Коли ґрунт утомлюється…
Буває так, що насіння з однієї і тієї ж партії, як то кажуть, з одного мішка на одному полі дає потужні здорові рослини, що тішать хорошим урожаєм, а на іншому з нього виходять рослини-хіляки з сумним результатом. Або із сезону в сезон урожай улюбленої овочевої культури зменшується, хоча витрати на добриво, полив, захист від шкідників та хвороб зростають. Причиною цього може бути втома ґрунту, або ґрунтовтома. Вчені визначають ґрунтовтому як різке зниження врожаїв агрокультур за їх беззмінного вирощування або у разі частого повернення їх на одне й те саме поле. Розглянемо основні причини цього явища та заглибимося у способи їхнього усунення, щоб не допускати втоми ґрунту на наших полях і ділянках.
Виснаження ґрунту
За умов монокультури, тобто беззмінного вирощування одного виду рослин, поживні речовини з ґрунту виносяться однобічно. Навіть найбагатший ґрунт за таких умов швидко втрачає родючість, а для бідного — це просто катастрофа. Дуже близькі за вимогами до поживних речовин й овочеві рослини різних видів, але одного ботанічного сімейства. Якщо висаджувати їх одну за одною на одному й тому ж місці (це, строго кажучи, не монокультура), це також призведе до одностороннього виснаження ґрунту.
Щоб запобігти такому розвитку ситуації, потрібно не лише намагатися уникати монокультури, а й знати, в якому стані залишає після себе ґрунт цей вид рослин, і негайно поповнювати втрати. Але робити це потрібно науково обґрунтовано, адже більшість овочевих культур, особливо огірок, морква та цибуля, чутливі до підвищення концентрації ґрунтового розчину. Внесення підвищених доз мінеральних добрив може спричинити, крім невиправданого підвищення витрат, зниження як виходу продукції, так і її якості.
Інтенсивне овочівництво передбачає регулярний контроль відтворення родючості ґрунту з урахуванням вимог рослин та реалізації їхньої потенційної продуктивності. Приналежність основних овочевих культур до ботанічних класів і сімейств та їхня приблизна вибагливість до родючості ґрунту наведено в табл. 1.
Таблиця 1. Вибагливість овочевих культур до родючості ґрунту
Клас |
Сімейство |
Овочева рослина |
Вибагливість до родючості ґрунту |
Дводольні |
Айстрові (Складноцвіті) |
Артишок, салат-латук (листковий і качанний), скорцонер, топінамбур, цикорій (вітлуф, ендивій, ескаріол), естрагон |
Середня |
Бобові |
Арахіс, горох, квасоля, боби, соя, сочевиця, нут |
Невелика |
|
Бурачнікові |
Бораго (огірочник) |
Невелика |
|
Гречкові |
Ревінь, щавель |
Невелика |
|
Капустяні (Хрестоцвіті) |
Всі капусти |
Велика |
|
Бруква, гірчиця листкова, катран, крес-салат, крес водяний, редис, редька (в т.ч. дайкон, лобо), ріпа, турнепс, хрін |
Невелика |
||
Мальвові |
Бамія |
Середня |
|
Лободові |
Лобода садова, мангольд, шпинат |
Середня |
|
Буряки столові |
Невелика |
||
Пасльонові |
Баклажан, картопля, перець, томат, фізаліс |
Середня та велика |
|
Селерові |
Аніс, кервель, коріандр, любисток, морква, пастернак, петрушка, тмин, кріп, фенхель |
Невелика |
|
Селера |
Велика |
||
Гарбузові |
Кавун, диня, кабачок (у т.ч. цукіні), крекнек, лагенарія, люффа, мамордика, огірок, патисон, гарбуз, чайот |
Середня |
|
Губоцвіті |
Базилік, материнка, іссоп, лаванда, майоран, меліса, м’ята, розмарин, стахіс, чабер, шавлія |
Невелика і середня |
|
Однодольні |
Лілієві |
Цибуля всіх видів, спаржа, черемша, часник |
Середня |
Злакові |
Кукурудза |
Середня |
|
Осокові |
Чуфа |
Невелика |
Дуже вибагливі до родючості ґрунту всі види капусти та картопля. Більшість коренеплідних рослин віднесено агрохіміками до маловибагливих. Гарбузові, пасльонові та цибульні, а також салати, шпинат, кукурудза займають проміжне положення. Уникнути збіднення ґрунту допоможе таке чергування культур (сівозміна або плодозміна), за якого на кожній ділянці протягом 3–4 років змінюються всі зазначені групи.
