Спецможливості
Новини

“Біодизель” — слово з європейського словника

15.07.2008
332
“Біодизель” — слово з європейського словника фото, ілюстрація
Програма, запропонована Гьоте-Інститутом — організатором журналістського прес-туру на виставку “Грюне Вохе” до Німеччини, — була напрочуд різноманітною. Достойне місце в ній посіло відвідання інтернаціональним медіа-загалом підприємства з виробництва біодизелю “ЕОП Біодизель АГ”.

Звісно, можна довго сперечатися про переваги та недоліки особливого енергетичного шляху сучасної Європи, зокрема Німеччини, але не зважати на те, що Старий Світ нині переживає біоенергетичний бум, не можна. Грошовиті європейці пропонують непогані гроші за ріпак. Тож ми не помилимося, якщо припустимо, що площі під цю культуру в Україні збільшуватимуть і надалі. Термін “ріпакова ейфорія” увійшов в агрословники всерйоз і надовго. За даними Асоціації німецьких виробників біодизелю, за останній час його виробництво в Європі зросло більш ніж ушестеро — з 0,5 млн т до 3,2 млн.


Модна енергія
“ЕОП Біодизель АГ” можна назвати своєрідною біоенергетичною імперією, центр якої міститься неподалік Берліна, в невеличкому містечку Фалькенхаген. Компанія доволі молода, її вік — лише півдесятка років. Утім, щороку в її біографії відбуваються визначні події. Серед найпомітніших — розвиток сучасного (навіть “ультрасучасного”, як сказано в рекламному проспекті “ЕОП”) сільськогосподарського холдингу в Румунії. “ЕОП Фармс Роуменія” засновано 2003 року. На цій агрофірмі, використовуючи модерну сільськогосподарську техніку та обладнання, а також найпередовіші технології, вирощують ріпак як сировинний матеріал для виробництва біодизелю. У невеличкому польському містечку Камьєн Поморскі з 2004 року теж є осередок “ЕОП Біодизель АГ”. Там зберігають сировину перед відправленням на переробку до Німеччини. Крім того, до родини “ЕОП Біодизель” входять також “Балтик Холдинг Компані” з Латвії і австрійське підприємство “Абід Біотрайбштоффе АГ”.
Авторові цих рядків неоднораз доводилося бувати на німецьких підприємствах. Склалося враження, що словосполучення “суворий контроль якості” є найуживанішим у лексиконі їхніх працівників. Ось і у Фалькенхагені ця фраза — не порожні слова, а керівництво до дії. Контроль відбувається практично на всіх стадіях виробничого процесу. Причому це стосується як основного продукту — біодизелю, так і побічних продуктів: технічного гліцерину (використовують переважно у фармацевтиці) і сульфату калію (використовують як добриво).
Середня ціна біодизелю становить 700 євро за тонну. Наразі “ЕОП” продає свою продукцію винятково Німеччині. Річний оборот “ЕОП Біодизель АГ” — 33 млн 700 тис. євро. Прибуток підприємства торік становив 1 мільйон 200 тис. євро. Поточного року тут планують відчутний ривок нагору: згідно з попередніми розрахунками, оборот підвищується до 60 млн євро. Виробники біодизелю скаржаться на особливості оподаткування. Вперше із спеціальними податками їм довелося стикнутися торік у серпні. Надалі система оподаткування передбачатиме поетапне збільшення тиску на виробників біодизелю, а апогею сягне у 2012 році. “Розумного пояснення цьому кроку не існує”, — переконаний директор підприємства “ЕОП” Свен Шен. Проте так званий податковий тиск у Німеччині, як порівняти з інтересом української держави до кишень вітчизняних підприємців, — наче “худорлява” штанга для штангіста-суперважковаговика проти рекордної ваги в поштовху.
“Ми інвестуємо в майбутнє, — каже Свен Шен. — А нашою метою є європейське лідерство із виробництва біодизельної продукції. Ми пишаємося добре налагодженими контактами в Східній Європі, а також прагнемо відкрити нові ринки”. У листопаді поточного року поблизу Фалькенхагена відкривається другий завод із виробництва біодизелю. Наступного року побудуємо завод з екстрактації. У перспективі плануємо купляти 60% ріпаку в Західній Європі, 20 — у Східній Європі, ще 20% нам постачатимуть наші дочірні підприємства”. Показово, що, наводячи останні цифри, пан Шен сказав не про Західну й Східну Європу, а про Європу й Східну Європу. Однак на журналістське запитання (до речі, його авторство належить неєвропейському газетяру), чи Східна Європа не є Європою, директор підприємства “ЕОП” доброзичливо усміхнувся й зробив поправку, сказавши, що під Європою розумів західну її частину, зокрема, переважно Німеччину.
“Що це?” — спитав мене, показуючи на ріпак, журналіст однієї східноєвропейської країни. Допоки в інших країнах Східної Європи не знають про перспективи цієї культури, ми маємо шанс. Тож скористаймося ним!
“Переглянути свої думки ви можете так легко” — такий слоган прикрашає рекламні проспекти компанії “ЕОП”. Власне, для консервативної Європи цей лозунг може бути цілком прийнятним. На наших же широтах, де ревізія думок відбувається щороку, цей слоган становить певну небезпеку. Перманентні хитання владців (за частотою приблизно такі самі, як і хитання стільців під самими державними посадовцями) в різний енергетичний бік викликають певні побоювання щодо безконтрольного впровадження занесеної західними вітрами модної енергії. Однак наразі побоювання не переросли у відвертий острах. Нехай побоюваннями й залишаться.


