Комплексні добрива: що потрібно знати

Є кілька класифікацій мінеральних добрив — найчастіше їх поділяють на прості та комплексні. До складу простих входить один основний елемент, який потрібен для певного типу ґрунту або виду агрокультури. Комплексні ж добрива відносяться до розряду універсальних, які у своєму складі містять два, три або й більше поживних речовин, тому їх можна використовувати відповідно до господарсько-польових потреб. Вони за складом поділяються на подвійні (азотно-фосфорні, азотно-калійні, фосфорно-калійні) та потрійні (азотно-фосфорно-калійні). Залежно від способу виготовлення, комплексні добрива поділяють на три основні види: змішані, складнозмішані (комбіновані) та складні. Виготовлення комплексних добрив економічно вигідніше, оскільки на практиці одночасно вносять не один елемент живлення, а два й більше, тоді як роздільне внесення кожного добрива потребує додаткових витрат коштів і відповідних затрат праці.

Комплексні складні добрива мають підвищений вміст елементів живлення, тому перевезення, зберігання і внесення їх у ґрунт, порівняно з односторонніми, знижують виробничі витрати на 10–15%, та й елементи живлення розподіляються в ґрунті рівномірніше. Складні добрива виробляють за єдиним технологічним процесом, що забезпечує наявність у кожній молекулі, кристалі або гранулі не менше ніж двох елементів живлення: амофос (NH₄H₂PO₄), діамофос (NH₄)₂HPO₄, калійна селітра (KNO₃) та інші.

Амофос (NH₄H₂PO₄) — складне добриво, яке застосовують як ефективне джерело нітрогену та фосфору для рослин. Висококонцентроване добриво, що містить азот і фосфор у добре засвоюваній рослинами, переважно водорозчинній, формі. Масова частка засвоюваних фосфатів — не менше як 52%, загального азоту — 12%. Амофос виробляють методом нейтралізації фосфорної кислоти аміаком.

Амофос вносять для поліпшення фосфатного режиму ґрунтів, у критичний початковий період росту рослин. Застосовують як основне, передвисівне та як рядкове (стартове) добриво під різні агрокультури, в усіх ґрунтово-кліматичних зонах країни. Амофос містить у водорозчинній формі найважливіші для живлення рослин фосфор і азот, він перевершує інші добрива за ефективністю засвоєння рослинами фосфору, особливо за несприятливих погодних умов.

Амофос — універсальне високоефективне добриво, придатне для всіх типів ґрунтів, а особливо — для добре забезпечених калієм. До недоліків амофосу відносять незбалансований масовий уміст у ньому нітрогену і фосфору (1:4). Це певною мірою обмежує можливість його використання як чистого, окремого, добрива, тому амофос вносять у складі тукосумішей, оскільки він добре поєднується з багатьма стандартними добривами. Він має біологічну кислотність, тобто здатність підкислювати ґрунт.

Переваги амофосу:

• це мінеральне добриво є одним із найефективніших, адже у своєму активі має 52% фосфору та 12% азоту, що легко засвоюються рослинами;
•  амофос активує продуктивність рослин, тобто їхня врожайність підвищується в декілька разів. Крім того, ця корисна хімічна суміш сприяє зміцненню кореневої системи культур, що автоматично означає підвищення їхньої стійкості до різноманітних грибних хвороб, впливу небажаної рослинності, шкідників та посухи.

Діамофос ((NH₄)₂HPO₄) — це добриво добувають, як і амофос, унаслідок нейтралізації і подальшого насичення фосфорної кислоти аміаком. Уміст елементів живлення в добриві залежить від виду сировини. Так, у разі виробництва з апатитів він містить 18% N та 46% Р₂O₅, із фосфоритів — 13–13,5% N та 41-48% Р₂O₅. У промисловому діамофосі 25% моноамонію та 75% діамонійфосфатів. У добриві сприятливіше співвідношення азоту та фосфору, ніж в амофосі. Діамофос застосовують так само, як і амофос. Крім того, його використовують як кормову добавку в тваринництві.

