Застосування ретардантів на посівах соняшнику

Запобігти вилягання соняшнику можна завдяки: дотриманню сівозмін, раціональним технологіям вирощування, правильно підібраним за кількістю і якісним вмістом добривам, використанню стійких проти хвороб гібридів, своєчасним агротехнічним прийомам, а також застосуванню ретардантів.

Останнім часом відбувається збільшення посівних площ соняшнику, однак урожайність його не завжди покращується. Так, за вирощування цієї культури висуває перед аграріями ряд труднощів: висівати соняшник на одному й тому ж полі можна через 7–8 років, інакше не уникнути значного ураження посівів хворобами і шкідниками; культура має високу вимогливість до запасів поживних речовин у ґрунті, інтенсивного мінерального живлення; чутлива до дефіциту мікроелементів, наприклад, бору та магнію. Слід проводити захист посівів від дводольних бур’янів, особливо багаторічних (осоти); щоб уникнути пошкодження рослин вовчком, ураження посі­вів соняшнику хворобами (фомопсис, переноспороз, біла гниль, макроспоріоз, борошниста роса); а також враховувати нерівномірність достигання рослин тощо.

Однією з гострих проблем, які потребують вирішення, є вилягання рослин соняшнику, що не лише знижує врожайність, але й створює технологічні перешкоди під час збирання насіння. Сприйнятливість рослин соняшнику до вилягання та ступінь прояву цього явища залежить від будови і властивостей стебла, кореневої системи, форми верхніх органів рослин, які стримують пориви вітру чи дощу. Ці показники можуть змінюватися залежно від періоду розвитку, технології вирощування, сортових особливостей, характеристик ґрунту. До того ж вилягання може бути стебловим (перегин або злам стебла) та прикореневим.

Значну роль у формуванні стебла рослин відіграє відповідність мінерального живлення фазам розвитку рослини. Посилене азотне живлення прискорює лінійний ріст стебла, але анатомічний розвиток не інтенсифікується, таким чином стебло швидко видовжується, а механічні тканини не встигають зміц­ніти. Такі рослини характеризуються низькою стійкістю і схильні до вилягання.

Стеблове вилягання соняшнику може бути спричинене загущенням посівів, недостатнім розвитком механічних та провідних елементів у пагонах, формуванням стебел з невеликим діаметром, хворобами, надмір­ним внесенням азотних добрив за високого рівня вологи. У разі вилягання та зламування стебел відновлення рослин вже не відбувається, найчастіше причиною цього є грибні хвороби. Прикореневе вилягання соняшнику зумовлюється, насамперед, недостатнім розвитком кореневої системи, за умов надмірних опадів, що послаблює здат­ність рослини до закріплення кореневої системи в ґрунті через високу її пластичність.

Незалежно від будь-яких причин вилягання соняшнику зменшує врожайність насіння, знижує вміст резервних сполук у ньому, погіршує якісні характеристики, ускладнює механізоване збирання. Запобігти цьому можна завдяки: дотриманню сівозмін, раціональним технологіям вирощування, правильно підібраним за кількістю та якісним вмістом добривам, використанню стійких проти хвороб гібридів, своєчасним агротехнічним прийомам, а також застосуванню ретардантів.

Ретарданти — це синтетичні інгібітори росту рослин антигіберелінового механізму дії.

Вони неоднорідні за своєю хімічною будовою, властивостями та характером впливу на рослинний організм. У результаті дії на рослину ретарданти затримують поділ і розтягування клітин, що призводить до гальмування росту в цілому, а також формування міцнішого габітусу.

Але дія ретардантів не обмежується гальмуванням лінійного росту, а виявляється поліфункціональною. Так, сучасні препарати використовують задля запобігання виляганню злакових культур, посилення росту кореневої системи, зміни напрямку потоку метаболітів у рослинах у бік їхнього посиленого відкладання в запасаючих органах, що призводить до збільшення врожайності, регулювання процесів плодоношення й дозрівання культур, підвищення продуктивності рослин та їхньої стійкості до несприятливих факторів середовища.

Широко вивченим є внесення традиційного ретарданту хлорхолінхлориду. Так, обробка посівів соняшнику у фазі 10 листків концентрацією 4 г/л сприяє зменшенню висоти рослин на 10%, що покращує стійкість рослин до вилягання.

Однак сьогодні даний ретардант є застарілим і не відповідає вимогам екологічної безпеки. Подібні результати були отримані за використання алару, тетцикласу, цикоцелю у фазі бутонізації. Застосування препаратів покращувало насіннєву продуктивність культури.

Останнім часом для гальмування лінійного росту з метою попередження вилягання досить часто використовують препарати з групи триазолів.

