Десикація посівів соняшнику

Сиг­на­ла­ми для за­сто­су­ван­ня де­си­кації є стан со­няш­ни­ко­вих посівів та аг­ро­ме­те­о­ро­логічні умо­ви у ве­ресні — жовтні, зо­к­ре­ма про­гноз по­го­ди, що пе­ред­ба­чає во­­ло­гу про­хо­лод­ну осінь із ранніми за­­мо­роз­ка­ми або за­тяж­ни­ми до­ща­ми. У пів­ден­них і східних регіонах, а та­кож у місцях по­ши­рен­ня ам­б­розії та­ким сиг­на­лом є по­ча­ток ак­тив­но­го рос­ту і цвітіння цьо­­­го бур’яну — щоб за­побігти фор­му­ван­ню насіння і засмічен­ню ним на­­сіння со­няш­ни­ку під час об­мо­ло­чу­ван­ня посіву. У за­зна­че­них ви­ще регіонах ак­­тив­ний ріст і цвітіння ам­б­розії по­чи­нає­ться наприкінці лип­ня — за декілька тижнів бур’ян мо­же пе­ре­гна­ти за ви­со­тою рос­ли­ни со­няш­ни­ку.
«Побічна» їхня дія — зни­щен­ня бур’янів у посівах, що істот­но зни­жує ймовірність роз­вит­ку та­ких не­без­печ­них хво­роб, як біла (скле­ро­тиніоз) і сіра гнилі, фо­моп­сис то­що. Особ­ли­во ак­ту­аль­на ос­танніми ро­ка­ми про­бле­ма по­­ши­рен­ня фо­моп­си­су со­няш­ни­ку, який знач­но зни­жує вро­жай і якість насіння. Дже­ре­лом інфекції є рос­линні решт­ки і насіння. Такі аг­ро­технічні прий­о­ми, як за­сто­су­ван­ня сівозмін, ви­ко­ри­с­тан­ня стій­­ких сортів і гібридів, післяж­нив­не лу­щен­ня стерні і гли­бо­ка оран­ка по­ж­нив­них ре­ш­ток, не за­без­пе­чу­ють по­вно­го зни­щен­ня па­то­ге­ну, по­­за­як по­вно­го пе­ре­гни­ван­ня сте­бел со­­няш­ни­ку за од­ну зи­му не відбу­вається. Пе­ред­зби­раль­на де­си­кація посівів дає мож­ливість ло­ка­­лізу­ва­ти во­гни­ща ура­жен­ня, змен­ши­ти об­сяг по­ши­рен­ня інфекції у рік за­сто­су­ван­ня і зни­зи­ти роз­ви­ток хво­роб на­с­туп­но­го ро­ку. Де­­си­­­кація у поєд­­нанні з лу­щен­ням після­ж­нив­них ре­ш­ток та гли­бо­кою оран­кою за­без­пе­чу­ють най­е­фек­тивніший кон­троль фо­моп­си­су.
Ця опе­рація за­без­пе­чує та­кож при­пи­нен­ня роз­вит­ку білої (про­яв­ляється про­тя­гом усь­о­го ве­ге­таційно­го періоду, але найінтен­сивніше — під час дозрі­ван­­­ня ко­шиків) та сірої гни­лей (ура­жує схо­ди, стеб­ло, квітки й особ­ли­во ча­с­то — ко­ши­ки) та інших хво­роб на со­няш­ни­ко­вих ко­ши­ках та насінні, у т.ч. і в до­що­ву по­го­ду. У ро­ки з епіфітотійним роз­вит­ком білої та сірої гни­лей де­си­ка­цію про­во­дять за по­жовтіння зво­рот­но­го бо­ку ко­шиків і по­яви на них пер­ших оз­нак хво­ро­би — спе­цифічних плям, але не раніше ніж во­логість зни­зить­ся до 40–42%. Насіння, зібра­не з площ, де про­во­ди­ли де­си­кацію, кра­ще зберігається, за­вдя­ки їй змен­шується за­се­леність уро­жаю мікро­ор­ганізма­ми. 

