Проміжні посіви — додатковий резерв повноцінних кормів

Сьогодні в кормових ресурсах України кількість трав'янистих кормів значно знизилася (на 5-8%), корми проміжних посівів мають зайняти чільне місце поряд із багаторічними травами і відіграти значну роль в інтенсифікації кормовиробництва.

Попри велику кормову та господарську цінність проміжних посівів, що підтверджено багатьма науковими установами, виробничим досвідом, їхня питома вага у структурі кормових культур залишається низькою, а в багатьох господарствах їх зовсім не запроваджують.
Кілька причин того, чому такі цінні корми, як проміжні посіви, запроваджуються повільно. Перша - відсутність інформації про значення цих кормів для підвищення продуктивності тварин. Донині немає чітких рекомендацій із добору культур для проміжних посівів, їхньої технології вирощування. Вагомою причиною повільного впровадження проміжних посівів є побоювання, що їхнє вирощування нібито виснажує грунт і знижує його родючість. Така хибна думка спростована багатьма дослідженнями та виробничим досвідом багатьох господарств.

   Проміжні посіви, крім додаткового високопоживного врожаю, позитивно впливають на врожай наступних культур. Це пояснюється тим, що постійний добре сформований рослинний покрив грунту позитивно впливає на посилену міграцію солей, посилює мікробіологічну активність і значно поліпшує мікроклімат навколоземного шару атмосфери. Рослинний покрив захищає грунт від вітрової ерозії, зменшує швидкість вітру і випаровування грунтової вологи, створює підвищену вологість у навколоземному шарі повітря. Це особливо сприятливо впливає на водні властивості грунту, поліпшується газообмін та його мікробіологічна активність.

   Дослідження показують, що цінність проміжних посівів ще і в тому, що вони залишають у грунті багато кореневих решток і стерні, а бобові та хрестоцвіті в складі травосумішок - значну частину азоту, фосфору, калію та інших елементів, які забезпечують наступні посіви поживними речовинами. Хрестоцвіті види, крім того, позитивно впливають на мікробіологічні процеси в грунті і являються фітосанітарами.
Травостій проміжних посівів своєю кореневою системою розпушує важкі і зв'язує легкі грунти, поліпшує цим самим їхні агрофізичні властивості та родючість.
Зниження родючості грунту відбувається у тому разі, якщо в проміжних посівах вирощують суцільнозлакові травостої. Пояснюється це тим, що злакові культури, висіяні без бобових та хрестоцвітих видів, виносять із грунту багато поживних речовин, зокрема азоту, фосфору, калію, і не повертають його в грунтове середовище, оскільки вони не є азотфіксаторами, а в їхніх кореневих рештках основних елементів живлення міститься мало.
Велика цінність проміжних посівів у тому, що вони негативно впливають на бур'яни, значно зменшуючи їхню кількість. Це досягається завдяки додатковому обробітку грунту та суцільному густому посіву травосумішок.
Доведено, що проміжні посіви, завдяки одержанню додаткового високопоживного корму, значному скороченню витрат на обробіток грунту та догляд за рослинами, є високоефективними і їхнє широке впровадження заслуговує на увагу.
Для науково обгрунтованого запровадження проміжних посівів слід враховувати, насамперед, грунтово-кліматичні умови природних зон України й біологічні властивості культур.
Кліматичні ресурси Полісся та Лісостепу сприятливі для вирощування всіх видів проміжних посівів. Степ характеризується найменшою кількістю опадів, але найдовшим безморозним періодом, родючими грунтами. Тут лише в роки з достатньою кількістю опадів можна одержати високі врожаї проміжних посівів. Зважаючи на недостатню кількість опадів, такі проміжні посіви, як післяукісні та післяжнивні, забезпечують високу врожайність тільки на зрошенні. В Поліссі на вегетаційний період припадає 360-530 мм опадів. Проміжні посіви у цій зоні відіграють важливу роль не тільки як додатковий резерв високоякісних кормів, але й поліпшують фізичні властивості легких грунтів, відновлюють їхню родючість і захищають від ерозії.

