Незламний Південь: як фермери з Миколаївської та Херсонської областей відновлюють свій бізнес

Що робити, якщо на територію вашого господарства вломилися окупанти й після звільнення у вас лишаються тільки зруйновані будівлі та спалена техніка?

Навіть вислуховувати про це розповіді психологічно нелегко…

Однак наші співрозмовники, власники трьох господарств, розташованих на Миколаївщині й Херсонщині, не опустили рук і нині роблять усе, щоб знову стати на ноги.

І найважливіше, що вони це роблять не самотужки, а пліч-о-пліч зі справжніми партнерами — з тими, хто не лишив їх напризволяще.

Це їхні історії з перших вуст.

— Так вийшло, що наше господарство вже вдруге змушене переселятися в прямому сенсі цього слова. Перший раз це відбулося 2015 року. Ми тоді працювали в Криму, де професійно провадили овочівництво. Звісно, що я не захотів співпрацювати з окупантами та перебрався до Скадовського району Херсонщини. Що відбувалося навесні 2022 року — ви знаєте… Нам довелося кинути кілька сотень гектарів овочевих культур на зрошенні, обладнання для зрошення, техніку — практично все.

Я не з тих, хто впадає у відчай, тому розглядав різні варіанти працювати далі. Адже овочівництво — це мій фах, це справа, якій я присвятив багато років життя. Тому зрештою вирішив заснувати нове овочівницьке господарство в Закарпатській області. Це регіон, про який я раніше небагато знав з агрономічного боку, але який має всі умови для вегетації теплолюбних рослин. Тут гостинні приязні люди, і я сподіваюся, що в мене вийде реалізувати успішний бізнес-проєкт на Закарпатті.

Овочевий бізнес є досить специфічним, і сьогодні чимало фермерів ним цікавляться. Перше, що потрібно тут розуміти, — не варто відразу замахуватися на величезні площі. Краще розпочати з 10–20 гектарів і поступово зростати, враховуючи досвід попередніх сезонів. Це не той бізнес, який можна почати й кинути через рік. Це планування на багато років наперед.

Також існує проблема комунікації між керівництвом і працівниками. Тут не підходить досвід зернових холдингів, які розмножують одну модель по всій Україні. До кожного моменту в овочівництві доводиться підходити індивідуально і передусім сформувати команду з 4–5 кваліфікованих відповідальних працівників. Ми все зробили, щоб люди, які працювали у нас на Херсонщині, переїхали до нас у безпечні умови. Допомагаємо з поселенням й адаптацією, забезпечуємо роботою. Хоча тепер виїхати з окупованих територій — практично нереально. Також намагаємося знайти фахівців безпосередньо в Закарпатській області.

В ADAMA ми можемо взяти препарати наперед, відпрацювати сезон і потім розрахуватися. Ми складаємо план, обраховуємо, які препарати будемо застосовувати, обговорюємо заплановану технологію спільно з фахівцями ADAMA та подаємо заявку. Жодних відмов для нас ніколи не було, і, беручи до уваги, що в ADAMA велика кількість складів по всій Україні, ми оперативно отримуємо замовлені продукти.

Також хочу зазначити дуже ефективний сервіс і консультування з боку цієї компанії. У нас із їх фахівцями постійно відбувається обмін інформацією та досвідом застосування препаратів. Це особливо важливо сьогодні, бо ми почали працювати в новому для нас регіоні. Щось ми бачимо, щось не бачимо, щось нам потрібно порадити — ми постійно на зв’язку, і люди нам допомагають. Іноді в нас теж щось запитують, бо ми теж щось знаємо завдяки багаторічному досвіду роботи.

Взагалі співпрацюємо з ADAMA ще з 2015 року. У цієї компанії дуже солідний перелік якісних продуктів, і ми постійно беремо їх ЗЗР для догляду за овочами. Кожний виробник пестицидів має свої сильні сторони. Наприклад, в ADAMA — це унікальний за ефективністю гербіцид РЕЙСЕР, який ми застосовуємо на моркві й селері. Аналогів РЕЙСЕР в інших компаній просто не існує. Є також дуже цікаві інсектициди з різними діючими речовинами. На мій погляд, ADAMA робить дуже вдалі поєднання різних діючих речовин, зокрема на фунгіцидах, що дає нам змогу скоротити кількість захисних обробок, а отже, істотно заощадити кошти.

