Спецможливості
Новини

"Агро’2005”: другий рік після соборності

05.06.2008
499
"Агро’2005”: другий рік  після соборності фото, ілюстрація
Українське аграрництво нинішнього червня мало рецидив шизофренії. Ця хвороба характеризується роздвоєнням особи, коли спочатку я — Іван, а потім — Петро; причому, коли я — Петро, то про Йвана вже нічого не пам’ятаю (нехай медики дарують за ці вільні трактування). А чому рецидив? Та тому що перший удар недуги стався ще торік, як тепер прийнято казати — “за старої злочинної влади”. Як виявилося, всі влади хворіють на ті самі болячки.

Проте ми, за старою звичкою, ностальгуючи за соборністю головного аграрного форуму країни, спробуємо написати про “Агро’2005” як про цілісне явище. Бо, за великим рахунком, у будь-якій виставці головним є не дата чи адреса її проведення і навіть не статистика участі та відвідування, а ті економічні тенденції, які ця виставка віддзеркалює.
Отже, почнемо здаля. Виставка “Агро” має багаторічну історію: нинішня вже була сімнадцятою. Зародилася вона ще за “історичного матеріалізму”, тому, звісна річ, батьківські права щодо неї могли належати тільки державним установам: приватна ініціатива в ті часи жорстоко переслідувалася. Але час плинув, в економічному житті нашої країни з’явилися нові реалії. Адміністративними методами збирати й проводити виставки ставало дедалі складніше, виникла потреба ринкових підходів у вирішенні таких питань, як оренда виставкових площ, запрошення учасників (особливо зарубіжних), облаштування внутрішньовиставкових інфраструктури й сервісу, проведення рекламної кампанії. Тому вирішення цих питань було довірено напівдержавній “Украгропромбіржі”: вона стала офіційним організаторм-розпорядником “Агро”. Роль міністерства в проведенні своєї головної виставки звузилася до забезпечення адміністративної частини підготовчого процесу: чого гріха таїти, не всі наші підприємства та організації розуміли переваги участі в цій солідній виставці, та ще й за власні гроші. Тому деяких доводилося стимулювати незлим державним словом. Водночас Мінагрополітики продовжувало фігурувати як головний організатор в усіх рекламних матеріалах “Агро”.
Проте “Украгропромбіржа” слави не потребувала: як і будь-якій нормальній комерційній структурі, їй потрібні були гроші. Треба сказати, що під крилом аграрного міністерства цей бізнес успішно розвивався, про що свідчить щорічне розширення експозицій “Агро”, а також долучення в сферу впливу “Украгропромбіржі” проведення Україною своїх заходів на аграрних виставках за кордоном.
І все йшло добре, аж поки торік, на початку року, колеса агровиставкового “велосипеда” не почали крутитися в різні боки. Не будемо переповідати версії причин цього розладу, бо всі вони зводяться до одного: не поділили грошей. Міністерство раптом позбавило “Украгропромбіржу” функцій організатора-розпорядника “Агро” й оголосило себе одноосібним її господарем. “Украгропромбіржа” виконувати наказ відмовилася, бо мала вже в своєму портфелі солідний пакет договорів на участь (у тому числі проплачених). Крім того, експозиційні майданчики в Чубинському “Украгропромбіржа” встигла оформити на себе (торік, перед проведенням “Агро’2004”, навколо цієї території ледве не виникло силове “прикордонне” протистояння). Врешті Мінагрополітики вирішило від Чубинського відступитися й перейти на інший майданчик — у НК “Експоцентр України”. Нинішнього року розвиток подій був схожим: 1—5 червня свою “Агро” провела “Украгропромбіржа”, а 14—19 — Мінагрополітики.
І що ж з цього вийшло?
Організатори чубинської “Агро” ще перед початком виставки проголосили успіх. За їхніми твердженнями, участь у виставці мали намір узяти 1500 експонентів із 26 країн світу, що на третину більше, ніж торік. Було проголошено повернення розділу “Тваринництво”. Щоправда, за оптимістичними заявами генерального директора “Украгропромбіржі” Віталія Журавльова чулася якась невпевненість. На прес-конференціях він “плавав” у питаннях тематичних розділів виставки, напрямів діяльності експонентів тощо. Складалося враження, що людина приєдналася до цієї роботи тільки нещодавно. Віталій Володимирович стійко замовчував той факт, що президент “Украгропромбіржі” Віктор Привалов, який, безперечно, краще знався на всіх цих питаннях, саме напередодні чубинської “Агро” чомусь попав під прес правоохоронців. Відлучення ЗМІ від цієї інформації, напевно, свідчило про те, що справа тут нечиста. Якби це було не так, то журналісти могли б стати на бік пана Привалова, як три роки тому вони стали на бік екс-віце-прем’єра Леоніда Козаченка, що, врешті, було потужним важелем у його реабілітації.