З міністром — неформально
Під час виставки “Грюне Вохе” у Берліні відбулася ще одна цікава зустріч. Пресі було запропоновано спілкування з міністром розвитку, довкілля і споживацького захисту землі Бранденбург Дітмаром Войдке. Справив враження, по-перше, дискусійний характер зустрічі: високий посадовець першим ужив слово “дискусія”, накресливши таким способом формат розмови. Діалог преса — міністр точився англійською мовою, яка не є рідною для пана Войдке (чесно кажучи, складно уявити собі, скажімо, начальника обласного управління агропромислового розвитку в Україні, який був би спроможний подискутувати з інтернаціональною журналістською громадою англійською мовою). Йшлося про сільське господарство у Бранденбурзі. Виробнича структура в сільському господарстві характеризується стабільністю. Назагал тут працює 6668 підприємств. За останні роки лише 41 господарство припинило свою діяльність. Підприємства, що існують легально, визначають виробничу структуру: вони обробляють 58,6% загальної кількості сільськогосподарських земель, що становить 789 224 га. Середній розмір площі, яку обробляє одне сільськогосподарське підприємство в Бранденбурзі, наближається до 200 гектарів. Кількість працюючих у сільському господарстві землі Бранденбург теж перебуває на стабільному рівні. На сьогодні працює 39683 особи (показово, що німецький посадовець назвав точну цифру, наш чиновник сказав би “близько 40 тисяч”). Кількість молодих людей, які проходять стажування на сільськогосподарських підприємствах Бранденбурга, невелика. Пан Войдке з жалем констатував той факт, що за останній рік у цій царині немає зростання. Користуючись нагодою, регіональний міністр сільського господарства запросив молодь, яка хоче спробувати себе на роботі в німецьких агрофірмах, на ярмарок вакансій, що відбудеться під час Бранденбурзької сільськогосподарської виставки в Паарені/Глієні з 17 по 20 травня цього року. “Ми потребуємо молодих, але добре навчених людей у царині сільського господарства, для того щоб змінити покоління в агробізнесі”, — підкреслив пан міністр.
Останнім часом у Німеччині, як і в усій Європі, набуває ходи так зване екологічне землеробство. У Бранденбурзі 749 підприємств працює відповідно до екологічного статуту Європейського Союзу. Вони обробляють понад 130 000 гектарів. Так, лише в районі Дамме-Шпреєвальд перейшли на господарювання за напрямом екологічного землеробства на площі 22262 гектари. Бранденбург упевнено веде перед за цим показником серед інших федеральних земель. Площа земель, задіяних в екологічному рільництві в Бранденбурзі, становить 9,8% загальної площі сільськогосподарських земель. Воно одержало субсидії на суму 16,3 млн євро.
Щодо структури посівних площ — пан Войдке наголосив, що останнім часом площа під зернові культури скоротилася на 6 тис. га, переважно за рахунок збільшення площ під ріпак. Назагал вона становить 540 711 гектарів, озимий ріпак вирощують на площі 115 164 гектари. Традиційно велику увагу приділяють тут і вирощуванню спаржі. Її врожайність нині зросла на 23%.