Ще коли ми працювали на Херсонщині, то налагодили дієву технологію дистанційного керування роботою господарства. Взагалі намагаємося запроваджувати найсучасніші технології. Я переконаний, що Україна швидко поверне собі всі окуповані території й ми знову повернемося на Південь. Так, це непросто, зважаючи на зруйновану інфраструктуру, логістику, заміновані поля. Але ми готові засукати рукави й розпочати відродження регіону. Гадаю, що тоді ми розвиватимемо овочівництво і там, і тут — на Закарпатті й створимо перший овочевий мініхолдинг в Україні.

— До початку повномасштабного вторгнення ми обробляли 450 га у Снігурівському районі Миколаївської області та ще 350 га — за договором підряду в сусідньому районі. Основний акцент у вирощуванні ставили на часник, цибулю й помідори. Також вирощували кукурудзу, соняшник й озиму пшеницю. Всі наші поля було обладнано крапельним зрошенням, і ще одне поле мало дощувальну установку.

Після звільнення Снігурівського району в нас лишилося 450 гектарів в обробітку. І все… Усе наше обладнання, техніку, запаси добрив, ЗЗР, насіння окупанти пограбували або навмисно знищили. Ми повернулися додому практично на порожнє місце.

Перші дні війни ми перебували з родиною в Києві. За два дні до того мій чоловік Ігор із молодшим сином були в селі й активно готувалися до весняної посівної — ремонтували техніку, готували насіння соняшнику, ЗЗР і все інше. 25 лютого старші сини й зять вивезли звідти вагітну доньку та невістку з двома дітьми й пішли добровольцями на фронт. Молодший син пішов у тероборону. Наше село було окуповано 19 березня й звільнено 11 листопада.

Дякувати Богу, що село майже не постраждало під час бойових дій, однак наш будинок і наш офіс повністю пограбовано й розгромлено. Мабуть, хтось розповів окупантам про нас, і ті вирішили відігратися бодай на майні… Всі насоси, усе обладнання для зрошення, інша техніка — все вивезли або навмисно понищили. Покрали наші вантажівки, трактори, насіння, дизпальне, міндобрива. В офісі понищено всю документацію, причому було помітно, що навмисне кидали гранати. Так само на кожному складі були цілеспрямовані «прильоти», аби їх спеціально зруйнувати.

Поки що вирощувати овочі нереально, тому ми вирішили засіяти наші 450 гектарів соняшником — єдиною ярою культурою, що може нормально рости на богарі, щоб заробити хоч якісь гроші, а тоді вже дивитися, як працювати далі. Велика подяка компанії, що забезпечила нас посівним матеріалом. Також у нас лишилося 60 гектарів часнику, але навряд чи з них вийде щось путнє.

Нам дуже допомогли партнерські відносини з компанією ADAMA, з якою ми почали співпрацювати за фінансовими програмами ще 2021 року. Я постійно моніторю державні програми підтримки фермерів, але ми завжди чомусь не підпадаємо під потрібні критерії. Навіть не знаю, як це пояснити. Натомість ADAMA надає нам товарні кредити на ЗЗР за фінансовими розписками, і зокрема — живі гроші, що для нас у нинішньому становищі вкрай важливо. Завдяки цьому ми маємо змогу більш-менш нормально працювати та посіяти й виростити той-таки соняшник. І просто чудово, що рішення за фінансовими програмами ухвалюють дуже швидко, без жодних зволікань. Дасть Бог, виростимо, зберемо врожай і обов’язково розрахуємося!

Так само хочу сказати про технологічний супровід ADAMA і взагалі людяне ставлення до нас з боку працівників цієї компанії. Роман Ващенко просто молодець: зателефонували йому, і він вже за пів години — в нас, оглядає поля разом з Ігорем Віталійовичем. У перші місяці війни нам постійно телефонував, цікавився як здоров’я, чим може допомогти. Просто молодець!

Взагалі в співпраці з такими компаніями, як ADAMA нам імпонує надійність її як партнера, а також лояльна цінова політика. Можна сказати, що у цьому аспекті ми однолюби — це надійний постачальник, виконує усі зобов’язання, допомагає нам — чого ще треба? До того ж ADAMA пропонує повний спектр послуг — від постачання до фінансових програм і реалізації врожаю.