Натомість Віталій Журавльов запевняв автора цих рядків, що в суперечці з Мінагрополітики, яка точиться з минулого року, “Украгропромбіржа” виграла кілька судових процесів, у тому числі й спір щодо прав власності на бренд “Агро”. Пан Журавльов так і сказав, що використання Міністерством агрополітики для своєї виставки в “Експоцентрі України” назви “Агро” суперечить ухвалі суду, і якщо таки цю назву буде використано, то “Украгропромбіржа” знову подаватиме позов (пізніше міністр Олександр Баранівський заявив представникам ЗМІ, що він цієї ухвали не бачив). На прохання показати згадану ухвалу чи принаймні назвати її номер, дату прийняття й назву судової установи, генеральний директор відповів, що, мовляв, стосунки з міністерством потихеньку налагоджуються і не треба їх загострювати знову. При цьому Віталій Володимирович повідомив, що Мінагрополітики, як і торік, вставляє “Украгропромбіржі” палиці в колеса, перетягуючи на свій бік учасників, особливо відомчі підприємства.
А тепер про те, що ж ми побачили в Чубинському. Незважаючи на запевнення організаторів про істотне збільшення учасників, звертало на себе увагу передусім те, що виставка так і не вийшла на свій позаторішній рівень. Як і торік, відвідувачів зустрічав порожній майданчик (перетворений на автостоянку), який раніше займали німецька експозиція та компанія “Райз”. До речі, один із керівників цієї компанії таки в Чубинському був і повідомив авторові цих рядків, що “Райзу” тепер цікавіше виставлятися в “Експоцентрі”: туди, мовляв, міністерство зганяє всіх великих сільгоспвиробників, а вони є головними клієнтами компанії.
Дещо іншої думки був представник компанії “Амако-Україна”, також орієнтованої на великотоварні сільгосппідприємства: цей менеджер запевнив, що в Чубинському вони відпрацювали цілком успішно.
В актив організаторів можна занести й те, що їм вдалося залучити кількох великих учасників, таких як ХТЗ, “Кун”, “Укравтозапчастина”, “Амако”, “Агромаш-Холдинг”, “Агротек”, “Агротехнології” та деяких інших. Були в Чубинському й експозиції двох країн-новачків — Казахстану й Марокко.
Бракувало тільки тваринництва (якщо не рахувати десяток свиней від племзаводу “Україна” з Вінниччини та двох страусів із заповідника-ферми “Кийлівська Асканія”), що й стало великим мінусом і розчаруванням. Єдиним потужним тваринницьким аргументом було в Чубинському бджільництво: ця експозиція не тільки не поменшала, а й розвинулася в напрямі залучення живого, так би мовити, поголів’я. Напевно, бджолярі, натхненні президентською увагою, вирішили своїм численним стадом зробити виставці справну цифру за кількістю експонованих тварин...
А втім, казус із обіцяним тваринництвом Віталій Журавльов пояснив знову-таки підступами з боку аграрного відомства. “Ще до 27 травня йшли заявки на участь, — запевнив він, — а з 28 — вже відмови”. А висновок із цього було зроблено такий: “Що більш самостійними будуть господарства, то менше виникатиме таких ситуацій”. Водночас самі організатори виставки демонстрували величезну жагу віднайти якогось солідного патрона для свого дітища. Традиційно у патрони вдалося залучити голову Асоціації фермерів України Івана Томича (який так само підтримав і міністерську виставку в “Експоцентрі”); підтримали “Украгропромбіржу” Союз сільгосппідприємств і Українська аграрна конфедерація. Щоправда, під час урочистого відкриття виставки стрічку разом із Іваном Томичем чомусь перерізав лиш заступник міністра агрополітики Сергій Мельник, який привселюдно похвалив виставку в Чубинському і побажав їй всіляких гараздів.
Цікаво, що кількома днями пізніше міністр Олександр Баранівський фактично спростував слова свого підлеглого. Доносячи до журналістів свої враження від заходу конкурентів, він зневажливо повідомив, що, мовляв, вирішили комерсанти провести виставку, але, крім пари одиниць якоїсь техніки, там не було на що дивитися.
А що ж друга, альтернативна “Агро”?
Як і торік, доводилося знову констатувати, що українські суб’єкти господарської діяльності (не кажучи вже про державні структури) значно комфортніше почуваються в умовах щільної державної уваги. Виставка в “Експоцентрі України” була урочисто-парадною й масштабною. Ті самі великі учасники, які експонувалися в Чубинському, тут зробили ще більші експозиції. До них додалися й інші “кити” вітчизняного агробізнесу: “Райз”, “Агро-Союз”, “Волинська фондова компанія” тощо. Заявили про себе перспективні новачки — такі, як ТОВ “Крагманн Україна”, який показав відвідувачам нові та використовувані комбайни “Нью Холанд”, “Клаас”, а також запропонував послуги з оренди, ремонту й сервісу складної зарубіжної техніки.
