Деструкція стерні як елемент управління родючістю ґрунтів

Для відтворення родючості ґрунтів першочергову роль відіграє органічна речовина. Саме вона є координатором процесів, що впливають на ґрунтоутворення, та важливим джерелом елементів живлення для рослин.

Підвищення потенціалу родючості ґрунту можна досягнути шляхом повернення винесених з урожаєм і втрачених через несприятливі природно-кліматичні фактори поживних речовин. Агрозаходів щодо забезпечення ґрунту поживними речовинами є достатньо багато, проте не всі вони доцільні та ефективні на практиці в конкретних умовах. Найважливішу роль у цьому відіграють органічні добрива, що вже містять у своєму складі всі необхідні елементи живлення, в тому числі й мікроелементи, які збагачують ґрунт гумусом, мікроорганізмами та покращують його структуру й фізичко-хімічні властивості. Резервом надходження органічної речовини в ґрунт за нестачі гною чи інших органічних добрив є побічна продукція агровиробництва (солома, бадилля, стебла рослин тощо). Але це далеко не готовий «продукт» для поглинання рослиною. Варто зазначити, що ґрунти, що збагачені органічним методом, мають сприятливу фізичну структуру та краще утримують вологу. Але як правильно використати той потенціал, що має в собі побічна продукція, та що таке — деструкція? Спробуємо розібратись…

Для того, щоб сповна використати пожнивні залишки, потрібно їх привести у той стан, який дасть змогу залучити органічну речовину, що міститься в них, до ґрунтоутворювальних процесів. Для цього насамперед слід провести деструкцію, тобто зумовити їхнє розкладання або руйнування структури целюлозовмісного матеріалу аби посилити життєдіяльність мікрофлори та інтенсивність її дихання. А це, своєю чергою, поліпшить поживний режим і фізико-хімічні властивості ґрунту, а головне — підвищить уміст гумусу та поживних елементів. Чимало досліджень показали, що нетоварна частина врожаю (солома, стебла кукурудзи, соняшнику, сорго, гичка, гудиння та інші післязбиральні рослинні рештки) — це великий резерв органічних добрив в умовах, коли гній та іншу органіку практично не вносять на поля.

В середньому з 50 ц/га сухої речовини соломи в ґрунт надходить 5 ц органічної речовини, а з пожнивними рештками — 10 ц, з коренями масою 25 ц/га — 4 ц/га. Найціннішою вважається солома, адже з 800 кг органічних речовин у ґрунт надходить близько 3,5–5,5 кг азоту, 0,7–1,7 — фосфору, 5,5–13,7 — калію, 0,5–1,7 — магнію, 1,2–2,0 кг сірки, а також мідь, цинк, бор, молібден, марганець та інші елементи живлення, але в незначних кількостях.

Зрозуміло, що відновити ґрунти до стану, який був п’ятдесят років тому, нам не під силу, проте зупинити руйнівні процеси зможе кожен дбайливий господар. Необхідно лише обдумано спрямувати резерв, даний нам природою, в правильне русло. Якщо все спланувати правильно, то можна покрити дефіцит органічної речовини в ґрунті більш як на 20–25%, знижуючи в подальшому витрати на придбання мінеральних добрив орієнтовно на 10–15%.

Несвоєчасне проведення післяжнивних агрозаходів призводить не лише до втрати органічної речовини, а й до надмірної втрати вологи, яку ми так чекаємо з осінніми дощами, відтягуючи термін висіву озимих. За узагальненими даними, втрати вологи з незлущеного поля становлять від 60 до 120 т/га за добу!

Досить часто аграрії стверджують, що раннє лущіння поверхні ґрунту та процес деструкції рослинних решток — це марна трата грошей та часу, і здебільшого нарікають на низьку якість або ж взагалі неефективність деструкційних препаратів. Хочеться заперечити, адже застосування препарату або добрива є лише однією ланкою цілої технології загалом. Логічно, що лише цей захід не може забезпечити в повній мірі сільськогосподарські культури всіма необхідними елементами живлення, а тим більше не запустить всі ґрунтоутворювальні процеси. Адже сама по собі деструкція — не панацея. Саме тому дуже важливо усвідомити, що технологія — це комплекс агрозаходів, які регулюють усі процеси з урахуванням факторів впливу, зокрема й природних умов, які останніми роками мають першочергове значення.