Нині нам справді дуже важко, але будемо, попри все, відновлювати нормальне життя крок за кроком. Електроенергію нам відновили, воду — запустили. Сподіваємося на краще, і щоб всі наші рідні, усі українці були живі та здорові. Ми обов’язково переможемо!

— Наше господарство розташовано в Баштанському районі Миколаївщини на межі з Херсонщиною. В період активних бойових дій наша база перебувала за три кілометри до «нуля», а деякі землі — відразу біля ріки за нею, де саме відбувалися запеклі бої. Інші землі — біля самої Баштанки, і це дуже нам допомогло. Також відсотків 10–12% оброблюваних площ — на Херсонщині.

Ми підживили озимі культури ще до повномасштабного вторгнення. Перші місяць-півтора ситуація була невизначеною — точилися бої, не було електроенергії, частина працівників пішли до ЗСУ. Всі були вимушені вивозити родини в безпечніші регіони, і ми всім допомагали з поселенням. Але, однак, вирішили виходити в поля й працювати там, де це було можливо. Було дуже важко, бо врожай лишився на основній базі біля лінії фронту. Розпочався хаос із харчами, тому ми почали щотижня видавати нашим працівникам їжу для їхніх родин. Добре, що таки вдалося вирвати з бази якусь частину зерна.

Значна частина нашої техніки, міндобрив і врожаю перебувала на базі. Щось нам вдалося звідти вивезти, але соняшнику там згоріло тисяч на 70 доларів, згоріла селітра, пошкоджено склади, вагова, знищено вантажівку. Збитки були дуже великі, і це я не кажу про посіви озимих культур на 1400 гектарів на тих землях, що опинилися в епіцентрі бойових дій. На сьогодні 90% цих площ уже розміновано й оброблено, ми їх засіяли соняшником.

Наш регіон був під постійними обстрілами. Ракета влучила навіть у багатоквартирний будинок. Ми намагаємося, як можемо, допомогти всім нашим працівникам і землякам. Доводиться часом дуже сутужно, але ми не опускаємо руки долі. Робимо все, що потрібно.

Навіть на відносно безпечних ділянках працювати було дуже складно. Ми фактично постійно перебували під вогнем, ніхто не хотів до нас надсилати комбайни, щоб зібрати врожай. Вже після того, як наші відкинули окупантів, постала дуже серйозна проблема з розмінуванням. Доводилося просити військових додатково працювати на наших полях. Ми спеціально обладнали трактор, щоб він проїздив на всяк випадок уже розміновані ділянки. Адже безпека людей — це головне. У нас лишилося ще кілька потенційно ризикових ділянок, але ми там нічого не сіяли. Наприкінці сезону ретельно їх пройдемо ще раз.

У технологічному плані повномасштабна війна відкинула нас років на 3–5 назад. У нас були дуже інтенсивні плани на 2022 рік, і ми якраз планували вийти на високоефективну пряму. Маємо дуже добру сівозміну — це не лише соняшник, а й озимі зернові, озимий ріпак, багато гороху, просо, льон тощо. За допомогою сівозміни нам вдавалося істотно покращувати агрофон і частково знижувати норми внесення міндобрив та ЗЗР. Натомість тепер ця система багато в чому порушена — ми змушені були посіяти 1600 га соняшнику, щоб отримати якісь кошти. Попри все, не хочемо втрачати свою добру репутацію перед партнерами й прагнемо повністю розрахуватися за своїми фінансовими зобов’язаннями. А далі — знову розширимо площі під горохом, частину полів відведемо під пари.

Фермерам у нашому регіоні вкрай складно працювати. Як можна сіяти ячмінь, якщо за нього дають на місці по 2000 за тонну? Тоді як ми порахували, що витрати на його вирощування сягають 20–22 тис. гривень на гектар. Якби не власний транспорт, то не знаю, як би воно було… Але тим, хто нині на фронті, набагато важче, і це потрібно розуміти всім.