Встановлено, що застосування Фолікуру дозою 0,75–1 л/га, а також Карамба концентрацією 0,75– 1,5 л/га у фазі формування кошиків не лише суттєво затримує ріст рослин у висоту, стимулює розвиток кореневої системи, але й сприяє накопиченню асимілятів та покращенню якісних показників урожаю.

Ще однією перевагою за обробки рослин триазолами є їхня фунгіцидна дія, що значно знижує ураженість грибними хворобами. Ці препарати, як і більшість інших ретардантів, краще вносити за ясної погоди рано вранці або ввечері. Застосовувати регулятори росту в похмуру дощову або холодну погоду нераціонально. У випадках, якщо інтенсивність освітлення значна, однак вночі досить холодно, норму внесення фолікуру можна знизити на 0,1 л/га. Оптимальні строки обробки посівів ретардантами — від періоду, коли висота рослин 30–40 см, до бутонізації соняшнику.

Серед сучасних ретардантів також застосовують препарат Моддус, де діючою речовиною є тринексапак-етил. Незважаючи на те, що Моддус рекомендований для зернових, він виявляється активним і для техніч­них та олійних культур. Так, даний регулятор росту сприяє зменшенню лінійних розмірів рослин завдяки скороченню міжвузлів, разом із цим відмічалося потовщення стебла та посилений розвиток кореневої системи. Тобто запобігти і стебловому, і прикореневому виляганню соняшнику можна без втрат для генеративних органів. До того ж за посушливих умов препарат покращує засвоєння вологи рослиною.

Проте існують деякі особливості під час використання регуляторів розвитку на основі тринексапак-етилу. Зокрема, не рекомендують вносити препарат під час значних посух, спеки, в разі гербіцидного пригнічення, за інших стресових умов росту рослин. Також виробник ретарданту вказує на те, що Моддус не є сумісним з гербіцидами на основі 2,4-Д, дикамби, клопіраліду, тому недоцільно використовувати у комплексних бакових сумішах. У цілому обробку рослин соняшнику краще здійснювати в температурному діапазоні 10-20°С, але не вище 25°С, уникаючи активного прямого сонячного проміння. Як правило, норма витрати препарату становить 0,5–0,7 л/га залежно від морфологічних особливостей сортів та гібридів.

Добре зарекомендував себе в аграрному виробництві ще один препарат інгібуючої дії — Сетар, який розроблений на основі триазолів, а саме містить дифеноконазол та паклобутразол. Оскільки за обробки посівів препаратом рослини уповільнюють ріст вегетативних органів, утворюють стебло з більшим діаметром, яке формує більшу кількість елементів ксилеми, механічних волокон, препарат можна використовувати для боротьби зі стебловим виляганням рослин соняшнику.

Водночас відмічалося посилене галуження коренів, розвиток потужнішої кореневої системи порівняно з необробленими рослинами соняшнику, що більшою мірою фіксує її у ґрунті та протидіє поривам вітру. Не варто нехтувати і тим, що Сетар має досить високу фунгіцидну ефективність, застосовується задля профілактики та боротьби з грибними хворобами — однією з причин перегину чи навіть зламу пагона. Регулятор вносять дозою 0,3–0,5 л/га за витрати робочого розчину 300 л/га до повного змочування листків. Обробку здійснюють вранці або у вечірні години за безвітряної погоди.

Такий ретардант сумісний із більшістю фунгіцидів, інсектицидів та з добривами, однак не рекомендований для внесення разом із Галера Супер.

За використання в сумішах першим у бак обприскувача додається Сетар. Таку ж дію має і тебуконазол (діюча речовина таких препаратів, як Тебукур, Ікарус, Оріус та ін.), хоча час­тіше його використовують у боротьбі з грибними хворобами. Його ефективність щодо попередження вилягання зумовлена високою фунгіцидною активністю та пригніченням росту пагона. Норма витрати становить 1 л/га.

Перспективним залишається і використання регуляторів росту й розвитку на основі 2-хлоретилфосфонової кислоти, які розкладаються в рослинних тканинах з утворенням нативного фітогормону — етилену.

Оскільки етилен формується в рослині й без зовнішніх втручань, застосування цієї групи препаратів є екологічно виправданим та доцільним. До етиленпродуцентів належать відомі аграріям Кампоcан М, Кампоcан Екстра, Церон, Етрел, Етефон тощо. Вони дають змогу запобігти значному стебловому виляганню рослин соняшнику завдяки зменшенню загальної висоти рослин, вкороченню нижніх міжвузлів, також відмічається потовщення стебла через утворення більшої кількості механічних волокон, їхню посилену лігні­фікацію.

