Спецможливості
Досвід господарств

Агробізнес “на рубежі”...

14.08.2016
4203
Агробізнес “на рубежі”... фото, ілюстрація
В"їзд в Новоайдар, Луганщина

Високі ціни на засоби захисту рослин, насіння, мінеральні добрива, паливно-мастильні матеріали, посушливі погодні умови і т. д. — це ті буденні проблеми агрономічного сьогодення, якими живе нині переважна більшість українських сільгоспвиробників. Причому закономірність виникнення цих проблем очевидна: що менше господарство — то менше проблем. У великих підприємств і проблеми куди більші.

 

З початку проведення АТО в Україні аграрії сходу країни, окрім названих вище проблем, мають також чималу низку інших, які значною мірою заважають ефективному веденню агробізнесу. Тож, щоб дізнатися, як ідуть справи у агровиробників неспокійного сходу країни, наша редакція відправилася на Луганщину, де на сьогодні зосереджені кластери одного із найбільших агрохолдингів цієї області — ПРаТ «СПФ “Агротон”», а саме у Новоайдарський район.

До початку бойових дій…

 

Підприємство «Агротон» до 2014 року обробляло близько 130 тис. га землі. Для ефективної організації управління агрохолдинг поділено на кластери, земельна площа кожного із яких становила 4–5 тис. га землі. Кожне відділення укомплектоване найсучаснішою технікою, яка у поєднанні із застосуванням високих технологій вирощування культур давала змогу отримувати досить пристойні показники врожайності. Для набуття професійного досвіду спеціалісти, які тут працюють (а це і інженери, й агрономи, і керівники підрозділів), і понині їздять не лише по Україні, але і навчаються за кордоном. Також у структурі холдингу є тваринництво, тут утримують місцеві породи ВРХ. Торік за показником річного надою молока на корову господарство перейшло 6-тисячний рубіж. 

Тож до 2014 року підприємство жило оптимістичними планами на перспективу, досить ефективно розвивалося та було одним із найбільших платників податків не лише в агроіндустрії, а навіть і серед промислових підприємств Луганщини. Близько п'яти років тому агрохолдинг «Агротон» зі своїми акціями вийшов на ІРО (Варшавська фондова біржа), що дало змогу залучити іноземні інвестиції з низки європейських країн та працювати відкрито і прозоро. 

 

Про агрономічні труднощі господарювання та виробничі досягнення розповідає Олександр Царюк, агроном Новоайдарського району ПРаТ «Агротон»: 

— Дуже широкий господарський напрям — вирощування озимої пшениці, площа якої на сьогодні у нас становить близько 45%, соняшником охоплено 25%, також досить значні сегменти рослинництва займають кукурудза, сорго та кормові культури. 

А ще останнім часом, з огляду на досить малі продуктивні запаси вологи в грунті, почали повертатися до парів — задля кращого накопичення її на полях та досягнення повної виробничої віддачі посівних площ. Адже ми перебуваємо у зоні ризикованого вирощування, де значно менше випадає опадів порівняно із рештою території України. Так, якщо у Полтавській чи Черкаській областях показник урожайності кукурудзи 100 ц/га — це норма, то для нас він вважається досить великим за досягнення рівня 40 ц/га.

На перший погляд, вам видасться досить дивним те, що в ПРаТ «Агротон» не вирощують найрентабельніші на сьогодні культури — сою та озимий ріпак. Насправді тут немає нічого дивного, адже в цьому регіоні спостерігається найвищий пік понижених та підвищених температур. Дуже сувора зима не дає змоги щороку вирощувати ріпаки без ризику вимерзання посівів. Так, вони тут успішно перезимовують один раз на три-п'ять років, а це — досить великі ризики. Під час вегетаційного періоду температури сягають настільки високих позначок, що соя на богарних землях взагалі вся «вигорає». Якщо за період вегетації у нас випаде бодай 250 мм опадів (а це, самі розумієте, значно менше, аніж по центральному та північному регіонах, де випадає 600–800 мм і більше), то і за це дякувати Богу… 

Останні три роки були не досить сприятливі за погодно-кліматичними умовами. У цілому нам вдається виконувати плани із виробництва продукції. Так, урожайність озимої пшениці в нас становить у середньому близько 40 ц/га. Наш регіон завжди славився великим виробництвом соняшникового насіння. На сьогодні ми також не знизили обсяги вирощування соняшнику — маємо врожайність понад 20 ц/га, що дає змогу підтримувати економіку підприємства на більш-менш рентабельному 25%-му рівні, — додає агроном по Новоайдарському району.

 

Найтяжчим для агрохолдингу виявився 2014-й рік.

