Як вирощують гречку

У нинішніх технологіях догляд за посівами спрямований не тільки на забезпечення рослинам оптимальних умов життя, а й на управління компонентами, що забезпечують продуктивність культури та формування бажаної структури врожаю. А відтак велике значення має якість виконання кожного агрозаходу.

Зокрема, в умовах інтенсифікації сільського господарства сприятливі умови для росту й розвитку культурних рослин, окрім механічного обробітку ґрунту, можна створювати й за допомогою інших прийомів регулювання водного, теплового та газового режимів ґрунтів. Типовою помилкою виробничників і навіть деяких учених є те, що вони вважають гречку невимогливою до розміщення в сівозміні. Тому часто на практиці її розміщують після гірших і до того ж неудобрених попередників, що негативно впливає на її врожайність.

За втрати агрегованості ґрунту зменшується його пористість, водопроникність та аерація, збільшуються втрати вологи через тонкі ґрунтові капіляри, підвищується його кислотність. Через нестачу кисню уповільнюється розвиток коренів і навіть відбувається їхнє відмирання. На початковому етапі, впродовж 2–2,5 тижнів гречка росте й розвивається досить повільно, тому ґрунт має бути добре розпушеним і чистим від бур’янів. Далі ріст і розвиток гречки відбувається досить активно, тому в ґрунті слід забезпечити оптимальний повітряно-водний і поживний режими.

Саме завдяки запровадженню прогресивних систем землеробства, зокрема й у технології вирощування гречки, можна докорінно оздоровити агроландшафти без руйнування структури ґрунтів і їхньої природної щільності. Зокрема, в отриманні високих урожаїв цієї культури важлива роль відводиться як використанню адаптивних сортів, здатних реалізувати свій генетичний потенціал продуктивності за нестабільних умов росту, так і вдосконаленню технології її вирощування. Значний вплив на врожайність гречки має оптимізація способу сівби, догляду за посівами та умови збирання врожаю.

Високопродуктивний посів має характеризуватися оптимальними для відповідних екологічних умов і сорту щільністю продуктивного стеблостою, високою вирівняністю, добрим розвитком усіх рослин і стійкістю до вилягання.

Науковці відзначають, що глибина загортання насіння під час сівби гречки також має важливе значення. Оскільки під час проростання сім’ядолі культури виносяться на поверхню ґрунту, то загортання насіння має бути мілким. Разом із тим, за мілкого загортання в недостатньо зволожений ґрунт відбувається слабкий розвиток додаткових коренів. Якщо сівба гречки відбувається в післяукісний і післяжнивний період, то загортання насіння у верхній пересушений шар ґрунту спричинить до зрідження сходів. У цьому випадку слід виконати коткування ґрунту одночасно із сівбою, щоб ущільнити посів і таким чином захистити верхній посівний шар від висихання та встановити капілярний зв’язок із нижчим, вологішим, шаром ґрунту. Виходячи з цього, фізична корекція є першою важливою складовою регулювання продукційного процесу рослин.

Згідно з тлумаченням науковців, для одержання стабільних урожаїв гречки важливе значення мають не лише її ботанічні й біологічні особливості, а й умови, в яких вони формувалися. Низка вчених вважають, що основною причиною нестабільності врожаїв гречки є чутливість її репродуктивних органів до дефіциту поживних речовин. Коренева система гречки неглибока, тому в умовах помірного зволоження здатна активно засвоювати лише поживні речовини, що містяться біля поверхні ґрунту. У зв’язку з цим потрібнол забезпечити оптимальне співвідношення між елементами живлення. Крім цього, коренева система гречки на початку свого розвитку потребує аерації і значного надходження кисню в ґрунт.

Зміна температурного режиму довкілля має найбільший негативний вплив на швидкість росту рослин, причому різні органи гречки неоднаково реагують на температурні умови. Так, найчутливіші до зміни температури квітки, особливо тичинки й маточки, стійкішими є бутони, потім — молоді листки й плоди, які щойно зав’язалися. Найменш чутливими до зміни температури та її критичних значень є зрілі плоди. Наприклад, сухе насіння гречки зберігає свою життєздатність до температури -85°С!

