Все про зберігання соняшнику

На зберігання соняшнику впливає низка ключових чинників: призначення партії насіння, його засміченість, якісні характеристики насіння, кліматичні умови місцевості зростання і зберігання насіння, час і погодні умови збирання врожаю соняшнику, терміни зберігання, технічні характеристики і тип зерносховища, економічні фактори.

Насіння соняшнику 1, 2 і 3 класів, які призначені для виробництва олії, а також партії, вирощені без використання пестицидів і призначені для виробництва дитячого харчування, кондитерського виробництва, зберігають окремо, в умовах, що виключають їх змішування. Окремому зберіганню підлягають партії насіння, зібрані з рослин, які в процесі вегетації були уражені білою або сірою гниллю.

Щойно зібране насіння соняшнику має дуже низьку стійкість під час зберігання, особливо за високої вологості, температури і засміченості. Під час зберігання насіння, в першу чергу, хімічним змінам піддаються жири, а потім білкові речовини, якими багате насіння цієї культури. Саме з причини високого вмісту жиру зберігати насіння соняшнику складніше, ніж злакових культур. Як відомо, жир, на відміну від білка і крохмалю, не здатний зв’язувати і зберігати вологу. У вологому насінні соняшнику самозігрівання відбувається швидше, аніж у насінні зернових, бо в процесі окислення жиру виділяється більше тепла, ніж за окислення крохмалю.

Своєю чергою, самозігрівання різко знижує якість насіння — ядро темніє, насіння вкривається пліснявою, набуває затхлого запаху, гіркого смаку, збільшується кислотність, знижується схожість, розвиваються термофільні бактерії, що може спричинити 100% дефектність насіння.

Великий уміст олії в насінні високоолійних сортів соняшнику впливає на фізіолого-біохімічні та структурно-механічні властивості насіння, в результаті чого стійкість їх за зберігання низька. Навіть кілька годин зберігання щойно зібраного насіння високоолійного соняшнику вологістю вище за критичну призводить до масового самозігрівання й псування, що робить неможливим отримання олії високих сортів.

Таким чином, якщо сухе доспіле насіння зберігають за низької температури, воно перебуває в стані спокою, коли активність усіх життєвих функції знижується. За підвищеної вологості і температури насіння переходить у стан інтенсивної життєдіяльності. Тому насіння соняшнику зберігають в умовах з вологістю не більше 7% і температурою не вище 10 °С.

Уміст вологи — головна умова для збільшення інтенсивності «дихання» насіння. З підвищенням температури насіння інтенсивність його дихання зростає до певних меж, а потім швидко падає, що пояснюється денатурацією білкових речовин насіння, інактивацією ферментів і загибеллю мікроорганізмів на насінні.

Однак посилене «дихання» насіння починається тільки тоді, коли його вологість досягає певної величини. Насіння високоолійного соняшнику надійно зберігається, якщо вологість його не перевищує 7%, а температура знижена до 10°С і нижче. За вологості вище за критичну і температури 20-25°С характерним для щойно сформованих партій насіння високоолійного соняшнику є бурхливий розвиток мікроорганізмів, інтенсивні гідролітичні та окисні процеси, що призводять до швидкого погіршення якості насіння соняшнику як олійної сировини.

Важливе значення для збереження якості соняшнику має також вихідне кислотне число олії в насінні. Найкраще зберігатиметься насіння соняшнику, що має кислотне число олії до 1 мг КОН (гідроксид калію). Іншою умовою, що спричинює зниження стійкості насіння соняшнику за зберігання, є нерівномірність розподілу окремих насінин за вологістю. Неоднорідність насіння соняшнику за вологістю може бути викликана нерівномірністю дозрівання рослин на одній і тій самій ділянці, нерівномірністю дозрівання насіння в одному кошику, цілодобове збирання.

Насіння соняшнику має підвищену здатність до самозігрівання, особливо за зберігання його потужним шаром. І що вищим він є, то швидше відбувається самозігрівання і, звісно, складніше його контролювати. Саме тому насіння соняшнику в підлогових складах слід зберігати за можливості тоншим шаром, 3,5–4 м. Зазвичай самозігрівання зерна та насіння сільськогосподарських культур має три стадії, у той час як насіння соняшнику — чотири.

