Десикація посівів пшениці перед жнивами

Погодні умови бувають доволі мінливими, що значно впливає на формування врожаю сільськогосподарських культур. Так, у 2019 р. затяжна весна, суха жарка та спекотна погода з перевищенням середньодобових показників чергувалася зі шквалистими зливами в окремих областях. Наприклад, середня добова температура повітря в другій декаді червня перевищувала норму й становила 25,8°С. Максимальна температура повітря сягала 35°С, на поверхні ґрунту — до 56°С. У ранкові години спостерігалися рясні роси та серпанки. В окремих областях місцями випадали опади у вигляді дощу з градом. Проте для отримання запланованого врожаю пшениці на час жнив має вегетувати не менше як 500–700 продуктивних стебел рослин культури на 1 м². Тож із урахуванням не надто сприятливих умов для збереження врожаю культури ключовим заходом може стати десикація посівів.

Десикація підсушуватиме, а також прискорюватиме дозрівання пшениці, після цього заходу зібрана продукція краще й довше зберігатиметься. Для отримання максимальної ефективності від десикації слід враховувати вимоги до її виконання, щоб уникнути помилок, які нівелюватимуть переваги заходу. Нагадаємо, що основними перевагами десикації, які фактично й визначають ефективність цього заходу, є: створення умов для рівномірного дозрівання рослин культури на момент збирання врожаю, забезпечення знищення бур’янів, зниження вологості продукції і, як наслідок, економія витрат енергії на її досушування, зменшення витрат на збирання врожаю, зменшення втрат зерна під час обмолоту, обмеження поширення хвороб культури, оптимізація термінів збирання врожаю.

Під час жнив результативність окремих заходів, зокрема й десикації, залежить від отримання достовірної інформації про перебіг дозрівання хлі­бів, їхню врожайність і стан посіву. Зокрема, спостереження за станом посівів слід починати з настанням молочної фази зерна. Ступінь стиглості встановлюють візуально за сукупністю характерних ознак: кольору, вологості й консистенції зернин; кольору стебел і ступеня опадання листя.

Початок воскової стиглості характеризується тим, що зерно втрачає зелене забарвлення — велике, блискуче, легко ріжеться нігтем, скачується в горошинку. Ендосперм під тиском не видавлюється. Вологість такого зерна — на рівні 36–40%.

Середина воскової стиглості характеризується тим, що ендосперм білий, борошнистий або склоподібний, зерно в горошинку не скачується, але ріжеться нігтем. Вологість такого зерна — на рівні 25–35%.

Завершальна стадія воскової стиглості характеризується тим, що розмір і колір зерна такі самі, як і під час повної стиглості, вологість — 21–24%. Зерно нігтем не ріжеться, але слід на ньому залишається. Рослини стають жовтими, листя відмирає. Прозелень наявна тільки у верхніх вузлах стебел і в лусочках колосків. У середині і наприкінці фази воскової стиглості стебла зберігають гнучкість.

Початок повної стиглості — зерно містить близько 20–23% води. Розмір, колір і форма зерна характерні для культури й сорту.

Фаза повної стиглості й перезрілість мають такі ознаки: зерно тьмяніє, порушується його зв’язок із колоском. Стебла стають крихкі, а колір зерна буває брудно-жовтим або сірим. Колоски легко обламуються.

До основних факторів, які визначають доцільність десикації посівів пшениці, належать такі:

Несприятливі погодні умови. Незважаючи на зусилля, які докладають аграрії для догляду за посівами культури, визначальним фактором, що впливатиме на її врожайність, часто стають погодні умови. Холодна й дощова погода або часті опади перед збиранням або під час збирання врожаю призводять до значних втрат зерна. Якщо період жнив збігається в часі з періодом сталих опадів, це теж ускладнюватиме збирання врожаю культури.

Нерівномірне дозрівання рослин. Унаслідок пересушеного верхнього шару ґрунту або недотримання вимог щодо підготовки якісного насіннєвого ложа й інших порушень технологічних процесів під час сівби та догляду за посівами, рослини в посівах через початкову неоднорідність сходів нерівномірно зростатимуть і розвиватимуться і, відповідно, матимуть суттєву диференціацію процесу достигання. Також неодночасний процес достигання може бути зумовлений фізіологічними особливостями культури, забур’яненістю посівів і уповільненням темпів віддачі вологи через низьку температуру повітря.

Забур’яненість посівів. Враховуючи те, що за принципом дії десиканти аналогічні гербіцидам, операція підсушування рослин забезпечує збереження врожаю водночас і завдяки знищенню бур’янів у посівах на час жнив. Особливо ефективним є обприскування десикантами полів із середнім і надмір­ним ступенями забур’яненості посівів. Збирання врожаю зернових культур також може ускладнюватися через засмічення їх багаторічними (осот рожевий і жовтий, березка польова, пирій повзучий) і однорічними бур’янами (лобода біла, види щириці та мишію тощо), особливо зріджених посівів унаслідок поганої перезимівлі та вилягання культурних рослин. Завдяки тому, що десикація на полях водночас знищує й багаторічні бур’яни, створюватимуться сприятливі умови для сівби наступних культур у сівозміні.