За дефіциту вологи пригнічується ріст стебла й дещо сповільнюється процес утворення квіток. Збільшення опадів у період гілкування — бутонізація за оптимальної температури створює сприятливі умови для посиленого росту вегетативної маси, що призводить до зменшення врожаю, оскільки пластичні речовини витрачаються на приріст вегетативної маси, а на плодоутворення їх уже не вистачає.

Фази вегетації також впливають на добові прирости рослин гречки: починаючи з фази бутонізації, швидкість росту збільшується й максимуму сягає в період цвітіння — 2,4–2,5 мм/год або 42–35 мм/добу; в період плодоношення прирости у висоту в 2,5 рази зменшуються, надалі зростання припиняється. А тому бур’яни, особливо лобода біла, осот жовтий, просо куряче і мишій сизий, у посівах гречки починають інтенсивно рости. Вони швидко використовують запаси вологи й поживи з ґрунту саме в період плодоутворення у культури, який за потребою в поживних елементах є критичним. Тому нормальний ріст і розвиток рослин гречки може відбуватися лише в чистих від бур’янів посівах.

Тривалість періоду цвітіння, запилення й плодоутворення має важливе значення під час формування врожаю гречки. Цвітіння в культури дуже пролонговане в часі й триває в середньому 25 діб у ранньостиглих сортів і до 40 діб — у пізньостиглих. У цей час інтенсивно ростуть стебла й листки. Тому синтезовані рослиною в процесі фотосинтезу пластичні речовини одночасно використовуються як для росту вегетативних, так і на формування генеративних органів. І хоча гречка розвиває велику листкову поверхню, листкозабезпеченість, що припадає на кожну квітку (0,56– 0,62 см²), у неї в 1,5–3 рази менша порівняно з пшеницею. У зв’язку з цим нестача поживних речовин обумовлює недорозвиненість і відмирання великої кількості квіток. Тому озерненість гречки від загальної кількості квіток не перевищує 10–15%. Цим визначається висока залежність урожайності гречки від факторів середовища, особливо в критичний період вегетації — формування генеративних органів, цвітіння й плодоутворення.

Важливе значення у формуванні плодів гречки має фаза наливу зерна, яка характеризується молочною, восковою і повною стиглістю. У фазі молочної стиглості припиняється ріст рослин, відбувається налив плодів. У восковій і повній стиглості поживні речовини переходять у запасні і від їхньої кількості залежить маса 1000 плодів.

У межах рослини і кожного суцвіття можуть бути квітки, що одночасно перебувають на VШ-ХІІ етапах органогенезу, а в значної кількості квіток розвиток припиняється, що призводить до їхнього засихання, опадання зав’язі або формування плюсклого насіння (рудяку). Гречка — світлолюбна культура, тому велике значення для формування її врожаю має густота рослин, площа асиміляційної поверхні й забезпеченість елементами живлення.

Водний режим і мінеральне живлення мають значний вплив на продуктивність фотосинтезу рослин. Причому гречка особливо вимоглива до вологи в період цвітіння та плодоношення. За високої температури повітря (понад 35°С) та низької його відносної вологості (менше як 30%) пилок на квітках рослин гречки втрачає вологу й легко пошкоджується. Активне проростання пилкових трубок відбувається лише за наявності в пилку вологи не менше як 60%.

Високої врожайності гречки можна досягти за погодних умов, що відповідають агробіологічним вимогам рослин на кожному етапі її органогенезу. Варто відзначити, що сприятливі умови для росту й розвитку рослин створюються не лише ґрунтово-кліматичними умовами, а й раціональним використанням агротехніки.

В. Бурдига, канд. с.-г. наук, директор

А. Рарок, канд. с.-г. наук, завідувач лабораторії селекції і насінництва,

НДІКК ім. О. Алєксєєвої Подільського державного аграрно-технічного університету

Журнал «Пропозиція», №5, 2020 р.