Раціональне відновлення родючості ґрунту, або система живлення передбачає знання виносу поживних елементів овочевими рослинами з урожаєм (товарною та побічною продукцією), вмісту поживних речовин у ґрунті та рослинних рештках, загорнутих у нього після збирання врожаю, вмісту їх в органічних та мінеральних добривах. Звичайно, рослини використовують не всі ґрунтові запаси поживних елементів. Коефіцієнт їхнього використання різними видами овочевих культур змінюється у досить широкому діапазоні залежно від типу ґрунту та біологічних особливостей рослини, наприклад, здатності поглинати важкодоступні сполуки.
Те саме можна сказати і про використання поживних елементів з органічних добрив та рослинних решток, а також різних видів мінеральних добрив. Усю цю інформацію можна знайти в агрономічній довідковій літературі. Ці дані потрібно враховувати під час розрахунку доз мінеральних добрив на запланований урожай овочів у сівозміні.
Монокультура в овочівництві і тим більше в городництві — не така вже й рідкість. Щоб уберегти ґрунт від втоми, потрібно вносити високі дози органічних добрив, проводити вологозарядкові поливи для позбавлення від надлишку солей і токсичних речовин, проявляти особливу пильність щодо шкідників та збудників хвороб та негайно реагувати на їхню появу захисними заходами. Дуже допомагають і змішані посіви з рослинами інших сімейств, але з огляду на їхню сумісність.
Правила сівозміни
У сівозміні лише за рахунок правильного підбору попередника врожай овочевої культури можна збільшити на 20–35 %. І тому для визначення послідовності культур необхідно враховувати їх вплив на ґрунт. Одні види розпушують його своїм корінням, збагачують органічними речовинами та азотом, інші, навпаки, ущільнюють та виснажують. З цього погляду хорошими попередниками в овочевій сівозміні є цибуля порей, селера коренева, салат качанний, конюшина, люцерна, посередніми — томат, капуста цвітна і качанна, кольрабі, огірок, морква, цибуля, горох, квасоля, а поганими — петрушка коренева, буряки та картопля.
Особливо слід виділити групу культур, що покращують ґрунт. Насамперед, це бобові рослини, які здатні збагачувати ґрунт азотом завдяки симбіозу з бульбочковими бактеріями. Ба більше, багаторічні бобові, до яких належать люцерна, еспарцет, різні види конюшини, мають глибоку кореневу систему. Вона поглинає мінеральні елементи з нижніх шарів ґрунту та піднімає їх, збагачуючи орний шар, де саме й розвиватиметься коренева система наступних культур. До цього слід додати, що коренева система багаторічних бобових чудово покращує структуру ґрунту. Таким чином, бобові є відмінним попередником для більшості овочевих культур.
Рослини з потужною та глибокою кореневою системою, які покращують властивості ґрунту, є й в інших сімействах. Зокрема гречка, редька олійна, гірчиця, кмин, ріпак «видобувають» поживу з малорозчинних хімічних сполук і при цьому переводять поживні елементи у більш доступну форму. Частина цих речовин залишається у ґрунті після збирання. Так, суміш гірчиці та ріпаку рекомендують висівати для поліпшення ґрунту, який деградував через надмірне внесення мінеральних добрив.
Алелопатія
Слово алелопатія утворено від грецьких слів allelon — взаємно і pathos — страждання. Воно визначає пригнічувальний вплив однієї рослини на іншу шляхом виділення продуктів життєдіяльності в довкілля. В рамках теми статті нас цікавить алелопатична взаємодія рослини-попередника з наступною в сівозміні рослиною через ґрунт.
