Найважливіші елементи технології вирощування цибулі

Цибуля є світовим лідером за обсягами вирощування серед овочевих культур. Її сівба відкриває польовий сезон. На півдні України вона традиційно починалася в 2 половині лютого. А нинішнього року може початися ще раніше, адже в південних областях метеорологічної зими цього року так і не було. В умовах глобального потепління актуальним стає досвід країн, розташованих дещо південніше, адже до України фактично приходить їхній традиційний клімат, під який вже підлаштувались тамтешні аграрії.

Тож ділимося з читачами хорватським досвідом вирощування цибулі, про який детально розповів директор фірми «Бейо Хорватія» Денис Новак під час семінару, проведеного компанією Bejo Zaden для українських виробників цибулі в Новій Каховці на Херсонщині наприкінці січня.

Вибір гібриду

Вирощування цибулі починається з вибору гібриду або сорту. Різні гібриди та сорти відрізняються за:

кольором шкірки;

розміром і формою цибулин;

потужністю воскового нальоту;

смаком (гостротою чи солодкістю);

міцністю шкірки (станом на момент збирання а також у лютому і в квітні);

лежкістю;

кількістю листків (і, відповідно, шарів у цибулині);

щільністю цибулин;

вмістом сухої речовини;

кількістю центрів у цибулині;

товщиною шийки;

стійкістю до захворювань цибулини, кореневої системи і листового апарату.

Та чи не головною з характеристик гібриду чи сорту стає тривалість світлового дня, на яку він розрахований. Річ у тім, що специфіка цибулі полягає в великій чутливості рослин до тривалості світлового дня під час вегетації. Тож сорти й похідні від них гібриди, виведені в різних країнах, розраховані на різну тривалість світлового дня. І це обов’язково слід враховувати під час вибору гібридів.

Так, гібриди та сорти іспанського типу розраховані на середню тривалість світлового дня. Тому в Україні оптимальні умови для їх вирощування складаються тільки в південних областях. Для гібридів іспанського типу характерна дуже потужна коренева система і відносно слабкий восковий наліт. Відповідно, цибуля цих гібридів відрізняється високою врожайністю (до 100 т/га), але середньою лежкістю (добре зберігається у сховищах лише до січня).

Цибуля типу Райнсбургер розрахована на максимальну тривалість світлового дня. В Україні її доцільно вирощувати на Поліссі і в Лісостепу. Гібриди й сорти цього типу відзначаються тривалою лежкістю — ця цибуля долежує до початку наступного сезону. Також цибуля даного типу характеризується високою щільністю, однорідністю та врожайністю.

Американський тип цибулі займає проміжне становище за фото періодичністю між типом Райнсбургер та іспанським. В Україні оптимальна для нього природна зона — Лісостеп, водночас показує хороші результати і в степовій зоні. Особливості цибулі американського типу: високий вміст сухих речовин, який забезпечує тривалу лежкість; висока врожайність і хороша придатність до механізованого збирання.

Цибулі італійського типу, за словами фахівців, мають найдовший термін зберігання — до червня — завдяки хорошому восковому нальоту. Також ці цибулі мають хорошу кореневу систему і порівняно невеликий листовий апарат. Від так вони стійкі до грунтових захворювань, але не настільки стійкі до захворювань листового апарату.

Японський тип цибулі представлений озимими гібридами й сортами раннього дозрівання.

Крім того, селекціонери виводять проміжні варіанти за рахунок схрещування цибуль різних типів. Так, проміжний іспансько-американський тип характеризується зберіганням до березня-квітня та високою врожайністю. Разом з тим він менш стійкий до спеки, ніж іспанський тип. За словами фахівців, у цибуль іспано-американського типу мають найбільш збалансований розвиток кореневої системи і листового апарату.

Цибуля іспансько-італійського типу  стійка до високих температур і посухи, має хорошу кореневу систему і може успішно вирощуватися по всій території України. Також виведено цибулі американсько-японського типу, які добре підходять для тривалого зберігання і механізованого збирання.

Підготовка грунту

Найкраще готувати грунт під сівбу цибулі з осені. «В цьому випадку грунт матиме більш оптимальну структуру і зменшується рівень розвитку грунтових захворювань цибулі», — пояснює Денис Новак. При цьому підготовка грунту зазвичай включає оранку. Водночас фахівець суворо застерігає від обробітку не стиглого, перезволоженого грунту.

