Соя: як її зберегти

У зв'язку з великим вмістом білка і жиру, а також підвищеною гігроскопічністю насіння, соя за несприятливих умов (наявність органічних домішок, підвищена вологість) швидко псується. Навіть сухе насіння сої за наявності домішок самозігрівається.

Соя - це унікальна рослина, чудо живої природи. Нині вона провідна культура світового землеробства, вершина довершеності та універсальності в усьому рослинному світі. Соя займає центральне місце у вирішенні проблеми білка і досить прибуткова.

Насіння сої містить 38-42% білка, 18-23 - жиру, 25-30% вуглеводів, а також ферменти, вітаміни, мінеральні речовини. Завдяки багатому й різноманітному хімічному складу, соя не знає рівних собі за темпами росту виробництва, її здавна широко використовують як універсальну продовольчу, кормову й олійну культуру. Соя не має аналогів у арсеналі рослинних ресурсів за продуктивністю і якісним складом.

Післязбиральне очищення зерна сої. 

Водночас, у зв'язку з великим вмістом білка і жиру, а також підвищеною гігроскопічністю насіння, соя за несприятливих умов (наявність органічних домішок, підвищена вологість) швидко псується. Навіть сухе насіння сої за наявності домішок самозігрівається. Тому існують певні особливості технології вирощування і переробки сої в Україні. Так, відразу ж після збирання врожаю насіння сої максимально очищають від необмолочених бобів, недозрілого битого та плюсклого зерна і в разі потреби досушують до вологості 12-14%.

Вміст битого зерна, залежно від умов збирання і сорту сої, коливається від 2 до 16%, вологість може становити 17-20%, а в окремі періоди вона підвищується до 30%.

Досить складні умови для післязбиральної доробки насіння сої створюються за несприятливої холодної і дощової погоди. Залишити зерно, зібране в таку погоду, в буртах навіть на ніч не можна, бо це може призвести до самозігрівання і як наслідок - до зниження якості та збільшення втрат. Тому основне завдання його післязбиральної доробки - якомога швидше очищення та висушування. А у зв'язку з тим, що насіннєва оболонка сої дуже ніжна, очищення слід проводити дуже бережно.

Повноцінного насіння має бути не менше 95%, домішок насіння інших рослин - не більше 15 шт./кг, у тому числі бур'янів - не більше 5 шт./кг. Втрати повноцінного насіння у відходи під час очищення насіннєвого матеріалу не повинні перевищувати 10%, а зерна продовольчого призначення - 2%. Наявність розтріснутого насіння допускається не більше 2%.

Післязбиральна доробка врожаю сої відбувається на типових зерноочисних агрегатах і комплексах, на потокових лініях, укомплектованих серією машин для очищення і транспортування та на окремих мобільних насіннєочисних машинах. Відповідно до агротехнічних вимог до післязбиральної доробки, весь урожай сої ділиться за насіннєвого режиму на такі фракції:

• непридатні для використання і фуражні відходи,
• продовольче зерно,
• посівний матеріал.

У господарствах для очищення і сортування насіння сої зазвичай використовують будь-які наявні в господарстві машини. Однак високу якість доробки здатна забезпечити не кожна машина, оскільки не вся зерноочисна техніка розрахована на очищення насіння сої. Соєвий ворох містить, в основному, важковідокремлювані домішки: дефектне, бите насіння і насіння бур'янів. Для їхнього видалення потрібні вищі швидкості повітряного потоку, точний добір сит і ретельне дотримання певної послідовності у виконанні технологічних операцій. Крім того, соя легко травмується робочими органами, особливо за вологості насіння нижче 10%. Тому до вибору техніки варто підходити диференційовано і детально проводити її налагодження.

Обробку соєвого вороху найкраще проводити на зерноочисних агрегатах типу ЗАВ, КЗС, «Алмаз», які після відповідного переобладнання забезпечують отримання першокласного насіннєвого матеріалу за мінімальних відходів насіння сої.

З інших зерноочисних машин добрі результати під час очищення і сортування насіння сої отримують за використання ОВА-1 і «Петкус-Гігант». Вони мають досить потужну аспіраційну систему і потрібний набір сит. Для очищення насіннєвого матеріалу сої швидкість повітряного потоку в аспіраційних каналах машини збільшують до 12-13 м/с, частоту коливань решітного стану за хвилину доводять до 380-400. Сита добирають так, щоб їхній асортимент містив: довге з круглими отворами діаметром 7-7,5 мм, зернове з круглими отворами діаметром 7,5-8 мм і підсівне з прямокутними отворами розміром 4,5-5 мм.