Коріння виділяють у ґрунт велику кількість (до 10 % маси рослини) водорозчинних органічних сполук. Серед цих речовин чимало біолінів — біологічно активних продуктів життєдіяльності, що впливають на довкілля. Алелопатичний вплив справляє група біолінів, названа колінами (від латинського слова, що перекладається як «зіштовхувати вороже»). Вони пригнічують насамперед рослини одного виду — це така собі зброя внутрішньовидової конкуренції. І саме накопичення колінів у ґрунті й викликає його втому.
Найбільш чутливі до колінів свого виду рослини сімейства лободові (буряк, шпинат). Істотно знижується за беззмінного вирощування і продуктивність качанної капусти, особливо в сівозмінах, де немає люцерни. Томат також реагує на монокультуру зниженням урожаю. Менш чутливі до своїх колінів усі гарбузові, а також редис, редька, петрушка, селера, горох, морква. А цибуля, цибуля-порей, кукурудза, боби, а також жито можуть довго рости на одному місці, даючи хороші врожаї (звісно, за умови поповнення поживних елементів ґрунту).
Коліни деяких рослин небезпечні й для інших видів і сімейств, навіть є універсальні отруйники, які негативно впливають на окремі овочеві рослини (таблиця 2). Зокрема, сильний негативний вплив на культурні рослини справляють пирій повзучий, щавель кінський, лобода біла. Виділення пирію особливо пригнічують кукурудзу. А ось жито гальмує розвиток бур'янів: якщо висівати його два роки поспіль на одному місці, пирій там зникне.
Значне джерело колінів — рештки культурних рослин. Особливо, за даними фізіолога та біохіміка Андрія Гродзінського, стебла огірка, бадилля томату та перцю, листя капусти, моркви, хрону та соняшника. Багато колінів і в залишках бур'янів, причому у надземній частині їх значно більше, ніж у корінні. Все це важливо враховувати у чергуванні культур у сівозміні та плодозміні.
Таблиця 2. «Погані» сусіди
Рослина |
Овочеві культури |
Аніс |
Морква |
Гірчиця |
Ріпа |
Іссоп |
Редис |
Коріандр |
Фенхель |
Цибуля |
Боби, горох, шавлія |
Полин гіркий |
Більшість овочевих культур |
Рута |
Базилік, капуста, шавлія |
Кріп |
Морква, томати |
Фенхель |
Боби, перець, томати, квасоля кущова, кмин, шпинат |
Часник |
Боби, горох, квасоля, капуста |
Шавлія |
Цибуля |
Цибуля шніт |
Боби, горох |
Зараження ґрунту
Третя причина втоми ґрунту — накопичення в ньому збудників хвороб та шкідників, які «атакують» переважно той вид овочевих, який кілька років поспіль росте на одному місці. Так, з перших років вирощування капусти, селери, томату, огірків, квасолі, салату у ґрунті накопичуються патогенні для них бактерії та гриби. Наприклад, через сильний розвиток кили ефективна монокультура капусти на кислому ґрунті неможлива — тільки на ґрунтах із слаболужною реакцією, яка стримує хворобу, можна ризикнути вирощувати капусту кілька років поспіль на одному місці.
За спостереженнями ентомологів та овочівників, останнім часом відчутно зросла чисельність капустяної, морквяної та цибульної мух, а боротися з ними можна лише чергуванням культур. Справжнім бичем при монокультурі стають і кореневі та листові нематоди, які «спеціалізуються» на певному виді овочів.
Зазвичай овочеві рослини з одного сімейства страждають від тих самих шкідників і хвороб, тому за визначення послідовності культур у сівозміни чи плодозміни обов'язково слід враховувати такі родинні зв'язки (таблиця 1).
Є. Нєпорожная, селекціонер
О. Яковченко, наук. співробітник. ІОБ НААН