Кремнієва долина відпочиває...

Для початку звернемося до «Вікіпедії» і визначимо, що означає термін «Кремнієва долина» 

(від англ. Silicon Valley). Це регіон у штаті Каліфорнія (США), який відзначається значною щільністю високотехнологічних компаній, що займаються розробкою комп’ютерів та комплектувальних елементів до них: мікропроцесорів, програмного забезпечення, мобільного зв’язку, біотехнологій тощо. Також її іноді помилково називають «Силіконовою долиною», плутаючи англійські слова silicon, що перекладається як «кремній», 

та silicone — «силікон».  Можливості української «Кремнієвої долини» у світі невідомі, проте коли у Європі дізналися про незапатентоване українське «ноу-хау» у сфері агробізнесу, то, сказати відверто, це «відкриття»не вкладалося у головах європейців. Тож що мотивувало нові розробки — читайте нижче.

Усе розпочалось із чергового телефонного дзвінка у нашу редакцію…

 — Доброго дня, я Олександр Миколайович із Кіровоградщини, хочу поділитися із вашою редакцією інформацією для рубрики «Гаряча лінія». Я читаю цю рубрику із моменту її започаткування, і, на мою думку, це буде «найгарячіша» інформація за час її існування, до того ж вона буде дуже повчальною для багатьох колег-аграріїв. Можете приїжджати до мене, але за умови, що на сторінках журналу не «світитимете» ні назви господарства, ні мого прізвища, адже не хочеться, аби це зашкодило моїй чи ще чиїйсь репутації.

Звісно, упрошувати нас не довелося, і вже наступного дня ми завітали до нашого співрозмовника. 

«Пропозиція»: Можете коротко розповісти, із яким настроєм Ви увійшли у цьогорічний аграрний сезон, який він — оптимістичний 

чи навпаки?

Керівник: Я оцінюю свій настрій, скоріш за все, як реалістичний. Із точки зору грунтово-кліматичної ситуації зима цього року виявилася досить м’якою, проте 2015 рік був дуже посушливим (достатня кількість опадів випала тільки в кінці вересня). Тому ми прийняли стратегічне рішення не висівати в поточному виробничому сезоні озимий ріпак, оскільки вологи на момент сівби було вкрай недостатньо і були досить великі ризики неотримання сходів. Тому ми зробили ставку на озиму пшеницю та озимий ячмінь. Насіння для посівної обирали між європейською та вітчизняною селекцією. Зрештою зробили свій вибір: обрали здебільшого насіння європейських виробників та незначну частину — вітчизняних. 

Весна цього року досить рання, а це певною мірою насторожує: чого від неї очікувати? Цього року вже 7 лютого ми провели підживлення озимих аміачною селітрою. За мою практику такого надраннього підживлення ми ще не проводили. Навіть ми, у своєму центральному регіоні, відчуваємо зміну кліматичного поясу в бік посилення посушливості у період вегетації рослин та «пом’якшення» зим.

Що стосується фінансування, то тут ситуація досить плачевна. Банки говорять про те, що вони готові кредитувати, таким чином підтримувати аграрний сектор. Але вони не називають чіткої ставки, за якою готові надавати кредит (як відомо, на сьогодні вона становить близько 25% із урахуванням усіх умов, у тому числі і прихованої комісії). Другий момент кредитування — банки не беруть під заставу посіви. З точки зору банківського інструментарію, це стосується ключових банків країни, які позиціонують себе як кредитори АПК. Тому насамперед їх цікавлять основні засоби виробництва (причому оцінюють їхню вартість удвічі нижче за ринкову). Все це робиться для того, аби поповнити обігові кошти шляхом кредитування, а аграрій за такої ситуації змушений майже все своє господарство «віддати» під заставу. Я вважаю, що будь-який адекватний керівник не візьме кредит на суму, наприклад, 5 млн грн обігових коштів під заставу свого господарства. 

Що стосується прогнозу врожайності за основними культурами, то можу сказати, що останнім часом дуже значним лімітуючим фактором є грунтова волога. І тут ми не плекаємо ілюзій, адже на сьогодні її вкрай мало для отримання високих урожаїв. Тому за таких умов посилену увагу потрібно приділяти насамперед технології вирощування, яка дасть змогу накопичити та зберегти вологу. Щодо посівів сої, на яку всі сьогодні покладають великі надії, також особливих планів будувати не варто. Адже цьогорічний аграрний сезон, за прогнозами, може бути досить посушливим. Тому при такому «розкладі» слід шукати «золоту середину» з точки зору капіталовкладень на одиницю площі, адже український селянин може не пережити посухи, що дошкуляє посівам два роки поспіль.

«Пропозиція»: Розкажіть, будь ласка, про «гарячу» ситуацію на Вашому підприємстві, яка, власне, й змусила зателефонувати до редакції. 

