Живлення соняшнику та кукурудзи по листку

Соняшник та кукурудза протягом довгих років тримаються у лідерах по рентабельності серед сільськогосподарських культур в Україні. Звичайно ж, говорити про спорідненість цих культур досить важко, але певні спільні моменти у їх вирощуванні все ж є. Головний з них — високі вимоги до системи живлення. Саме від забезпечення необхідними корисними речовинами та елементами, значною мірою, і залежить успішність їх вирощування.

Фосфор:  чим він цінний для культур

І у соняшника, і у кукурудзи, після проростання насіння та отримання сходів відбувається неквапливе наростання надземної маси. А от коренева система формується достатньо активно. У таких умовах надзвичайно важливою є доступність фосфору для культур. Саме цей елемент сприяє укоріненню і, тим самим, дає змогу поглинати вологу з більших глибоких шарів ґрунту, що особливо актуально в посушливих умовах. Також він є складовою нуклеїнових кислот, впливає на інтенсивність енергообміну, сприяє накопиченню вуглеводів та регулює перебіг життєво важливих процесів (дихання та фотосинтез). Варто враховувати, що нестачу фосфору на ранніх стадіях розвитку соняшнику та кукурудзи, неможливо компенсувати його подальшим внесенням у більш пізні строки.  

Соняшник поглинає фосфор аж до фази цвітіння. Цей елемент накопичується у органах рослини (стеблі та листках), а на більш пізніх етапах розвитку переміщується у сім’янки. Недостатнє забезпечення соняшника фосфором негативно відображається на формуванні та наливі сім’янок, а також обмежує продуктивність рослини. Правильне фосфорне живлення сприяє підвищенню посухостійкості соняшнику та олійності насіння. Своєю чергою, кукурудза за дефіциту фосфору пізніше переходить до фази цвітіння та достигання, а її листки можуть змінювати забарвлення на фіолетове або вишневе. За умови низьких температур, на ранніх етапах розвитку, фосфор засвоюється слабо. Також на ранніх стадіях розвитку важливо не допустити надлишку мінерального азоту, оскільки він може спричинити витягування стебла та зменшити врожай.

Враховуючи вищенаведені аргументи, для початку слід використовувати рідкі комплексні добрива. Їх вносять прямо у насіннєве ложе у нормі 20–30 л/га. Однак, варто розуміти, що це лише доповнення до основного живлення і аж ніяк не повноцінна альтернатива йому.

Без азоту немає росту

З настанням фази 4–6 листків і соняшник, і кукурудза повноцінно переходять на ґрунтове живлення. В цей же час розпочинається і інтенсивний ріст надземної маси, що збільшує потребу у поглинанні та засвоєнні азоту. Найбільш чутливими, дані культури, до азоту стають у період цвітіння – наливу зерна. Зазвичай, у цей же час, рослини страждають ще й від нестачі вологи.

Азотне живлення соняшника та кукурудзи варто застосовувати так, щоб не допустити надлишку на початку, та водночас забезпечити достатню його кількість після запилення. На практиці, для таких цілей оптимально підходить карбамідно-аміачна суміш (КАС). Відповідно до умов вирощування (регіон, клімат, стан ґрунту) перед посівом кукурудзи вносять від 150 до 200 л/га КАС, а під соняшник — від 120 до 150 л/га. Додатковий ефект може спричинити і початскове його внесення в міжряддя помірними дозами (не більше 100 л/га за раз).

Також кукурудза добре реагує і на внесення карбаміду або його суміші з аміачною селітрою (співвідношення 1:1) за 10 днів до сівби під культивацію. У такому випадку, спочатку засвоюється азот, який перебуває у нітратній формі, адже він найбільш рухомий. Аміачна форма не вимивається з ґрунту, а акумулюється у його орному шарі і стає доступною для засвоєння рослинами пізніше, а амідна — ще пізніше, після її повноцінної трансформації.

