Укр
Агрохімія
Особливості позакореневого підживлення мікроелементами
30.06.2021
17578
Стрімке підвищення рівня продуктивності агрокультур, погіршення погодних умов і зростання вартості основних видів добрив спровокували пошук альтернативного методу підживлення. Перше місце справедливо займає позакореневе підживлення як оптимальний спосіб забезпечення сільськогосподарських культур поживними речовинами через листок.
Загальновідомо, що позакореневе підживлення — це обприскування рідким добривом листя рослин. Як правило, такий спосіб застосовують як спеціально запланований агрозахід, що не відміняє внесення основного живлення. Особлива потреба у використанні такого способу підживлення постає, коли підвищена або ж понижена кислотність ґрунту, коли елементи, внесені під основний обробіток, переважно не доступні рослині. Також сигналом для проведення позакореневого підживлення є прояви симптомів дефіциту тих чи інших елементів.
Доцільно проводити позакореневе підживлення за умови порушення функціонування кореневої системи рослини, що провокує ускладнене поглинання з ґрунту поживних речовин. Причиною може бути підвищена температура ґрунту, його перезволоження, неналежні умови повітрообміну або пошкодження кореневої системи технікою чи шкідниками. В такому разі позакореневе підживлення є чи не єдиним способом надходження потрібних елементів.
Листковий апарат рослин можна уявити як своєрідну фабрику, де складні хімічні процеси фотосинтезу продукують сполуки, життєво необхідні для росту рослини. За позакореневого підживлення рослина одразу поглинає добриво з місця його нанесення, і його елементи негайно включаються в процеси синтезу та метаболізму. Тобто їхня дія набагато швидша й ефективніша, ніж за кореневого живлення. В загальному використовується понад 50 мінеральних елементів. Потреба в більшості з них досить незначна, але нестача будь-якого матиме відчутну негативну дію на зростання та розвиток рослин.
Щодо позакореневого живлення немає жодного стандартного правила чи шаблону, які було б можна використовувати в конкретному випадку. Проте елементарні знання концепції фоліарного живлення на фізіологічному рівні та закономірності раціонального використання добрив обов’язково слід мати. Вони допоможуть суттєво вплинути на поглинання елементів живлення листковою поверхнею та однозначно знайти оптимальний спосіб вирішення проблеми або ж у забезпеченні успіху її профілактики.
Умови проведення позакореневих підживлень нескладні, а їхнє дотримання не тільки підвищить ефективність, а й допоможе суттєво знизити витрати.
Тож для успішного результату потрібно знати деякі важливі передумови.
1. Для засвоєння поживних речовин листям і стеблом потрібен певний час, саме тому розчин на їхній поверхні не повинен швидко висихати. Обприскування не проводять на яскравому сонці та обирають проміжок часу, коли вологість повітря досягає максимальних значень. Найефективніше використовувати метод зрошення в похмуру погоду (без дощу), зокрема у вечірні або вранішні години. Дотримання цієї рекомендації допоможе запобігти ризику виникнення опіків у рослин.
2. Родючість ґрунту та його якості — головний критерій для визначення періодичності підживлень. Їхня кількість відповідає кількості критичних періодів росту та розвитку агрокультур і потребі самої культури в тому чи іншому елементі живлення. Обов’язкову першу обробку рекомендовано проводити, коли рослина починає формувати листковий апарат. Другу — в момент цвітіння та появи плодів.
3. Важливою умовою, від якої залежить успіх процедури, є вибір правильного обприскувача: дрібні краплі сприяють кращому поглинанню поживних речовин. Крупні краплі та досить сильний потік робочого розчину можуть стати джерелом механічного пошкодження рослин, візуальний прояв якого досить часто сплутують із ознаками дефіциту або надлишку елементів живлення.
4. Розводити розчин варто в м’якій воді, попередньо перевіривши її жорсткість.
5. Препарати для підживлення рослин повинні мати добру розчинність і не утворювати суспензій чи осадів.
Проте не всі елементи, які вносять по листку, однаково корисні та можуть позитивно вплинути на рослини. Наприклад, не рекомендовано вносити по листку макроелементи, оскільки вони мають занадто крупні за розмірами (близько 1 мкм) іони, що заважає їм безперешкодно проникнути через продихи шкірки або пори кутикули листка рослини. Саме тому для повноцінного живлення рослин не можна повністю заміняти внесення добрив у ґрунт шляхом позакореневого підживлення. Пори листків просто не здатні прийняти всі корисні та життєво необхідні їм речовини (найчастіше це іони калію і фосфат-іони).
Також варто знати, що листкове підживлення калієм абсолютно неефективне та економічно невигідне через недостатнє й повільне засвоювання через листок.
Калій засвоюється в 20 разів повільніше, аніж азот (із розчину карбаміду) і в 15 разів повільніше, аніж магній!
