Без закону в Україні і харчуватися небезпечно, й ціни не віддадуть на відкуп ринку

Так, парламентарі-соціалісти — Микола Рудьковський і Микола Мельник запропонували врегулювати сферу продовольчої безпеки. З огляду на прагнення України до інтеграції у світовий економічний простір, державна політика й повинна базуватися на принципах гарантування продовольчої безпеки.

Метою їхнього законопроекту є визначення основ цієї державної політики, спрямованої на захист національних інтересів. Без сумніву, потрібно законодавчо утвердити індикатори продовольчої безпеки, з сучасною правовою базою здійснювати моніторинг її рівня, нарешті, визначити міру відповідальності органів виконавчої влади за дотримання вимог. Адже в цьому питанні ми насправді відстали від багатьох держав, включаючи й сусідів із країн СНД.

Основні чинники, які окреслюють проблему продовольчої безпеки в Україні та визначають необхідність прийняття законопроекту, на думку авторів, пов’язані з кризою, що визначає значне зменшення продовольчого споживання продукції, рівень якого, за енергетичною цінністю, відстає від розвинутих країн майже на третину, а в споживанні м’ясо-, рибопродуктів і фруктів — у 3–4 рази. Іншим фактором є збільшення частки витрат на продовольство в сімейних бюджетах, яка перевищує відповідний показник розвинутих країн у 4–5 разів. Законодавці також звертають увагу на те, що науково обгрунтовані набори продуктів харчування насправді доступні споживачам лише на 60%, а щодо продуктів тваринного походження — наполовину. Темпи зростання цін на продовольство лідирують в інфляційних чинниках, що блокує ємність внутрішнього продовольчого ринку та негативно позначається на загальному розвитку агропромислового комплексу й економіки держави в цілому. Крім того, залишаються неопрацьованими економічні механізми державного регулювання ємності ринку й запобігання ризикам неритмічної пропозиції та ажіотажного попиту на продукти харчування, що дестабілізує цінову ситуацію в країні.

Як наслідок — механізми захисту вітчизняного виробництва й підтримки його конкурентоспроможності в умовах сучасних процесів вимагають істотного поліпшення, глобалізації і вступу України до міжнародних економічних союзів.

Законопроект визначає правові, економічні й організаційні принципи діяльності держави для гарантування безпеки людей, суспільства й держави від внутрішніх та зовнішніх загроз, а також установлює відповідальність держави за належний рівень харчування населення. Серед завдань проекту — розробити й здійснити правові, соціально-політичні, економічні, науково-технічні, організаційні, інформаційні та інші заходи для забезпечення фізичної й економічної доступності населенню життєво важливих продуктів харчування.

Реалізація положень законопроекту дасть можливість, на думку авторів, не тільки гарантувати продовольчу безпеку держави, а й відкрити гарантований доступ до життєво важливих продуктів харчування відповідно до науково обгрунтованих наборів продуктів харчування; стабілізувати національне споживання продовольчого ринку; своєчасно відновлювати й поповнювати державний продовольчий резерв незалежно від впливу внутрішніх і зовнішніх несприятливих факторів.

Втілення законопроекту сприятиме також реалізації державної політики, досягненню стійкої тенденції до підвищення кількісних і якісних характеристик продовольчого споживання для всіх верств населення, усунення ризиків порушення стабільності продовольчого забезпечення, підтримці сталого розвитку національного агропромислового комплексу. Кінцевою метою дії законопроекту є досягнення рівня й структури харчування, потрібних для здоров’я нації.

Цей законопроект можна розглядати в ракурсі ключових напрямів державної соціальної політики, зокрема таких її аспектів, як стратегія подолання бідності, охорона здоров’я, поліпшення демографічної ситуації. Крім усього, він засвідчить наше прагнення до уніфікації національної системи гарантування продовольчої безпеки з відповідними правовими та економічними механізмами розвинутих країн, адаптації України до сучасних тенденцій глобалізації, стандартів ЄС.

Народні депутати України Іван Томич (фракція Народного Руху України), Василь Калінчук (фракція Народної партії) і Олег Юхновський (фракція партії “Єдина Україна”) пропонують парламенту врегулювати використання коштів загального фонду Державного бюджету на 2005 рік на заставні та інтервенційні операції із зерном і цукром. Про це йдеться у законопроекті “Про внесення змін до деяких законів України” (про здійснення державного цінового регулювання), зареєстрованому у Верховній Раді на початку вересня.

Мета законопроекту — забезпечити державне цінове регулювання на організованому аграрному ринку шляхом надання Аграрному фонду державних бюджетних кредитів під заставу зерна і здійснення інтервенційних закупівель цукру з цукрового буряку для державного продовольчого резерву.

Проект визначає джерела формування загального фонду Держбюджету’2005, порядок його зарахування й використання для заставних та інтервенційних операцій із зерном і цукром.

До речі, саме до таких дій закликають і деякі політичні сили країни. Так, Соціалістична партія України у зверненні до Кабінету Міністрів України пропонує створити Аграрний резервний фонд на рівні 2 млрд грн для підтримки виробників зерна й цукру.

Інаша група народних депутатів: Олександр Шевченко (фракція Народної партії), Михайло Гладій (фракція блоку Юлії Тимошенко), Іван Томич пропонують Верховній Раді прийняти закон про рибне господарство й регулювання рибальства. Законопроект “Про рибне господарство та регулювання рибальства” також зареєстровано на початку вересня.

На думку авторів законопроекту, ухвалення цього закону дасть змогу забезпечити стабільне функціонування й розвиток рибогосподарського комплексу України. Він передбачає захист вітчизняного товаровиробника, створення сприятливих умов для забезпечення сировиною підприємств рибопереробної сфери, організацію й створення нових робочих місць. До того ж, його положення визначають потребу створення сприятливих умов для збільшення вилову водних живих ресурсів, нарощення виробництва рибної продукції для гарантування продовольчої безпеки країни, задоволення потреб населення в рибопродуктах, підвищення біопродуктивності прісноводних водойм, лиманів і морських територіальних вод України за рахунок забезпечення їх цінними видами риб.

Автори законопроекту вважають, що законопроект стане передумовою формування цілісного господарсько-правового механізму управління рибогосподарським комплексом України й посприяє об’єднанню інтересів держави та населення щодо збільшення виробництва й споживання рибопродукції.

До речі, Державний департамент рибного господарства прогнозує збереження вилову риби в 2005 р. на рівні вилову 2004 р. — 230 тис. тонн.

Не зайве наголосити й на тому, що за середнього споживання риби в розвинених країнах на рівні 30 кг на душу населення українці споживають всього 12 кг риби за рік.

За даними Мінагрополітики, річний обсяг імпорту риби становить близько 300 тис. тонн. Хоча торік українські судна скоротили вилов риби в Азово-Чорноморському басейні, внутрішніх водоймах України, а також в океанічному промислі — в територіальних водах Марокко, Мавританії, Нової Зеландії та в Антарктиці, порівняно з 2003 роком, на 8%.

Тарас Колісник