Основні властивості діючих речовин, за допомогою яких виконують десикацію

Посіви зернових культур обприскують десикантами з умістом гліфосату з нормою витрати 2,4 л/га за два тижні до збирання врожаю за вологості зерна не більше як 30% для часткового підсушування зерна й деякого пригнічення бур’янів.

Для десикації застосовують препарати на основі діючої речовини глюфосинат амонію, 150 г/л, з нормою витрати 2 л/га. Механізм дії глюфосинат амонію полягає в повній руйнації фотосинтетичного апарату рослин. Через порушення синтезу амінокислот у клітинах накопичується багато вільного аміаку, що й призупиняє фотосинтез та призводить до загибелі клітин упродовж трьох-чотирьох днів після обприскування.

Препарати з умістом глюфосинат амонію діють дещо повільніше від інших, механізм дії цих препаратів най­більше наближений до природного висихання рослин: насіння встигає накопичити більше поживних речовин, аніж після обприскування препаратами на основі діючих речовин гліфосат і дикват. Тому насіння після обприскування препаратами з умістом глюфосинат амонію має кращі посівні властивості.

Опади впливають на ефективність препаратів з умістом глюфосинат амо­нію під час перших шести годин після застосування. Інтенсивність дощу впливає більше, ніж інтервал часу між застосуванням глюфосинат амонію і випаданням опадів. Таким чином, препарати на основі глюфосинат амонію знижують вологість рослинної маси з одночасним прискоренням і вирівнюванням процесу дозрівання, покращують якість (схожість, силу росту, вагу 1000 зерен та натуру зерна), підвищують урожайність, знижують втрати насіння, полегшують і здешевлюють процес збирання врожаю.

Для десикації культур застосовують також препарати на основі діючої речовини дикват, 150 г/л. Важливо й те, що десиканти з умістом диквату контролюють більшість шкідливих бур’янів.

Основні аспекти застосування десикантів

Під час вибору десикантів, перш за все, слід враховувати механізм дії активних речовин, спектр дії, на яких культурах зареєстровані десиканти, а на яких — ні, спосіб обробки та норми витрати тощо. Неправильне використання десикантів може спричинити втрати врожаю й призвести до накопичення в ґрунті та рослинах культур їхніх залишкових кількостей. Важливу роль під час вибору десикантів має швидкість їхньої дії. Так, ефективність впливу десикантів на основі діючої речовини глюфосинат амонію, 150 г/л (наприклад Баста 150 SL, РК) буде візуально помітно приблизно через п’ять — сім днів після обприскування, тоді як ефективність впливу десикантів на основі діючої речовини дикват, 150 г/л (наприклад Реглон Супер 150 SL, в.р.к.) буде видно вже наступного дня після обробки, а через п’ять-сім днів можна починати збирання врожаю.

Застосування в якості десикантів препаратів суцільної дії на основі дію­чої речовини гліфосат не завжди дає бажаний результат. Загибель клітин рослин культури супроводжується подальшим порівняно повільним їхнім висиханням природним шляхом. Особливо повільно висихають генеративні органи рослин, які здебільшого і є метою вирощування культур. Гліфосати для десикації посівів доцільно використовувати для: прискорення дозрівання й більш раннього одержання врожаю; зниження вологості зібраного врожаю в разі високої засміченості посівів, коли потрібно знищити вегетуючі бур’яни; уникнення дозрівання вегетативних органів бур’янів у посівах; дефоліації посівів.

Десиканти контактної дії ніби обпалюють рослини, швидко підсушуючи їх, тоді як системні — проникають усередину й поступово зупиняють зростання клітин. За умов надмірної вологості та частих рясних опадів, коли важливо врятувати врожай у стислі терміни, для досягнення швидкого результату ефективним буде застосування десикантів контактної дії. Вважається, що контактні гербіциди краще застосовувати для десикації рослин бур’янів і рослин культур, які втратили значну кількість листя зі стебел. Системні гербіциди зазвичай рекомендовано вносити за наявності у рослин потенціалу до утворення нових паростків і накопичення енергії в підземній частині, що робить контроль надземної частини рослин недостатнім. Системні гербіциди мають властивість циркуляції їхніх активних речовин рослиною й утворення токсичних субметаболічних речовин, які поширюються всередині рослин.

Технологія застосування десикантів

Перед проведенням десикації слід перевірити стан обприскувача, зокрема чистоту бака, магістральних трубопроводів і розбризкувальних наконечників, а також справність усіх систем і вузлів агрегату. Потім визначають кількість і рівномірність подачі води через наконечники й порівнюють із розрахунковими даними з витрат робочої рідини на 1 га. Обприскування рекомендовано виконувати у ранкові (краще в ясну, але не сонячну або ж навіть у похмуру погоду) чи вечірні години у безвітряну погоду, не допускаючи знесення препаратів на сусідні культури. В умовах жаркої сонячної погоди десикація відбуватиметься швидше, але менш ефективно.