Де­си­кацію за її наслідка­ми прирівню­ють до роздільно­го зби­ран­ня насіння: збільшується йо­го ма­са, підви­щується схожість, поліпшу­ють­ся тех­но­логічні вла­с­ти­вості куль­ту­ри.
Ре­ко­мен­дується об­роб­ля­ти де­си­кан­та­ми то­варні посіви че­рез 40–45 днів після цвітіння рос­лин, а ділян­ки, при­зна­чені для ви­ро­щу­ван­ня насін­нєво­го ма­теріалу, — че­рез 35–40 днів за во­ло­гості насіння, що не пе­ре­ви­щує 40%.
Де­си­кацію со­няш­ни­ку про­во­дять шля­­­­хом авіаоб­при­с­ку­ван­ня чи за­сто­со­ву­ю­чи ве­ли­кокліренсні об­при­с­ку­вачі, на­­при­клад Nitro 3200/4200. За­вдя­ки ви­соті їхньо­го клірен­су 1,85–2,25 м во­ни да­ють змо­гу об­роб­ля­ти со­няш­ник різних сортів та гібридів. Спосіб про­ве­ден­ня де­­си­кації виз­на­ча­ють, ви­хо­дя­чи з розмірів полів та рег­ла­мен­ту за­­сто­су­ван­ня пре­па­ра­ту, ад­же де­си­кант мо­же бу­ти не за­­реєст­­­­­­ро­ва­ний для авіаобробки.
Про­ве­ден­ня де­си­кації мож­ли­ве з ви­ко­ри­с­тан­ням сільсько­го­с­по­дарсь­кої авіації за умов чітко­го до­три­ман­ня якос­­ті об­ро­бок. Зне­сен­ня пре­па­ратів на інші посіви не до­пу­с­кається. Авіа­ційне об­при­с­ку­ван­ня куль­тур за­зна­че­ни­ми хі­­­мічни­ми ре­чо­ви­на­ми най­кра­ще про­во­ди­ти за вста­нов­лен­ня яс­ної ти­хої по­­го­ди, вранці або вве­чері. По­ля, які об­при­с­ку­ва­ти­муть у на­прям­ку вітру в бік по­­сівів, чут­ли­вих до вка­за­них пре­па­ратів, ма­ють бу­ти на відстані не менш як 500 м, а за об­при­с­ку­ван­ня у на­прям­ку про­ти вітру — 100 м. Під час ви­ко­нан­ня робіт із де­си­кації літак (Ан-2) об­лад­ну­ють об­при­с­ку­ва­чем із при­ст­роєм без­кла­пан­но­го відсікан­ня ріди­ни (ОЖ-2). На штан­гах об­при­с­ку­ва­ча літаків вста­нов­лю­ють роз­пи­лю­вачі з пе­ре­ти­ном 2х5 мм, а на вер­то­ль­о­тах — із вихідним от­во­ром діаме­т­ром 3 мм і більше, із за­­ви­х­рю­ва­ча­ми (Мі-1 і Мі-2). Під час об­­при­с­ку­ван­ня де­си­кан­та­ми нор­ма ви­т­ра­ти ро­бо­чої ріди­ни для робіт на ТСА ста­но­вить 30–50 л/га.
Ос­нов­ним по­каз­ни­ком по­чат­ку зби­ран­ня вро­жаю со­няш­ни­ку є во­­ло­гість насіння. Гос­по­дар­ст­ва, які ма­ють техніку для сушіння чи зда­ва­ти­муть со­­няш­ник на еле­ва­тор, зби­ран­ня мо­­жуть роз­по­чи­на­ти за во­ло­гості насіння 14–16%. Слід за­зна­чи­ти, що надійне зберіган­ня со­няш­ни­ко­во­го насіння за­без­пе­чується за во­ло­гості не більш як 8%, то­му зби­ран­ня слід по­чи­на­ти, ко­ли йо­го во­логість не пе­ре­ви­щує 10%. Де­си­кацію про­во­дять у фазі по­чат­ку по­бу­рін­­ня ко­шиків та за во­ло­гості насіння 25–30% за 11 діб до зби­ран­ня вро­жаю. 
Ви­ко­ри­с­то­ву­ють ре­ко­мен­до­вані гербі­ци­ди та де­си­кан­ти (табл.). Об­мо­ло­чу­ва­ти по­чи­на­ють че­рез сім-де­сять днів піс­ля де­си­кації за по­буріння 75–85% ко­­ши­ків і во­ло­гості насіння у ме­жах 12–14%. 
Де­си­кан­ти ефек­тивніше діють за се­ред­нь­о­до­бо­вої тем­пе­ра­ту­ри повітря по­над 13…14°С. Об­роб­ля­ти посіви слід у не­жар­кий час до­би — до 9–10-ї год. зран­ку і після 15–16-ї — по обіді. В умо­вах зни­жен­ня тем­пе­ра­тур та ви­со­кої во­ло­гості повітря за­сто­со­ву­ють вищі нор­ми. Термін про­ве­ден­ня де­си­кації — один-два дні. За цей час на об­роб­ле­них по­лях во­логість насіння рос­лин «на ко­рені» змен­шується у півден­них рай­о­нах ви­ро­щу­ван­ня со­няш­ни­ку до 12–14, у північних — 14–16%. 