Калій — джерело вологи у рослині

Не можна не відмітити й важливості калію, адже він підвищує посухостійкість рослин та допомагає утримувати вологу, зменшуючи її випаровування, що дуже важливо і для соняшнику, і для кукурудзи. Також даний елемент живлення сприяє загальному регулюванню балансу вологи у рослинному організмі. При недоотриманні необхідної норми калію, сповільнюється ріст молодих рослин, гальмується перебіг процесу фотосинтезу. Краї листків кукурудзи набувають жовто-зеленого забарвлення, також вони можуть засихати, наче від опіків. Кукурудза найінтенсивніше засвоює калій від фази 5–6 листків до цвітіння, соняшник — від утворення кошика до достигання.

Оскільки значна частина фосфору, що вноситься у ґрунт з добривами, може закріплюватись у ньому і ставати недоступною для рослин, а більшу частину поживних речовин рослини поглинають саме з ґрунту, норми, способи внесення та співвідношення елементів живлення варто визначати під кожне конкретне поле, на основі комплексного аналізу умов вирощування.

Стандартним і традиційним способом є внесення фосфорних та калійних добрив восени під оранку, а азотних — навесні під культивацію. Однак не варто ігнорувати й додаткові внесення та підживлення, про які згадувалось вище.

Кальцій, магній: що може спричинити їх дефіцит

Дуже чутливою є кукурудза й до нестачі кальцію та магнію. Магній є складовою частиною хлорофілу та приймає участь у процесі синтезу амінокислот. Його нестача проявляється у інгібуванні цвітіння та запилення. Таким чином, обмежується зав’язування качанів та знижується їх озерненість. Дефіцит кальцію гостро проявляється при підвищених нормах NPK. Частково це пояснюється антагоністичними властивостями магнію та калію.

На соняшнику дефіцит кальцію проявляється через втрату пружності стебла, сповільнення росту коренів та листя, гальмування їх розвитку, обмежується поглинання інших елементів живлення. Явним проявом нестачі магнію є бурі плями між жилками.

Найефективніше вносити кальцій та магній під основне внесення, а також застосовувати позакореневі підживлення.

Основні мікроелементи, які потрібні соняшнику та кукурудзі

Не менш багатогранною є і роль мікроелементів. Для соняшнику найбільш важливими є бор, сірка, мідь, цинк та марганець, для кукурудзи у пріоритеті – цинк, бор та мідь. 

Бор відіграє відчутну роль при формуванні кореневої системи, завдяки покращенню відтоку вуглеводів до коренів, що активує їх ріст. Оскільки бор є немобільним елементом живлення, його рекомендовано вносити протягом усієї вегетації, враховуючи конкретні критичні періоди потреби. Для соняшника та кукурудзи бор особливо необхідний перед цвітінням.  

Цинк бере участь у синтезі хлорофілу та ряду важливих вітамінів, тим самим впливаючи на процеси росту і розвитку. Також цинк допомагає рослинами легше переносити несприятливі погодні умови, зокрема, низькі температури. При відчутному дефіциті цинку, у кукурудзи можуть не зав’язуватися качани. Найбільш помітною ознакою його нестачі є жовті смуги на молодих листках з кожного боку жилки.

Роботу ферментативної системи надзвичайно важко уявити без належної кількості міді. Вона потрібна і для перебігу окисно-відновних процесів, і для синтезу лігніну клітинною стінкою, і для активації продукування рослиною насіння. На кукурудзу мідь ще й впливає збільшенням вмісту білку і цукру в зерні. Дефіцит міді, в окремих випадках, може бути спровокований внесенням підвищених норм азотних та фосфорних добрив, особливо у суху та теплу погоду.

Сірка покращує засвоєння азоту рослинами. Цей елемент у дещо більшій мірі потрібен соняшнику, аніж кукурудзі. Саме сірка збільшує вміст олії та підвищує врожайність рослин. Однак,за умови достатнього вмісту елементу в ґрунті (6,0 мг/кг ґрунту і більше), доцільності вносити сірковмісні добрива немає.

