Особливості вирощування овочів в Черкаській області

СТОВ «Урожай», що в Шполянському районі на Черкащині, окрім основних польових культур, які вирощуються на 1500 га, займається ще й овочівництвом. І займається, як оцінює сам бригадир рільничої бригади господарства, успішно. Щоправда, вдалися овочі лише на 4-й рік вирощування. Але тепер у господарстві навчилися вирощувати такі овочі, які хочуть щораз примхливіші роздрібні мережі. Тому мають стабільний ринок збуту.

Овочівництво починається з води

Село називається Водяне — так само, як найбільший в Україні центр вирощування помідорів у плівкових теплицях, що знаходиться в Запорізькій області.  Але там до овочівництва людей спонукає теплий степовий клімат і наявність Каховського водосховища поруч. На Черкащині, хоч село й називається Водяне, з водою, як скаржиться бригадир рільничої бригади Сергій Рева, проблема: довелося свердловину бурити. Зате мають родючі чорноземи і активного керівника господарства, який увесь час вивчає нові технології, нові культури.

На 16-гектарному овочевому полі вирощують найпопулярніші культури: капусту, цибулю, столовий буряк, моркву і баклажан. «Овочівництво починається з води», — зауважує С. Рева. Тому господарство відразу ж пробурило свердловину і влаштувало резервуари, де вода, що надходить зі свердловин, спочатку нагрівається, а вже потім подається в систему краплинного зрошення на полі. Вони займають певну площу, коштують певних грошей, зате рослини не зазнаватимуть стресу від поливу в спеку холодною водою з глибокої свердловини.

Технологічні напрацювання

Це вже четвертий сезон роботи господарства в овочевому сегменті. І тільки зараз, за словами бригадира, овочі нарешті вдалися в усіх аспектах — і по врожайності, і по товарному вигляду.

У попередні роки були несподіванки з боку погоди. В перший рік, наприклад, увесь оптимальний період для внесення грунтових гербіцидів на цибулі йшли такі дощі, що техніка не могла зайти в поле. А вручну полоти дану культуру в цій фазі небажано, щоб не пошкодити перо, та й дорого. Позаторік на 3-й день після сівби цибулі, щойно змонтували краплинне зрошення, пішов сніг, хоча надворі стояв уже квітень.

Але й сприятлива погода ще не була гарантією ефективної роботи гербіциду на цибулі. З’ясувалося, що вода, яку використовують у господарстві, має показник рН 8. А для ефективної роботи гербіциду він не повинен перевищувати 6. Бригадир сам знайшов спосіб знизити лужність води: 1 г лимонної кислоти на 10 л води знижує рН на 1,5 одиниці. Неабиякою проблемою було й знайти якісний гербіцид, адже на ринку повно фальсифікату.

При вирощуванні баклажана зазвичай проблема №1 — колорадський жук. Хоча з овочевого поля СТОВ «Урожай» навіть не видно ніяких насаджень картоплі, цей шкідник, як розповідає Сергій Рева, з’являється вже за спиною працівника, який садить розсаду. «Інсектициди Вирій, Енжіо, Фастак знімають жука без проблем», — продовжує він. Вносять їх після вибірок, які здійснюють щотижня з середини липня (за умови висадки розсади на початку червня) і щонайменше до кінця вересня.

А от виростити баклажан твердим, як цього вимагають роздрібні мережі, допомагає збалансоване живлення. Для цього разом з водорозчинним добривом зі співвідношенням NPK 18:18:18 і 5 кг/га аміачної селітри кожні 4 дні через краплинну стрічку вносять 5 кг/га кальцію і калію.

Також баклажан мульчують плівкою — щоб захистити від бур’янів (адже на баклажані немає жодного зареєстрованого гербіциду) і вберегти грунт від пересихання. Для цього використовують пристрій, який у господарстві зробили самостійно (до речі, він ще й краплинну стрічку укладає).

Правильний вибір гібриду — половина успіху

Важливою складовою успіху став вибір гібридів. Так, цибуля тут представлена гібридами Пандеро і Седона, морква — гібридами Каскад і Абако, останній з яких відрізняється особливо високою врожайністю і широко відомий серед овочівників. Обидва гібриди капусти — Агресор і Сторідор — пізні і призначені для зберігання. Агресор теж знає, здається, кожен овочівник завдяки лежкості та високій врожайності.