Застосування дикватів

Після за­сто­су­ван­ня пре­па­ра­ти на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни дик­ват (кон­тактні гербіци­ди суцільної дії) по­трап­ля­ють у рос­ли­ну че­рез ли­с­тя, із ча­ст­ко­вим пе­реміщен­ням кси­ле­мою. Швид­ко по­гли­ну­та зе­ле­ни­ми ча­с­ти­на­ми рос­лин діюча ре­чо­ви­на (дик­ват) пригнічує про­це­си циклічно­го фо­то­фо­с­фо­ри­лю­ван­ня у кліти­нах рос­лин. Пе­ре­тво­ре­на на пе­ре­кис вод­ню діюча ре­чо­ви­на по­шко­джує клітинні мем­б­ра­ни та ци­то­плаз­му та при­зво­дить до зне­вод­нен­ня і швид­ко­го ви­си­хан­ня всіх зе­ле­них ча­с­тин як куль­тур­них рос­лин, так і бур’янів.

Ефек­тивність пре­па­ратів на ос­нові дик­вату не за­ле­жить від тем­пе­ра­тур­них умов. Але для до­сяг­нен­ня кра­що­го ре­зуль­та­ту об­­роб­ку слід про­во­ди­ти вве­чері або вдень під час ве­ли­кої хмар­ності, ос­­кільки со­няч­на і спе­кот­на по­го­да при­ско­рює про­цес де­си­кації, але не­­до­стат­ньо ефек­тив­но. Це пов’яза­но з особ­ливістю транс­фор­мо­ва­ної діючої ре­­чо­ви­ни: пе­ре­кис вод­ню під дією уль­т­ра­фіоле­то­во­го проміння швид­ко руй­нує­ть­ся, змен­шу­ю­чи тим са­мим ефек­тив­ність пре­па­ра­ту. За­леж­но від по­год­них умов і ста­ну роз­вит­ку рос­лин, потрібний ефект від де­си­кації до­ся­гається чо­ти­ри-сім днів — тоді й розпо­чи­нають зби­ран­ня вро­жаю. До по­зи­тив­них ха­рак­те­ри­с­тик мож­на відне­с­ти те, що пре­па­ра­ти на ос­нові дик­вату є од­ни­ми із швид­ко­дію­чих з-поміж де­си­кантів. Пре­па­рат не зми­вається до­щем після по­вно­го ви­си­хан­ня, тоб­то вже че­рез 10–20 хв після за­сто­су­ван­ня він на­бу­ває стійкості до зовнішньо­го впли­ву. Окрім куль­тур­них рос­лин, пре­па­рат ви­су­шує і бур’яни, що шко­дять посівам, чим по­лег­шує як зби­ран­ня вро­жаю, так і змен­шує кількість насіння бур’янів, пе­ре­шко­д­жа­ю­чи по­етап­но­му дозріван­ню ос­танніх.
Для за­без­пе­чен­ня зби­ран­ня вро­жаю у період мак­си­маль­но­го на­ко­пи­чен­ня ко­рис­них ре­чо­вин пе­редзби­раль­не підсу­шу­ван­ня рос­лин со­няш­ни­ку пре­па­ра­та­ми на ос­нові дик­ва­ту про­во­дять че­рез 40–45 днів після по­вно­го цвітіння куль­ту­ри за во­ло­гості насіння не більш як 30%. За­сто­со­ву­ють пре­па­ра­ти з нор­мою ви­т­ра­ти 2,0–3,0 л/га (за­леж­но від гу­с­то­ти сто­ян­ня куль­ту­ри та ста­ну за­бур’яне­ності по­­сівів), і вже че­рез 10–15 днів після об­­при­с­ку­ван­ня, ко­ли во­логість насіння зни­зи­ть­ся до оп­ти­маль­но­го рівня, ре­ко­мен­до­ва­но по­­чи­на­ти об­мо­ло­чу­ван­ня. 
Кількість ро­бо­чо­го роз­чи­ну ре­ко­мен­дується за­сто­со­ву­ва­ти в об’ємі, яко­го має бу­ти до­стат­ньо для по­вно­го змо­чу­ван­ня всієї по­верхні куль­тур­них рос­лин. За­для за­побіган­ня стікан­ню пре­па­ра­ту з об­роб­ле­ної по­верхні об­при­с­ку­ван­ня доцільно про­во­ди­ти дрібно­крап­лин­ним спо­со­бом із та­ки­ми нор­ма­ми ви­т­ра­ти ро­бо­чо­го роз­чи­ну: для на­­зем­но­го за­сто­су­ван­ня — 250–400, авіа­ційно­го — 50–70 л/га. Для об­при­с­ку­ван­ня ви­ко­ри­с­то­ву­ють тільки чи­с­ту не­­жор­ст­ку во­ду, то­му що дик­ват швид­ко зв’язується із ча­ст­ка­ми грун­ту, які мо­­жуть бу­ти в роз­чині, та іна­кти­вує­ться, внаслідок чо­го ефек­тивність пре­па­ра­ту змен­шується. Ро­бо­чий роз­чин не­об­хід­но ви­ко­ри­с­та­ти відра­зу після при­го­ту­ван­ня, у край­нь­о­му разі — не пізніше ніж че­рез 24 год. Для поліпшен­ня технічної ефек­тив­ності і змен­шен­ня жор­ст­кості во­ди ре­ко­мен­дується до­да­ва­ти до роз­чи­ну кар­бамід або аміач­ну селітру з роз­ра­хун­ку 1 кг на 100 л во­ди.

