За рахунок чого компенсувати втрату російського ринку?
Російське ембарго на імпорт плодоовочевої продукції для українських виробників стало значно боліснішим, ніж для їхніх колег з країн ЄС. Адже основна маса українських виробників фруктів, ягід та овочів не уявляла (та й досі не уявляє) собі іншого зовнішнього ринку збуту, ніж Росія, місце якої частково зайняла Білорусь, котра реекспортує нашу продукцію знову-таки до РФ. Тож проблемами українських плодоовочівників перейнялася навіть FAO, яка профінансувала дослідження нових перспективних ринків для потерпілої від російського ембарго України. І дослідження знайшло чимало потенційно містких ринків збуту. Українським плодоовочівникам залишилося тільки реалізувати цей потенціал. Одним із заходів у цьому напрямку стала нещодавня поїздка української торгової делегації до найбільш перспективних з точки зору збуту сільгосппродукції країн Південно-Східної Азії — Індонезії, Малайзії та Сінгапуру.
«Країни, які потрапили під російські санкції, втратили 17% експорту в відповідних галузях. Тільки нові члени ЄС недорахувалися таким чином $740 млн експортних надходжень щорічно», — розповів експерт FAO Андрій Ярмак.
Однак наші західні сусіди спочатку отримали певну підтримку від своїх урядів як потерпілі від форс-мажорних обставин. А згодом надолужили втрачені обсяги експорту на інших напрямках. Наприклад, Польща торік експортувала яблук більше, ніж у 2013 р., коли на Росію припадала значна частина польського експорту цих фруктів.
Україні було набагато складніше, тому що по більшості плодоовочевих культур Росія була єдиним значним закордонним покупцем. «Росія — це велика помийка, яка споживала все, що запропонуєш», — розповідає один професійний овочівник з Херсонщини. Тому раптова втрата такого експортного ринку приголомшила українських плодоовочівників. Потрібно було оперативно шукати нові ринки збуту. Але де? Як? І хто буде цим займатися?
Вирішивши допомогти Україні в цій ситуації, FAO вирішила спочатку визначити найбільш перспективні культури. Їх перспективність оцінювалася за наступними параметрами (вага кожного з них була приблизно рівною):
Рівень технології вирощування конкретної культури в Україні;
Кліматичні переваги;
Питома вага витрат на робочу силу;
Транспортабельність;
Досвід експорту конкретного продукту з України;
Очікувані темпи зростання внутрішнього ринку.
Відношення транспортних витрат до собівартості;
Темпи зростання світового ринку і його місткість.
«Є культури, для яких в Україні, принаймні, на частині території, кліматичні умови ідеальні — наприклад, лохина», — коментує методику дослідження Андрій Ярмак. Завдяки найнижчій у Європі вартості робочої сили особливі переваги Україна має по трудомістких культурах. Натомість транспортні витрати стримують експорт таких «важких» і дешевих (у перерахунку на одиницю ваги) культур, як картопля чи капуста.
За результатами проведеної оцінки рейтинг 20 найбільш перспективних плодово-ягідних і овочевих культур виглядав наступним чином:
Заморожена малина;
Заморожена ожина;
Лущені волоські горіхи;
Тепличні помідори;
Лохина;
Нелущені волоські горіхи;
Заморожена суниця;
Черешня;
Тепличні огірки;
Часник;
Заморожена броколі;
Заморожена цвітна капуста;
Яблука;
Ожина;
Заморожена черешня;
Малина;
Дині;
Кавуни;
Спаржа;
Суниця.
Визначивши пріоритетні культури, фахівці FAO визначили найперспективніші ринки збуту. Методика полягала в оцінюванні наступних факторів:
Обсяги імпорту відповідної культури за останні 3 роки;
Динаміка імпорту;
Досвід імпорту відповідної культури з України;
Порівняння цін на відповідну культуру в Україні і в відповідній країні;
Чисельність населення країни і темпи його зростання;
ВВП на душу населення в відповідній країні в купівельній спроможності і темпи його зростання;
Рейтинг економічної свободи;
Ввізні мита;
Логістика на відповідний ринок;
Доступ до ринку (нетарифні обмеження).