Важкі грунти — не найкращі для цибулі, бо на них культура гірше сходить. Втім, схожість можна покращити за допомогою поливу невеликими нормами. Оптимальний рН грунту для цибулі становить  5.

Норма висіву

Вибір норми висіву залежить від терміну дозрівання цибулі. Крім того, шляхом регулювання густоти висіву можна змінювати калібр цибулин та дещо коригувати строки дозрівання. Так, збільшення густоти посіву дає змогу раніше збирати врожай, а її зменшення на кожні 100 тис. шт./га відтерміновує дозрівання на 5–7 днів.

Густота посіву в 800–900 тис. шт./га є оптимальною для дуже ранніх гібридів а також для гібридів італійсько-американського типу, та для виробників, які хочуть отримати цибулини більше 7 см у діаметрі.

875 тис. – 1 млн насінин/га є оптимальною густотою сівби для середньопізніх гібридів, для гібридів іспансько-італійського та іспансько-американського типів, для цибулі, розрахованої на середній термін зберігання, а також якщо виробнику потрібні цибулини 5–7 см в діаметрі.

З густотою 950–1050 тис. шт./га директор «Бейо Хорватія» радить сіяти дуже пізні гібриди або ж гібриди для тривалого зберігання, а також, якщо потрібний діаметр цибулин 4–7 см.

Термін сівби

Оптимальний термін сівби в умовах Хорватії, північна частина якої знаходиться на широті південних областей України, — середина березня. Як пояснив Денис Новак, це продиктовано потребою підлаштувати розвиток культури до зміни тривалості світлового дня.

Річ у тім, що в період, коли світловий день припиняє зростати і починає скорочуватись — 21–22 червня — рослина цибулі завершує ріст листового апарату і починає ріст цибулини. На цей момент вегетація цибулі повинна тривати 9–10 тижнів — за цей час формується 8–9 листків. Оскільки протягом вегетації відбувається наростання нового листя і відмирання старого, на момент літнього сонцестояння цибуля повинна мати 6–7 листків (2–3 за цей час відмирає).

А чим більше листків виросте на рослині, тим кращу шкірку матиме цибуля, адже кількість шарів цибулини відповідає кількості листків, які виросли за час вегетації. Наприклад, якщо рослина сформувала за час вегетації максимальну кількість листків — 14, то на цибулині висихають, перетворюючись на шкірку, 3 зовнішніх шари. Якщо ж на рослині за вегетацію наросло лише 8 листків, цибулина формує в кращому разі 1 шар шкірки, а часто так і дозріває «роздягненою». А чим краща шкірка, тим довше цибуля зберігається і тим краще переносить механізоване збирання.

Крайні ж терміни сівби цибулі в Хорватії — від 15 лютого до 30 березня. Якщо цибуля посіяна з запізненням, то вона виростає з потовщеною шийкою і з дрібною цибулиною. Тому, на думку Дениса Новака, краще сіяти в ранні терміни: навіть якщо повернуться морози, то насіння просто лежатиме в землі в стані спокою й чекатиме на потепління. А до 15 лютого висівають тільки пророщене насіння.

Зрошення

Дуже багато цибулі вирощується на зрошенні, переважно на краплинному. Як відзначив Д. Новак, найважливіше забезпечити цибулю водою під час сівби, сходів, розвитку листового апарату і цибулини. Тому тим, у кого цибуля на зрошенні, він рекомендує зробити перерву в поливах у фазі 4-го листка і припинити зрошення за 3 тижні до збирання. Він пояснив, що якщо не призупинити поливів на стадії 4-х листків, то рослина виросте «ледачою», не сформує достатньо глибокої кореневої системи і не зможе ефективно споживати елементи живлення з грунту і вологу в особливо спекотний період (червень-липень) і не зможе сформувати достатню кількість листків за період вегетації. За сівби в середині березня рослина цибулі формує 4 листки на початку травня. Тоді слід призупинити зрошення, в сухих і спекотних місцевостях — на 2–3 тижні, тобто до кінця травня.

А за 3 тижні до збирання полив припиняють, щоб цибулина сформувала шкірку, яка допоможе зберігати врожай. З іншого боку, це зменшує врожайність на 5–10%. Тому якщо цибулю вирощують на зберігання, то зрошення припиняють, якщо ж планують увесь урожай використати незабаром після збирання — цибулю можна поливати до самого копання.