   В Лісостепу за вегетаційний період на заході випадає 340-500, а на сході - 260-300 мм опадів. Тому проміжні посіви тут забезпечують високі врожаї. Важливим фактором, який визначає можливість та доцільність вирощування кормових культур у проміжних посівах, - показник зволоження за період вирощування - гідротермічний коефіцієнт (ГТК). Оптимальне значення ГТК для післяукісних і післяжнивних культур - 1,4-1,6 і вище, задовільне - 1,0-1,4, незадовільне - 0,6. При значенні ГТК - 0,6 вирощувати післяукісні та післяжнивні культури економічно недоцільно. За такого зволоження види проміжних посівів вирощують лише на зрошенні.

   Фактором, який визначає вирощування проміжних післяукісних та післяжнивних посівів є холодостійкість культур. За рівнем холодостійкості сільськогосподарські культури можна умовно поділити на чотири групи. Не витримують приморозків - кукурудза, сорго, сорго-суданкові гібриди, просо, могар, чумиза, пайза, суданська трава; витримують приморозки до мінус 1...2°С - соняшник, чина, соя, нут; до мінус 3...6°С - горох, вика, кормові боби, овес, ячмінь; до мінус 10...12°С - гірчиця, кормова капуста, суріпиця яра.
Вирішальне значення для поширення проміжних посівів мають кліматичні умови післязбирального періоду і їхній вплив на рослини.
Проміжні посіви кормових культур, окрім озимих, можна вирощувати тільки в тих районах, де післязбиральний період тривалий.
Більшість кормових культур за післяукісного та післяжнивного їхнього вирощування досягають укісної стиглості через 50-90 днів після сівби. Мінімальна сума активних температур потрібна найменш теплолюбним культурам. Для формування нормального врожаю за післяжнивного їхнього вирощування сума активних температур становить 800...1000°С, а для більш теплолюбних - 1200...1600°С. Найменша кількість опадів у післязбиральний період, яка забезпечує одержання врожаю проміжних посівів у поліській та лісостеповій зонах, має становити не менше 100 мм. У Степу, де сума активних температур за післязбиральний період перевищує 1200°С, для одержання врожаю післяжнивних посівів потрібно не менше 125 мм опадів.
Правильно дібрані травосумішки формують належну густоту, значну площу листкової поверхні,  рівномірне ярусне розміщення надземних органів.
У змішаних травостоях, завдяки ярусному розміщенню рослин, раціональніше використовуються основні агрокліматичні ресурси - сонячна радіація, волога; внаслідок значної листкової поверхні інтенсивніше відбувається фотосинтез, нагромаджується більше сухої маси та поживних речовин. У результаті - врожайність травосумішок на 25-30, а вихід перетравного протеїну на 30-50% вищі, ніж в одновидових посівах.
Установлено, що найвищу врожайність високобілкового збалансованого корму забезпечують травосумішки, до складу яких входять тонконогові (злакові), метеликові (бобові) та капустяні (хрестоцвіті) види.

   Слід зазначити, що зелена маса хрестоцвітих за вмістом перетравного білка перевищує кукурудзу, соняшник та інші культури в 1,5-2,5 раза, прирівнюючись до бобових культур. У 1 кг зеленої маси хрестоцвітих міститься 2,5-2,7 г кальцію, 0,75-0,79 - фосфору, 0,28-0,31 г - магнію, багато сірки, мікроелементів (цинк, молібден). Сухої маси в ній - 12-16%, а зеленої маси - 16-17 к. о., 3-3,5 кг перетравного протеїну. На 1 к. о. припадає 135-145 г протеїну. Коефіцієнт перетравності маси становить 72-76 відсотків.
Введення до сумішок капустяних культур дає можливість зменшити загальну норму висіву, заощадити кошти, підвищити вихід зеленої маси і збір перетравного протеїну. Капустяні культури в травосумішах триваліший час зберігають високі поживність і вміст протеїну порівняно із злаковими і бобовими культурами, дають можливість подовжити термін використання без істотних змін хімічного складу та поживності травостою. Встановлено, що капустяні види в складі бобових та злакових рослин підвищують урожайність наступних культур на 8-17 відсотків.
Найвищу врожайність забезпечують травосумішки, які складаються з 3-5 видів.
Травосумішки для проміжних посівів компонують із різноманітних видів, які швидко ростуть і забезпечують високопоживний корм. Для їхнього створення добирають види, які придатні для використання в різні фази розвитку і найбільш пристосовані до певних грунтово-кліматичних умов, формують високу врожайність навіть за несприятливих метеорологічних умов.