Діамофоска — містить 9–11% N, 25–31 Р₂O₅ та 20–26% К₂O. Добувають із використанням діамофосу та хлориду калію. Діамофоску, як повне мінеральне добриво з підвищеним умістом фосфору й калію, застосовують на ґрунтах, що добре забезпечені азотом: торф’янистих, розораних і залежаних у вологих регіонах. Крім того, на ґрунтах, які потребують фосфору й калію. Як і амофос, діамофоска добре придатна для чорноземів, її можна застосовувати для всіх типів ґрунтів. Усі елементи, з яких складається речовина, легкодоступні для рослин та добре розчиняються у воді.

Діамофоску можна використовувати для тукозмішування, оскільки вона відзначається хорошою сумісністю з усіма стандартними туками. Яких-небудь обмежень щодо застосування засобу немає, оскільки він не шкодить ґрунту й не вимивається з нього довгий час. Володіє відмінними фізико- хімічними характеристиками, що полегшує його збереження та внесення. Виготовляють це добриво з екологічно чистої сировини. Застосування діамофоски підвищує стійкість рослин до хвороб, шкідників і несприятливих кліматичних умов. Добриво використовують на торф’яних, бідних калієм і фосфором ґрунтах. Можна застосовувати в умовах захищеного ґрунту разом із азотними й калійними добривами. Вносять діамофосу навесні або восени під переорювання ґрунту, а також протягом вегетаційного періоду.

Калійна селітра (KNO₃) — містить 13,8% N та 46% К₂O. Це біла кристалічна речовина, негігроскопічна, добре розсіюється. Добувають як побічний продукт виробництва азотної кислоти в результаті обмінного розкладання нітрату натрію і хлориду калію. Має низьке співвідношення між N:К₂О = 1:3,5, що робить її ефективнішою для використання в другий період вегетації культур. Швидко розчиняється у воді без утворення осаду та вмісту хлору й важких металів. Застосовують локально для прикореневого підживлення рослин у дозах (50-100 кг/га), а також позакоренево — 2-5 кг/га, (1,5-2,0%-й водний розчин). Добриво фізіологічно нейтральне.

Калієва селітра особливо ефективна для застосування в закритому ґрунті та в системах крапельного поливу в процесі вирощування овочевих культур, а також під культури, чутливі до вмісту хлору. Вона покращує якісні показники та прискорює дозрівання культур, а також підвищує стійкість рослин до несприятливих факторів середовища. Можна змішувати з більшістю водорозчинних добрив і засобів захисту рослин. Особливо ефективна для підживлення.

Складнозмішані (комбіновані) добрива виготовляють «мокрим» способом шляхом змішування порошкоподібних мінеральних добрив із рідкими (аміакатами, кислотами й іншими азото-, фосфоро- та калієвмісними продуктами). У перебігу процесу змішування між компонентами суміші відбуваються хімічні реакції й утворюються складні суміші, які містять два й більше елементів живлення в одній гранулі: нітрофос, нітрофоска, нітроамофос, нітроамофоска, пресовані фосфорно-калійні добрива, рідкі комплексні добрива (РКД) та ін.

Основними технологічними операціями під час отримання складнозмішаних добрив є: змішування компонентів відповідно до потрібних їхніх пропорцій, амонізація суміші, грануляція, сушіння та кондиціонування готового продукту. В результаті цих операцій отримують різні марки добрив. У процесі виробництва до складу таких добрив можуть бути введені мікроелементи, деякі пестициди, стимулятори росту тощо. Добрива застосовують в інтенсивних технологіях вирощування агрокультур для позакореневого підживлення рослин як доповнення до наявної системи удобрення, а також у різних системах поливу.

Нітроамофоска (NH₄H₂PO₄+NH₄NO₃+KCl) (азофоска) — потрійне фізіологічно нейтральне мінеральне добриво — концентроване, азотно-фосфорно-калійне, гранульоване.

Використання азофоски має позитивний вплив на рослину, зокрема:

• забезпечує комплексне підживлення рослин потрібними елементами: азотом, фосфором і калієм;
• підвищує врожайність культур, забезпечує високу міцність стебел, а відтак — стійкість рослин до вилягання;
• підсилює стійкість рослин до заморозків, зменшує ураження кореневими гнилями, борошнистою росою, іржею.