Мають у Бранденбурзі й розвинуте тваринництво. Поголів’я великої рогатої худоби налічує 170 000. У 2005 році середньорічний надій на одну корову сягнув 8347 кг. Тогорічне зростання стало найбільшим серед усіх регіонів Німеччини. Земельний міністр сільського господарства стверджує, що ціна на молоко у Бранденбурзі (27 євроцентів за кілограм) — найбільша порівняно з іншими федеральними землями. Останнім часом поголів’я великої рогатої худоби повільно зменшується, свиней — збільшується, відчутно зменшилося поголів’я овець, натомість кількість коней залишається стабільною. Загальна кількість поголів’я птиці сягнула 7,5 мільйона.
“Основна мета державної політики в сільському господарстві полягає в підтримці сільських територій у Бранденбурзі як місць для комфортного проживання й роботи, особливо в майбутньому, — підкреслив Дітмар Войдке. — У фокусі державної влади — збереження наявних і створення нових робочих місць в агросекторі регіону. З огляду на розширення Євросоюзу, тільки господарства, які сміливо впроваджують інновації, можуть гарантувати селянам надійне майбутнє. Я, зі свого боку, можу гарантувати, що ми й надалі підтримуватимемо розвиток сільської місцевості у Бранденбурзі відповідно до політики, яку проводить Євросоюз і федеральний уряд. Утім, ми не зможемо досягти нашої мети без стабільного сільського господарства”.
v v v
Враження від зустрічі з міністром залишилися позитивні. Ця людина викликає довіру, не лякається журналістів, тримає в пам’яті багато цифр, що характеризують розвиток сільського господарства у федеральній землі Бранденбург. А проте найбільша відміна німецького чиновника від його українських колег полягає, як на мене, в тому, що він справляє враження впевненої в собі людини. Наш чиновник, зазвичай, озирається навколо, чи не помітив хтось хабара, спішно покладеного під перекидний календар на письмовому столі, боїться мінливої політичної погоди й, відповідно, втрати посади, а з нею і заповненої годівниці, боїться журналістського запитання, докору в селянських очах, суворого керівництва та багато чого іншого. Звісно, такими є не всі. На державній службі працює чимало порядних і кваліфікованих спеціалістів. Та, на жаль, їхня думка дедалі частіше залишається, в кращому разі, на полях такого самого перекидного календаря, як і в хапуги-сусіда (для чого він йому служить, ми вже знаємо). Відтак і маємо: тисячі юнаків і дівчат охоче йдуть до аграрних внзів для того, аби надалі працювати в агрофірмах на Заході, можливо, і в Бранденбурзі. Чи трудова міграція і є тим самим обіцяним кількома владами рухом до Європи? Чи стане колись цей рух двостороннім? Чи писатимемо ми коли-небудь статті без риторичних запитань наостанку?


Олексій Рижков
Київ — Фалькенхаген —
Берлін — Київ

Інтерв'ю
Останнім часом площа пустельних і непродуктивних земель в світі постійно зростає. Пустелі вже займають понад 17 млн км2 або близько 12% всієї поверхні суші. Вчені всього світу стурбовані такою
Змінити своє життя та переїхати за кордон, до Європи, мріє зараз чи не кожен українець. Про те, чи настільки позитивним є цей досвід та яким чином будувати свою аграрну стратегію, аби завоювати

1
0