Проте найголовнішим майданчиком цієї виставки була сцена перед павільйоном №1. Тут в дусі кращих традицій брежнєвської доби, під шароварні танці й співи, зустрічали й вітали народного Президента Віктора Ющенка. Зрозуміло, що його приїзд до “Експоцентру” став ключовою подією не тільки першого дня, й а всієї альтернативної “Агро”. Зрозуміло й інше: до такого рівня патронату “комерсантам” з “Украгропромбіржі” ніколи дострибнути не вдасться. Тож Олександру Баранівському було чим пишатися: він, як і торік Віктор Слаута, поклав на обидві лопатки своїх зарозумілих конкурентів. Ще до початку виставки міністр провів кілька прес-конференцій і телевиступів, під час яких поділився з народом секретами свого успіху. Відкидаючи підозри щодо адміністративного методу залучення учасників, пан Баранівський, однак, зазначив, що надіслано розпорядження місцевим адміністраціям щодо централізованого приїзду на виставку випускників шкіл, а також щонайменше 40 студентів із кожного факультету кожного аграрного вузу й технікуму (в Україні таких вузів — 22, коледжів і технікумів — 119). Можна не сумніватися, що конкретні цифри доводилися і для участі експонентів в усіх тематичних розділах виставки.
Окрилений успішною організацією своєї “Агро”, Олександр Баранівський впевнено розповідав журналістам про звитяги очолюваної ним галузі, про дуже вдале регулювання цінових механізмів, про необхідність розширення практики ліцензування, про близьке вирішення м’ясної кризи (екс-віце-прем’єр Іван Кириленко минулої осені нас запевняв, що ніякої кризи немає: тепер цю сентенцію почав повторювати міністр-соціаліст). Однією з головних ознак правильності обраного міністерством курсу Олександр Баранівський назвав стрімке зростання птахівничої галузі. Щоправда, він не згадав при цьому про конфлікт із птахівниками, які звинуватили міністра в надмірному адмініструванні в галузі бюджетної підтримки. Але голова ради директорів Союзу птахівників України Олександр Бакуменко, з яким авторові цих рядків вдалося поспілкуватися в “Експоцентрі”, готовий був відстоювати позицію своїх колег: “Ми заявили свою чітку позицію, що вважаємо правильним і справедливим проводити розподіл бюджетних коштів прозоро. Запропонували механізм — нас не чують. Не виконують програму, яку міністр Баранівський сам і підписав. Тому ми виходимо на прем’єра, підключаємо четверту владу, щоб люди розуміли перебіг подій. Ми все ж таки лідери ринку: даємо темпи приросту й гідно годуємо країну. Але з нами не рахуються, і чиновник чомусь вважає, що він у цій країні головний. Але це помилкова думка. Бо найефективніше бюджетні кошти використовує саме наша галузь, та, замість того, щоб зрозуміти, на кого сьогодні можна зробити ставку, — на ті структури, які реально вкладають величезні кошти в цей бізнес, ефективно його розвивають, і люди бачать на прилавках результати, — міністерство займає якусь незрозумілу позицію. Якщо ми говоримо про СОТ, про ЄС, то на перше місце виходитимуть питання собівартості та якості. А їх можуть вирішувати тільки великотоварні комплекси. І не лише птахівничі, а й свинарські, молочні тощо. Тому що в господарствах населення якості й собівартості немає, і сподівання на те, що тільки дядько нагодує країну — це рівень колгоспного керівника, а не міністра.
І якщо Баранівський каже про порушення з боку підприємств — членів нашого Союзу, то нехай наведе хоча б один приклад, і я готовий перед ним публічно вибачитися”.
На жаль, у своїй промові зі сцени Віктор Андрійович так і не спромігся ясно сказати людям, якого ж стратегічного курсу додержуватиметься нова влада щодо свого аграрного сектору: чи то прозорого, зрозумілого, заснованого на чітких ринкових принципах (пам'ятаєте обіцянку Президента іноземним бізнесменам, що держава ніколи більше не буде штучно встановлювати ціни?), чи то звичного старого, характерними рисами якого є бідкання, "нагинання" і "дерибан".
Отож, за фасадом обох “Агро” ховався хронічний конфлікт між адміністративно-командною системою і бізнесом, і з усього було видно, що бізнес поки що не готовий заявити про себе як про окрему самодостатню потугу, здатну самостійно ставити перед собою цілі й досягати їх. Бачилося й те, що нова влада (принаймні на галузевому рівні) рухається тим самим фарватером, що й стара, прагнучи тільки керувати й розподіляти, не терплячи виявів непокори. А наш Президент Ющенко, який на бучних бізнес-форумах, поклавши руку на серце, каже, що він — лакей бізнесменів, в інші дні освячує амбіції не дуже талановитих адміністраторів.

Інтерв'ю
У Нідерландах існує сумна приказка: «Фермерові належать тільки його жінка й діти, все інше на фермі належить банку». Тобто, банки понавидавали всім фермерам аж до найменших стільки кредитів, скільки
Попри бурхливий розвиток аграрного сектору в економіці України рівень проникнення агрострахування у сільське господарство коливається на позначці 2-3%. Натомість світовий досвід підказує, що становлення потужної аграрної держави неможливе... Подробнее

1
0