Відразу ж після збирання врожаю рекомендовано проводити первинне очищення вороху на ворохоочисних машинах ОВП-20, ЗАВ-10, ЗАВ-20А, КЗС-10Ш. Затримка цієї операції різко знижує посівні якості насіння. За потреби насіння сої підсушують до вологості 12-14% на відкритому майданчику методом активного вентилювання або підігрітим повітрям до 32...35°С. Сухе насіння сої піддають повторному очищенню на машинах «Петкус-Гігант», ЗАВ-А з приставками СП-10 і засипають на зберігання.

Виділення смітних домішок у невикористовувані відходи найліпше проводити на першому етапі обробки вороху на машинах попереднього та первинного очищення: ЗД-10000, ОПВ-20А, ЗВС-20, ЗАВ-10, К-527А тощо. Верхні сита встановлюють із круглими отворами діаметром 7-10 мм, нижнє - діаметром 5-6 мм із довгастими отворами завширшки 4-4,5 мм. Швидкість руху повітря у сепарувальних каналах - 11-13 м/с. Трієрні блоки в поточних лініях включають за наявності домішок дурману та інших важковідокремлюваних бур'янів. Повнота відокремлення на цих машинах частин стебла, бобів і інших домішок - 75-90, насіння дурману - 40-65%.

На машинах вторинного очищення СВУ-5 виокремлюють бите і невиповнене зерно, загниле насіння - на пневмосортувальному столі ПСС-2,5.

Добру якість насіння сої забезпечують також насіннєочисні машини К 531/1 і «Супер-Петкус». Під час регулювання швидкості повітряного потоку встановлюють такий режим, щоб одночасно з важковідокремлюваними домішками відходило не більше 1-2% насіння сої. Це забезпечує відокремлення органічних домішок і великої кількості дефектного й травмованого насіння. Для ретельнішого відокремлення домішок, що залишилися після аспірації, верхнє сито має бути з отворами круглої форми діаметром 8-9 мм, а підсівне і сортувальне - мати прямокутні отвори. Ширина отворів сортувального сита - в межах 3,5-4,5, підсівного - 3-3,5 мм.

Сушіння зерна сої

Сушка насіння сої залежить, насамперед, від напряму його подальшого використання. Сушіння продовольчого і фуражного зерна різниться із сушінням посівного матеріалу. Весь процес - це складний комплекс робіт, що потребує розумного і творчого підходу до їхнього виконання.

Робота зерносушарки поліпшується з підвищенням температури повітря, використовуваного для сушіння, й водночас будь-яка порівняльна оцінка продуктивності зерносушарок різних конструкцій враховує затрати на енергію, передбачає суттєві температурні обмеження, що, своєю чергою, зумовлено біологічною шкодою, якої завдає тепло зерну і яка має бути несуттєвою. Теплове пошкодження бобів сої зумовлює зниження схожості, погіршення продовольчих якостей. Одночасно аналогічних специфічних критеріїв для оцінки можливої теплової дії на якість кормового зерна немає.

Вплив тепла на такі властивості насіння, як схожість тощо, залежить від декількох параметрів, серед яких - температура, вміст вологи і час впливу тепла на насіння (і які слід враховувати під час розгляду специфічного впливу системи сушіння окремо від впливу інших факторів). З-поміж цих параметрів особливого значення надають температурі повітря. Її оптимальний показник може бути визначений лише з урахуванням економії енергії.

Особливість процесу сушіння зерна сої полягає в тому, що її зернівка повільно віддає вологу (0,5-0,8%/год) і дуже легко пошкоджується від механічного впливу. Окрім того, оболонка зерна висихає швидше, ніж ядро із сім'ядолями та зародком, починає збільшуватися і під тиском ядра розривається, в результаті чого сім'ядолі розходяться.
Кращі результати отримують, коли сою сушать у вентильованих бункерах. Насіння сої вважають сухим, коли вологість його не перевищує 12%, середньої сухості - 12-14, вологим - 15-16 і сирим - понад 16%.

Вологий насіннєвий матеріал протягом перших 4-6 год сушать за температури теплоносія (повітря) 25...30°С, а зерно продовольчого і фуражного призначення - 60...70°С (табл. 1). Потім її поступово підвищують для насіння до 35°С і підтримують протягом 6-8 год. Коли вологість насіння знизиться до 16%, сушіння продовжують за температури 45°С. За насіннєвої вологості 16-18% температура теплоносія не має перевищувати 40°С. За одне температурне пропускання вологість насіння має знижуватися не більше як на 4%.

