­ве­ли, що еко­номічний ефект від «колійно­го ру­ху» техніки з ро­ку в рік — 50 дол./га.

Са­ме під цю тех­но­логію у гос­по­дарстві сфор­мо­ва­но весь парк техніки. Всі трак­то­ри, об­при­с­ку­вачі пе­ре­об­лад­на­но під ро­бо­ту на тех­но­логічній колії за­вшир­ш­ки 3 м, відстань між яки­ми ста­но­вить 36 м. Са­ме та­ка мак­си­маль­на відстань між тех­но­логічни­ми коліями мож­ли­ва за на­яв­но­го пар­ку техніки в Ук­раїні. Чо­му потрібно всю техніку пе­ре­ос­на­с­ти­ти на три­ме­т­ро­ву колію? Спра­ва в то­му, що най­с­кладніша ма­ши­на у тех­но­логічно­му лан­цюж­ку ви­ро­щу­ван­ня сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур — це ком­байн, який має колію са­ме 3 м, то­му всю техніку підла­ш­то­ву­ють під ньо­го.
Для ба­га­ть­ох це мо­же зда­тись ви­т­рат­ною спра­вою, про­те, як по­ка­зує прак­ти­ка, це пе­ре­об­лад­нан­ня не по­тре­бує ве­ли­ких еко­номічних вли­вань.
Що­до об­робітку грун­ту: в гос­по­дарстві повністю відмо­ви­лись від оран­ки (ви­нят­ком є ли­ше по­ля під ово­ча­ми та по­лу­ни­цею).

Хто на полі?

Ос­нов­ним аг­ре­га­том для об­робітку грун­ту є куль­ти­ва­то­ри Horsch Tiger 8 та Terano 12. До речі, на ці куль­ти­ва­то­ри гос­по­дар­ст­во прид­ба­ло об­лад­нан­ня для вне­сен­ня су­хих міне­раль­них до­б­рив од­но­час­но із про­ве­ден­ням ос­нов­но­го об­робітку грун­ту.
Висів зер­но­вих куль­тур тут про­во­дять сівал­ка­ми Horsch Pronto 12, а про­сапні куль­ту­ри — John Deere серії DB. Зби­ра­ти вро­жай до­по­ма­га­ють най­по­тужніші ком­бай­ни John Deere серії S, які ос­на­ще­но 12-ме­т­ро­ви­ми жат­ка­ми.

На за­хисті 16 тис. га у цьо­му гос­по­дарстві сто­ять ли­ше чо­ти­ри причіпні об­при­с­ку­вачі Dubex Velton (Гол­лан­дія) із ши­ри­ною за­хва­ту 36 м та ро­бо­чим ба­ком місткістю 12,5 тис. л. Та­кож слід ска­за­ти, що за­прав­лян­ня цих об­при­с­ку­вачів відбу­вається на краю по­ля вже го­то­вим роз­чи­ном, який за­зда­легідь го­ту­ють на те­ри­торії гос­по­дар­ст­ва зі стовідсот­ко­вою га­рантією якості та точністю до­три­ман­ня ре­цеп­ту­ри. У по­ле ро­бо­чий роз­чин до­став­ля­ють спеціаль­ною ци­с­тер­ною. Про­дук­тивність од­но­го об­при­с­ку­ва­ча за та­кої логісти­ки ста­но­вить 500 га/зміну (за по­тре­би об­при­с­ку­вачі пра­цю­ють у дві зміни).

Для піджив­лен­ня рос­лин тут ви­ко­ри­с­то­ву­ють 36-ме­т­ро­вий штан­го­вий роз­ки­дач міне­раль­них до­б­рив фірми Rauch. Тоб­то підприємство об­роб­ляє всі по­ля із до­три­ман­ням постійної тех­но­логічної колії 36 м, то­му і ро­бо­чий за­хват усієї на­яв­ної у гос­по­дарстві техніки, відповідно, крат­ний цьо­му чис­лу.