Перша стадія самозігрівання характеризується підвищенням температури насіння соняшнику від 15 до 25°С. Колір, блиск, запах, смак, сипкість і схожість насіння залишаються без зміни.

У другій стадії температура підвищується від 25 до 40°С, спостерігається бурхливий розвиток мікроорганізмів на насінні. Насіння набуває затхлого запаху, гіркого смаку, втрачає блиск і вкривається пліснявою. Колір ядра змінюється. Кислотність олії в насінні зростає, схожість знижується. Спостерігається ущільнення насипу. Таке насіння соняшнику переходить у категорію дефектного.

Для третьої стадії характерні коливання температури від 40 до 55°С, при цьому спостерігається розвиток термофільних бактерій. Гіркий смак і затхлий запах посилюються, зовнішня оболонка темніє, колір ядра змінюється до темно-жовтого, внаслідок чого дефектність насіння зростає до 80–85%. Схожість насіння падає до нуля. Кислотне число олії також зростає.

Четверта стадія характеризується подальшим підвищенням температури (вище 55°С) внаслідок активної діяльності термофільних бактерій і тепла хімічних реакцій. Колір зовнішньої оболонки та ядра насіння змінюється до темно-коричневого. Дефектність насіння сягає 100%. Кислотне число олії максимальне. Слід мати на увазі, що за самозігрівання найбільше піддається псуванню верхній (10 см) шар насіння. Однією із причин самозігрівання є також наявність мікроорганізмів в насіннєвій масі.

Обробка насіння соняшнику антиоксидантами знижує інтенсивність його «дихання» і тепловиділення, що позитивно впливає на його посівні та технологічні характеристики, зменшує енерговитрати на зберігання. Стійкість насіння соняшнику в процесі зберігання залежить від цілісності його оболонки, яка є механічним захистом від дії мікроорганізмів. Порушення її цілісності знижує стійкість насіннєвої маси під час зберігання — вміст лущених і битих насінин, які швидше пліснявіють, прямолінійно впливають на терміни зберігання насіння. Тому бите й лущене насіння відносять до домішок і їхній уміст у партіях для зберігання неприпустимий. Особливо схильні до травмування насінини соняшнику високоолійних сортів.

Органічна смітна домішка має велику гігроскопічність. За зберігання в одних і тих самих умовах вологість органічної домішки майже удвічі вища вологості насіння. Сміттєва домішка сприяє розмноженню й розвитку мікроорганізмів, що призводить до прискорення самозігрівання насіння. Ретельне очищення врожаю соняшнику необхідно здійснити ще й тому, що разом із насінням зібрана маса містить і небажані домішки у вигляді насіння бур’янів.

За вмістом домішок виділяють три категорії чистоти соняшнику. При цьому, відповідно до діючих регламентів, враховують олійну і смітну домішки. До олійної відносять насіння бите, поїдене, проросле, ушкоджене, недозріле, морозобійне, повністю або частково облущене, пошкоджене клопами, до смітної — мінеральну, органічну і шкідливі домішки, зіпсоване насіння.

З усього різноманіття факторів, що впливають на характер та інтенсивність окислювальних і гідролітичних процесів, що протікають в насінні і визначають технологію його зберігання, першорядне значення мають початкова вологість, температура насипу і якість насіння. На тривале зберігання в зерносховища без активного вентилювання закладають насіння соняшнику з вологістю не більше 7% і засміченістю не більше 2%, на тимчасове зберігання (терміном до одного місяця) — насіння з вологістю не більше 9% і засміченістю не більше 3% за умови їхнього активного вентилювання. Насіння соняшнику (із обов’язковим наступним сушінням) із вологістю від 9 до 13% і за температури атмосферного повітря до 10°С має зберігатися на токах не більше однієї доби. Соняшник вологістю понад 13% не підлягає зберіганню, його потрібно негайно сушити і потім охолоджувати в потоці.