Під час роботи з десикантами важливо дотримуватися терміну проведення заходу. Інтенсивність десикації залежить від норми витрати препаратів, густоти стояння рослин, засміченості посівів, погодних умов під час обробки і після неї. На норму витрати препаратів впливають розмір листкової поверхні культури (що вона більша, то більша норма витрати), засміченість посівів, вологість, а також терміни збирання культури. Норма витрати робочого розчину має бути достатньою для рівномірного й повного змочування всієї листкової поверхні рослин. Під час обприскування не допускається стікання робочого розчину з поверхні, обробленої препаратом. Для наземних обприскувачів норма витрати робочої рідини становить від 150 до 300 л/га з тиском 2–3 атм., для авіаційних обробок — 30–70 л/га з тиском 1,5–2 атм. Більш точна інформація зазначена в рекомендаціях до препарату, який буде вибрано в якості десиканта.

Авіаційний метод

Для авіаційних обробок обирають великі ділянки правильної конфігурації, без небезпечних для польотів перешкод на полі і на підходах до нього. Ділянки, пересічені лініями телефонного, телеграфного зв’язку і високовольтними електролініями, вітрозахисними посадками тощо, обробляють уздовж перешкод.

Авіаобробки доцільні на полях, перешкоди на підходах до яких розміщені на віддалі, яка дорівнює їхній висоті помноженій на 30. Під час вибору ділянок, які будуть придатні для авіаобробок, варто звернути увагу на довжину гонів: цей параметр має становити не менше ніж 500 м — для літака і 200 м — для вертольота.

Робочу висоту польоту встановлюють, вимірюючи її від найвищої точки ділянки або культури, яку обробляють, залежно від виду авіахімічних робіт. Унесення гербіцидів для обмеження шкідливості бур’янів і для забезпечення десикації рослин виконують із висоти 5 м. Польоти з перетинами перешкод — повітряних ліній зв’язку, ліній електропередачі з високою напругою, вітрозахисних смуг — дозволено проводити на висоті 10 м над перешкодою за швидкості вітру не більше як 4 м/с.

Авіахімічні роботи виконують упродовж світлового дня. Найсприятливішими умовами для їхнього проведення є ранкові та вечірні години, з температурою повітря, що не перевищує 20°С, а також безвітряна погода, за якої вплив висхідних потоків на якість обробки незначний. Внесення препаратів за таких умов забезпечуватиме високу якість обробки ділянок та мінімальні втрати робочого розчину через знесення. Розпочинати вранішні польоти на рівнинній місцевості дозволено за 30 хв до сходу сонця, а на ділянках із підвищенням — зі сходом сонця. Польоти у вечірні години припиняють із заходом сонця.

Підсумовуючи вищезазначене, дотримання рекомендацій під час застосування десикації сприятиме зменшенню вологості зерна, полегшуватиме збирання врожаю, знижуватиме рівень забур’яненості полів, дасть можливість зберегти врожай, а також зменшити витрати на доведення зібраного зерна до відповідних стандартів.

Десикацію з використанням для цих цілей авіації слід виконувати за умов чіткого дотримання якості обприскування. Знесення препаратів на інші посіви не допускається. Авіаційну десикацію найкраще проводити в ясну тиху погоду, вранці або ввечері. Поля, які будуть обприскувати в напрямку вітру в сторону посівів, чутливих до вказаних препаратів, повинні бути на відстані не менш як 500 м, а якщо обприскування відбувається в протилежну сторону від руху вітру — 100 м. Під час обприскування десикантами норма витрати робочої рідини для робіт на ТСА становить 30–50 л/га.

Оптимізація строків збирання культури за такого заходу дає можливість ефективніше спланувати навантаження на сільськогосподарську техніку. Корегування строків десикації дає можливість планувати збір урожаю культур сівозміни в господарствах.

Після пришвидшення достигання сільськогосподарських культур на два- три тижні та звільнення після них полів є змога вчасно й ефективно підготувати такі площі під висів наступної культури в сівозміні. Також, завдяки десикації, створюються сприятливі умови для роботи збиральних машин, оскільки під час комбайнування рослин із прийнятною вологістю полегшується робота машин, зокрема завдяки меншому навантаженню на робочі механізми. Істотно полегшується збирання врожаю також і тому, що більшість десикантів, забезпечуючи суцільну дію, висушують не тільки культурні рослини, а й знищують бур’яни. До того ж і транспортні витрати на пальне зменшуються на 2–3 л/га.

І. Сторчоус, канд. с.-г. наук

Журнал «Пропозиція», №7, 2019 р.