Підживлення озимої пшениці в період кущіння

Успіх будь-якої агротехнології залежить не від знання самої технології, а від вміння нею користуватись і управляти, швидко адаптувати і досягати максимальних можливостей на полі, впроваджуючи її.

Щоб розкрити потенціал генотипу рослини до максимальних можливостей, недостатньо скопіювати технологічну карту успішного сусіда чи ефективного європейського фермера, переписати успіх новозеландських чи англійських рекордсменів — необхідно знати лімітуючі фактори вашого поля і вміти ними розумно керувати. Доказом невдалої інтродукції світових технологій є тривалі провальні роки в урожайності озимої пшениці (та й не лише пшениці). За роки незалежності України ми ще жодного разу не досягли середньої врожайності 5 т/га пшениці по державі (рис.1).

Сьогодні в урожайності основних сільськогосподарських культур нас обганяють всі або майже всі. Серед країн Європейського Союзу наша держава пасе задніх, оставляючи попереду країни з гіршими кліматичними умовами і ґрунтами. І це попри те, що вже десяток років тому і більше з’явився доступ до цифрового точного землеробства, диференційованого внесення якісних добрив, технологій якісного внесення ЗЗР, пластичних і високопродуктивних сортів і гібридів, сучасної високопродуктивної техніки та інших ресурсів. В чому ж криється причина низької продуктивності пшениці в Україні?

Факторів, які впливають на фізіологічний стан озимої пшениці безліч. До високих результатів необхідно готуватись за декілька років у сівозміні. Вносячи пестициди на посівах різних культур, які передують пшениці, необхідно вивчати їхні хімічні властивості, можливу негативну післядію. І це стає з кожним роком все актуальнішим з огляду на стрімке падіння родючості ґрунтів та їхньої супресивності, погіршення структури, втрати волого стримувальної здатності тощо.

Враховуючи час підготовки цієї статті, важливість періоду, коли ще можливо вплинути на підвищення продуктивності пшеничних агроценозів, сьогодні ми акцентуємо увагу на технології живлення посівів, вміння управляти азотом, внесення фосфорних добрив в рідкій формі, важливості деяких мікроелементів.

Отже, що ж сьогодні важливо знати і що потрібно терміново зробити? Насамперед продіагностуйте стан ваших пшеничних полів шляхом аналізу вмісту цукрів в вегетативній масі і стан конусу росту. Це можливо зробити якісно в лабораторіях, яких сьогодні вистачає. Не забудьте зробити аналіз грунту на наявність мінерального азоту, якщо ви ще не вносили добрив по мерзлоталому ґрунту. Це дасть можливість вам скоригувати норми азотних добрив для внесення на посівах пшениці в період кущення і перед виходом в трубку. Ми не заглиблюємося в фази ВВСН, ви самі їх добре знаєте. Загальна кількість азоту залежить насамперед від очікуваного врожаю і забезпечення вологою. Більше вологи — більша маса рослин — більша кількість азоту.

Які саме форми азоту (амонійну, амідну чи нітратну) використовувати, залежить від багатьох факторів. А саме, від сорту і його реакції на тривалість дня (фотоперіодизм), від стану посівів і кількості пагонів на час внесення азотних добрив, від агрохімічних властивостей ґрунтів, наявної вологи в них, від попередника і вмісту мінерального азоту, планової врожайності, прогнозу зволоження на квітень, травень, червень. Від правильного внесення азотних добрив у весняний період залежить, чого ми більше отримаємо, соломи чи зерна. Якщо ви не користуєтесь послугами лабораторій (таких прикладів багато, і не тільки в Україні), використовуйте поради німецьких практиків, які тривалий час вносять азот, використовуючи простий розрахунок (таблиця).

Розрахунок внесення азотних добрив з врахуванням мінерального азоту в ґрунті, гумусу, попередників (DSV, Німеччина)

Рослина здатна формувати нові пагони доти, доки відбувається живлення азотом і не починають діяти інші обмежувальні чинники або не надійде відповідний сигнал (наростання суми активних температур або тривалості дня) до видовження стебла. Тоді рослина перейде у фазу виходу в трубку і нові пагони перестануть утворюватися.

На азоті не закінчується шлях до тернистого успіху в урожайності пшениці. Основною помилкою виробничників є надія на ефективність азоту на фоні середнього чи високого забезпечення фосфором, калієм, сіркою, магнієм. І це було б вірним рішенням, якби не ціла низка чинників. А саме — рівень рН ґрунтового розчину після відновлення вегетації, наявність патогенної мікрофлори в ґрунті і ризосфері, наявність карбонатів та органічної речовини. Всі ці фактори впливають як на рівень доступності азоту, фосфору, калію, магнію, сірки, кальцію та низки важливих мікроелементів для рослин пшениці, так і на формування вегетативних і генеративних органів, кореневої системи та їхнього співвідношення. Якщо фундаментом для будівництва високого врожаю пшениці є вуглець, водень і кисень, то для зміцнення конструкції рослини над цим фундаментом «працюють» усі вищеперераховані елементи живлення (N, P, K, S, Mg, Ca, Cu, Zn, B, Mn, Cl), але в правильному співвідношенні. Це як цемент і пісок (1:3) для отримання міцної будівлі, але не навпаки. А вода потрібна для процесу змішування всіх складових.

Тепер розглянемо питання фосфорного живлення, а точніше, чи можемо ми в період весняного кущення вплинути на фізіологічний стан посівів пшениці, якщо лімітуючим фактором буде фосфор.

Недостатнє живлення фосфором після формування 2–3-го пагонів обмежує формування кількості колосків і зав’язі в них. Особливо це проявляється в період весняного кущення. В зв’язку з цим, на бокових пагонах формується колос з 10–14 колосками і по три зернини в кожному. Це на 20–30 % менше, ніж у головному пагоні.