На тривале зберігання до переробки варто закладати насіння соняшнику із засміченістю не вище 2%, просушене до критичної вологості (6,5–7%) і охолоджене до низьких позитивних температур. Тривалість зберігання за таких умов становить 3–6 місяців, якщо температура просушеного насіння перед закладанням на зберігання або протягом перших 15 діб зберігання знижена до 0-10°С. Хоча прийнятний рівень засміченості соняшнику на прийомці може становити до 2%, на практиці краще не перевищувати цей показник більш аніж 1–1,5%.

Річ у тім, що у насінні соняшнику дуже багато пилу. І коли врожай лежить насипом, то верхній шар пилу виконує функцію своєрідної термічної плівки, і якщо за цим не стежити, то насіння соняшнику стане нагріватися, що спричинить псування зерна, стрімкий розвиток мікроорганізмів та виникнення інших небажаних явищ. Аграрії вирішують це завдання по-різному — від звичайного перелопачування верхнього шару насіння до застосування спеціальних труб-повітродувок.

Перш за все зазначимо, що для того, щоб не мати проблем під час сушіння і зберіганні насіння вкрай важливим є якісне очищення зібраного насіння. Органічні домішки, як правило, є значно вологішими, аніж основне насіння, їхня вологість під час збирання становить 50–70% і вище. Тому свіжозібрана маса соняшнику підлягає негайному очищенню, насамперед від грубих домішок рослинного походження — частинок стебел, листя, кошиків соняшнику тощо.

У центральній частині насінини знаходиться ядро, яке вкрите щільною плодовою оболонкою — лушпинням. Між ядром і лушпинням є повітряний прошарок, він відіграє роль своєрідного теплоізолятора і захищає ядро від високої температури. У зв’язку з цим насінина соняшнику має порівняно високу термостійкість у процесі сушіння. Проте за надто швидкого сушіння під лушпинням накопичується значна кількість водяних парів, що призводить до розтріскування зовнішньої оболонки. Тому конче важливо підібрати оптимальний температурний режим сушіння, залежно від товщини лушпиння (це залежить від особливостей гібридів), а також початкової вологості насіння.

Слід пам’ятати, що насіння соняшнику — це не пшениця і не кукурудза. Неправильний підхід до його сушіння може спричинити чимало проблем, починаючи з псування насінин і закінчуючи високою ймовірністю загоряння сушарки.

Саме тому сушіння та зберігання врожаю соняшнику, як і будь-якої іншої олійної культури, на перший погляд, — доволі складне завдання для аграріїв. Це пов’язане як із потребою зберегти вміст та харчову цінність олії, що міститься у насінині, а також із підвищеною пожежною небезпекою. Втім, нічого складного тут немає — головне врахувати основні властивості цієї продукції.

В процесі сушіння відбувається як синтез, так і розпад олійних фракцій. Спрямованість цих перетворень залежить від вологості насіння, температури та тривалості його нагріву. За оптимальних режимів сушіння вміст олії в насінні соняшнику, як правило, збільшується. Крім того, в олію надходять супутні речовини, які входять до складу насіння. Найкращі умови для таких перетворень складаються у разі достатньо інтенсивного сушіння, за температури агенту сушіння на рівні 120-130°С.

Насіння соняшнику володіє особливістю вбирати атмосферну вологу. Через це його у жодному разі не можна зберігати на відкритому повітрі, адже товарний соняшник характеризується рівнем вологості в межах 6–8%. В ідеалі потрібно використовувати спеціальні силоси з активною вентиляцією або ж ангари, оснащені термодатчиками та іншим додатковим обладнанням. Якщо в спеціалізованих силосах і на великих промислових елеваторах урожай на зберіганні можна регулярно ворушити і провітрювати за допомогою автоматичних систем, то в підлогових складах це завдання є більш складним, однак все одно здійсненним.

Рекомендується проводити додаткове просушування врожаю соняшнику в зимовий час, що не зрідка практикується на деяких елеваторах і господарствах. Короткочасне підвищення температури до 65-71°С дає змогу знищити можливі небажані осередки шкідників, плісняв та шкідливих мікроорганізмів, що потихеньку розвивалися в насіннєвій масі, і видалити зайву вологу із насіння. Таке насіння без проблем може зберігається до травня-червня.

М. Федотова, С. Осадчий, Д. Трушаков, І. Скриннік,

Центральноукраїнський національний технічний університет

Журнал «Пропозиція», №10, 2021 р.