Хвороби кукурудзи та їх контроль

Під час вегетації, від проростання насіння до повної стиглості зерна, кукурудза уражується багатьма збудниками хвороб (понад 150), рослини якої також зазнають негативного впливу й іншої фітопатогенної мікрофлори, зокрема бактеріальної, вірусної, мікоплазмової.

Летюча і пухирчаста сажки належать до найшкідливіших хвороб кукурудзи. Тепла весна та посушливе літо, а також збільшення посівних площ і спеціалізація господарств на вирощуванні кукурудзи як монокультури, пізні строки її сівби сприяють поширенню летючої сажки. Для більшості збудників грибних хвороб сприятливими є умови з достатньою або помірною вологістю, а також підвищена (30–35°С) та помірна (20–25°С) температура повітря.

Летючу сажку викликає збудник Sphacelotheca reiliana (Kuhn) G.P. Clinton. Летюча сажка поширена скрізь, де вирощують кукурудзу. Симптоми хвороби стають помітні під час цвітіння. Збудник уражує лише суцвіття, волоть і качани. Волоть під час цвітіння перетворюється на чорну летючу масу, качани — на чорний сухий конусоподібний клубок, з укороченими обгортками, які спочатку зелені, згодом жовтіють, висихають, розкриваються під час молочної стиглості. Сажковий клубок розпилюється повільно до фази повного достигання культури. Уражені рослини відстають у рості, надмірно розкущуються, листя дуже розростається.

Джерелом інфекції є теліоспори, які зберігаються в ґрунті на уражених рослинних рештках, а також на поверхні насіння. У ґрунті зберігають життєздатність від трьох до восьми років.

Пухирчасту сажку спричиняє збудник гриба Ustilago zeae (Beckm.) Unger. Хвороба уражує качани, стебла і репродуктивні органи (рудиментарні качани), кореневу шийку і проявляється у вигляді характерних жорстких пухлин різної величини (до 15 см у діаметрі). Пухлини мають найбільші розмірі на качанах і стеблах. У качанах найчастіше уражуються окремі зернів- ки у верхній частині, в суцвіттях — окремі квітки чи квітконоси, на листках утворюються невеликі пухлини у вигляді шорстких зморшок.

Органи рослин здатні уражуватися у будь-який період їхнього росту. Хламідоспори з пухирчастого наросту зберігаються в ґрунті та на його поверхні до 12 місяців, а в незруйнованих пухлинах — до 22 місяців. Під час обробітку ґрунту хламідоспори потрапляють на його поверхню і розносяться вітром, потрапляють на рослини разом із краплями дощу й роси через конус наростання або через піхви листя, які проникають до різних органів і спричиняють ураження. Найшкідливішим є ураження рослин на ранніх етапах росту, інколи у фазі паростків. За умов насіннєвої інфекції дифузний міцелій може поширитися до шостого міжвузля й спричинити лише захворювання стебел. Уражені стебла і коренева шийка втрачають міцність, ламаються від вітру.

До найпоширеніших, передусім під час вирощування кукурудзи як монокультури, належать кореневі й стеблові гнилі, спричинені збудниками грибів Fusarium, Helminthosporium, Sclerotinia, Diplodia та іншими. На перших етапах росту збудники грибів уражують корені і нижню частину стебел рослин. У результаті ураження кореневими гнилями у рослин руйнуються тканини, припиняється транспортування води, листки й стебла жовтіють, качани звисають донизу, кукурудза вилягає. Сильніше уражуються ранньостиглі гібриди культури.

Однією з найшкідливіших хвороб кукурудзи як у нашій країні, так і у світі, є фузаріозна стеблова гниль. Збудником цієї хвороби є гриби роду Fusarium Link: F. Moniliforme, F. gibbosum та інші. Фузаріозна стеблова гниль розвивається в другій половині вегетації, її наявність помічають за появою бурих плям на двох-трьох нижніх міжвузлях стебла, інколи вище по стеблу. Під час вологої погоди в основі листкових піхв на вузлах стебла з’являється міцелій і спороношення збудників грибів, яке має рожевий колір, але може мати різні його відтінки. Уражені стебла ламаються, вони безплідні або утворюють недорозвинені качани. Фузаріоз спричиняє кореневі гнилі, що призводить до завчасного достигання рослин, які легко вириваються з ґрунту. Джерело інфекції — заражені насіння кукурудзи та ґрунт.

