Хвороби розсади томатів

Здорова й міцна розсада — запорука майбутнього врожаю. Разом з тим, умо­ви закритого ґрунту мають свою специ­фіку: високі вологість і температура по­вітря, недостатня вентиляція, — а тому вони сприятливі для масового розвитку хвороб і фітофагів упродовж вегетації культури. Втрати від впливу шкідливих організмів становлять у середньому до 30%, а в окремі роки досягають 50%. Основні причини швидкого поширення шкідливих організмів у теплицях та пар­никах — відсутність сівозмін, беззмінне використання ґрунтових і щебеневих суб­стратів, культиваційних споруд, обмеже­ний видовий і сортовий набір культур, штучно створений мікроклімат.

Обмежені можливості застосування хімічних засобів захисту сприяють нако­пиченню значної кількості збудників хво­роб, які уражують томати протягом усієї вегетації, що призводить щороку до значних втрат урожаю. Тому одним із найважливіших елементів технології виро­щування томатів у закритому ґрунті є захист рослин від хвороб, збудниками яких є гриби, бактерії та віруси.

Останніми роками спостерігається погіршення фітопатологічної ситуації на тома­тах через поширення та посилення шкід­ливості кореневих гнилей (до 35–45%), фузаріозного в’янення та ін. Нерідко ці хвороби мають епіфітотійний розвиток, унаслідок чого наприкінці вегетації куль­тури випадає від 25 до 50% рослин.

Також посилився розвиток вірусних захворювань. Тому недооцінка можливос­тей розвитку тих чи інших хвороб овочевих пасльонових культур, незалежно від спо­собу їхнього вирощування, може призвес­ти до значних втрат урожаю та погір­шення його якості.

Чорна ніжка — одна з найпоширені­ших хвороб розсади томатів. Спори цього гриба містяться в ґрунті. За надмірного поливу та підвищеної вологості повітря гриб активізується й інфікує стебло в при­кореневій зоні: з’являється оперізуюча чорна пляма. Гриб починає захоплювати кореневу шийку рослини, водночас бло­куючи її живлення через судинну систему стебла. В результаті розсада перестає отримувати достатню кількість поживних речовин і вологи. Поступово сіянці гинуть.

За виявлення чорної ніжки хвору роз­саду тут же видаляють, ґрунт припудрю­ють просіяним попелом і засипають про­жареним річковим піском. Для профілак­тики хвороб розсади томатів слід частіше провітрювати парники, щоб не допускати перевищення оптимальної вологості пові­тря та ґрунту. Важливо стежити за тем­пературним режимом і поливами, намага­ючись вирощувати сіянці в оптимальних для них умовах. Зайва вологість небез­печна як для молодих, так і для дорослих рослин, тому для підстрахування слід сис­тематично підсипати до сіянців невелику кількість річкового піску.

Кореневі й прикореневі гнилі спри­чинюють, в основному, гриби з родів Pythium і Rhizoctonia. Захворювання ура­жує рослини протягом усього вегетацій­ного періоду. Збудники кореневих гнилей зберігаються в насінні, ґрунті, на рослин­них рештках до шести–восьми років. За ураження рослин збудником Pythium на тканинах у вологих умовах утворюється грибниця білого кольору, а за ризоктоніо­зу — на нижній частині стебла і в пазу­хах листків з’являються коричневі вдав­лені плями, які спочатку покриваються білим нальотом, а пізніше буріють.

Спочатку внаслідок ураження відбу­вається побуріння кореневої шийки та коренів, потім стебло тоншає, сім’ядольні та молоді листки в’януть, рослина гине. На уражених рослинах листки нижніх ярусів в’януть у спекотні години дня, по­ступово вони жовтіють, зав’язь відмирає, плоди недорозвинені. На корінні утво­рюються червоно-бурі виразки, паренхім­на тканина руйнується. Уражені рослини в’януть і засихають. Кореневі гнилі зу­мовлюють зниження врожаю і перед­часну загибель рослин.

