Спецможливості
Статті

Ліс поле береже

05.06.2008
575
Ліс поле береже фото, ілюстрація
Ліс поле береже

Довічна і нерозривна єдність золотих хлібних нив та зелених гаїв. Ліси виконують надзвичайно важливу екологічну функцію — охороняють і убезпечують землі від водної та вітрової ерозій, запобігають опустелюванню їх, ознаки чого вже намічаються у південних регіонах. Захищати ж бо є що: ерозійними процесами охоплено 26% усіх сільгоспугідь. Але лісу в нас мало — країна є лісодефіцитною державою. Деревною рослинністю вкрито 15,5% її території, на одного жителя припадає лише 0,18 га насаджень. Оптимальний же показник лісистості — 19–20%. Досягти його можна, збільшивши площу борів та дібров на 2–2,5 млн га.
Кабінет Міністрів нещодавно затвердив Державну програму “Ліси України на 2002–2015 роки”. Про основну мету її, шляхи реалізації, про місце та роль зелених насаджень у системі протиерозійних заходів ми попросили розповісти голову Державного комітету лісового господарства України Миколу Колісниченка.

— Тривалий час ми працювали за програмою, розробленою ще 1992-го року. Підготувати нову нас змусили значні зміни організаційно-економічних умов у державі, прийняття низки нових законів. Трохи раніше, у лютому минулого року, уряд затвердив ще один програмний документ — “Першочергові заходи щодо створення захисних лісових насаджень на неугіддях та в басейнах річок”. Ми привернули увагу державних органів, громадськості до такої вкрай важливої справи, як захисне лісорозведення, обгрунтували необхідність збільшення площі лісів — і нам вдалося одержати підтримку, без якої не було б і мови про плановий, науково обгрунтований і, хоча й не повною мірою, але все ж забезпечений фінансово розвиток галузі. Так, державна програма “Ліси України” містить концептуальні положення і визначає пріоритетні завдання, а також механізм її реалізації, причому поетапно та з прогнозуванням результатів. Ця програма визначає стратегічні показники лісогосподарської діяльності не лише нашого комітету, а й інших головних постійних лісокористувачів: Мінагрополітики, Міноборони, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи.
— Які ж основні напрями розвитку лісового господарства країни передбачені програмою?
— Це — збільшення лісистості, підвищення продуктивності, поліпшення якості складу лісових насаджень, збереження біологічної різноманітності лісів, посилення державного контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням їх і соціального захисту працівників галузі тощо. Наведу кілька цифр. Збільшення площі лісів лише на 0,5 млн га, а лісистості — на 0,5% дасть змогу додатково одержати 2,4 млн м3 деревини від вирубок головного користування. Але це ще не все. На значній площі буде зменшено загрозу деградації земель, знизиться концентрація парникових газів в атмосфері. Адже кожен додатково вирощений гектар лісу у десятирічному віці поглинатиме близько 0,7 т вуглецю. У наступному десятилітті — уже близько однієї тонни щорічно. За умови, що нові насадження створюватимуться рівномірно за роками, через десять років вони щорічно поглинатимуть у середньому 100 тис. т вуглецю. Реалізація програми, як бачимо, стане ще й істотним внеском у виконання Україною конвенцій ООН про зміну клімату та про охорону біологічної різноманітності, а також рішень Всесвітнього саміту ООН зі сталого розвитку, який нещодавно завершився у Йоханесбурзі.
— Отже, пане Миколо, одним із ключових державних пріоритетів у нашій малолісній країні залишається створення нових лісових масивів?
— Безумовно. У цьому зв’язку дедалі більшої ваги набуває вдосконалення лісонасіннєвої бази, задоволення потреб виробництва у високоякісному районованому садивному матеріалі. Не випадково в народі кажуть: яке насіння, таке й коріння. Нині завершуємо переведення системи лісового насінництва на селекційну основу, створення мережі розсадників у південних регіонах. Щороку вирощуємо понад 300 млн шт. стандартного посадкового матеріалу. Лише минулої весни відтворили ліси на площі 38,5 тис. га. У цілому ж нові насадження з’являються щороку на 35–40 тис. га, що на 10–20% перевищує площу вирубок. Робимо акцент на застосуванні технологій формування складних за структурою, різновікових, наближених до природних для певної місцевості типів лісу. Насадження мають бути стійкими, високопродуктивними. Під особливою увагою — діброви. Навіть спеціальну програму під такою назвою розробили. За період після прийняття її (1997 рік) культури дуба звичайного створили на 29 тис. га.
