Складське свідоцтво = кредит

А от Сполучені Штати Америки користуються нею понад 80 років. Існує вона також в Аргентині, Канаді та інших країнах. Останнім часом систему складських свідоцтв впроваджують у Польщі, Болгарії, Туреччині, Казахстані, Росії, Словенії, Угорщині, Хорватії, Кенії. Та й в Україні за часів НЕПу в обігу вже були складські розписки. Тож нове, як і годиться, — перевірене роками й адаптоване до сучасних вимог старе.
А поштовхом до цієї роботи стало підписання меморандуму про взаєморозуміння між Європейським банком реконструкції та розвитку й Урядом нашої держави із впровадження в Україні системи складських документів на зерно. У січні 2002 р. було створено робочу групу експертів з розробки нормативно-правового поля та механізмів впровадження цієї системи, до складу якої увійшли спеціалісти міністерства, науковці, банкіри. Протягом 2003–2004 рр. напрацьовано і впроваджується у практику понад 20 нормативно-правових документів, які дуже детально та послідовно описують усі вимоги, процедури та правила взаємовідносин між користувачами системи.

Тож, набуто вже певний досвід, який потрібно розповсюджувати. Тому на засідання Координаційної ради з питань впровадження в обіг складських документів на зерно, яке відбулося 10 грудня 2004 р. під головуванням заступника міністра агрополітики Г. Омельяненка, крім спеціалістів, були запрошені й журналісти.
Григорій Омельяненко зазначив, що завданням системи є створення умов для ефективної взаємодії кредитно-фінансової, виробничої, страхової та торгової систем на зерновому ринку України на базі об’єднання їх спільних інтересів; створення ринкового механізму, здатного замінити заставні закупівлі зерна, що фінансуються з Державного бюджету. Серед цілей запровадження системи складських документів на зерно було названо: доступ товаровиробників до короткострокових кредитних ресурсів; встановлення гнучких, але надійних взаємовідносин між учасниками ринку і зниження ризиків для них; забезпечення якості виробленої зернової продукції, що зберігається, і конкурентоспроможності на зовнішніх ринках; розвиток послуг страхування та механізмів кредитування.  

Повноваження щодо виготовлення та надання суб’єктам ринку зерна потрібної кількості бланків складських документів, ведення їх реєстрів покладено на створене з цією метою ДП “Держреєстри України”. Форма державного контролю та можливості одержання інформації про складські документи та склади, що їх видали, значно зменшує ризики позикодавців, а отже, й відсотки за користування кредитом. При цьому комерційну інформацію буде захищено, а категорії людей, які матимуть до реєстру той чи інший доступ, чітко визначено.  Стаття 37 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” визначає три види складських документів, які зернові склади видаватимуть власникам збіжжя на підтвердження прийняття його на зберігання. Це  подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво та складська квитанція. Всі три документи підтверджують право власності на здане на зберігання зерно, зазначають його кількість, якість, термін і спосіб зберігання, плату за надані послуги та зобов’язання повернути зерно власникові. Одержуючи складське свідоцтво, власник, бажаючи розпорядитися зерном протягом терміну зберігання ( в тому числі без фізичного переміщення зерна зі складу),  може на власний вибір одержати просте або подвійне складське свідоцтво на визначену ним частину зерна, що зберігається на складі. В обмін віддає складську квитанцію на цю частину зерна. При цьому складу не дозволяється видавати більше одного складського документа на одну й ту саму частину збіжжя. Просте складське свідоцтво надає можливість його власникові протягом терміну зберігання зерна  продати, обміняти його або подарувати. При цьому на підтвердження переходу права власності складають Акт прийому-передачі складського свідоцтва новому власникові. А він,  своєю чергою, у встановленому порядку має повідомити зерновий склад, де зберігається зерно, на яке було видано це свідоцтво, про вчинену передачу документа, права власності та зобов’язань за ним. Подвійне свідоцтво складається з частини А — складське свідоцтво та частини Б — заставне свідоцтво. Тож і зерно повертають власникові в обмін на обидві частини свідоцтва, пред’явлені разом, або в обмін на частину А і суму позики та процентів за нею, отриманих за заставним свідоцтвом. Подвійне складське свідоцтво надає можливість власникові зерна розпорядитися збіжжям протягом терміну його зберігання, а також використати як усе зерно, так і будь-яку його частину як забезпечення застави для отримання позики. Гнучкість системи полягає в тому, що складські документи на зерно, для зручності користування ними, певною мірою, можуть замінювати один одного, тобто один вид документа може виконувати функції іншого. Наприклад, продати зерно можна, використовуючи як просте складське свідоцтво, так і подвійне. І для одержання позики законодавство дозволяє використовувати не тільки подвійне складське свідоцтво, а й просте, правда, процедура при цьому буде дещо складнішою. 