Розвитку хвороби сприяють чинни­ки, що послаблюють рослини. Насіння томатів, висіяне в холодний (до 16°C) і перезволожений (понад 80%) ґрунт, дов­го й погано проростає, а інколи загни­ває, перш ніж проросток встигне вийти з насіннєвої оболонки. Більше уражуються патогенами ослаблені сходи, а також глибоко посаджена розсада. Сильно про­являються кореневі гнилі за різких пере­падів температури в теплицях.

Фузаріозне в’янення рослини то­мата спричинюють гриби роду Fusarium. Уражуються рослини в усі фази розвитку. Інфекційний збудник живе як у насінні, так і в ґрунті. Спочатку збудник інфікує коріння, а потім висхідним шляхом піднімається стеблом розсади, й хвороба охоплює всі органи рослини. В результаті коренева система починає гнити й хвора рослина легко витягується із землі, ніби в неї зовсім немає ніякого коріння. Слі­дом починає гнити коренева шийка та стебло. Листки бліднуть і обсипаються. На поперечному розрізі нижньої части­ни стебла ураженої рослини помітно по­темніння судинного кільця. Характерною ознакою фузаріозного в’янення є наяв­ність рожевого нальоту в зоні кореневої шийки. Хвороба частіше уражує сіянці, які погано витримали процес пікіровки, під час якої у них сталися пошкодження кореневої системи.

Розвитку хвороби сприяють чинники, що негативно впливають на загальний стан рослин у закритому ґрунті: різкі ко­ливання температури ґрунту (12–18°C) та підвищення до 27–28°C, наявність нематод у ґрунті, механічні ушкодження, що спричиняють проникнення інфекції через корінці рослин. Джерелами пер­винної інфекції є уражені рослинні решт­ки, на яких гриб веде сапрофітний спосіб життя, склероції, що здатні тривалий час зберігатися в ґрунті та насінні.

Септоріоз викликає збудник Septoria lycopersici Speg. Захворювання найпо­ширеніше у відкритому ґрунті, але може проявлятися на розсаді в парниках і теплицях у вигляді окремих осередків.

Септоріоз, або біла плямистість, з’являється майже повсюдно, де вирощують томати, особливо в районах із достатнім зволоженням. Проявляється на листках спочатку нижнього ярусу, а пізніше — середнього й верхнього у вигляді дріб­них бурих, пізніше брудно-білих плям із темно-бурою облямівкою.

На стеблах ці плями витягнуті, еліп­соподібні, спочатку темно-бурого кольо­ру, пізніше уражена тканина в центрі плям світлішає, стає ясно-сірою, з вели­кою кількістю темних крапок. На межі між здоровою й ураженою тканинами чітко простежується темно-коричнева облямівка — спочатку широка, а пізніше вона стає дуже вузькою. Ознаки септорі­озу можуть іноді з’являтися й на зелених плодах. Особливо сильно уражуються септоріозом ранні сорти. Уражені листки скручуються, некротизуються та відми­рають. За високих показників вологості повітря та температури хвороба швидко прогресує і призводить до передчасного відмирання як окремих листків, які бурі­ють і опадають, так і цілих кущів.

Гриб уражує переважно томати, мен­шою мірою баклажан. Поширюється під час вегетації рослин пікноспорами, які у вологу погоду виходять із пікнід. На здо­рові листки вони переносяться з одягом, інвентарем.

Інтенсивний розвиток септоріозу від­бувається за температури 20–25°С і від­носної вологості повітря 75–100%. Інкуба­ційний період хвороби, залежно від темпе­ратури повітря, триває протягом 8–14 днів. У період вегетації гриб утворює кілька генерацій пікнідіального спороношення. Інтенсивне відмирання листків і цілих ку­щів відбувається за одночасного розвитку септоріозу й альтернаріозу. Джере­лом інфекції є уражені рослинні рештки, в яких грибниця та пікніди з пікноспора­ми зберігаються протягом декількох ро­ків. Шкідливість хвороби виявляється в передчасному всиханні листків, що, у свою чергу, затримує розвиток рослин.