Недостатня обізнаність не дає нам змоги сповна використовувати всі резерви, закладені природою, де все давно вже продумано й нам лише треба навчитись правильно цим користуватись. Рослинні рештки, зокрема солома, — це матеріал, багатий на вуглець, але він має недостатню кількість азоту, що є причиною уповільненого розкладання органіки. Тому задля того, аби збалансувати вміст вуглецю та азоту, а також активізувати мікробіологічну діяльність, потрібно вносити азотні добрива. Але це не означає, що джерелом надходження можуть бути лише мінеральні добрива.

Забезпечити потребу рослин у поживі протягом своєї вегетації можна й завдяки внесенню біологічних препаратів, які містять у своєму складі мікроорганізми-азотфіксатори. Вони мають властивість зв’язувати атмосферний азот і перетворювати його на аміачний. Їхня діяльність може компенсувати близько 60–70 кг/га азоту, хоча за оптимальних умов можна досягнути й рівня 200–210 кг/га. Перевага мікробіологічних препаратів у тому, що вони не призводять до підкислення ґрунту та переважають щодо впливу на патогенні мікроорганізми. Але є невеличка особливість, яку деякі агровиробники заперечують: для збільшення кількості корисних мікроорганізмів їх обов’язково треба «підгодувати», тобто дати незначну стартову дозу азотних добрив, аби ті почали продукувати. Свіжа органічна маса не лише багата на поживні елементи, а й покращує фізичні властивості ґрунту, а головне — збільшує його водопроникність і водоутримувальну здатність, зменшує щільність та об’ємну масу. Як наслідок — відбувається насичення ґрунтового шару вуглекислим газом, що посилює перехід валових форм елементів живлення у доступні для рослин.

Безпосереднє заорювання соломи (післязбиральних решток) має суттєві недоліки, адже вона може розкладатися впродовж двох років, а в посушливіших регіонах — і до трьох-чотирьох років, залежно від походження рослинної органіки (наприклад, стебла соняшнику або кукурудзи). Тоді спостерігається конкуренція щодо споживання вільного азоту між мікроорганізмами та рослинами в посіві. Окрім того, відзначається зростаюча загроза накопичення патогенів і шкідників, які стануть у подальшому причиною зниження кількості та якості врожаю.    

Якщо із значенням деструкції зрозуміло, то постає запитання, як вдало обрати ефективний деструктор?

Насамперед слід добре вивчити, які саме види мікроорганізмів присутні в ґрунті, а головне, яка буде їхня реакція на препарат залежно від типу ґрунту та його біологічного режиму. Адже на різних типах ґрунтів склад і вміст мікроорганізмів досить відчутно відрізняється. Наприклад, може бути збільшений уміст актиноміцетів, а грибів — знижений і навпаки, або ж взагалі свій своєрідний ценоз із певною, властивою йому, структурою. Науковці стверджують, що це пов’язано зазвичай із антропогенним використанням ґрунтів та природно-кліматичними умовами. При цьому не останнє місце займає рН, оскільки іони водню легко вступають у реакцію і впливають на хімізм перетворення органічних речовин, що й визначає умови заселення мікроорганізмів та їхню активність.

Кожен вид мікроорганізмів має свою зону оптимуму стосовно значення pH. Наприклад, гриби домінують у ризосфері до рівня pH 5,5, а за вищого рівня — бактерії. Тоді як нітрифікуючі (Nitrosomonas і Nitrobacter) бактерії та азотфіксуючі (Azotobacter) активні в середовищі, близькому до нейтрального. Як показують наукові дослідження, найвищий ефект досягається за значення рН у діапазоні 6,5-7,5. Крім того, доведено, що препарати, які містять у своєму складі консорції Azotobacter, сприяють не тільки фіксації атмосферного азоту, а й підвищенню показника pH, тобто нейтралізують кисле середовище, тоді як внесення лише мінеральних добрив, навпаки, підкислює ґрунт. Оптимізація реакції середовища ґрунту — необхідна й незамінна передумова комфортного перебування як для мікроорганізмів, так і для рослин. Щодо добрив для забезпечення «стартової дози азоту» обов’язково слід добирати ті, які б не інгібували роботу внесених штамів та не сприяли суттєвій зміні кислотності, що буде комфортною передумовою перебування як мікроорганізмів, так і рослин.

