У США зросло поголів’я бджіл. Хоча неонікотиноїди не забороняли

Поголів’я бджіл у США за останній рік зросло, а обсяги загибелі, що приписуються невідомій хворобі, яка уразила Північну Америку та Європу, скоротилися. Про це пише propozitsiya.com з посиланням на інформагенцію Bloomberg, яка, своєю чергою, наводить дані звіту міністерства сільського господарства США.

Отже, станом на 1 квітня ц. р. поголів’я бджіл у США становило 2,89 млн сімей, що на 3% більше, ніж роком раніше. Кількість бджолосімей, що загинули внаслідок синдрому руйнування колоній — феномену зникнення бджіл, що непокоїв фермерів та вчених протягом десятиліття, за 1 квартал ц. р. становила 84430, що на 27% менше, ніж за аналогічний період минулого року. Найостанніші дані звіту, що датуються червнем, також показують скорочення масштабів загибелі бджіл порівняно з аналогічною датою рік тому.

Водночас дослідження показало, що більш ніж 40% бджолярів скаржаться на кліщів, пестициди та інші стресові для бджіл фактори, а загальне збільшення поголів’я є результатом компенсації втрат.

«Ви можете збільшити кількість сімей шляхом поділу більших роїв на менші, що тільки ослаблює їх. — говорить Тім Мей, пасічник зі штату Іллінойс і віце-президент Американської бджолярської федерації. — Ми слідкуємо за кліщами, за харчуванням бджіл, налагоджуємо комунікацію з іншими фермерами, аби вони не застосовували отрутохімікатів у періоди, коли бджоли найбільш вразливі. Я не знаю, що ще ми можемо зробити».

Екологи б’ють на сполох з приводу скорочення більш ніж на 90% популяцій запилювачів — від диких бджіл до метеликів-монархів — за останні 20 років. Деякі з них можливою причиною називають неонікотиноїди.

Згідно з дослідженнями міністерства сільського господарства США, пасічники з 5 і більше бджолосім’ями, відзначають найбільші втрати від кліща варроа. Ця біда, що прийшла у США в 1987 р., в 2 кварталі цього року була помічена в 42% комерційних бджолосімей. Роком раніше цей показник становив 53%.

Що стосується інших факторів, які пасічники назвали загрозливими для бджіл, то, за їхніми даними, 13% бджолосімей у 2 кварталі цього року потерпали від пестицидів, 12% — від інших (окрім варроа) кліщів та паразитів, 4,3% — від хвороб, а 6,6% — від браку корму чи взятку та інших проблем.

Синдром руйнування колоній хоч і не є основною причиною втрат, збентежив вчених більш ніж 10 років тому, відколи вперше було помічено явище, за якого бджоли залишали рій і більше не повертались.

В дослідженні зниження кількості бджолосімей пов’язане з синдромом руйнування колоній, тоді як кліщ варроа та інші паразити були виключені з переліку причин даного явища: у спорожнілих вуликах знайдено небагато мертвих бджіл, що свідчить про безповоротне залишення комахами рою; матки та запаси меду напередодні руйнування колоній знаходилися в нормальному стані; після відльоту бджіл залишились запаси меду.

Як сказав Тім Мей, синдром руйнування колоній — насправді не хвороба, а лише спосіб описання наслідків. Він додав, що масштаби втрат сильно коливаються і можуть бути спричинені порушенням правил застосування пестицидів. «Можливо, це через пестициди, можливо ні», — продовжує пасічник з Іллінойса.

Управління з охорони навколишнього середовища США перевіряє неонікотиноїди і пропонує заборонити обробляти ними та ще кількома десятками інших пестицидів поля, на які завезли пасіки з метою запилення.

Пара досліджень, опублікованих у минулому номері всесвітньо відомого наукового журналу Science, пов’язують неонікотиноїди з погіршенням репродуктивної здатності та скороченням віку бджіл у Європі та Канаді. Дослідження частково було профінансовано компаніями Bayer CropScience та Syngenta.

«На здоров’я бджіл впливає багато факторів. — говорить генеральний директор компанії Syngenta Ерік Файрволд. — Пестициди є лише одним з маловпливових факторів. Тому нас дивує, що дискусія ведеться про пестициди в цілому. І не просто про пестициди, а конкретно про неонікотиноїди».

Богдан Малиновський,