Фузаріозна коренева гниль проявляється внаслідок поширення збудників хвороби незавершених грибів роду Fusarium Link., що відбувається за температури повітря від 3°С до 30°С та високої вологості. В умовах підвищеної вологості, коли спороношення гриба вкриває поверхню стебел, відбувається поширення спор вітром, дощем і комахами з уражених рослин на здорові. Інфекція уражує здорові рослини, а також може поширитися й на качани. Після запилення кукурудзи, під час дозрівання, коли рослинні тканини старішають, хвороба швидко поширюється та розвивається. Для отримання стабільних урожаїв зерна кукурудзи важливим є зведення до мінімуму втрат, що спричинені хворобами, зокрема червоною гниллю качанів, нігроспорозом, сірою, вугільною і білою гнилями.

Збудником червоної гнилі качанів кукурудзи є сумчастий гриб Giberella saubinetti Saec. Конідіальну стадію називають Fusarium graminearum Schwabe. Уражує качани під час молочно-воскової стиглості. Розвиток хвороби починається з верхівки качана, на якій утворюється щільний яскраво-рожевий наліт грибниці, що поступово поширюється зверху вниз і зрештою суцільно охоплює весь качан. Обгортки на ньому через те, що вони пронизані грибницею, щільно прилягають одна до одної та качана. Уражені зернівки стають червоно-коричневими і крихкими. Усередині них утворюються порожнини, заповнені грибницею. За умов раннього ураження зернівки не розвиваються, а стрижні качанів руйнуються.

Після достигання качанів на відмерлих обгортках і ніжці качана на стеблах біля вузлів утворюються групами плодоношення справжньої стадії гриба — перитеції у вигляді чорно-синіх, округлих, дрібних, злегка випуклих цяточок. Узимку й наступного літа перитеції зберігаються на післяжнивних рештках і є основним джерелом поширення хвороби. Другим джерелом є уражене насіння, разом із яким збудник потрапляє в ґрунт. Протягом вегетації розвивається конідіальна стадія. Міцелій і конідії зберігають життєздатність протягом року, аскоспори в перитеціях — понад два роки. Тривала волога погода й помірна температура під час достигання качанів сприяють розвитку хвороби, особливо в роки зі значними опадами в другій половині літа та восени.

Збудником нігроспорозу є Nigrospora oryzae Fetch. Уражує качани й репродуктивні органи в листкових піхвах, розташованих біля качана і рідше — листкові піхви під час достигання кукурудзи. Уражені качани часто недорозвинені, легко розламуються і розщеплюються уздовж разом зі стрижнем. Зернівки у них плюсклі, розміщені поодиноко, легко розхитуються і під час натискання на них входять у стрижень качана. В разі слабкого ураження качанів хвороба проявляється розмочалюванням основи стрижня, бляклим кольором зернівок, розташованих у нижній частині качана. За умов вологої погоди на насінні та стрижнях качанів біля основи та у волокнах розвивається сірий міцелій збудника й утворюється спороношення гриба у вигляді маси маленьких чорних цяток, розташованих купками чи переривчастими рядами, у разі сильного розвитку хвороби вони добре помітні неозброєним оком.

Качани уражуються шляхом перенесення інфекції з незаораних рослинних решток чи насіння, на яких спори зберігають життєздатність протягом року. У ґрунті патоген не може існувати довгий час, оскільки його пригнічують інші мікроорганізми.

Поширення нігроспорозу спостерігається за умов високої вологості та температури 20–25°С. У роки епіфітотій ураженість качанів може становити 50%. Розвитку хвороби сприяють як біотичні, так і абіотичні фактори, які ослаблюють рослини, серед яких ураження іншими хворобами, пошкодження комахами-шкідниками, побиття градом, брак поживних речовин. Також однією з причин нігроспорозу є надто пізнє збирання кукурудзи на зерно в умовах, коли за осінніми приморозками настане волога й тепла погода.

Збудником сірої гнилі є гриб Rhizopus maydis Bruderi. Проявляється на початку молочно-воскової стиглості кукурудзи й пошкоджує тільки зерно на качанах у вигляді густого сірого нальоту між рядами зернівок. Спочатку сіра гниль з’являється у верхній частині качана, але потім швидко поширюється далі. В місцях розвитку сірої гнилі зернівки набувають бурого забарвлення, мертвіють і стають крихкими. Під час раннього ураження кукурудзи збудником сірої гнилі качани залишаються недорозвиненими, насіння втрачає схожість і дуже пліснявіє під час зберігання.