Збудником фітофторозу є гриб Phytophthora infestаns (Mont). Хвороба може проявлятися скрізь, де вирощують тома­ти, але частота й інтенсивність її прояву на території країни нерівномірні. Найпо­ширеніше це захворювання на Поліссі, де щороку воно проявляється у вигляді ура­ження окремих рослин або за інтенсивно­го розвитку — у вигляді епіфітотій, а та­кож на півдні країни, за вирощування культури в умовах зрошення. На томатах розрізняють два види фітофторозу: кар­топляний та південний. Картопляний фі­тофтороз томатів поширений у тих райо­нах, що й фітофтороз на картоплі, тому це той самий гриб.

Південний фітофтороз спричинюють гриби із роду Phytophthora: Ph. parasitica Dast., Ph. capsici Zeon., Ph. cryptogea Peth. et Zaff. та ін. Ці гриби уражують рослини понад 40 різних ботанічних ро­дин, у тому числі перець і баклажани. Південний фітофтороз проявляється пе­реважно в теплицях як на розсаді, так і на дорослих рослинах томатів. Симпто­ми хвороби виявляються на коріннях, стеблах і плодах. На молодих рослинах ознаки хвороби нагадують симптоми чор­ної ніжки, за розвитку якої загнивають коріння й основа стебла. Уражена при­коренева частина стебла потоншується, у місцях ураження утворюються пере­хвати, рослина в’яне й гине.

Джерелом інфекції є уражені рос­линні залишки й насіння, зібране із хво­рих плодів, заражений ґрунт. Збудники хвороби зберігаються у формі ооспор. Протягом вегетації гриби поширюються конідіями (зооспорангіями). У теплицях хвороба сильно розвивається за умов частого дощування рослин і вологості повітря понад 70%. За цих умов майже всі зооспорангії гриба проростають зоо­спорами, завдяки чому інфекційне на­вантаження на рослину зростає в рази. Розвитку хвороби також сприяє ослаблений стан рослин.

Збудником тютюнової мозаїки є ві­рус Tobacco mosaic virus (TMV). Хвороба поширена скрізь, де вирощують томати, але найшкідливіша в закритому ґрунті. Зовнішні ознаки її проявляються на листках у вигляді чергування світло-зелених і жовтувато-зелених ділянок із темно-зеленими ділянками здорової тка­нини. Основне джерело інфекції — ура­жені рослинні рештки та насіння. Шкід­ливість хвороби проявляється в погір­шенні транспірації рослин, затримці їх­нього росту, в’яненні.

Штрихуватість томатів — збудни­ком хвороби є вірус Tomato aspermy virus (TAV). Хвороба поширена в центральних і північних регіонах України як у тепли­цях, так і у відкритому ґрунті. Уражують­ся всі надземні органи рослини. На лист­ках і стеблах хвороба проявляється у вигляді системного некрозу та деформа­ції всіх органів. На листках з’являються червоно-коричнюваті плями неправиль­ної форми, а на стеблах — червоно-коричнюваті штрихи.

Хвороба інтенсивно розвивається за температури 15–20°С, інкубаційний пері­од триває 10–14 днів. За температури по­над 22°С розвиток хвороби сповільнюєть­ся, а за 24°С і більше — припиняється. Вірус штрихуватості томатів може збері­гатися в сухих рештках рослин у ґрунті. Шкідливість штрихуватості полягає в пе­редчасному відмиранні листків, ламкості стебел, відмиранні верхівок рослин.

Слід зауважити, що не завжди в по­гіршенні стану рослин винні хвороби. Якщо в розсади томатів в’яне верхівка, але листя й стебло залишаються чисти­ми, без плям і уражень, то, швидше за все, причина такого стану томатів — по­рушений режим температури або поли­ву. За надмірного поливу погіршується доступ повітря до коріння рослин, оскіль­ки вони постійно перебувають у воді. Не­рідко причиною поганого самопочуття розсади стає протяг. Тож потрібно сте­жити, щоб умови вирощування розсади були сприятливі для неї, адже ослаблені рослини можуть стати легкою здобиччю описаних вище хвороб.

Ф. Мельничук, к. с.-г. н., ст. н. с.,

C. Алєксєєва, к. с.-г. н.,

О. Гордієнко, к. с.-г. н.,

ДП «Центральна лабораторія якості води та ґрунтів» ІВПІМ НААН

Журнал «Овочівництво», №2, 2019 р.