Для сушіння насіння використовують установки активного вентилювання, зокрема бункери, що вентилюються БВ-12,5 і БВ-25, а також відділення цих бункерів ОБВ-100. У бункерах замінюють вентилятори Ц4-70 № 5 на Ц4 № 6 і збільшують силу калорифера від 12 до 24 Вт. Товщина шару насіння в бункері має становити 60 см, а місткість - 10 т. Насіння можна сушити на лоткових сушарках, які за наявності повітронагрівача, стрічкового конвеєра і норії можна виготовити у будь-якому господарстві. В такому разі товщина шару насіння - 0,4-0,5 м. Ця сушарка складається із двох лотків місткістю 15 т кожна, повітронагрівача ВПТ-600, стрічкового конвеєра і бункера для підсушування насіння. Її продуктивність - 30-40 т/добу за зниження вологості на 6-8%.

На майданчиках активного вентилювання насіння сої можна сушити і в звичайних мішках за температури теплоносія не більше 30...35°С. Для цього їх на 2/3 обсягу заповнюють насінням, зав'язують і складають із таким розрахунком, щоб висота шару насіння сої не перевищувала 0,25 м. Для досягнення рівномірнішого сушіння мішки через кожні 6-8 год перевертають.

У сушарках, а також на майданчиках активного вентилювання, де теплоносій подає тепло тільки знизу вгору, доцільно через кожних 4-6 год його дії робити перерви на 4-6 год, а на майданчиках із використанням пересувних нагрівачів повітря - через кожні 2-3 год. За таких режимів сушіння насіння сої висихає за 8-16 год залежно від початкової вологості.
Після сушіння насіння сої поступово охолоджують, розсипаючи його тонким шаром у закритому приміщенні. Товарне зерно сої можна сушити за температури, вищої на 5...10°С, ніж для насіннєвого. Штучне сушіння дає змогу збирати сою дещо раніше і за будь-якої погоди.

За природних умов сушіння насіння (на сонці) за сприятливої погоди його розсипають на току (шаром 0,1-0,15 м) смугами завширшки 1-1,5 м із проміжками 0,4-0,5 м. Насіння сої перелопачують не рідше ніж через 2 год, а за високої вологості - частіше. На ніч його згрібають у купи і накривають брезентом, оскільки воно дуже гігроскопічне. Не можна змішувати сухе і вологе насіння!

Зберігання зерна сої.Вологість сої при зберіганні.

Як уже наголошувалося, головна умова безпечного зберігання зерна сої - зниження вмісту вологи в ньому до дозволеного рівня, який залежить від тривалості зберігання і температури навколишнього середовища. Так просто можна попередити шкідливу дію мікроорганізмів і грибів, а також зменшити газообмін зерна. Відповідно, за нетривалого зберігання виділення тепла внаслідок газообміну можна не враховувати. Проте ним не можна нехтувати під час закладання зерна сої на тривале зберігання (понад три-чотири тижні).

Оскільки зерно сої має дуже низьку теплопровідність, теплова енергія виділяється у центрі бункера і дуже повільно виходить на поверхню. У разі, коли зерно зберігається у великій елеваторній башті, тепло буде поступово накопичуватися доти, поки температура в центрі башти не досягне достатньо високого рівня для теплообміну з навколишнім середовищем через стінки елеваторної башти. Зокрема, за спекотних кліматичних умов такий стан рівноваги ніколи може не встановитися, оскільки температура зерна сої продовжуватиме рости під впливом самопідтримувального механізму, переваживши рівень у декілька градусів вище температури навколишнього середовища.

За таких умов потрібно не тільки висушити зерно сої для зменшення газообміну (до 13-14%), а й охолодити його до мінімально можливої температури безпосередньо перед закладанням на зберігання: якщо вдається досягти температури, нижчої за температуру навколишнього середовища, то, завдяки теплоізоляційним властивостям зерна, уповільнюється проникнення тепла в нього із довкілля. Отже, для надійного зберігання сої слід підтримувати досить низьку температуру повітря міжзернового простору, щоб стримувати розвиток грибів і запобігати самозігріванню.

Основна причина зниження якості сої під час зберігання - розвиток грибів. Так, за зберігання протягом року зерна сої вологістю 11-12,5% мінімальний розвиток грибів спостерігається лише на кінець його зберігання. Гриби були також відсутні протягом 270 днів зберігання за вологості насіння 14-14,5% і температури зберігання 5°С. Вони дуже погано розвиваються або й зовсім не розвиваються за температури 4,5°С, не розвиваються за вологості повітря 65% і нижчої та в межах вологості насіння від 11 до 12%.