Бланки цих документів підлягають суворій звітності, друкують їх  винятково на підприємствах Держзнаку України та мають 13 ступенів захисту від можливих підробок, зокрема  — особливі вкраплення в папері, водяні знаки, антисканувальну сітку, мікротексти, хімічний та термозахист тощо. Голографічний знак на свідоцтві має також 6 ступенів захисту. У їх надійності переконав присутніх І. Ходаківський, директор ДП “Держреєстри України”,  саме там замовляють бланки свідоцтв, незалежно від форм власності елеваторів. Слід додати, що це підприємство підпорядковане Мінагрополітики.
Державним агентом на зерновому ринку України виступає ДАК “Хліб України” —  це вона й стала пілотним проектом у роботі зі складськими документами. Заступник голови правління Т. Гайдук засвідчила: “Цього року робота проводилась значно активніше; сільгоспвиробники, які скористались цією системою торік, уже знали, як працювати зі складськими документами (а вони в основному користувались подвійними складськими свідоцтвами), тому послуговуються системою й сьогодні. Адже, по-перше, спрощується та прискорюється реалізація зерна без фізичного його переміщення. По-друге, під заставу подвійного складського свідоцтва власник зерна може одразу взяти кредит, як правило, не менше 70–80% від ринкової вартості зерна, що дає змогу планувати подальшу господарську діяльність. По-третє, підвищується ефективність та прозорість роботи зернових складів. У цілому ж введення системи складських документів сприяє створенню організованого ринку зерна”.

Досвід довів, що для нормального обігу складських документів потрібні: мережа сертифікованих зернових складів і єдиний технічний регламент їх роботи; механізми гарантування дієвості системи і широка поінформованість про неї учасників зернового ринку.  Щоб урегулювати цей процес в усіх регіонах, проводиться низка навчальних семінарів.
Нині в системі ДАК “Хліб України” налічується 543 елеватори. З них поки що 202 сертифіковані, що гарантує забезпечення ними збереження якості й кількості зерна, а отже, зниження ризиків для його власників та позикодавців. Приведення технологічної бази до нормативних вимог потребує близько 100 тис. грн. Але ті, хто працює на перспективу, розуміють, що ці витрати варті зиску. Постановою Кабміну № 510 встановлено, що, починаючи з 1 січня 2005 р., зернові склади, які не мають сертифіката відповідності, позбавляються права приймати на зберігання зерно та продукти його переробки.  Координаційна рада запропонувала видавати сертифікат разом з ліцензією  не на один рік, як нині, а як мінімум на три-п’ять років.
У систему закладено ще один важливий елемент зниження ризиків її користувачів. Це відшкодування власникам зерна або позикодавцям збитків, що можуть виникнути в разі непорядного виконання зерновими складами своїх зобов’язань. З цією метою буде створено гарантійний фонд, який у разі дефолту, тобто неспроможності складу повернути зерно у кількості та якості, зазначених у складському свідоцтві, він у короткий термін відшкодує власникові зерна збитки. Також фонд введе процедуру тимчасового адміністрування складу для врегулювання ситуації або проведення його санації.

Координатор проекту впровадження в Україні системи складських документів на зерно В. Андрієвський зазначив: “Незважаючи на складну схему самої системи, все зроблено, щоб споживачеві було легко користуватися нею”. У роботі над цим проектом Мінагрополітики тісно співпрацює з міжнародними проектами технічної допомоги, зокрема канадсько-українським зерновим проектом. Економіст проекту В. Гаврилюк розповів про пошук шляхів залучення сільгоспвиробників до роботи зі складськими свідоцтвами. Позитивну роль тут зіграв аналіз українського зернового ринку в діаграмах за роками і місяцями, мета якого допомогти власникові зерна зорієнтуватись щодо строків зберігання та реалізації збіжжя. 
Переваги цієї системи вже очевидні для всіх учасників зернового ринку. Для сільськогосподарського товаровиробника — це збільшення ефективності реалізації виробленого зерна завдяки його заставі та отриманню під нього кредитів. До того ж, користування послугами саме сертифікованого зернового складу гарантує якісне збереження зерна. Перевага елеваторів — у залученні ширшого кола клієнтів, а отже, й розширенні бізнесу. В разі застосування цієї системи у виграші залишаються і банки. Адже зерно, яке зберігають у сертифікованому зерновому складі,  можна використовувати як більш ліквідну заставу під кредит, ніж, припустимо, посіви чи малоліквідні виробничі будівлі. На державному рівні впровадження системи складських документів на зерно вплине на вдосконалення механізму обліку наявного зерна в країні, сприятиме прозорості зернового ринку. Водночас ретельніший його моніторинг спонукатиме до чіткішого прогнозування попиту та пропозицій зерна для індустрії його споживання, а учасникам зернового ринку допоможе уникнути негараздів та зловживань. Разом з тим Г. Омельяненко зауважив: “Поки ще не можна сказати, що всі схеми обігу складських документів відпрацьовано. Залишаються певні моменти для удосконалення системи. І ми над ними працюємо”.