Керівник: На сьогодні ми обробляємо близько 3,5 тис. га землі у трьох районах Кіровоградщини. Агробізнесом займаємося із 2004 року. Протягом тривалого часу ми вже відпрацювали технології вирощування культур, навчилися отримувати стабільні врожаї, незважаючи на екстремальні погодні умови. Усе б нічого, та, на жаль, по цей день є одна проблема, від якої дієвого рецепту не існує. І тому зазвичай ми сприймаємо її, швидше, навіть не як проблему, а як неминучість, із якою варто змиритись. Що ж це за «карма» така, здивуєтесь ви. А відповідь досить банальна — це крадіжки на виробництві. Побороти їх практично неможливо, можна хіба що мінімізувати. На початку нашого господарювання кінцевим продуктом діяльності був вирощений урожай, а кінцевою метою — вчасно і вдало його зібрати. Та виявилося, що цієї агрономічної «класики» замало для успішного господарювання. Треба ще цей урожай зберегти. І не від польових шкідників: «невидимого ворога» — хвороб, чи від «зелених розбійників» посівів — бур’янів, а чи від повзучо-крилатого «нашестя». Ні, з цим ми давно навчилися боротись, і доволі успішно. Значно важче боронити вирощене від шкідників із родини «двоногих» ряду приматів, тобто людей. А логіка, звісно, проста як двері — «бери все, що можна взяти». Дарма, що воно чуже. Тож коли розпочиналися жнива, ми наймали працівників із охоронної фірми, і вони «несли службу» всюди — і в комбайні, і в машині, яка перевозила збіжжя, і на ваговій. Для нас, як і для керівництва більшості господарств, було важливо запобігти, скажімо, відвантаженню зерна «на сторону». 

«Пропозиція»: Хіба проблеми були тільки із крадіжками зерна?

Керівник: Питанню контролю обігових засобів тоді ще не приділяли значної уваги. А з приходом на український ринок європейських виробників сільськогосподарської техніки процес контролю щодо витрат палива, мінеральних добрив, насіння та інших засобів став більш-менш оптимізованим. Відтепер, працюючи на тракторі, із допомогою GPS-технологій можна проконтролювати, яку площу він обробив, як рухався полем, скільки палива було витрачено. А в разі, якщо його залишки кудись подівались або тракторист заїжджав «на калим» — все чітко відслідковувалось, і докази були — мов на долоні, як кажуть, і до ворожки не ходи. Перші такі проворні любителі поживитись за чужий рахунок були як той Хома невіруючий — їм ніяк не вкладалось у голові, що їх можна контролювати «з космосу». Та факти — річ уперта. І особливо «заядлих» на науку іншим довелося звільнити з роботи. 

«Пропозиція»: І яка була тактика ведення боротьби зі «слабкими на руку»?

Керівник: Раніше як було? Селяни сіяли тоді, коли сіяв колгосп… От якось ми придбали першу сівалку точного висіву для просапних культур, закупили відповідно до норми висіву 80 т посівних одиниць насіння кукурудзи на засівання 70 га. Висіяли все — аж проблема: виявилось, що у наших «сіячів» не вистачило тоді на заплановану площу 12-и мішків кукурудзи (хто ж із них знав, що ці «кляті капіталісти» таку «розумну» техніку виробляють, яку не обманеш, як колишнього голову колгоспу?!) Тоді я їм сказав, що в кращому випадку звільню їх, у гіршому — змушу відповідати перед законом. І що ви думаєте — наступного дня уже не вистачало не 12, а трьох (дев’ять мішків за ніч благополучно «знайшлися»). Ось так, крок за кроком, виробляли у своїх працівників звичку працювати чесно. Звісно, до кінця подолати прояви крадіжок не вдалося (та й навряд чи це взагалі можливо на цьому етапі розвитку нашого суспільного життя), але кількість таких випадків та обсяги «пропаж» значно зменшились, і економічну користь для господарства вже відчутно.

Тож поки сільське господарство у країні набирало останнім часом все потужніших обертів, процес крадіжок нам вдалося певним чином значно мінімізувати. І потроху у свідомості наших працівників також відбувались позитивні зміни, адже разом із прибутками нашого господарства зростали і їхні особисті статки. Люди зрозуміли, що красти їм не вигідно — і ризик втратити роботу великий, і «чистий дохід» у вигляді зарплати менший… Ось так, як то кажуть, «не бичем, так калачем» нам вдалося зламати нашу «щиру» українську натуру із її викривленою психологією власника і «дбайливого» ставлення до всього, що якось «не так лежить».

