Яким бути елеватору-2025?

24 січня в Києві пройшов «Елеваторний форум 2020», організований компанією «ПроАгро» та Українською зерновою асоціацією. На форумі жваво обговорювалося питання: чи справді бракує в Україні потужностей зі зберігання зерна, чи, навпаки, їх уже забагато? Також учасники обговорили шляхи підвищення ефективності роботи елеваторів та їх автоматизації. Насамкінець було оголошено та відзначено переможців галузевого конкурсу.

Зараз нерідко доводиться почути, що в Україні бракує потужностей зі зберігання зерна. А якщо не бракує, то от-от забракне. Адже урожай зерна щороку зростає. Так, на початку століття зі сміливих заяв про можливість вирощувати 100 млн т зерна сміялося багато фахівців. А в 2019 р. валовий збір зернових і олійних культур досяг 98,5 млн т. А президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко на «Елеваторному форумі-2020» окреслив нові горизонти для України — 130–140 млн т. Щоправда, додав він, для цього необхідно $75–80 млрд інвестицій в найближчі 10–15 років і мудра державна політика.

Відповідно до зростання валового збору збільшуватиметься й експорт зерна. Так, заступник генерального директора з логістики компанії «Нібулон» Сергій Калкутін вважає, що вже найближчим часом експорт зернових і олійних може досягти 80 млн т.

Чи справляться з таким обсягом елеватори? Як повідомив під час форуму голова правління асоціації «Елеватори України» Олександр Лавренчук, зараз в Україні діє близько 1200 підприємств зі зберігання зерна загальною потужністю одночасного зберігання 50–52 млн т. Він відзначив великий прогрес у цій галузі за час Незалежності. Адже в 1991 р. діяло близько 500 підприємств зі зберігання і доробки зерна загальною потужністю близько 30 млн т. При цьому лише 30–32% цього обсягу зберігалося власне на елеваторах, решта — на сховищах з підлоговим зберіганням. Зараз же картина протилежна: 70% потужностей зберігання забезпечують елеватори. Чи вистачить цього для обслуговування експортних потоків зерна?

Низка учасників форуму відзначає, що елеваторних потужностей в Україні не просто вистачає — їх надлишок. Принаймні, на даний момент. «В тих областях, де працює наша компанія — Київській, Чернігівській, Полтавській, Черкаській — спостерігається надлишок елеваторних потужностей», — говорить комерційний директор агрохолдингу Grain Alliance Таїр Мусаєв. «Раніше фермер віз зерно туди, де приймають. Зараз за нього конкурують по 2–3 елеватори, які стоять практично поруч. Річ у тім, що зараз власникам елеваторів, щоб покрити затрати на доробку власного зерна, потрібно завантажити 30–40% обсягу зерном зі сторони», — розповів технічний директор Білозаводського елеватора Сергій Щербань. Таким чином, зараз уже неможливо перекрити свої технологічні втрати за рахунок клієнтів, завищивши їм вологість, смітність, тощо. «Фермери приблизно знають, яка у них вологість або смітність, і зараз об’їжджають 3–4 елеватори, поки не знайдуть того, чиї показники виявилися б найбільш прийнятними», — додав Сергій Щербань. При цьому, як розповів Таїр Мусаєв, елеватори дають змогу фермерам бути присутніми і при прийманні, і при аналізі зерна. «Тепер елеватори не хочуть псувати відносини з партнерами, щоб заробити 50 грн на тонні», — додав він.