З компанією ADAMA за фінансовими програмами ми співпрацюємо вже років п’ять, а її продуктами користуємось уже дуже давно. Починали із ЗЗР, а тоді зацікавилися привабливими умовами фінансової співпраці, і це справді почало давати результат. Особливо ж минулого 2022 року, коли нам взагалі ніхто нічого не пропонував і не допомагав. З боку ADAMA хочу зазначити цілковиту порядність і чуйність до нас. Нам було дуже важко, і вони допомогли і коштами, і препаратами. Поготів, що «хімія» в них дуже якісна — я вважаю, що лінійка ADAMA за всіма показниками є однією з найкращих у світі. Фактично 50% ЗЗР, що використовуємо на наших полях, — це саме продукти ADAMA.

Скажімо, фунгіциди в нас — це майже тільки ADAMA, наприклад, суперові продукти АКАДІЯ й універсальний фунгіцид КУСТОДІЯ, також БАМПЕР СУПЕР на другу обробку озимої пшениці. Подобається, як працює препарат ОРІУС, АГІЛ, інсектициди в ADAMA чудові, передусім ПІРІНЕКС СУПЕР. Є з чим працювати, і головне — це нам забезпечує гарантований результат.

Мене приємно здивувало, що бездоганна агрономічна підтримка ADAMA не дала жодного збою й під час війни. Руслан Рибонька, менеджер з розвитку бізнесу, також нам постійно допомагав, підказував, приїжджав. Це дуже важливо для нас. Взагалі в ADAMA консультації та підтримка завжди були на найвищому рівні.

До війни працювало 43 людини. Багато хлопців пішли в ЗСУ, і з механізаторами є певна проблема, але нині у нас збільшився штат людей до 55 осіб. Річ у тім, що багато потрібно відбудовувати, і ми хочемо показати, що війна нас не зламала. Фарбуємо бордюри, саджаємо дерева і квіти. До того ж чимало людей просяться на роботу, і ми нікому не відмовляємо. Хоче людина заробити якусь копійку — на здоров’я! Так, зарплатна відомість у нас немаленька, але маємо підтримати всіх, кого можемо.

Як би нам складно нині не було, але не полишаємо своїх планів розвитку. Прагнемо покращити агрофон на полях, трохи добираємо землі й хочемо з розумом підвищити рентабельність продукції. Насамперед завдяки переробці. Якщо вирощуємо, наприклад, соняшник, то можемо з нього робити олію. Цю олію можна розфасувати в пляшки й експортувати. А це додатковий прибуток, податки, робочі місця. Ось це — реальна ніша для розвитку кожного господарства, і так само млин, крупорушка, виробництво пелет. Будемо мірою змоги купувати сучасну техніку й обладнання, автоматизувати виробництво і вдосконалювати технологію. Ворогам нас не зламати!

— ADAMA завжди поруч із партнерами незалежно від ситуації, що відбувається навколо. Нашими цінностями є розуміння клієнта, вивчення його проблем і можливостей та надання готових комплексних рішень. Саме тому після початку повномасштабного вторгнення ми згуртували навколо себе патріотично налаштованих партнерів і вирушили на «аграрний фронт», який складався як з товарного кредитування, так і можливості реалізації сільськогосподарської продукції через південні капіляри нашої країни: порти Ізмаїл і Рені.

Саме впевненість у перемозі, віра в ЗСУ, відсутність панічних настроїв українських агровиробників надихають нас пліч-о-пліч рухатись далі до реалізації поставлених цілей і задоволення продовольчої безпеки країни та світу загалом!

— Україна завжди була аграрною державою, яка мала лідерські позиції в експорті пшениці, кукурудзи й соняшникової олії. її недарма називають продовольчим кошиком Європи.

24 лютого 2022 року назавжди змінило життя всієї країни. Але, незважаючи на бойові дії, окупації територій, кожен українець вистояв і наполегливо працює на своєму фронті, а разом з ним й ADAMA.

Війна вносить корективи в господарську діяльність агровиробника кожного дня. Зокрема, одними з найболісніших є блокування зернового коридору та заборона експорту до країн ЄС. Але ми стоїмо завжди поруч і находимо рішення від кредитування під аграрні розписки до купівлі сільгосппродукції, яку експортуємо.

Починаючи з травня 2022 року, ADAMА активно розпочала експорт зернових й олійних культур, поринули в логістичні ланцюжки та забезпечили реалізацію 130 тис. тонн сільгосппродукції з України для наших клієнтів, надаючи конкурентні ціни та логістичний супровід.

Наш фронт — це продовольча безпека, де ADАМА стоїть пліч-о-пліч із господарем.