Збудник гриба розвивається в умовах достатньої і помірної вологості, а також за підвищеної температури повітря — 30–35°С. Зберігається патоген у вигляді грибниці і спорангієспор на рештках кукурудзи в полі та інших місцях.

Вугільна гниль виникає в результаті ураження культури збудником Sclerotium bataticola Taub. Зовнішні ознаки уражених коренів мають вигляд коричневих або бурих водянистих плям, які пізніше чорніють. За сильного ураження відбувається розмочалювання судинних пучків, що призводить до вилягання рослин. Збудник гриба уражує також і насіння, яке повністю чорніє та втрачає всі свої властивості.

Джерелом інфекції є уражені рослинні рештки. Розвиток вугільної гнилі частіше спостерігається за невеликої кількості опадів і підвищеної температури повітря (30–37,5°С).

Біла гниль стебел, яку викликає збудник — гриб Sclerotinia libertiana Fuck, поширена у посівах кукурудзи в понижених, перезволожених місцях на полях. Розвитку хвороби сприяє дощова погода й висока вологість повітря.

На стеблах уражених рослин утворюються великі м’які гнилі плями, вкриті білим нальотом пухнастої ватоподібної грибниці. Надалі тканини загнивають, в уражених місцях утворюються неправильної форми, часто приплюснуті склероції, темно-коричневі на поверхні і білі на зрізі. За умов високої вологості повітря під час зберігання можливе ураження качанів. Джерелом інфекції є післязбиральні рештки та ґрунт, на яких збудник гриба розвивається під час вологої погоди, і склероції можуть зберігатися тривалий період.

Збудником фузаріозу качанів кукурудзи є гриб роду Fusarium moniliforme Scheld. Уражені качани мають на поверхні один або кілька осередків нальоту гриба майже білого кольору. В центрі такого осередку зернівки зруйновані, легко ламаються і розкришуються. Осторонь від центра осередку інфекції зернівки цілі, зверху вкриті рожевуватою грибницею, а ще далі — з початковою стадією ураження. На них грибниця не помітна неозброєним оком. У червонозерних сортів і гібридів ці зернівки тьмяніють, а в білозерних — набувають тьмяно-рожевого забарвлення. З часом уражений осередок збільшується, охоплює весь качан, який руйнується. Під час обмолоту уражених качанів зернівки подрібнюються.

Основне джерело збудника — рослинні рештки, насамперед обгортки качанів, на яких збудник гриба зберігається взимку, проте заорані в ґрунт обгортки розкладаються, і збудник фузаріозу гине. Насіння кукурудзи, уражене фузаріозом, не утворюватиме сходів, а якщо зародок не пошкоджений, воно проростатиме із запізненням, утворюватиме слабкі паростки, які часто гинуть до виходу на поверхню ґрунту.

Гельмінтоспоріоз листя кукурудзи спричиняє збудник гриба Helminthosporium turcicum Pass. Ураження починається з утворення на листі невеликих білуватих, а потім бурих довгастих плям із темно-коричневою облямівкою. У центрі плям за умов високої вологості утворюється бурувато-оливковий наліт спороношення грибів у вигляді чорної повстяної плісняви. Пізніше тканини всередині плям висихають і стають світлими.

Розмір плям поступово збільшується, вони досягають 10 см і більше, часто зливаються і охоплюють майже весь листковий апарат, спричиняючи його всихання. Уражується спочатку нижнє листя, і поступово хвороба поширюється на верхні яруси. Плями можуть виявлятися і на обгортках качанів, однак качани при цьому не інфікуються. За надмірного ураження рослини набувають сірого забарвлення, що схоже на пошкодження заморозком або посухою.

Плями обмежені широкою коричневою облямівкою, часто вони зливаються й ураженою стає значна частина листка. У вологу погоду з нижнього його боку, спочатку в центрі плям, а згодом далі утворюється сірувато-оливкове спороношення гриба. Надто уражені листки в’януть, а потім засихають.

Джерелом інфекції є рослинні рештки. Хвороба поширюється за помірної температури повітря (18–27°С) і високої вологості, також ураження відбувається за наявності періодичних опадів або рясних рос протягом вегетаційного періоду. Пізні посіви кукурудзи уражуються хворобою сильніше.