   Перш за все, до складу травосумішок включають високоврожайні види, пам'ятаючи про те, що високоврожайна культура в чистих посівах виявить свою високу потенційну здатність і в травосумішках. Потрібно обирати цінні види, багаті на білок, незамінні кислоти, макро- і мікроелементи, культури, які мають добрі смакові якості, містять оптимальну кількість клейковини (не більше 25- 27%), характеризуються оптимальними цукрово-протеїновим співвідношенням (1:1,4-1,5) і ті, що найбільш відповідають вимогам годівлі тварин.
Найбільш високопоживні травосумішки проміжних посівів для зон України наведено в таблицях.
Слід пам'ятати, що набір культур для травосумішок різних типів проміжних посівів не однаковий і залежить від регіону та агрокліматичних факторів.
Озимі проміжні посіви висівають у кінці літа - на початку осені: вони ростуть, розвиваються в осінній та ранньовесняний періоди, між двома основними культурами, а навесні формують повноцінний урожай.
У цих посівах вирощують озимі культури, які добре витримують осінні, зимові й ранньовесняні несприятливі метеорологічні умови, швидко ростуть навесні (квітень-травень) і забезпечують високий урожай.
У всіх зонах України найціннішими видами для озимих проміжних посівів є озиме жито, пшениця, тритикале, вика озима, озимий ріпак, озима суріпиця, перко.
У степовій зоні та регіонах з м'якою зимою за значного снігового покриву можна висівати в озимих проміжних посівах озимі ячмінь та  горох.
Дослідження показують, що вирощування багатокомпонентних сумішок однорічних кормових культур в озимих проміжних посівах із використанням злакових, бобових та капустяних дає змогу збільшити вихід кормових одиниць на 15-20 ц/га, а перетравного протеїну - на 3,4-3,9 ц/га порівняно з одновидовими посівами та злаково-бобовими травосумішками.
Післяукісні проміжні посіви - це ті, які вирощуються після зібраної на зелений корм, силос або сіно культури в поточному році і використовують меншу частину періоду можливої вегетації.
Післяжнивні культури вирощують після збирання основних культур, здебільшого на зерно у поточному році, і використовують найменшу частину можливої вегетації - 70-110 днів.
Післяукісні культури висівають у травні-червні, а післяжнивні - в липні, тобто значно пізніше, ніж основні. Що раніше їх сіють, то довший вегетаційний період і кращі умови для їхнього розвитку. Для післяукісних та післяжнивних посівів добирають, насамперед, високоврожайні кормові культури з коротким вегетаційним періодом (вегетаційний період для післяукісних - 140-150, а післяжнивних - 70-110 днів), стійкі до весняних та осінніх приморозків.
У зоні Полісся, Лісостепу найкращими культурами для післяукісних та післяжнивних культур є кукурудза, суданська трава, сорго кормове, пайза, могар, соняшник, овес, ячмінь, тритикале яре, жито яре, горох польовий, боби кормові, серадела, горох зерновий, соя, вика яра та озима, люпин жовтий та білий, редька олійна, гірчиця біла, суріпиця яра та озима, ріпак озимий та ярий, перко.
У зоні Степу найкращими культурами є кукурудза, сорго, суданська трава, чумиза, могар, сорго-судинкові гібриди, соя, чина, вика озима та яра, редька олійна, ріпак ярий та озимий, суріпиця яра, гірчиця біла.
Підсівні культури підсівають навесні під основні культури або суміші. Після збирання покривних культур підсівні посилено ростуть і розвиваються, забезпечуючи восени врожайність зеленого корму.
Біологічним вимогам підсівних культур найкраще відповідають покривні культури, які рано звільняють поле. До них належать озимі проміжні посіви та кормові культури, які вирощують для одержання ранніх зелених кормів, а також ранні озимі і ярі зернові культури.
Варто зазначити, що підсівна культура на початку вегетації, тобто у період росту під покривом, має бути тіньовитривала, повільно рости, мало використовувати вологи, поживних речовин та не пригнічувати покривної культури.
До кращих підсівних культур належить серадела, люпин, буркун, суданська трава, сорго, пажитниця (райграс) однорічний.
Встановлено, що вищу врожайність зі значним вмістом білка забезпечують травостої підсівних культур, де підсіяні бобові та злакові види.