Без участі марганцю знижується інтенсивність перебігу процесів азотного обміну, білкового синтезу та фотосинтезу в рослинах. Також він впливає на загальний метаболізм у рослин. За умови дефіциту марганцю, листки стають ламкими, а рослини втрачають стійкість до хвороб і температурних перепадів. Марганець один з тих елементів, які рослинам найважче засвоювати через кореневу систему. 

Позакореневе підживлення

Практика показує, що найефективнішим методом забезпечення рослин потрібними мікроелементами є позакореневе підживлення. Його доцільно проводити у відповідних фазах інтенсивного росту та розвитку рослини, коли потреба у елементах живлення висока, а коренева система не може засвоїти їх у повному обсязі.

В деяких випадках (за екстремальних погодних умов) підживлення по листу взагалі є єдиним способом доставити у рослинний організм мікроелементи, які потрібні йому саме зараз.

Кукурудза

Що стосується листкового підживлення кукурудзи, то його можна проводити шляхом обприскування, використовуючи рідкі добрива. Обробки краще проводити увечері, за сухої безвітряної погоди. Концентрація розчину для кукурудзи — 6%, тобто 6 кг добрива на 100 л води. Азотні добрива застосовують у фазу 5–6 листків, що позитивно вплине на кількість зерен у качані (саме в цей період відбувається формування качана у кукурудзи).

Разом з тим, слід підгодувати культуру мікроелементами. Мідь, цинк, бор вносять з концентрацією розчину 5% (5 кг добрива на 100 л води), а також вдалими будуть такі обробки кукурудзи у стадії 7 листків.

Соняшник

Для листкової підгодівлі необхідно враховувати фази вегетації та специфічні умови розвитку соняшника. Листкове підживлення — це важливий агротехнічний прийом, оскільки саме він дає змогу зменшити стресові фактори впливу на соняшник, особливо у критичні періоди розвитку культури (фаза 2–4 пари листків). Це період, коли рослина має дуже велику потребу у фосфорі, борі, цинку і марганці, адже ці мікроелементи сприяють повноцінній закладці кошиків.

Обприскування рослин соняшника варто проводити у вечірню або вранішню години, за сухої безвітряної погоди. У фазі 2–4 пар листків підгодувати культуру можна препаратом, у складі якого є комплекс вищезазначених мікро- та макроелементів, в тому числі і азоту. Норма витрати має становити 1–2 л/га. Для захисту соняшнику від стресових факторів, листкове підживлення, у фазі 2–4 пар листків, можна провести препаратами на основі азоту, сірки, міді (норма витрати — 0,5–1,0 л/га). З цією ж нормою застосовують препарати, у складі яких є розчин цитокініну (0,04%), це дасть змогу культурі активізувати ростові процеси.

Наступні обробки соняшника по листу варто провести у фазі 4–6 пар листків і до початку цвітіння. Підгодувати культуру можна тими ж самими препаратами (комплекс мікро-, макроелементів та на основі азоту, сірки, міді), з такими ж нормами внесення. А ще, обов’язково в цей період культурі потрібен бор, норма внесення препаратів з його вмістом — 1,0–2,0 л/га.

Для формування системи живлення соняшнику та кукурудзи, необхідно враховувати цілу низку факторів — від зони вирощування до обсягів доступних  форм елементів живлення в ґрунті. Також варто розуміти, що універсальних технологій, які б однаково успішно працювали на будь-якому полі за будь-яких умов немає, та й бути не може! Тому лише обґрунтоване живлення та забезпечення потреби у відповідних елементах стане запорукою високих і сталих врожаїв. 

М. Августинович, к. с-г. н.,  А. Чумак,

ТОВ «УНПЦ «Інститут живлення рослин»

Журнал «Пропозиція», №5, 2021 р.