Що стосується баклажана, то вже другий рік тут поряд з добре відомим вітчизняним сортом Алмаз, який знає кожен професійний овочівник, вирощують гібрид Честер селекції голландської фірми Ergon Seeds, яку представляє в Україні ТОВ "НІЦ "Планті". «Хоч урожайність у них приблизно однакова, ці два гібриди — небо й земля», — говорить Сергій Рева. Він пояснив, що Алмаз частіше виростає нестандартного розміру, нерівним. Натомість Честер — вирівняний, невеликий, красивий. Алмаз — із колючками на листках біля основи плоду, через що на збирання плодів важко заманити працівників. А от у Честера ніяких колючок нема. Важливо й те, що Честер довго залишається твердим, що дуже цінують супермаркети. Тоді як Алмаз можна зібрати твердим, а вже через день він зморщується і втрачає щільність. Та й сама рослина у гібрида виходить потужнішою. Тому на наступний рік у господарстві хочуть залишити тільки Честер. «Були у нас і інші гібриди — розігнати в розмірі їх нескладно, але жоден не виростає такий гарний», — підсумовує Сергій Рева. В результаті Честер зараз іде по максимальній ціні — 17 грн/кг з поля, тоді як за Алмаз дають від 10 грн.

Як задовольнити роздрібні мережі?

Саме хороший товарний вигляд дає змогу «зайти» в столичні супермаркети, без яких господарство не мало б іншого ринку збуту, крім їдалень у бюджетних закладах району. А вимоги до товарного вигляду у роздрібних мереж усе вищі. Наприклад, баклажан, згідно зі специфікацією мережі, до якої СТОВ «Урожай» відправляє овочі, повинен бути завдовжки від 14 до 22 см, буряк — діаметром від 6 до 9 см, капуста — вагою 3–4 кг. Якщо різати капусту, щойно вона доросте до такого розміру, врожайність буде на рівні 70–80 т/га, хоча головки тієї ж капусти Агресор можна розігнати до ваги 11–12 кг.

Щоб забезпечити покупцю відповідний розмір буряка, доводиться тільки так муштрувати збирачів. Щоправда, якщо буряк занадто великий, його залюбки забирають їдальні шкіл, лікарень чи дитсадків: їм легше почистити 2 великих коренеплоди, ніж 5 менших.

Ще одним важливим моментом стало те, що вдалося знайти постачальника якісної розсади, та ще й неподалік — у Чигиринському районі Черкащини, у господарства, яке займається винятково вирощуванням розсади. Це позбавило овочівників з Водяного необхідності будувати теплицю з регулюванням клімату і самотужки освоювати ще й цей пласт технологій. Така практика характерна для розвинутих країн, де у кожного господарства — своя, причому досить вузька спеціалізація. А от для України це поки що виняток, адже кожен крупний овочівник намагається вирощувати розсаду самостійно, щоб самому контролювати увесь процес росту рослини і якість розсади.

Якщо машину купити нема за що — можна зробити її самотужки

Натомість технічне винахідництво тут освоюють повним ходом. Наприклад, торік під моркву в господарстві відвели всього 1 га. Купувати комбайн на таку площу, ясна річ, невигідно. Тому в господарстві зробили своєрідний розпушувач міжрядь, який мав два робочих органи на кшталт встановлених на глибокорозпушувачах. Після такого розпушення міжрядь моркву було зручно вибирати вручну.

Процес збирання цибулі, який у господарстві планували на середину серпня, теж досить своєрідний. Спочатку відбувається скошування пера. А оскільки воно принаймні за тиждень до збирання полягло, то застосовується спеціальна косарка, яка піднімає перо, засмоктуючи його, а потім вже скошує. Потім — власне збирання цибулі. Хоча комбайн, який має господарство, призначений для підбирання уже викопаної цибулі з валків, завдяки тому, що цибуля, навіть ростучи в землі, майже повністю знаходиться на поверхні, машині буде нескладно заглибити ніж у грунт на невелику глибину. «Була б уся техніка для цибулі спеціалізована — збирали б і більші врожаї», — відзначає Сергій Рева. Адже зі спеціалізованої техніки в господарстві зараз — тільки імпортна овочева сівалка Agricola, яка обійшлася в 26 тис. євро. Цього року нею спробували посіяти капусту на площі 2 га. Сходи затрималися так, що площу вже думали переорювати, але в результаті вийшли якісними й дружними.

Не стали економити й на овочесховищі: воно тут сучасне, утеплене, з системою регулювання мікроклімату. Розраховане воно майже на 600 контейнерів з продукцією, тобто приблизно на 700 т.

Тож,на відміну від багатьох овочівників, які розповідають переважно про низькі ціни та високі затрати, Сергій Рева однозначно стверджує, що заробити на овочах можна. Хоча й тут затрати немаленькі. Наприклад, на збиранні продукції в полі щодня по 40 людей.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com