До розмови приєднується Ярослав Болдарь, агроном відділення «Дмитрівка» ПРаТ «Агротон»: 

— 2014-й рік для нас був найтяжчим. Спочатку, навесні, проблем із посівною та доглядом за урожаєм узагалі не було, працювали за планом. Далі збирання йшло у такому режимі: зі сходу, із-за лінії розмежування прилетіли, мов чорне вороння, снаряди, і  далі на поля із неба падало все, що тільки могло падати. Ось такі неочікувані «опади», а врожай потрібно ж збирати! Окрім комбайнера, на комбайні було ще по два механізатори, які мали уважно слідкували за тим, щоб агрегат не натрапив на міну. Як не прикро, та під час жнив 2014-го два комбайни все-таки було втрачено внаслідок близького попадання снарядів…

Із початку вересня нас бомбили щодня. Спочатку — в темний час доби, потім — і в денний. Електроенергії на токах не було взагалі, зернові склади попали під активний обстріл, велика площа полів була в прямому розумінні засіяна мінами, які спочатку ми самі розміновували та вивозили на край поля для того, щоб якось розпочати осінню посівну кампанію. Бувало навіть і так, що наша техніка, яка працювала на полі, доволі часто попадала під обстріл, ми змушені були перечікувати лиху годину, переховуючись у лісонасадженнях, а коли артилерія замовкала — продовжували сіяти далі. Ось такий робочий екстрим. Посівна у зоні активних бойових дій — це постійний ризик і смертельна небезпека.

Згодом, коли лінія фронту змістилася ближче до Луганська і ситуація бойових дій у нас дещо стабілізувалася, ми почали наші поля приводити до ладу. З допомогою місцевих комісаріатів запрошували військових мінерів, і спільними зусиллями, крок за кроком, проводили розмінування. Так, у взаємодії із районною військовою адміністрацією вдалося очистити значну кількість полів, що дало нам сьогодні можливість проводити польові роботи. Також нелегко було і з робочим персоналом — через активні обстріли частина працівників покинула роботу і залишила цю зону ризику. 

Оборонні спорудження на одному із полів агрохолдингу:

 

 

Що змінилося за два роки

 

Нині «Агротон» обробляє близько 110 тис. га землі. З початком проведення АТО чимало питань в агрохолдингу, зокрема пов’язаних із проведенням польових робіт, значно ускладнились. 

— Головні труднощі становить те, що ми перебуваємо у зоні із особливим режимом і, відповідно, маємо пристосовуватись до його умов. Зокрема, техніка для агровиробництва розрахована таким чином, щоб працювати в полі цілодобово. Із розміщенням різного роду силових структур у нас із виробництва випадають деякі проміжки часу, потрібні для виконання польових робіт, особливо це стосується проведення агроприйомів у нічний час. Для цього доводиться отримувати від комендатури відповідні дозволи на проведення польових робіт уночі, але здебільшого це неможливо через відмову. Вся сучасна техніка працює на GPS-навігації, і зі зрозумілих причин у деяких місцях супутникові сигнали використовувати взагалі неможливо, тож часто доводиться працювати старим дідівським способом, — розповідає Олександр Царюк.

Окрім проведення технологічних прийомів, в агрохолдингу значно ускладнилася сама організація управління. Розповідь агронома про складнощі господарювання доповнює Олександр Карпенко, заступник генерального директора ПРаТ «Агротон»:

 

— На сьогодні агрохолдинг працює в особливих умовах. Адже територія тимчасово залишилася без залізничного сполучення. Маючи у власності три елеватори, які до цих сумних подій були активно задіяні у технологічному циклі, наразі ми відчуваємо труднощі, оскільки тепер вони працюють лише на половину потужності. Через це порушується логістика по всьому ланцюжку виробничого процесу, починаючи від збирання врожаю до його реалізації, а також і в інших питаннях. На сьогодні ми маємо близько 50 партнерів — постачальників мінеральних добрив, засобів захисту, насіння та запасних частин, і всі вони не дуже охоче бажають працювати у нашому буремному регіоні, позаяк кожен із них несе певні ризики.

Торік ми виробили понад 150 тис. т тільки озимої пшениці, і весь цей урожай фактично ліг на «плечі» автомобільного транспорту. Оскільки основні шляхи транспортування продукції від нас, ви самі розумієте, в якому стані перебувають, то відвантаження зерна, зрозуміло, також затримується. Тому співпраця із нашими партнерами — це теж одна з основних проблем, адже люди просто бояться сюди їхати.

Хочу за нагоди з допомогою вашого видання  звернутися до наших партнерів, щоб повідомити про те, що наразі ситуація у нас доволі спокійна та стабільна. За попередньої домовленості ми і зустрічаємо, і проводимо тих, хто із нами співпрацює у напрямі постачання обігових засобів і запчастин. 