 І в цьому нам дуже допомогли сучасні системи контролю. Ну й, звісно, отой «калач» — стимуляція вищими заробітками. Але є одне «але»… У зв’язку з економічною ситуацією в Україні останній раз ми підвищували зарплату наших працівників півтора роки тому. І сьогодні всі розуміють, що найближчим часом вона підвищуватися не буде, але ж і альтернативної роботи в селі не знайти, а грошей-то хочеться все більше. Тож не приборкана до кінця ця далеко не краща звичка нашої ментальності знову «пробудилася», і у деяких працівників відкрилися незвичайні таланти до вироблення таких «високих технологій», яких навіть і у Європі не бачили. Ось такі метаморфози!

«Пропозиція»: Заінтригували… Чим же ми можемо здивувати 

Європу?

Керівник: О, наш народ дивувати вміє. Кмітливості людям не позичати, а потяг до винахідливості українцям завжди був притаманний. Бо ж саме життя вчило пристосовуватись, щось метикувати, вдосконалювати і — виживати. Отже, про все по черзі. 

У себе в господарстві ми маємо п’ять зернозбиральних комбайнів, три із яких придбали у 2008-му , решту — у 2012 році. Взяли на них працювати молодих працівників, які взагалі не мали досвіду роботи на імпортній техніці (адже, як кажуть, легше дурня навчити, аніж розумного перевчити) та вивчили їх. Із системою контролю у сучасних імпортних комбайнах знайомі всі, хто хоч раз сидів у такому. Окрім показника витрати палива, на комп’ютер також виводяться дані щодо обмолоченої площі, фактичної урожайності та інші. «Обвести» комп’ютер, здавалось би, в принципі неможливо. Теоретично. Проте практика показала зовсім інше. 

Із досить цікавою ситуацією ми зіткнулися торік, а саме коли почали молотити соняшник на одному із полів площею 320 га. Для оперативного збирання у нас було задіяно чотири із п’яти комбайнів. Буквально наступного дня, після закінчення збирання соняшнику, від знайомого фермера, що господарював у іншій окрузі, надходить інформація про те, що один із моїх комбайнерів запропонував йому дешевше на чверть від ринкової ціни купити 20 т соняшнику. Я у нього спитав, чи не сплутав він цього продавця із кимось іншим. Виявилося, що ні. 

Неймовірно! Знаєте, 20 т — це не 20 мішків, тут справа куди серйозніша. Тоді довелося «неформально» поспілкуватися із комбайнером. І що виявилося? У цього комбайнера є непоганий знайомий, який раніше працював у сервісному центрі із ремонту та обслуговування сільськогосподарської техніки і, зокрема, він займався обслуговуванням електроніки. Під час обідньої перерви у полі мій підопічний віддав зернозбиральний комбайн в його «умілі руки», і той за 15 хв зробив неможливе — «перепрошив» електронний модуль, який відповідав за показник урожайності соняшнику. В результаті, на полі фактична врожайність була 29 ц/га, а комбайн під час збирання показував 26 ц/га. При цьому GPS-моніторинг показував, що все гаразд. А різницю комбайнер відвантажував «наліво». І якби не місцевий фермер, то й підстав «причепитися» до комбайнера не було б, адже, здавалося, «розумну» техніку не обдуриш. Не знаю, чи вдалося б тоді мені відгадати загадку: куди поділися мої центнери… Отож-бо винахідливості українців немає меж.

 Цю ситуацію ми детально описали безпосередньо представникам європейського виробника зернозбиральних комбайнів із проханням якось зарадити повторенню таких випадків, так ті ніяк не могли повірити і взагалі відхрещувалися від самої можливості подібного. Мовляв, усі модулі електронного забезпечення у їхніх комбайнах під надійним захистом і «перепрошити» їх можливо лише на заводі із допомогою спеціальних програм. Тоді ми викликали офіційного дилера до себе у господарство, щоб він цьому комбайну «промив мозок», тож сподіваємося, що цього сезону він працюватиме справно і не дасть обдурити ні себе, ні нас.

«Пропозиція»: То які рекомендації зі свого досвіду Ви можете надати нашим читачам, аби застерегти їх від потрапляння у подібну ситуацію?

Керівник: Можу дати корисну пораду тим, хто для збирання врожаю наймає комбайни «зі сторони». Адже перед тим, як доручити найнятим комбайнерам збирати ваш урожай — насамперед потрібно їхню роботу проконтролювати фізично, і не з допомогою готових звітів із монітора комп’ютера, а старим 

«дідівським методом» — сівши за лист паперу зі звичайним олівцем у руках — і зробити потрібні підрахунки. І після цього проконтролювати його роботу впродовж хоча б перших двох годин, після чого порівняти результати його збирання із відповідними даними ще одного комбайна, щоб показник фактичної врожайності збігався із тим, що показує комп’ютер. Тоді можна довіряти таким клієнтам, інакше, окрім своїх працівників, вас ошукають ще й надавачі подібних послуг.