Пра­цю­ва­ти за прин­ци­пом “посіємо, а там що бу­де” — це не по-на­шо­му», — го­во­рить го­ло­вний аг­ро­ном.

Ос­нов­ни­ми куль­ту­ра­ми, які ви­ро­щу­ють у «Ки­щен­цях», є пше­ни­ця, ячмінь, ріпак, ку­ку­руд­за, цу­к­рові бу­ря­ки. Цьо­го ро­ку впер­ше за 15 років у сівозміну бу­ло впро­ва­д­же­но та­ку куль­ту­ру, як со­няш­ник. Це не­звич­не яви­ще як для Ук­раїни, чиї по­ля рясніють жов­то­го­ло­ви­ми со­няч­ни­ми квітка­ми, аг­ро­ном по­яс­нює тим, що за всіма аг­ро­технічни­ми ви­мо­га­ми со­няш­ник «не впи­су­вав­ся» у прий­ня­ту в гос­по­дарстві сівозміну. Та­кож ду­же див­ним для ме­не ста­ло те, що на цьо­му підприємстві відмов­ля­ють­ся від ви­ро­щу­ван­ня та­кої куль­ту­ри, як соя. «Спра­ва в то­му, що соя чут­ли­ва до во­ло­ги, особ­ли­во у період на­ли­ван­ня (фор­му­ван­ня) бобів. І в разі її не­стачі куль­ту­ра абор­тує їх, що ми спо­с­теріга­ли в по­пе­редні ро­ки. А ко­ли пра­цюєш на пла­но­ву вро­жайність та інве­с­туєш (ви­т­ра­чаєшся на до­б­ри­ва, насіння, пе­с­ти­ци­ди), щоб от­ри­ма­ти 3,5–4,0 т/га, а ре­аль­но от­ри­муєш 1,5–2,0 т/га, то це не зовсім вигідно. У та­ко­му разі навіть у “нуль” інко­ли не вдається вий­ти.

Технології  - європейські, врожаї – українські?

Що­до вро­жай­ності, то не мож­на ска­за­ти, що її по­каз­ни­ки тут силь­но відрізня­ють­ся від ре­зуль­татів сусідніх гос­по­дарств. Так, уро­жайність ози­мої пше­ниці цьо­го ро­ку ста­но­ви­ла близь­ко 6 т/га, ози­мий ячмінь дав 5 т, ріпак — 3, ку­ку­руд­за — 10 т/га.
Звісно, в ме­не ви­ник­ло логічне за­пи­тан­ня: а де ж євро­пейсь­ка вро­жайність, про яку нам постійно роз­повіда­ють. Чо­му із євро­пейсь­ким підхо­дом до ро­бо­ти на по­лях Чер­ка­щи­ни не вдається от­ри­ма­ти, на­при­клад, 12 т/га пше­ниці? Відповідь го­ло­вно­го аг­ро­но­ма бу­ла над­то про­ста: «Ос­но­ва до­б­ро­го вро­жаю — це чітке до­три­ман­ня тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня, і відхи­лен­ня хо­ча б від од­но­го із пунктів не дасть гідно­го ре­зуль­та­ту. Фер­мер у Європі, для то­го щоб от­ри­ма­ти мак­си­мум, сам об­роб­ляє грунт, висіває, вно­сить міне­ральні до­б­ри­ва, пе­с­ти­ци­ди, про­во­дить зби­ран­ня. І завжди чітко, згідно з аг­ро­номічни­ми ви­мо­га­ми, ви­ко­нує всі тех­но­логічні опе­рації та кон­тро­лює якість робіт. Ми ж не мо­же­мо осо­би­с­то про­кон­т­ро­лю­ва­ти ко­жен гек­тар по­ля — за­над­то ве­ли­ка пло­ща, — з посмішкою го­во­рить пан Ла­ур­сен. — Ми мо­же­мо впро­ва­ди­ти тех­но­логію, за якої б мог­ли от­ри­ма­ти 12 т/га, про­те зно­ву ж та­ки — не мо­же­мо про­кон­т­ро­лю­ва­ти якість ви­ко­нан­ня всіх робіт. А ви­т­ра­ти­ти знач­ні ко­ш­ти і че­рез якусь при­кру по­мил­ку опе­ра­то­ра мар­но втра­ти­ти їх — це не­ро­зум­но. То­му сьо­годні ми пра­цюємо на ту вро­жайність, яка є еко­номічно най­вигіднішою для гос­по­дар­ст­ва».