Застосування гліфосатів 

Для де­си­кації та­кож за­сто­со­ву­ють пре­па­ра­ти на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни гліфо­сат. Але їхня дія як де­си­кан­ту не завжди дає ба­жа­ний ре­зуль­тат: за­ги­бель клітин рос­лин куль­ту­ри су­про­во­д­жується порівня­но повільним їхнім ви­си­хан­ням при­род­ним шля­хом. Особ­ли­во повільно ви­си­ха­ють ге­не­ра­тивні ор­га­ни, які здебільшо­го і є ме­тою ви­ро­щу­ван­ня куль­тур. Влас­не прин­цип дії де­си­кан­ту по­ля­гає в то­му, що рос­лин­на кліти­на ги­не внаслідок то­го, що її обо­лон­ка роз­ри­вається і во­на зне­вод­нює­ться. Справжні де­си­кан­ти штуч­ним шля­­­хом впли­ва­ють на зни­жен­ня вмісту во­ло­ги як в об­роб­ле­них рос­ли­нах, так і в їхніх ге­не­ра­тив­них ор­га­нах.

Гліфо­са­ти для підсу­шу­ван­ня посівів доцільно ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти у разі, як­що потрібно: при­ско­ри­ти дозріван­ня для при­швид­шен­ня одер­жан­ня ран­нь­о­го вро­жаю; зни­зи­ти во­логість зібра­но­го вро­жаю за ви­со­кої засміче­ності посівів (зни­щен­ня ве­ге­ту­ю­чих бур’янів); не до­пу­с­ти­ти дозріван­ня ве­ге­та­тив­них ор­ганів бур’янів у посівах; про­ве­с­ти де­фоліацію посівів.
Пре­па­ра­ти на ос­нові гліфо­сатів бло­ку­ють рос­лин­ний фер­мент, що бе­ре участь у син­тезі аро­ма­тич­них кис­лот. Після за­сто­су­ван­ня гліфо­сатів ве­ге­та­тивні ча­с­ти­ни ви­си­ха­ти­муть по­сту­по­во, та й сам про­цес ви­­си­хан­ня ге­не­ра­тив­них ор­ганів пе­ребіга­ти­ме знач­но по­­ві­льніше. То­му та­кий про­цес подіб­ний швид­ше до де­фоліації, аніж де­си­ка­ції. Гліфо­сатні пре­па­ра­ти швид­ко про­ни­ка­ють у су­дин­ну й ко­ре­не­ву си­с­те­ми рос­ли­ни, од­нак технічна ефек­тивність їх­­ньої дії як си­с­тем­них гербіцидів про­я­вить­ся ли­ше че­­рез два тижні. Вра­хо­ву­ю­чи, що ефек­тивність пре­па­ратів — по­­хідних гліфо­са­ту, за­ле­жить від їхньої кон­цен­т­рації у ро­бо­чо­му роз­чині, нор­ма ви­т­ра­ти во­ди має ста­но­ви­ти не більше ніж 200 л/га.