Агротехніка вирощування проміжних посівів
Озимі проміжні посіви
Проміжні посіви, в тому числі й озимі, формують високу врожайність за умови ретельного виконання всіх елементів технології.
Розміщують їх на родючих полях (де попередньо вносили гній), рано звільнених з-під однорічних сумішок, озимих і ярих зернових культур, льону, овочевих культур.
Не придатні для них перезволожені та кислі грунти, тому що корені часто загнивають, а рослини гинуть.
Озимі проміжні посіви потребують ретельної підготовки грунту.

   Слідом за збиранням попередника проводять лущення на глибину 6-8 см з наступним боронуванням і ущільненням кільчасто-зубчастими котками. Через 10-12 днів, коли проростуть бур'яни, орють на глибину 14-18, а на багатих гумусом грунтах на 22-24 см плугами з передплужниками в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками і середніми боронами.
У районах з недостатнім і нестійким зволоженням застосовують поверхневий обробіток, що потребує збирання попередника в стислі строки. Поверхневий обробіток починають з високоякісного лущення стерні з наступним коткуванням. Потім двічі-тричі обробляють поле важкими дисковими боронами на глибину 8-10 см. Слідом за ними пускають шлейфи в агрегаті з посівними боронами, а потім обробляють кільчасто-шпоровими котками.
За сівби після просапних культур, які піддавалися регулярному розпушенню в міжряддях, а поля чисті від бур'янів, цілком доцільний поверхневий обробіток лемішними або дисковими лущильниками.

   Слід пам'ятати, що капустяні види, які мають бути обов'язковими в складі травосумішок, мають дрібне насіння, а тому для появи дружних сходів і рівномірного загортання його в грунт потребують ретельного вирівнювання грунтової поверхні. Тому обов'язково перед сівбою проводять коткування.

Сівба
Для того, щоб озимі проміжні культури забезпечили рано навесні високу врожайність, успішно перезимували, потрібно, щоб рослини увійшли в зиму добре розвиненими. Вони потребують для осінньої вегетації не менше 50-60 днів.
Пізні посіви входять у зиму з недостатньо розвиненою кореневою і листковою поверхнею, а ранні переростають, унаслідок чого рослини погано перезимовують. Для успішної перезимівлі ріпаку, інших капустяних має сформуватися розвинута розетка не менше як з шести-восьми листків, а висота рослин досягти 15-20 сантиметрів.
Озиму вику потрібно сіяти за 50-60 днів до переходу температури 5°С, тобто раніше на 15-20 днів, аніж жито, пшеницю, тритикале.
Озимий ріпак висівають 15-25 серпня, озимі жито, тритикале, пшеницю, ячмінь з озимою викою - через 5-10 днів. Насіння капустяних культур загортають на глибину 3-4 см, інші культури травосумішок - на глибину 4-5 сантиметрів. Після сівби поле коткують кільчастими котками. Якщо утворилася грунтова кірка, поле боронують легкими боронами або обробляють ротаційними мотиками.
Зимовий догляд за озимими проміжними посівами полягає в снігозатриманні, а весняний - у ранньовесняному боронуванні посівів.
Кращим строком збирання озимих проміжних культур є такий, що забезпечує найвищу врожайність і найбільший збір протеїну та інших поживних речовин: для озимих злаків - до фази колосіння, для бобових та капустяних - початок цвітіння.

П.Ковбасюк,
канд. с.-г. наук НУБіП України