— Велике поле діяльності — Південь України. Не секрет, що тамтешні рукотворні ліси чи не найбільше потерпають і від пожеж, і від хвороб, та й від самовільних вирубувань. За оптимальної лісистості для Степу 9% маємо тільки 5,3, для Криму, відповідно, 19 і 10,4%. Як бачимо, є до чого докласти рук. Водночас низка об’єктивних факторів, передусім стрімкі зміни кліматичних умов, поставили на часі потребу переосмислення змісту і мети наших зусиль. Хоча знаходимо переконливі історичні докази існування колись могутніх деревостанів на Півдні — намагання відтворити їх у такому самому вигляді маємо визнати нереальними. Дерево, яке сягає стиглості у північних регіонах чи в середній зоні за 100 років, тут починає відмирати у 50 — настільки жорсткі кліматичні умови. Одне слово, ми не можемо говорити про створення тут повноцінного, класичного лісу, характерного для сприятливіших щодо природних умов областей України. Та, власне, природа й не передбачала його на вже випалених сонцем пісках. Інша справа — допомогти їй, заліснивши басейни річок, схили яруг, байраки. Тут потрібні особливі підходи з урахуванням і позитивного, і негативного досвіду, нагромадженого впродовж минулих десятиліть.
— Не можемо не зупинитися, Миколо Васильовичу, на одній з проблем напряму лісівничої діяльності, якому в Україні завжди належав заслужений пріоритет. Маємо на увазі захисне лісорозведення. Старше покоління добре знає, як багато тут зроблено за останні 30–40 років. Згадаймо про широкомасштабне заліснення нижньодніпровських пісків Херсонщини — там хвойні ліси на площі близько 100 тис. га зупинили пересування пісків, захистили від вітрової ерозії десятки тисяч гектарів сільгоспугідь. Згадаймо приборкання ярів у Каневі, Придністров’ї, Ржищеві, на Овруцько-Словечанському кряжі... Тепер же обсяги захисного лісорозведення значно знизилися...
— На жаль, це так. Причина одна — недостатнє фінансування. І все ж, незважаючи на це, тільки за останні п’ять років підприємства Держкомлісгоспу створили понад 40 тис. га протиерозійних насаджень, 5 тис. га полезахисних лісосмуг. Але інтенсивність ерозійних процесів залишається високою — щороку площа еродованих угідь збільшується на 80 тис. (!) га. В Україні є чимало земель, що не придатні для використання в сільському господарстві і можуть бути заліснення. Маємо і 1 млн 30 тис. га неугідь, де мав би рости ліс. Лише піски займають 166 тис. га, яри та балки — 141 тис., кам’янисті землі — 318 тис. га. От де поле діяльності.
Держлісгосп разом із зацікавленими міністерствами і відомствами розробив пропозиції щодо розв’язання цієї проблеми, їх підтримав Кабінет Міністрів, прийнявши спеціальну постанову “Про першочергові заходи щодо створення захисних лісових насаджень на неугіддях та в басейнах річок”, яку ми вже згадували. На період до 2015 року передбачається щороку створювати близько 20 тис. га захисних лісонасаджень. Що це дасть природі і людям? Поставимо надійний заслін водній і вітровій ерозії. Захистимо береги від розмивання, витоки річок, струмків та джерела від замулення, забезпечимо фільтрацію та очищення стоку з прилеглих територій. Відтак, поліпшиться і середовище перебування диких тварин. На сільськогосподарських землях формуватиметься сприятливий мікроклімат, зменшуватиметься негативний вплив вітрів, у перспективі матимемо стійкі і високопродуктивні лісоаграрні ландшафти. На землях, які перебуватимуть під меліоративним впливом лісонасаджень, уже через десять років очікується збільшення врожайності сільгоспкультур, збереження гумусу, зменшення вмісту забруднюючих інгредієнтів у воді, а також замуленості річок, озер, ставків...
— Миколо Васильовичу, на жаль, з гіркого досвіду знаємо, що й раніше приймалося чимало багатообіцяючих програм, але вони часто-густо залишалися невиконаними усе через те саме недофінансування. Скільки коштів потрібно для реалізації програми “Ліси України”, спрямованої на збільшення лісистості країни на 0,5 млн га і доведення її до 16,1%?
— 135 млрд грн. Із них близько 3,24 млрд передбачено виділити з держбюджету.
— А решта?
— То мають бути власні кошти лісокористувачів, частково — міжнародних організацій, іноземних інвесторів. Сподіваємося, що важливим джерелом покриття витрат на виконання програми будуть надходження від господарської діяльності лісокористувачів, кошти місцевих бюджетів, фондів охорони природи.
— Справді хочеться на це сподіватися. Але знаємо з того ж досвіду останнього десятиліття, що основний тягар лягає на плечі лісівників. Галузь, яка фінансується з Державного бюджету менш ніж на третину від потреби, стабільно утримує одне з перших місць у країні за рівнем економічного зростання. Як вдається таке?
— Ми навчилися не тільки пристосовуватися, а й повертати на користь галузі, а, отже, й державі навіть несприятливі економічні обставини. Нагромадили безцінний досвід взаємовигідного співробітництва із зацікавленими європейськими фірмами в переобладнанні держлісгоспів сучасним високопродуктивним та економним устаткуванням, на яке, зазначте, не витрачено жодної державної копійки. Навпаки, завдяки підвищенню продуктивності праці та росту культури виробництва одержуємо прибуток. Це дає змогу матеріально забезпечувати ті ланки, які ще недостатньо фінансуються з бюджету, хоча й є складовими державних бюджетних програм. У тому числі й лісорозведення та лісовідновлення. Необхідні кошти ми отримуємо, виявляючи послідовність і наполегливість у забезпеченні комплексного ведення господарювання, глибокої переробки деревини, раціонального її використання.