Вологість - основний фактор зберігання, причому для сої вона має важливіше значення, ніж для інших культур. Важливо також враховувати, що для насіннєвої сої, щоб зберегти схожість, її слід зберігати за вологості, на 1% нижчої, ніж для тієї, що зберігається для продажу й переробки.

У північному прохолодному регіоні для довготривалого зберігання максимальна вологість має становити 11-11,5%, у південному - 10-10,5%. Безпечні рівні вологості для зберігання зерна сої залежать від температури повітря, маси партії, а також від цільового призначення зерна: на переробку, на корм або ж на насіння .
Під час зберігання сої у великій кількості тривалий час за теплої погоди потрібно передбачити провітрювання для запобігання розвитку плісняви і «горіння», навіть коли вміст вологи невисокий. Без провітрювання зерно може прогіркнути і знебарвитися, що знизить його якість. Для кращого провітрювання зерно сої має бути чистим від рослинних решток, а кількість травмованого, розтрісканого насіння - мінімальною.

Вплив вологості зерна сої на зберігання ускладнюється тим, що волога в сушильному бункері переміщується. У прохолодний період холодне повітря біля зовнішніх стінок бункера опускається, а тепле - піднімається центром бункера, забираючи з потоку вологу. Під час цього процесу волога нагромаджується в центральній верхній частині бункера. Так, у бункерах за середньої вологості зерна 12-13% у верхній його частині вона підвищується до 16-17%, що може знизити якість зерна сої.

Умови зберігання сої. Основні вимоги якісного зберігання сої: вологість - 10-10,5%, відносна вологість повітря - нижче 60%, температура - 5...-5°С. Приміщення для зберігання насіння сої очищують,  дезінфікують і добре провітрюють. Зберігають насіння сої в металевих бункерах, закритих складських приміщеннях, у мішках штабелями заввишки 1,5-2,5 м, а товарне - в металевих бункерах і насипом.

Новий, прогресивний і економічно вигідний, спосіб зберігання зерна сої - використання поліетиленових мішків, які зберігають на відкритій території (на полі чи на майданчику). Мішок складається з трьох шарів поліетилену і має довжину 60-75 м та місткість - 150-250 т. Надійне зберігання сої в них гарантує висока герметичність упакування, що не дає змоги розвиватися мікроорганізмам, грибкам і шкідникам. Переваги такого способу зберігання сої: економія затрат на 35%, порівняно зі зберіганням у складських приміщеннях чи бункерах; зберігання диференційоване за якістю; мінімалізація впливу умов зовнішнього середовища на якість зерна. Найпридатніше зберігання сої в поліетиленових мішках для зерна в сухому стані і того, що використовують на продовольчі й кормові цілі. За тривалого зберігання насіннєвого матеріалу сої за даного способу може відбуватися зниження схожості, особливо за підвищеної початкової вологості самого насіння сої.

Протягом усього періоду зберігання постійно спостерігають за станом насіння сої (не менше ніж два-три рази за зиму), визначають його вологість, температуру, заселеність комірними шкідниками, спостерігають за зовнішнім виглядом, зміною кольору, запаху. Зміна кольору насіння і поява нових, не властивих зерну, запахів свідчить про проходження мікробіологічних процесів у насінні або про розвиток комірних шкідників. Таке насіння сої відразу ж підсушують чи охолоджують. Температура зберігання насіння сої змінюється по-різному в різних мішках, а за зберігання насипом - і на різній його глибині: на 20, 30 см від поверхні, в середині і знизу. Якщо температура повітря не змінюється, а в зерні починає підвищуватися, то це вказує на початок процесу самозігрівання. У такому разі слід вдатися до проведення відповідних заходів: швидкого охолодження активним вентилюванням, застосовуючи конвеєри і зерноочисні машини. Навесні насіння охолоджувати краще рано-вранці. Після цього його обов'язково просушують (за можливості - на сонці або ж сушарками), а потім визначають рівень вологості сої і заселеність комірними шкідниками.

Вологість насіння сої перевіряють окремо для кожної партії. Схожість систематично контролюють за кондиційними партіями не рідше одного разу в чотири місяці, а в партіях із насінням сої підвищеної вологості - не рідше одного разу в місяць. Не пізніше 10-12 днів до висіву ще раз перевіряють усе насіння сої на схожість. Постійно визначають стан насіння сої щодо ушкодження комірними шкідниками і гризунами та за потреби - вживають термінові заходи: планове чи позапланове очищення і провітрювання насіння сої, дегазація, закладання отруйних принад для гризунів тощо. ці заходи дозволяють зберегти зерно і отримати якісні соєві продукти з нього.

Н. Ящук, канд. с.-г. наук, асистент, НУБіП України