Збудником іржі є гриб Puccinia sorghi Schw. Хвороба проявляється під час викидання рослиною кукурудзи волотей. На листках, а іноді й на стеблах спочатку з’являються жовтувато-бліді дрібні плями, згодом коричневі пустули, прикриті епідермісом. Після розриву епідермісу урединіоспори розпорошуються і уражують нові рослини. Збудник має повний цикл розвитку на кукурудзі (урединіо- та теліостадії гриба). Розвивається переважно за скороченим циклом, ураження кукурудзи відбувається від урединіоспор, для проростання яких необхідна температура від 4 до 32°С (оптимальна — 17–18°С) і наявність краплинної вологи. Інкубаційний період розвитку хвороби триває 5–8 діб. За літо гриб може утворювати два-три покоління урединіоспор. Під час збирання врожаю урединіоспори гриба потрапляють на качани, прилипають до поверхні зерна.

Основним джерелом інфекції є уражені рослинні рештки й насіння кукурудзи, на яких збудник гриба зберігається урединіоспорами. Додатковим джерелом інфекції є теліоспори.

Шкідливість іржі призводить до того, що спори гриба, проростаючи, розривають епідерміс, у місцях розривів утворюються ранки, для заживання яких рослина витрачає значний запас енергетичних і пластичних речовин, що в кінцевому результаті негативно позначається на її продуктивності. За інтенсивного перебігу хвороби різко зменшується посухостійкість рослин, формується недорозвинуте насіння.

Почорніння судинних пучків, або цефалоспороз, спричинює збудник — гриб Cephalosporium acremonium Corda, який розвивається в конідіальній стадії. Хвороба проявляється під час молочної стиглості зерна. Листки, стебла, листкові піхви набувають червоно- бурого забарвлення спочатку вздовж центральної жилки, а потім інфекція поширюється й на інші частини листкової пластинки. Ознаки хвороби спочатку з’являються на верхніх листках кукурудзи, а потім поступово поширюються на нижні. У вологу погоду на уражених піхвах листків розвивається біло-рожевий ніжний оксамитовий наліт — конідіальне спороношення патогену. Найтиповішою ознакою хвороби є почорніння судинних пучків, які чітко виявляються на навскісному зрізі ураженого стебла.

Основне джерело інфекції — це уражені рослинні рештки, в яких зберіга- ється грибниця патогену, а додатковим джерелом є уражене насіння. Шкідливість хвороби полягає в тому, що дифузно уражені рослини не плодоносять. За ураження рослин у період до викидання волотей у качанах утворюється плюскле насіння.

Кукурудзу уражують також бактеріальні, вірусні й неінфекційні хвороби. Так, бактеріоз качанів, збудником якого є бактерії Bacillus mesentericus pv. vulgatus Flugge, поширений в усіх районах вирощування кукурудзи. Зовнішні ознаки хвороби проявляються в період молочної стиглості на неприкритих обгортками зернівках верхньої частини качана кукурудзи у вигляді вдавлених плям блідо-сірого кольору, діаметром 2–3 мм, з вузенькою світло-жовтою облямівкою. За умов інтенсивного розвитку хвороби плями стають зморшкуватими або виразкоподібними, буро-жовтого кольору. На білозерних сортах і гібридах кукурудзи утворюються вузькі плями з темно-сірою облямівкою.

Переносником хвороби є хлібний клопик. Під час пошкодження клопиком насіннєвої оболонки відбувається зараження зернівок. Качани кукурудзи часто інфікуються бактеріями, коли їхні верхівки відкриті або неповністю прикриті обгортками, що можливо за надмірної вологи в рослині. Бактеріоз призводить до погіршення лежкості качанів, їхнього пліснявіння, а також знижує насіннєві якості врожаю зерна.

Заляльковування кукурудзи має три форми прояву хвороби: у вигляді карликовості рослин із мозаїчним малюнком; гвинтоподібного скручування листків разом із стеблом, без видимих мозаїчних малюнків на листках; формування надмірно широких листків (у 2–2,5 рази ширші, ніж у здорових рослин). Ріст і розвиток інфікованих рослин помітно затримується, тому часто виявляється їхня карликовість, посилене кущення. Урожай хворих рослин незначний або й зовсім не формується. Переносниками хвороби є цикадки.

Кукурудза може уражуватися такими вірусними хворобами, як мозаїчна хвороба кукурудзи, мозаїка цукрової тростини, штрихуватість кукурудзи, крапчастість кукурудзи, карликовість, плямистість листя та інші. Заходи захисту зводяться до знищення хворих рослин, бур’янів, які мають спільний вірус, захисту від комах (цикадка, попелиця, жуки), що є переносниками вірусних хвороб, добір стійких гібридів.

І. Катеринчук, канд. с.-г. наук

і.katerincyk@univest-media.com

журнал «Пропозиція», №6, 2020 р.