Сама економіка виробництва у нас, звісно, не на найвищому рівні, і  це потрібно визнати, адже ті обігові засоби, що нам постачаються, значно дорожчі, порівняно із цінами на них на решті території України, а вирощена продукція, навпаки, продається значно дешевше. Так, якщо різниця в ціні однієї тонни озимої пшениці між Києвом та Миколаєвом (морським портом ТОВ «Нібулон») становить 300 грн, то у нас — від 500 до 700 грн. Таким чином вирощена продукція із одного гектара продається у нас дешевше на 3 тис. грн порівняно із господарствами решти території України.

Також, м’яко кажучи, дивує рішення уряду про зняття із агровиробників спецрежиму щодо сплати ПДВ. Тут потрібно було б владі добре подумати та запровадити диференційований підхід до вирішення цього питання. На мою думку, господарствам, які перебувають у зоні АТО, все ж таки потрібно було б його залишити, враховуючи тяжкий цикл виробництва агропродукції, а також із урахуванням можливості для нас бодай якоюсь мірою компенсувати витрати на логістику.

Разом з  іншими господарствами району, а також районною та обласною держадміністраціями ми подаємо такі ініціативні заявки до Верховної Ради та Кабінету Міністрів з надією, що державне керівництво прислухається та залишить функціонувати спецрежим щодо ПДВ у зоні АТО. Насторожує, що із нового року всі пільги для агровиробників можуть бути відмінені. Такі дії можуть негативно позначитися на темпі нарощування виробництва агропродукції у зоні АТО.

У ПРаТ «Агротон» занепокоєні поточними умовами господарювання. Зокрема, проблеми стосуються і тваринництва. Окрім усього іншого, на сьогодні у них є досить велика проблема із налагодженням закупівлі молока та його транспортуванням, тому рентабельність молоковиробництва дорівнює нулю. Також на сьогодні є невирішені питання і з оборонними спорудами, що розміщені у місцях розташування людських паїв. Через це землі таких власників, що вимушено попали в сферу загальнодержавних потреб для створення відповідних оборонних споруджень, звісно, випали із загальної сівозміни та найближчим часом не будуть рекультивовані і запущені для виробництва продукції. Тому в цьому питанні господарство також несе певні збитки, позаяк має сплачувати таким власникам плату за оренду їхніх паїв на загальних умовах.

 

Погляди на перспективу

 

На сьогодні аграрії Луганщини, зокрема і наші співрозмовники із агрохолдингу «Агротон», сподіваються, що найтяжчі часи вже позаду. Їм дуже хочеться стабільності і реальних підстав для оптимістичного погляду на майбутнє. 

— Оскільки діяльність нашого підприємства грунтується на роботі місцевих фахівців, на використанні матеріальних баз, які на сьогодні тут розміщені, то навіть у сьогоднішніх умовах ми робимо інвестиції у розвиток нашого агробізнесу — попри все, купуємо нову техніку, щоб зміцнити наші потужності. Ми продовжуємо наполегливо працювати, плануємо на три роки наперед, оскільки, наперекір усім труднощам, все одно вбачаємо у нашій справі лише перспективу і маємо тверде переконання, що звідціля ми нікуди не підемо, адже ми на цій землі народилися, тут наше коріння, тут ми живемо і працюємо. І саме тут — наша перспектива. Попри непросту ситуацію, ми у міру своїх сил підтримуємо і соціальну сферу, надаючи кошти для функціонування навчальних закладів для школярів. Живемо звичайним життям. Ясно, що хочеться працювати ефективніше, з більшою упевненістю у завтрашньому дні, але, зважаючи на всі обставини, що складаються на сьогодні, і реально оцінюючи стан речей, ми працюємо настільки, наскільки це можливо. 

Звідсіля ми нікуди не підемо, адже ми на цій землі народилися, тут наше коріння,  тут ми живемо і працюємо.

 

Ми вдячні аграріям Луганщини, що вони не спасували у важкі часи, які, сподіваємося, для них уже позаду, за те, що вони, попри всі труднощі і негаразди, продовжують наполегливо працювати, за їхній оптимізм і патріотизм.

 

Г. Жолобецький,  g.zholobetskiy@univest-media.com

 

 

Ключові слова: ЧАО

Інтерв'ю
Міністерство аграрної політики, Ярослав Краснопольський
Нещодавні зміни у складі уряду можуть торкнутися  і діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства. Що змінилося і яких новацій очікувати? Із цим запитанням ми звернулися до першого
Ігор Чечітко, директор компанії  HZPC Ukraine
Після того, як запрацювала Угода про вільну торгівлю з ЄС, низка українських сільгоспвиробників спробували вийти на європейський ринок. Стало зрозуміло, що продукцію, яка продається у свіжому вигляді,

1
0