Пре­па­рат на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни глю­фо­си­нат амонію ви­ко­ри­с­то­ву­ють за сім-де­сять днів до зби­ран­ня вро­жаю. У рос­ли­нах, що об­при­с­кані цим пре­па­ра­том, швид­ко на­ко­пи­чується вільний аміак до ток­сич­но­го рівня, що в ре­зуль­таті ство­рює ефект «спа­лю­ван­ня», тоб­то відбу­вається швид­ке по­буріння зе­ле­них ча­с­тин рос­лин. До то­го ж при­пи­нен­ня ут­во­рен­ня аміно­кис­ло­ти глю­тамін при­зво­дить до повільнішо­го, але три­ва­ло­го ефек­ту. Ток­сичність аміаку, глю­таміно­ве вис­на­жен­ня та швид­ке пригнічен­ня фо­то­син­те­зу за­­без­пе­чу­ють швид­ку і ви­со­ко­е­фек­тив­ну дію глю­фо­си­нат амонію як де­си­кан­ту й гербіци­ду суцільної дії. По­вна де­си­кація куль­тур­них рос­лин відбу­вається за­леж­но від по­год­них умов че­рез 10–14 днів після за­сто­су­ван­ня. Опа­ди впли­ва­ють на ефек­тивність пре­па­ра­ту за ви­па­дан­ня про­тя­гом пер­ших ше­с­ти го­дин після йо­го за­­сто­­­­су­ван­ня. При­чо­му інтен­сивність до­щу впли­ває більшою мірою, ніж інтер­вал ча­су між за­сто­су­ван­ням глю­фо­си­нат амонію і ви­па­дан­ням опадів. 

По­ря­док при­го­ту­ван­ня ро­бо­чої ріди­ни 

Якість во­ди для при­го­ту­ван­ня ро­бо­чих роз­чинів пе­с­ти­цидів має ве­ли­ке зна­чен­ня — цей чин­ник мо­же по-різно­му впли­ва­ти на ефек­тивність дії ЗЗР. У де­я­ких регіонах Ук­раїни вміст со­лей у воді та рівень рН не завжди є оп­ти­маль­ни­ми, тоб­то при­дат­ни­ми для при­го­ту­ван­ня ро­бо­чих роз­чинів пе­с­ти­цидів. У та­ко­му разі для поліпшен­ня во­ди, що ви­ко­ри­с­то­вується для роз­чи­нен­ня пре­па­ратів (зо­к­ре­ма, як­що її рН пе­ре­ви­щує 6,5), до неї слід до­да­ва­ти відповідний сур­фак­тант, який дає змо­гу підви­щи­ти якість ро­бо­чо­го роз­чи­ну та ефек­тивність дії пре­па­ратів.

Ро­бо­чий роз­чин го­ту­ють без­по­се­ред­ньо пе­ред об­при­с­ку­ван­ням і для цього ви­ко­ри­с­то­ву­ють тільки чи­с­ту во­ду! Нею потрібно за­пов­ни­ти 1/2 ба­ка об­при­с­ку­ва­ча, увімкну­ти мішал­ку, до­да­ти роз­ра­хо­ва­ну і відміря­ну кількість пре­па­ра­ту та про­дов­жу­ва­ти за­пов­нен­ня ба­ка об­при­с­ку­ва­ча з од­но­ча­сним пе­ре­мі­шу­ван­ням йо­го вмісту. 
Пе­ре­мішу­ва­ти вар­то і під час об­роб­ки посіву — це за­­без­­­­пе­чить од­но­рід­ність ро­бо­чої суміші. Ро­бо­чий роз­чин слід ви­ко­ри­с­та­ти впро­довж 24 год після при­го­ту­ван­ня. 

І. Стор­чо­ус, канд. с.-г. на­ук