Ситуація на ринку послуг зі зберігання зерна змінилася так швидко завдяки… «Укрзалізниці». Адже це залізничники зараз форсують перехід на маршрутні перевезення, запровадивши плату за подачу вагонів на «малодіяльні» станції (тобто, ті, з яких не здійснюються маршрутні відправлення) на рівні 181 грн за вагоно-кілометр. «Послуги з подачі вагонів на такі станції зросли в 7 разів», — прокоментував голова логістичного напрямку ГО «Бізнес Варта» Валерій Ткачов. «Це підвищило витрати на перевезення зерна на $2,3 за тонну», — додав президент Української зернової асоціації Микола Горбачьов. А щоб бути суб’єктами маршрутних відправок, власники елеваторів просто змушені розширювати потужності, щоб бути спроможними завантажувати цілий ешелон зерна за добу. Тому якщо в 2017 р., коли було проголошено курс на маршрутні перевезення, в Україні налічувалося 70 маршрутних елеваторів, то зараз — 190. Та все одно частка маршрутних елеваторів, за словами Валерія Ткачова, досі не досягає й 30% їх загальної кількості. «Це було зроблено з ініціативи 3–5 великих компаній, які руками «Укрзалізниці» вирішили прибрати конкурентів з ринку», — додав він.

Водночас із розширенням елеваторних потужностей в зерновому експорті залишаються вузькі місця, насамперед у портах. Тому, як вважає Микола Горбачьов, потрібно в портах розширити потужності зі зберігання зерна на 15 млн т, а також побудувати додаткові припортові станції.

Також фахівці відзначають, що елеваторних потужностей, з одного боку, багато, але з іншого — значна їх частина не відповідають сучасним вимогам. За оцінками М. Горбачьова, частка таких потужностей становить 70%.

Тому, як вважає Сергій Щербань, ХПП зі складами підлогового зберігання надалі використовуватимуться тільки як майданчики для будівництва нових силосів і становитимуть інтерес лише завдяки наявності відповідної інфраструктури. Зростатиме важливість енергоефективності сушарок. Більше того, все більше уваги приділятимуть їх економічності, що стимулюватиме все більше сушарок переводити на альтернативне паливо, насамперед з відходів сільськогосподарського виробництва (пелети з лушпиння соняшнику, зернові відходи, смітна домішка). Комерційний директор ГК «Зернова столиця» Віталій Галич додав, що в найближче десятиліття він прогнозує модернізацію портових зернових терміналів з метою підвищення швидкості завантаження. Тому термінали з продуктивністю завантаження 200–500 т/год не виживуть: зараз потрібно мати потужність 1000–2000 т/год. Заступник генерального директора з розвитку KMZ Industries Борис Рибачук відзначив, що на елеваторах активно переймаються проблемою пиловловлювання. Він розповів, що зараз купують сушарки тільки з аспірацією (пиловловлюванням), адже це дає змогу зменшити викиди пилу під час сушіння 75 т/год кукурудзи з 8,5т до 183 кг на добу. Тому надалі аспірація стане невід’ємною частиною і транспортного та очисного обладнання.

Наприкінці форуму оголосили переможців галузевого конкурсу, яких обирали на основі оцінок, які формували в однаковій мірі на базі думки експертів і на базі опитування в Інтернеті. Отже, до трійки переможців у номінації «Постачальник елеваторного обладнання» увійшли «Зернова столиця» (переможець), «Варіант Агро Буд» і KMZ Industries. У номінації «Інноваційний елеватор» переміг Вапнярський елеватор «Епіцентр-Агро» (Вінницька обл.), іншими номінантами стали Ладижинський елеватор «МХП» (Вінницька обл.) та Семенівський елеватор (Полтавська обл.). В номінації «Ефективний елеватор» 1 місце зайняв Жашківський елеватор компанії «Суффле Агро», іншими номінантами стали Вінницький елеватор «Епіцентр-Агро» і Вирівське ХПП компанії «ІМК» (Сумська обл.). У номінації «Елеватор-2019» переможцем став Білопільський елеватор ГК LNZ (Сумська обл.), а номінантами — Степанівський елеватор (Сумська обл.) і Гадяцький елеватор фірми «Агротрейд» (Полтавська обл.). А в номінації «Керівник елеватора» переміг Роман Андрейків («Агродар-Бар» ГК «Агропросперіс», Вінницька обл.). Номінантами стали Володимир Клепач (Пирятинський елеватор Полтавської обл.) і Віра Розуменко (елеватор «Зернятко»).

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com