Тобто темпи його листкового засвоєння значно нижчі, аніж мікроелементів (мікрокількостей), а його потреба для рослин є досить велика (макрокількість). Калію складно проходити крізь кутикулу листя. Це пов’язано з тим, що іон калію (K+) вдвічі крупніший, аніж, наприклад, іон міді (Cu+) чи магнію (Mg2+). Проте є деякі дані про доцільність листкового внесення калію тільки в суху погоду для підтримання тургору листя.
Ще менш ефективне листкове підживлення фосфором, який поглинається листям у 30 разів повільніше, аніж азот (із розчину карбаміду).
Причина — надто уповільнене поглинання фосфору через кутикулу листка. Іон H2PO4 у 7,6 рази більший, аніж іон магнію, і в 7,2 рази — ніж іон міді. Окрім того, якщо фосфор міститься у великій кількості в добриві для листкового внесення, це призводить до випадання осаду та засмічування розпилювачів у обприскувачі. На щастя, фосфати, які вносять у ґрунт, діють пролонговано, і так само, як і калій, ці макроелементи не вимиваються з ґрунту та поглинаються рослиною в міру її потреби.
Найчастіше позакореневі підживлення проводять у вигляді застосування рідких розчинів із умістом мікроелементів, тому що саме вони через кореневу систему засвоюються з ґрунту найгірше. Оскільки в ґрунті відбувається їхнє швидке зв’язування і перехід у хімічні з’єднання, недоступні для рослин.
За умови листкового (фоліарного або позакореневого) підживлення засвоюваність мікроелементів у 10 разів вища, ніж за внесення в ґрунт.
До того ж витрата добрив значно менша, а ефект цілком рівнозначний результатам підживлення через ґрунт.
Унесення мікроелементів для листкового живлення — досить поширений спосіб у технології вирощування багатьох культур. На сьогодні мікроелементи у вигляді солей не використовують — їх пропонують у формі хелатів.
Унесення мікроелементів у вигляді солей неефективне, і цьому є низка причин:
• рослини не здатні повністю засвоювати неорганічні солі мікроелементів — відсоток засвоєння досить незначний відносно внесеної кількості;
• солі металів — досить токсичні речовини для рослин у разі перевищення допустимої норми внесення (здатні викликати опіки в місці контакту з рослиною);
• за потрапляння в ґрунт солі металів вступають у реакцію з ґрунтовими компонентами та перетворюються на недоступні для рослин сполуки.
Основна функція хелатоутворювачів полягає в тому, щоб підтримати мікроелементи в доступній для рослин формі. Тоді рослина повністю поглинає всі внесені мікроелементи. Завдяки цьому потрібна значно менша норма внесення, аніж за використання солей цих елементів.
Найдоступніші та максимально ефективні для рослин концентрати, поліхелатовані амінокислотами (натуральні фрагменти білків). Вони мобільні в рослині, і процес їхнього засвоєння перебігає значно швидше, аніж синтетичних комплексонів. Причому їхнє транспортування рослиною дуже «прицільне» — саме в місця інтенсивного росту, власне, де і є найбільша потреба в них.
Водночас звертаємо вашу увагу на те, що позакореневе підживлення в окремих випадках може бути й недоречним.
Наприклад, не можна проводити підживлення, якщо листок в’ялий або мокрий. Старе та грубе листя погано пропускає добрива порівняно з молодим. У дощ або спеку, коли препарат швидко змивається або висихає, у проведенні підживлення також немає доцільності. В усіх інших випадках позакореневе підживлення рідкими добривами — найкращий спосіб надходження поживних елементів у рослину.
Добрива, які вносять у ґрунт, залишаються здебільшого не використаними, що завдає непоправної шкоди навколишньому середовищу.
Зокрема, вони чинять безпосередній вплив на деградацію та засолення ґрунтів. Натомість для позакореневого підживлення норми внесення можна коригувати, а в окремих випадках навіть брати дози вдвічі-втричі нижчі, аніж ті, що рекомендують для культури. І це при тому, що внесені добрива рослина використає в повному, необхідному для її вегетації, обсязі. Та менше з тим, слід розуміти, що позакореневі підживлення — це лише додатковий раціон для голодної рослини. Тож повністю замінити родючість ґрунту застосуванням добрив по листку не можна.
М. Августинович, канд. с.-г. наук, завідувач науково-дослідної лабораторії інноваційних технологій та впровадження, УНПЦ «Інститут живлення рослин»
Журнал «Пропозиція», №1, 2020 р.
Попередня стаття
Наступна стаття
Читайте також
Інтерв'ю
Ця молода красива дівчина гордо називає себе донькою фермера. Їхнє господарство «Геліос-1», що розташоване поблизу Каховки на Херсонщині, два роки займається вирощуванням червоної квасолі, а торік стало навіть лідером... Подробнее
Nestlé в Україні активно співпрацює з місцевими постачальниками. За даними на кінець 2016 року, близько 70% компонентів для товарів компанія купує на місцевому локальному ринку. Із 2007 року
Статті
1
0
