Хвороби коренеплодів цукрових буряків у поточному році

У минулому вегетаційному сезоні майже у всіх лісостепових і поліських областях спостерігалося масове ураження цукрових буряків кореневими гнилями, паршею, дуплистістю. Однією з причин такого масового явища могли бути складні, періодами екстремальні, агрокліматичні умови весняно-літнього сезону, які спричиняли депресивний розвиток рослин, порушення їх нормальних фізіологічних процесів, зниження стійкості до збудників хвороб, у тому числі грунтових патогенів.

У травні в зазначених природних зонах сходи цукрових буряків пригнічувалися заморозками на поверхні грунту й у повітрі, різкими перепадами денних і нічних температур, значними опадами, місцями — зливами, які спричиняли змивання посівів, утворенням поверхневої кірки, суховіями. Рослини призупиняли ріст і розвиток, слабшали. У червні переважно прохолодна, із заморозками у першій декаді, погода була несприятливою для сходів теплолюбних бобових, гарбузових, інших культур. Вологість повітря через часті рясні опади досягала 85—100%, грунт перебував у перезволоженому стані. Почалось ураження цукрових буряків коренеїдом, захворювання кореневими гнилями зернових, гороху, озимого ріпаку. На початку липня склались умови, дуже сприятливі для збудників грибних захворювань. Оптимальні для їх розвитку температури (20...30°С) і вологість повітря (73—92%) зумовили епіфітотичний характер охоплення деякими хворобами зернових, овочевих, плодових культур. Спеціалісти пунктів сигналізації і прогнозів державної Служби захисту рослин виявили осередки кореневих гнилей, парші у посівах цукрових буряків у деяких районах Вінницької (Бершадський), Черкаської (Кам’янський, Золотоніський, Чорнобаївський), Хмельницької (Хмельницький, Кам’янець-Подільський), Чернівецької (Новоселицький), Чернігівської (Прилуцький, Ічнянський), інших областей. З середини липня встановилася дуже жарка, суха погода. Максимальна температура повітря сягала 33...37°С, грунту — понад 60°С, у посівах утворилася поверхнева грунтова кірка. Жорсткі грунтово-повітряні умови негативно позначилися на загальному стані рослин, сприяли ураженню їх патогенними, у тому числі грунтовими, мікроорганізмами. Відбувалося масове захворювання цукрових буряків різними видами гнилей, паршею. У Вінницькій, Івано-Франківській, Київській, Львівській, Сумській, Хмельницькій, Черкаській, подекуди у Рівненській, Чернівецькій областях у посівах цукрових буряків на ділянках площею 30—50 га бура фузаріозна, хвостова звичайна і пояскова парші охопили 40—70, місцями 85—90% коренеплодів. За спостереженнями спеціалістів, хвороби уражували переважно сорти й гібриди іноземної селекції. У посівах з вітчизняного насіння хворіло в середньому 3—20% коренеплодів. Через інформаційні повідомлення щодо фітосанітарного стану посівів сільськогосподарських культур у господарствах країни Головна державна інспекція захисту рослин рекомендувала оздоровлювати рослини цукрових буряків міжрядним розпушуванням грунту. У разі виявлення у плантації гнилей коренеплодів пропонувалось визначити межі їх поширення, ступінь розвитку хвороби, а також тримати ці осередки під постійним наглядом для своєчасного знищення хворих рослин або вибраковування їх під час збирання і попередження потрапляння в місця зберігання.
У серпні в Лісостепу й Поліссі стояла переважно суха, майже без опадів або з локальними зливами погода. Відбувалося випаровування вологи з грунту, його пересихання, ущільнення. У рослин спостерігалися втрата тургору, в’янення, передчасне пожовтіння й засихання листя цукрових буряків, відмирання мичкуватих корінців. Лише в останню п’ятирічку місяця характер погоди змінився. Температура помітно знизилась (уночі 8...12°С, вдень 16...23°С), повсюдно пройшли дощі. Відмічалося подальше поширення хвороб коренеплодів цукрових буряків у зазначених, а також у Волинській, Полтавській, Тернопільській, Чернігівській областях.
У вересні фізіологічний стан цукрових буряків поліпшився завдяки помірному тепловому режиму, відновленню листкового апарату, задовільному вологозабезпеченню тканин, накопиченню маси й цукристості коренеплодів. Але уникнути втрат врожаю буряків, зокрема через поширення кореневих гнилей, не вдалося.
Значне ураження цукрових буряків кореневими гнилями спостерігалося також у 1997 році, коли велика кількість опадів у червні-липні спричинила перезволоження, запливання, погіршення аерації важких малоструктурованих грунтів, що в поєднанні з недостатнім агротехнічним доглядом за посівами призводило до масового поширення цих хвороб. У тому році в західних і центральних лісостепових областях бурою, фузаріозною, червоною, хвостовою гнилями було уражено в середньому і сильному ступенях 5—30, у вогнищах площею 40—60 га 50—80% коренеплодів переважно іноземних сортів і гібридів цукрових буряків.
Таким чином, спостерігається певний зв’язок між масовим ураженням цукрових буряків деяких сортів зарубіжних фірм кореневими гнилями та складними агроекологічними умовами з різкими відхиленнями від середньобагаторічних показників на фоні загального зниження культури землеробства, порушення системи агротехнічних прийомів обробітку грунту та інших заходів догляду за посівами протягом вегетації. Очевидно, існують деякі особливості вирощування виведених за кордоном сортів цукрових буряків у незвичних для них умовах середовища. Насамперед, це неоднакова повторюваність несприятливих для буряківництва явищ (заморозки, посухи, град, суховії, пилові бурі тощо), комплекс місцевої патогенної грунтової мікрофлори, склад і структура грунту, а також система та засоби догляду за посівами, інші фактори. З другого боку, ймовірно, що завезення і впровадження у виробництво іноземних сортів цукрових буряків збагачує встановлений патогенний комплекс новими видами збудників хвороб, до яких не мають стійкості вітчизняні сорти. З’ясування цих питань науковцями і фіхівцями необхідне для правильного вирішення багатьох проблем сучасного буряківництва, зокрема зведення до мінімуму втрат врожаю під час вегетації та зберігання.
Під час збирання, транспортування, кагатування цукрових буряків дуже важливо оберігати коренеплоди від підморожування, підв’ялення, механічного пошкодження. Якщо під час вегетації у плантації були виявлені кореневі гнилі, застосовують заходи для локалізації і знищення осередку інфекції (сортування, вибраковування гнилих, очищення та обрізування здорових і частково уражених гниллю коренеплодів, негайне вивезення і швидку переробку сировини з цього поля, окреме нетривале зберігання, знищення всіх інфікованих залишків, силосування придатної для цього гички тощо).
Зберігають фабричні й маточні коренеплоди цукрових буряків, згідно з загальноприйнятими методичними рекомендаціями, у кагатах з різними строками зберігання, беручи до уваги результати фітопатологічного обстеження посівів перед збиранням і станом сировини перед кагатуванням. Під час укладення в кагати буряки обробляють антисептиком. Протягом зберігання в кагатах підтримують постійну температуру 1...2°С, регулюючи її існуючими прийомами. Виявлені осередки кагатної гнилі негайно знищують, а місце, де вони розвмвалися, дезінфікують. Переробка цукросировини зумовлюється строками прийому її на зберігання з позачерговою переробкою партій з ознаками псування.

С. Струкова,
головний агроном Головдержзахисту