До речі, ще однією особ­ливістю ве­ден­ня гос­по­дарсь­кої діяль­ності по-ки­щенківськи є ви­ро­щу­ван­ня про­сап­них куль­тур (ку­ку­руд­за, со­няш­ник, бу­ря­ки із міжряд­дям 50 см), що, за роз­ра­хун­ка­ми спеціалістів ком­панії, най­при­бут­ковіше.
За об­робіток грун­ту, висіван­ня, об­при­с­ку­ван­ня «відповіда­ють» ли­ше 11 трак­торів: сім John Deere 8310R, один John Deere 8335 RT, один 9-ї серії та два трак­то­ри Challenger 875С. У пла­нах гос­по­дар­ст­ва — у май­бут­нь­о­му повністю ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти трак­то­ри на гу­се­нич­но­му хо­ду, які пра­цю­ють у щад­но­му ре­жимі що­до впли­ву на грунт. Та й пе­ре­об­лад­на­ти їх на три­ме­т­ро­ву колію на­ба­га­то простіше.

Далі буде

Слід ска­за­ти кілька слів про ви­со­ку соціаль­ну відповідальність гос­по­дар­ст­ва у регіоні їхньо­го місцез­на­хо­д­жен­ня. На сьо­годні підприємство пра­цев­ла­ш­ту­ва­ло 350 осіб. У се­зон кількість працівників гос­по­дар­ст­ва збільшується най­ма­ни­ми робітни­ка­ми, які задіяні у овочівництві. Ко­ш­том гос­по­дар­ст­ва у ча­с­тині на­вко­лишніх сіл про­ве­де­но ре­монт доріг. Та­кож на­дається постійна фінан­со­ва підтрим­ка соціаль­ної сфе­ри на­се­ле­них пунктів, у яких орен­дується зем­ля.
Не за­бу­ва­ють у гос­по­дарстві і про ви­ко­ри­с­тан­ня аль­тер­на­тив­них дже­рел енергії. Так, цьо­го ро­ку тут пла­ну­ють пе­ре­ве­с­ти су­шар­ку повністю у ре­жим ро­бо­ти на щепі. Ад­же місце­вої си­ро­ви­ни для цьо­го до­стат­ньо: за підра­хун­ка­ми ме­не­д­жерів гос­по­дар­ст­ва, її ви­с­та­чить на довгі ро­ки навіть на те­ри­торії, де орен­дується зем­ля. Та­кож гос­по­дар­ст­во ве­де пе­ре­мо­ви­ни з іно­зем­ни­ми бан­ка­ми що­до фінан­су­ван­ня будівництва біога­зо­вої ус­та­нов­ки, яка пра­цю­ва­ти­ме на відхо­дах тва­рин­ництва.

 

А. Сухина, a.sukhina@univest-media.com

Інтерв'ю
Наталія Гордійчук, засновниця компанії "Агрітема"
"Агріте­ма" своїми біорішен­ня­ми кар­ди­наль­но змінює підхід до зем­ле­роб­ст­ва. Про біоінно­вації, які по­над 10 років компанія на­дає аг­раріям, розповідає засновниця — Наталія Гордійчук.
Олександр Дуда
Сьогодні аграрії все частіше стикаються на своїх полях із посухою, а це означає необхідність  ротації звичних польових культур на більш посухостійкі. Однією із таких може стати  амарант. При середній урожайності в Україні 2 т/га (а на... Подробнее

1
0