— На цьому аспекті, Миколо Васильовичу, варто зупинитися дещо детальніше. Адже лунають непоодинокі звинувачення лісівників у незбереженні природних багатств...
— Тут без цифр не обійтися. Свідченням недостатньої інтенсивності лісокористування є показник використання щорічного приросту запасів деревини. За останні 4 роки в Україні за приросту 35 млн м3 щороку заготовлялось від усіх видів вирубок у середньому 11,1 млн, що становить 33%. Для порівняння: в Австрії, Угорщині, Швеції, Швейцарії, інших розвинених країнах цей показник перевищує 50%. Як бачимо, обсяги вирубок нині значно менші за розрахункову лісосіку, яка забезпечує екологічно збалансоване лісокристування.
Підемо далі. Обсяги заготівлі деревини, напрями використання завжди жорстко контролювалися державою. Постійні споживачі лісопродукції — деревообробні виробництва, підприємства будівельного, агропромислового, вугледобувного комплексів. Але з 1991 року, коли країну охопила економічна криза, багато з них зупинилися. У лісодефіцитній країні, яка ще в недалекому минулому майже три чверті потреби в деревині забезпечувала за рахунок імпорту, лісопродукція перестала користуватися попитом. До того ж, до мінімуму скоротилися обсяги фінансування галузі з Держбюджету... За такої ситуації за відсутності достатнього внутрішнього ринку деревини, а також з метою збереження трудових колективів, стабілізації фінансового стану підприємств, модернізації наявної технічної бази Держлісгосп почав активний пошук зовнішніх споживачів. Як показала практика останніх років, така стратегія була ефективною. Обсяги експорту продукції виросли із $3,3 млн у 1994 році до $52 млн у 2001-му. Зазначу, що частка експорту торік становила менше 16% загального обсягу заготівлі ліквідної деревини. Отже, експорт суттєво не впливає на забезпечення сировиною потреб внутрішніх споживачів. Більше того, на лісосіках та складах держлісгоспів постійно протягом року зберігається близько півмільйона кубометрів різноманітної ділової деревини (через обмеження платоспроможного попиту всередині країни).
Одержані кошти дають змогу своєчасно виплачувати заробітну плату, розраховуватися з державним бюджетом і пенсійним фондом, частково фінансувати витрати на ведення лісового господарства, переоснащувати матеріальну базу. За десять років підприємства галузі за рахунок експортних операцій, кредитів інноваційного фонду на суму близько $40 млн закупили сучасне технологічне обладнання для лісопиляння та сушіння деревини, ріжучий інструмент та механізми. Новим обладнанням переоснастили понад сто одиниць мобільних деревообробних виробництв, ввели в експлуатацію сім паркетних ліній, лінії з виготовлення клеєного столярного брусу і меблевого щита, запустили в дію навіть сірникову фабрику (перше в Україні!)... У зміцненні матеріальної бази деревообробки, Держкомлісгосп вбачає не лише сьогоднішню реальну можливість одержання додаткових фінансових надходжень. Розрахунок на те, що за повного відродження вітчизняної меблевої промисловості (а підставою сподіватися на це є її робота минулого року) мобільні лісопильні виробництва підприємств лісового господарства, оснащені сучасним європейським обладнанням, зможуть виконати будь-які замовлення щодо поставки високоякісних пиломатеріалів та напівфабрикатних виробів.
— Перспективи обнадійливі...
— Нині продовжуємо працювати над визначенням механізму ефективного функціонування галузі і виконання поставлених перед нею завдань в умовах дефіциту бюджетної підтримки з боку держави. Виношуємо ідею створення спеціального фонду для розвитку лісового господарства з коштів, які утворюються від одержання плати за пеньок. На нашу думку, вони мали б залишатися в розпорядженні Держкомлісгоспу і спрямовуватися на потреби передусім тих господарств, звідки надійшли. Щодо південних держлісгоспів, то їх діяльність має забезпечуватися з Держбюджету.
У нас, лісівників, — велика місія: садити, ростити, берегти ліс. Як і багато століть тому, ліс залишається уособленням нездоланної міцності, життєдайним джерелом, окрасою та захисником рідної землі, оберегом нашого духу.
М. Пуговиця

Інтерв'ю
Провідний український виробник ЗЗР та добрив – компанія "UKRAVIT" – підбиває підсумки року, що добігає кінця. Попри всі несподіванки й негаразди, "UKRAVIT" продовжив своє зростання. Розширювалися мережа торгових представництв і асортимент... Подробнее
Corteva Agriscience — міжнародна сільськогосподарська компанія, яка чи не першою з найпотужніших аграрних компаній світу повністю припинила свою діяльність у рф через її воєнну агресію в Україні. Ситуація в країні, звісно, вплинула на... Подробнее

1
0