Норму поливу Д. Новак рекомендує на рівні 25 мм на тиждень (аби тільки грунт кіркою не брався) до початку травня і 75 мм на тиждень після відновлення зрошення наприкінці травня. При цьому він нагадує, що краплинне зрошення погіршує якість цибулини. Ще однією перевагою дощування є те, що воно змиває трипсів. Оптимальний рН поливної води для цибулі становить 7–7,5.

Живлення

Цибуля потребує за вегетацію 150 кг/га азоту. Денис Новак рекомендує вносити 50–60 кг/га цього елементу до або під час сівби і 70–90 кг/га на 5-му тижні вегетації. За наявності краплинної системи і, відповідно, можливості підживлювати цибулю протягом усього періоду вегетації регулярно до 12-го тижня азот у нітратній та амонійній формах повинен надходити в рівному співвідношенні, після 12-го тижня амонійна форма повинна переважати.

Фосфор під цибулю вносять перед сівбою або під час сівби. Для формування врожаю 80 т/га цибуля потребує фосфору 100 кг/га. Вносити фосфор потрібно якомога ближче до насінини — не далі, ніж за 5 см. Брак фосфору може призвести до формування потовщеної шийки і недостатньо великої цибулини.

Калію цибуля потребує найбільше — 250 кг/га. Цей елемент забезпечує такі важливі характеристики, як лежкість, холодо- і посухостійкість. Вносять його перед сівбою, а потім між 6-м і 8-м тижнем вегетації, щоб забезпечити формування цибулини. Як зазначив Д. Новак, калій під цибулю не можна вносити в формі хлориду — краще в формі сульфату або нітрату. Не менш важливою, ніж NPK, для цибулі є сірка.

Хвороби

Найнебезпечнішими для цибулі в умовах теплого клімату, який спостерігається в Хорватії, виступають: борошниста роса, листова гниль, гниль денця, гниль шийки, альтернаріоз, стемфіліоз, склеротинія (біла гниль), фомоз, чорна пліснявоподібна гниль.

Гниль шийки може завдати суттєвої шкоди під час зберігання, тому, щоб цього уникнути, потрібно перед закладанням у сховище підсушити цибулю.

Альтернаріоз і стемфіліоз дуже схожі за симптомами. Проти альтернаріозу добре працюють препарати проти борошнистої роси. Симптоми стемфіліозу — пожовтіння кінчиків листків — можна сплутати з дефіцитом води. Як наголосив Денис Новак, ця хвороба в Південно-Східній Європі дуже шкодочинна і агресивна і до середини липня може знищити увесь листовий апарат. Тому боротися з нею потрібно профілактично, адже якщо почати це робити вже за перших же симптомів, то суттєвих втрат не уникнути, навіть якщо вберегти листовий апарат. А після виявлення склеротинії Д. Новак не радить вирощувати цибулю на даному полі протягом щонайменше 4 років. Чорна пліснявоподібна гниль знижує придатність цибулі до зберігання і підступна тим, що її часто виявляють уже після збирання.

Збирання

Копають цибулю в Хорватії наприкінці серпня. Зазвичай культуру викопують скобами з міцної сталі, які вібрують і тим самим струшують грунт з цибулин. В Хорватії проводили експерименти з підкопування цибулі на глибині 6–7 см за 7–10 днів і за 2–3 тижні до збирання. Метою було обрізування кореневої системи хоча б на 1 см, щоб вона втратила зв’язок із грунтом. Вони показали, що в разі збирання без підкопування на цибулі тріскається шкірка, а на багатьох цибулинах втрачається взагалі. А це погіршує лежкість цибулі. Якщо цибулю підкопували за 7–10 днів, то на деяких цибулинах шкірка теж лопалася. І лише підкопування за 2–3 тижні до збирання забезпечувало хороше збереження шкірки. Водночас урожайність в останньому випадку була на 5–10% нижчою, ніж без підкопування.

Зберігання

За температури 18–26°С у сховищі розвивається гниль шийки. Тому цибулю закладають у сховище за температури 30–32°С, а коли сформувалася хороша покривна шкірка, починають знижувати на 1°С на добу, доводячи її до оптимальної, яка для тривалого зберігання становить від -2°С до +2°С.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com