Швейцарські екологи хочуть знищити місцеве бурякосіяння

У жовтні-грудні в Швейцарії збирають урожай буряків — понад півтора мільйона тонн. Цей обсяг переробляють місцеві цукрові заводи, які б не змогли існувати без значних державних дотацій.

Про це пише propozitsiya.com із посиланням на swissinfo.

Щороку цукрові заводи виробляють близько 270 000 тонн цукру, при цьому понад дві третини цього обсягу призначені для швейцарських підприємств харчової промисловості (наприклад, для виробників напоїв Red Bull або Rivella, а також для гіганта харчової промисловості Nestlé та виробника шоколаду Lindt).

«Швейцарія забезпечує себе цукром приблизно на 80%, — зазначив Рафаель Вільд (Raphael Wild), представник компанії Schweizer Zucker AG, яка володіє цукровими заводами в Арберзі та Фрауенфельді. — Решта імпортується з Євросоюзу, а також 3300 тонн цукрової тростини надходить із острова Маврикій».

Незважаючи на це, становище місцевої цукрової промисловості дуже хитке. Ціна продажу швейцарського цукру відповідає ціні на світовому ринку, яка коливається під впливом багатьох факторів. Крім того, ціна у Швейцарії безпосередньо пов'язана двосторонніми угодами з цінами, що діють у Євросоюзі, які обвалилися після того, як у 2017 році Брюссель скасував систему квот на цукор та обмеження на експорт цього продукту, змусивши багатьох фермерів відмовитися від вирощування цукрових буряків, які вони визнали недостатньо рентабельними.

Площа, що виділяється під вирощування буряків, скоротилася з 20000 до 16500 га. У Швейцарії вирощують буряки 4500 фермерів, тоді як 5 років тому їх було 6000.

Щоб зупинити таке нерадісне скорочення, у 2018 році Конфедерація збільшила дотації на вирощування цукрових буряків. Сьогодні на кожен гектар виділяється 2100 франків, що приблизно на 300 франків більше ніж раніше. Крім того, перевага сьогодні надається екологічному виробництву, також вжито заходів щодо забезпечення митного бар'єру на суму 70 франків на тонну цукру. У вересні 2021 року парламент закріпив у законодавстві дію цих заходів до 2026 року.

«Ціни знову зростають. Це пов'язано із посухою у Бразилії. Плантації цукрової тростини сильно постраждали, що спричинило дефіцит на світовому рівні», — підкреслив Рафаель Вільд.

Незважаючи на покращення ситуації на ринку, представник єдиної компанії, яка виробляє цукор у Швейцарії, зауважив, що іноземну конкуренцію було б неможливо витримувати без підтримки держави.

Навіщо ж Швейцарії знадобився цукор власного виробництва? Чи не простіше ввозити його з-за кордону з огляду на те, що Конфедерація і так імпортує близько половини продовольчих продуктів? Виробники цукру наголошують на екологічних перевагах виробництва у Швейцарії. 

«Виробництво швейцарського цукру на 30% стійкіше за аналогічний процес у Євросоюзі», — зазначив Рафаель Вільд, ґрунтуючись на дослідження, профінансоване компанією Sucre Suisse SA.

Ці висновки цього дослідження заперечує Vision Landwirtschaft — організація у сфері сільського господарства, яка виступає за стійке та економічно сильне сільське господарство. Виробництво буряків входить до чемпіонів із споживання пестицидів, викликає ерозії та сильне ущільнення ґрунту, заявляє організація.

Варто додати, що виробництво цукру в Швейцарії коштує платникам податків у копієчку — близько 70 млн франків на рік.

«Це відповідає приблизно 4000 франків дотацій на гектар, тобто більше, ніж для більшості інших культур», — зазначає Vision Landwirtschaft.

Інший аргумент стосується забезпечення країни у разі кризи. Цукор входить до основних продуктів харчування, запаси яких Конфедерація створює у разі дефіциту. Стратегічних запасів має вистачити для населення на 3 місяці.