Коментуючи дану методику, Андрій Ярмак додав, що одним з найголовніших факторів були обсяги імпорту за останні 3 роки (не за рік — тому, що рік міг бути нетиповим, наприклад, через аномальні погодні умови не вродила певна культура і країні, якій даного продукту зазвичай вистачало, змушена була його імпортувати). Рейтинг економічної свободи, як пояснив А. Ярмак, мав таке важливе значення через можливість (чи неможливість) директивної заборони імпорту за першої ж примхи керівництва країни. Насамкінець він додав, що дослідження не проводилися по Росії й Білорусі, тому що воно якраз мало на меті виявити нові ринки збуту, а не порівнювати їх перспективність із традиційними.
Отже, найбільш перспективними ринками збуту для вітчизняної плодоовочевої продукції, згідно дослідження FAO, виявились:
Німеччина та Великобританія;
Нідерланди;
США;
Франція;
Польща;
Сінгапур;
Швеція;
Швейцарія;
Канада, Китай (з Гонконгом) і Саудівська Аравія.
Високі місця таких невеликих країн, як Нідерланди (вище, ніж у США) і Сінгапуру (вище, ніж у Китаю) пояснюються не так високими доходами на душу населення (хоча в Сінгапурі вони — на рівні Швейцарії), як виконанням цими країнами ролі регіональних центрів оптової торгівлі, зокрема, плодоовочевою продукцією. Нідерланди виконують роль такого центру (особливо в відношенні плодоовочевої продукції) в Європі, а Сінгапур — у Південно-Східній Азії, розташовуючись поруч з таким великим ринком, як Індонезія.
Звичайно, при складенні рейтингу не враховувався такий суб’єктивний параметр, як відданість покупця місцевій продукції, який неможливо виміряти точними показниками. А з урахуванням цього параметра Франція не є таким привабливим для України ринком збуту, як вказує дослідження, яке базувалося тільки на об’єктивно вимірюваних величинах. «У Франції, як і в Італії, покупець купить імпортну продукцію, тільки якщо вона більш ніж на чверть дешевше за місцеві аналоги. В Німеччині, щоб покупець віддав перевагу імпортній продукції, достатньо й 1 євроцента різниці в ціні. Німці чомусь не найкращої думки про місцеві фрукти й овочі», — відзначає Андрій Ярмак.
Великобританія цікава для України тим, що це ринок збуту з найвищими цінами й прибутковістю для постачальника, готовий доплачувати за унікальні характеристики продукції — наприклад, за ягоди, зібрані вручну. Саме за рахунок ручного збирання вже зараз виграють українські ягоди на британському ринку.
Дослідження містило також аналіз привабливості ринків збуту по кожному з найперспективніших продуктів. Наприклад, рейтинг найперспективніших ринків збуту заморожених малини й ожини виглядає так:
Німеччина;
Польща;
Сінгапур;
Ірландія;
Саудівська Аравія;
США;
Румунія;
Франція;
Словенія;
Австрія;
Великобританія.
Виконанням дослідження допомога FAO Україні не обмежилася. Організація разом з ЄБРР фінансує поїздки українських торгових місій до найбільш перспективних з точки зору експорту плодоовочевої продукції країн. Як пояснив Андрій Ярмак, торгові місії ефективніші за участь у міжнародних виставках, оскільки сконцентровані на потенційних оптових покупцях і вже передбачають переговори з представниками місцевих роздрібних мереж, оптових трейдерів, переробних підприємств, а не лише можливість контактів з ними — якщо вони ще зацікавляться нашою експозицією. «Брати участь у виставках варто, якщо країна або фірма вже має певні позиції на місцевому ринку», — вважає А. Ярмак.
Саме зараз закінчується перша з таких торгових місій — до Сінгапуру, яка захопила заодно й сусідні перспективні ринки збуту — більш ніж 200-мільйонну Індонезію та Малайзію, які є експортерами нафти. Потім протягом 2018–19 років будуть організовані ще 2 чи 3 подібні торгові місії. Згодом FAO хоче організувати торгові місії до України потенційних системних імпортерів овочів і фруктів.
Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com