Нітроамофоску використовують на будь-якому ґрунті, під усі агрокультури та в садівництві. Дози добрив розраховують за даними агрохімічного аналізу ґрунту, кліматичних умов, біологічних потреб рослин і запланованої врожайності культури. Найефективніша на чорноземних та каштанових ґрунтах на зрошенні. Під час основного застосування на чорноземах і важких глинистих ґрунтах азофоску доцільно вносити під зяблеву оранку, а на легких ґрунтах — навесні. Використовують у всіх кліматичних зонах. Найвища агрохімічна та економічна ефективність спостерігається за рядкового внесення під час висіву та за прикореневого підживлення рослин локально стрічковим способом на глибину 8-10 см, із обов’язковим загортанням технологічних щілин. Головні елементи мінерального живлення містяться у формі водорозчинних і легкодоступних для рослин сполук: NH₄H₂PO₄, (NH₄),HPO₄, NH₄NO₃, NH₄Cl, KCl, KNO₃, CaHPO₄. Фосфор нітроамофоски рухомий у ґрунті й легко засвоюється рослинами. Корисні речовини рівномірно розподіляються ґрунтом, переважаючи за цим показником тукові суміші.

Переваги мінерального комплексного добрива нітроамофоски:

— в одній гранулі міститься два й більше елементів мінерального живлення, що забезпечує високу їхню позиційну доступність рослинам;

— висока якість грануляції, що сприяє рівномірному внесенню;

— містять водорозчинні й легкодоступні рослинам сполуки елементів мінерального живлення;

— концентровані, містять менше баластних сполук, можливе застосування в умовах недостатнього зволоження;

— вони дещо різняться за марками виготовлення і мають широкий спектр використання на всіх типах ґрунтів та призначені для забезпечення фізіологічних особливостей різних агрокультур;

— забезпечують сталу врожайність, поліпшену якість і екологічність продукції;

— сприяють зниженню витрат на їхнє транспортування, зберігання та використання.

Карбоамофоска – потрійне гранульоване добриво зі співвідношенням азоту в амідній і аміачній формах, фосфору і калію (відповідно — 1:1:1; 1,5:1:1; 1:1:1,5). Загальний уміст елементів живлення — близько 60%. Добувають шляхом взаємодії фосфорної кислоти з напівпродуктами синтезу карбаміду (NH₃ і СO₂) з додаванням калію. Під час застосування потрібно враховувати можливі втрати газоподібного азоту в разі поверхневого внесення. Тому його слід загортати в ґрунт. Рекомендовано вносити під різні агрокультури.

Змішані добрива (тукосуміші) — це суміші деяких простих добрив, що можна змішувати без шкоди для рослин та зниження ефективності їхньої дії (табл.). Для виготовлення таких добрив розроблені відповідні схеми змішувань їхніх складових. Власне, це механічна суміш добрив, що містять два або більше корисних елементів. Змішування виконують у разі, якщо потрібно одночасно внести в ґрунт кілька поживних речовин. Суміші добрив мають різний склад, тому їх легко пристосувати як відповідно до потреб різних агрокультур і кліматичних умов, так і щодо потрібного співвідношення поживних речовин. Цим вони й відрізняються від складних добрив, що мають постійний склад. Для змішаних добрив треба правильно добирати компоненти, адже будь-яке порушення може призвести до зниження ефективності добрив у результаті їхнього зволоження, злежування, втрат поживних речовин, переходу у важкодоступні для рослин форми.

Не рекомендується змішувати амонійні добрива з лужними, оскільки можливі втрати азоту у вигляді аміаку. Залежно від форм змішуваних добрив, загальний уміст елементів живлення може змінюватися в широких межах — від 25–30% за використання суперфосфату гранульованого, аміачної селітри або сульфату амонію до 40% й більше — в сумішах на основі суперфосфату подвійного, карбаміду, амофосу та інших концентрованих добрив.

Під час змішування добрив слід дотримуватися певних правил, порушення яких може призвести до зниження ефективності добрив унаслідок їхнього зволоження, злежування, сегрегації (розшарування компонентів суміші), втрат елементів живлення, переходу їх у важкодоступні для засвоєння рослинами форми. Під час добору компонентів варто враховувати можливу їхню хімічну взаємодію.

Допустимі варіанти змішування різних форм добрив

Примітки: «+» — змішувати можна; «0» — змішувати можна незадовго перед унесенням у ґрунт; «–» — змішувати не можна.

І. Катеринчук, канд. с.-г. наук, і.katerincyk@univest-media.com