Окрім самого процесу деструкції та накопичення поживних елементів, варто відзначити ще й таку функцію мікроорганізмів, як знищення патогенів. Зокрема, найпоширеніші, які «полюбляють» перебувати на рослинних рештках, — це біла гниль (Sclerotinia sclerotiorum) і фузаріози. Тому варто звернути увагу на те, щоб у своєму складі препарати-деструктори містили спори Coniothyrium minitans і Trichoderma atroviride, які сприяють дотриманню фітосанітарної рівноваги. Гриб Trichoderma – найпоширеніший деструктор (розкладач) целюлози та лігніну – основних компонентів сухих рослинних решток (стерні, соломи тощо). Вони також найактивніші завдяки продукуванню комплексу целюлозолітичних ферментів. Гриби виділяють велику кількість природних антибіотиків, тому є активними гуміфікаторами. Також, Trichoderma — дієві антагоністи грибів та бактерій-збудників основних хвороб рослин.

За рахунок швидкого розмноження в ґрунті деструктор, до складу якого входить гриб Trichoderma, пригнічує розвиток патогенної мікрофлори, і завдяки природній фунгіцидній дії успішно долає таких збудників хвороб рослин: Pythium, Verticillium, Helminthosporium, Fusarium, Alternaria, Rhisoctonia тощо.

Гриб Trichoderma на післяжнивних залишках своєю грибницею обплітає кореневу систему рослин та ґрунтовий шар. Продукти життєдіяльності, що виділяє міцелій, стають джерелом поживних речовин для біоти ґрунту та рослин.

Ринок мікробіологічних препаратів на сьогодні насичений різними пропозиціями, а виробники пропонують чудодійні «коктейлі» з різних видів мікроорганізмів із високою ферментативною здатністю. Проте для отримання очікуваного результату варто підбирати препарат саме для свого поля та тих умов, які притаманні для вашого регіону. І, аби не нарікати на неякісні препарати, які — ну зовсім! — не працюють і не дають ніякого ефекту, звертайтесь до кваліфікованих фахівців, які допоможуть дібрати саме той штам, який спрямує розкладання органічної маси на енергозбереження, зниження деградації ґрунтів, зменшення трудових і матеріальних витрат, а головне — сприятиме збереженню вологи в ґрунті, якої так бракує останнім часом.

Різновиди деструкторів

Для отримання бажаного результату потрібно дотримуватися також певних умов застосування біодеструкторів. Насамперед слід якнайшвидше провести загортання їх в орний шар дисковими боронами, аби уникнути потрапляння ультрафіолетових променів, які згубно діють на консорції бактерій, навіть якщо вони перебувають у препараті у формі цист, а не вегетативних мас. Найкраще проводити обробку біодеструктором за 10–14 днів до висіву — цього періоду буде достатньо, аби в повній мірі запустити процес мінералізації органічних решток. Також серед найпоширеніших помилок — внесення деструктора в надто сухий ґрунт. Крім того, За даними Інституту прикладної біотехнології, додавання азоту до деструкторів підвищує ефективність розкладання решток соломи на 17–70 % порівняно з внесенням без азоту. Тож бажано разом із деструктором внеси не менше 10–15 кг/га азотовмісних добрив (у фізичній вазі). Звісно, деструктори можна використовувати без азотних добрив, ефект від розкладання пожнивних решток буде, але проявлятиметься він не так швидко, як хотілося б.

Вибираючи деструктор обов’язково зверніть увагу, радить Тетяна Яковенко з компанії «БТУ-Центр», на:

1 Склад. Найбільш ефективні деструктори стерні – це комплексні висококонцентровані препарати.

2 Концентрація. Тільки за високої концентрації, корисні м. о. та гриби займають екологічну нішу, витісняючи патогени. Концентрація повинна бути не менша ніж 1х10⁹ КУО/мл препарату

3 Норма внесення. Будьте уважні, зазвичай за низької ціни — великі норми внесення. Оптимальна норма внесення у комплексних деструкторах — 1–2 л/га.

4 Спектр дії (вузький чи широкий). Деякі виробники пропонують разом з деструкторами ще ряд різних препаратів (фунгіцидів, активаторів і т.д.). Це своєю чергою призводить до збільшення грошових витрат на 1 га. Комплексні препарати мають широкий спектр дії та вирішують комплекс різних проблем.

5 Досвід застосування. Запитайте у виробника про досвід застосування (мінімум за три роки), акти ефективності, контакти господарств які використовували деструктори.

6 Термін придатності. Термін придатності якісних деструкторів не менше 6 місяців.

М. Августинович, ТОВ «УНПЦ “Інститут живлення рослин”»,

Т. Яковенко, «БТУ-Центр»