Разом з цим у оброблених рослин стимулюється формування більш розгалуженої кореневої системи, яка проникає у глибші шари ґрунту. Завдяки таким змінам рослини соняшнику стають більш стійкими і до кореневого вилягання, особливо під час випадання опадів чи посилення вітру. Застосування Етрелу та Етефону у концентрації 250–500 мг/л у фазі утворення кошиків знижує активність процесів росту рослин соняшнику, що сприяє формуванню міцніших, нижчих стебел. Однак у літературі представлено ряд даних, за якими обробка Етрелом самих зародкових кошиків розміром 4–5 см індукує чоловічу стерильність.

Церон вносять до фази бутонізації посівів соняшнику дозою 0,7–1 л/га. Можливе сумісне внесення в бакових сумішах разом із більшістю інсектицидів та фунгіцидів, за винятком хімікатів на основі дитіокарбаматів, сірки, міді. Найкраще застосовувати даний регулятор шляхом дрібнокрапельного обприскування ділянок нормою витрат робочого розчину 250–300 л/га.

Кампоcан Екстра містить вищу концентрацію діючої речовини, тому доза внесення за обробки посівів соняшнику зменшується до 0,5–0,6 л/га. Оптимальна температура для застосування етиленпродуцентів — 15-20°С, не варто проводити обробку рослин за температури вище ніж 30°С.

Також захист від вилягання не є повноцінним, якщо препарат внесено за умов посухи, на слаборозвинених посі­вах, у разі значного забур’янення. Слід враховувати не лише погодні умови в день обприскування соняшнику, а й у найближчий після обробки час. Так, екстремальні метеорологічні умови протягом п’яти днів після використання Кампоcану затримують дозрівання насіння, що аграрне виробництво не завжди може собі дозволити. Низка досліджень щодо застосування Кампоcану Екстра свідчать про те, що внесення препарату ефективне навіть на посівах, які вже вилягли, а не тільки з метою профілактики.

Не втрачають позицій перевірені часом і виробництвом ретарданти групи четвертинних амонієвих сполук, найпоширеніший з яких є хлормекват-хлорид, рідше — мепікват-хлорид. На основі цих сполук сьогодні випускають препаративні форми препаратів Хлормекват-хлорид 750, Гулівер, Меквалан, Терпал і т.д. Проникаючи через листя й частково — кореневу систему, хлормекват-хлорид блокує синтез гіберелінів та уповільнює ріст пагона в довжину, сприяє збільшенню діаметра стебла, посилює утворення целюлози та лігніну, що запобігає виляганню та ламкості рослин соняшнику. Водночас відбувається підвищення врожайності та олійності насіння.

Обробку рослин слід здійснювати у фазі бутонізації або ще до неї за температури повітря 10–25°С в ранкові або вечірні години дозою 1,5–2 л/га. За збільшення норм внесення потрібно дотримуватися відповідності мінерального живлення соняшнику, оскільки в разі зниженого фону добрив хлормекватхлорид неефективний.

Внесення рістрегулятора слід проводити за безвітряної погоди, максимально допустима швидкість руху повітря — до 3 м/с. Не варто використовувати четвертинні амонієві сполуки за посушливих умов, якщо рослини мокрі від роси або в найближчі 1–2 години очікуються опади. Препарати сумісні з основними фунгіцидами, інсектицидами, в комбiнацiї з гербiцидами ростового типу потрібно зменшувати норму витрати гербiциду на 10–15%.

Досить ефективним для захисту від вилягання соняшнику є застосування Терпалу, який містить мепікват-хлорид та етефон — ретарданти різного механізму дії, чим досягається швидке уповільнення ростових процесів, скорочення міжвуз­лів, збільшення кількості судинно-волокнистих пучків, підвищення вмісту лігніну у оболонках клітин.

Усе це потовщує і зміцнює стебло соняшнику. До того ж обробка Терпалом стимулює коренеутворення та сприяє фіксації рослин у ґрунті. Препарат вносять до формування кошиків соняшнику нормою витрат 1,5–2,5 л/га за температури 12-20°С. Не рекомендовано застосовувати регулятор росту за температури вище ніж 24°С, за умов стресу, недостачі вологи в ґрунті, дефіциту азотного живлення. Після внесення гербіцидів потрібно зачекати 7–10 днів, щоб рослини могли вийти з пригнічення.

Таким чином, сучасна агробіологія володіє значним арсеналом регуляторів росту ретардантного типу, що сприяють утворенню коротшого та міцнішого стебла й формуванню більш потужної кореневої системи. Під час вибору препарату слід враховувати погодні умови, фази розвитку рослин, можливості додаткового мінерального живлення, забезпеченість рослин вологою, а також сумісність з іншими хімічними препаратами. Своєчасне внесення ретарданту може запобігти виляганню рослин соняшнику та зберегти врожай.

О. Ходаніцька, канд. с.-г. наук;

В.Ходаніцький, канд. біол. Наук

Журнал «Пропозиція»,