Науковцями встановлено, що за густоти 500 стебел пшениці з колосом на одному квадратному метрі і втраті від нестачі добрив чи вологи однієї зернини в колоску за розрахункової масі 1000 зерен у 40 грам ми недобираємо 2 ц/га. А 10 зерен — це вже 2 т!

У пшениці кожен колосок має дві-три, рідше чотири-п’ять сформованих квіток, які дають зерно. Решта квіток розвиваються не повністю і не утворюють зерен. На ранніх фазах формування колоса в колоску закладається до восьми-дев’яти зачатків квіток, але як тільки-но перші дві-чотири квітки досягнуть певного ступеня розвитку, інші вище розташовані квітки перестають рости. За даними радянського вченого, агронома А. І. Носатовського (1965), підвищенням рівня живлення в потрібний період можна отримати до 11 квіток і до восьми зерен у колоску.

В холодних умовах весни (за температури ґрунту нижче 15-16°С) фосфор практично не засвоюється з ґрунту кореневою системою пшениці та інших культур.

Особливо це впливає на формування конусу росту в бокових пагонах. Внаслідок дефіциту фосфору, колос формується з недостатньою кількістю колосків і зерен в колосках.

Встановлено, що низький уміст рухомого фосфору в ґрунті в перший період після відновлення вегетації пшениці викликає пригнічення росту головних і бічних коренів, а збільшення його вмісту сприяє потужнішому розвитку кореневої системи і всієї рослини в цілому. А від розвитку кореневої системи в цей період залежить майбутній урожай пшениці.

 Після внесення рідких фосфорних доб­рив у період кущення утворюється густа мережа молодих активних коренів бокових пагонів, які формують повноцінний колос із достатньою кількістю зерен.

Досвід використання рідких комплексних добрив на посівах озимої пшениці має свою історію ще з часів Радянського Союзу. На той час для сільського господарства поставлялись РКД 11:37. Вносились добрива як перед сівбою озимої пшениці, так і в період кущення, перед виходом у трубку.

Сьогодні на ринку України представлено велике різноманіття рідких комплексних добрив вже іншої якості, і агровиробник має можливість їх використовувати для покращення фізіологічного стану посівів не лише озимої пшениці, а й інших озимих культур. Різницею між різними видами рідких добрив є їхня якість, яка залежить від складових для виробництва і безпосередньо технології виробництва.

Серед великого асортименту рідких комплексних добрив необхідно відмітити рідкі комплексні добрива компанії «УТК ХимАльянс», які виробляються шляхом хімічного синтезу на автоматизованому заводському обладнанні. Для внесення на посівах озимої пшениці і озимого ріпаку фахівці компанії рекомендують такі марки, як N₁₀P₃₄ для внесення в період кущення, N₅P₂₀K₅ для внесення в період виходу прапорцевого листа і N₈P₁₆S₄ для внесення на посівах озимого ріпаку. Норми внесення добрив залежать від різних чинників, які згадано в цій статті.

 Враховуючи досвід внесення рідких комплексних добрив на посівах озимої пшениці і озимого ріпаку успішних агровиробників, для отримання високого врожаю ми рекомендуємо, залежно від забезпечення ґрунтів доступним фосфором, вносити від 50 до 100 кг/га N₁₀P₃₄ на посівах озимої пшениці в період кущення великокрапельними форсунками і від 50 до 100 кг/га N₈P₁₆S₄ на посівах озимого ріпаку перед відновленням вегетації і початком стеблування.

 Для покращення рівня азотного, фосфорного і калійного забезпечення в період прапорцевого листка рекомендуємо внесення від 3 до 5 кг N₅P₂₀K₅ на 200 л води, дотримуючись температурних режимів і за відсутності температурних стресів. До такого розчину можна додавати фунгіциди чи інсектициди, мікродобрива, але попередньо проконсультувавшись із виробниками на предмет змішуваності і можливої фітотоксичності.

Щодо внесення мікродобрив у період кущення — виходу в трубку озимої пшениці, в літературних джерелах багато суперечливої інформації. Для нас відповіддю на це питання є власний практичний досвід та інформація англійських дослідників (рис. 2).

Роль мікроелементів в отриманні рекордних урожаїв не потрібно недооцінювати, особливо на фоні зменшення внесення органічних добрив. У весняний період дефіцит одного з елементів живлення буде фатальним. Наприклад, марганець покращує засвоєння нітратного і амонійного азоту на нейтральних і карбонатних ґрунтах. Цинк сприяє накопиченню гормону росту — ауксину, підвищує жаростійкість і стійкість до хвороб. Дефіцит бору приводить до збільшення підгонів на пшениці. Мідь покращує утворення хлорофілу, підвищує стійкість до низьких температур. В численних літературних джерелах детально описаний позитивний ефект мікроелементів для отримання високих урожаїв пшениці. Сьогодні ведуться дослідження щодо виробництва РКД із додаванням необхідних мікроелементів для одночасного внесення на посівах сільгоспкультур.

Таким чином, застосовуючи різні прий­о­ми внесення добрив на посівах озимої пшениці в період кущення – виходу в трубку є можливість суттєво збільшити рівень урожайності і прибутковості. Залишається тільки правильно вибрати види і марки добрив, їхні форми, якість виробництва. В іншому випадку ми милуватимемося красивим зеленим полем, насолоджуючись легким хвилеподібним пшеничним масивом, а в період жнив будемо розчаровані результатами. Вирощуйте зерно, а не солому. Для цього ви отримали дорожню карту, яка веде до стабільного високого прибутку, навіть від вирощування такої загадкової і важливої культури, як озима пшениця.

Олексій Сергієнко,
експерт з агротехнологічних питань Art Fields, канд. біол. наук