Практикум обрізування виноградного куща

Стабілізація врожайності винограду — це свого роду камінь спотикання: проблема полягає передусім у технологічному вирішенні збереження вічок та зимостійкості лози взимку.

Збільшення врожайності завдяки переведенню виноградників на високий штамб виявилось одностороннім агротехнічним заходом, який має суттєві технологічні й організаційні переваги в деяких аспектах ведення галузі. Вузьким місцем високоштамбового формування крони винограду є цілковита незахищеність виноградної лози від ушкоджень морозами взимку. Саме від цього залежить продуктивність виноградарства, а отже й рентабельність галузі в цілому.

В південних районах Херсонської області виноградарство щороку зазнає значних втрат урожаю від пошкодження вічок виноградної лози морозами та внаслідок весняних похолодань із приморозками. В окремі зими ушкодження виноградних кущів бувають настільки значні, що втрачається не тільки врожай, а й самі насадження. Некерованість цих погодних процесів у зимовий період вносить у працю виноградаря невизначеність та сумнів у прийнятті правильного рішення.

Проблема набуття стабільної врожайності потребує комплексного вирішення накопичених проблем на загальногалузевому рівні. Для прийняття зваженого рішення потрібно правильно й об’єктивно оцінити ситуацію. Зовсім непросто кваліфіковано проводити моніторинг і володіти поточною ситуацією для правильного визначення стану виноградних кущів.

Ступінь ушкоджень виноградного куща від зимових морозів та втрати врожаю від них установлюють за загальноприйнятими у виноградарстві методиками. Вони дуже трудомісткі та потребують висококваліфікованої праці й затрат часу. Тож здебільшого завжди виникає потреба швидкого визначення характеру пошкоджень та оперативного отримання узагальненої оцінки стану виноградних кущів на великих масивах після настання похолодань, для того щоб спрогнозувати втрати врожаю та підготувати економічний прогноз стану господарств у наступному сезоні.

Методика визначення ступеня пошкоджень вічок виноградної лози зимовими морозами

На сучасному етапі розвитку виноградарства з’явилось багато нових сортів із хорошими показниками, але недостатньо випробуваних у наших умовах. Для практичного промислового виноградарства вони виявились небезпечними «темними конячками» з ризикованим економічним ефектом. Для прийняття адекватних, професійно виважених рішень, виноградар повинен володіти ситуацією і проводити постійний моніторинг стану насаджень. Нижче наведено методику аналізу стану вічок лози та тканин виноградного куща.

Для аналізу зрізують лози, типові для кожного куща, що мають середні параметри й придатні для формування плодових стрілок після обрізки.

Лозу зрізують секатором під п’ятку, звільняють її від вусиків і обережно знімають зі шпалери.

Відібрані лози переносять у прохолодне приміщення, вирівнюють нижні кінці і ставлять їх у відра з холодною водою, зануривши до середини першого міжвузля лози, для відтанення – на три доби.

Через три доби пучки лоз, відібраних для аналізу, витягують із води й дають просохнути протягом 2–3 годин.

Передусім визначають стан бруньок. Для цього лезом бритви роблять повздовжній розріз вічка, від основи лози. У здорових вічок бруньки зеленкуватого кольору, а в пошкоджених та загиблих – чорні або темно-коричневі.

Для визначення стану тканин однорічної лози пагони розрізають ножем уздовж міжвузля і визначають стан діафрагми вічка. Жива тканина діафрагми білого кольору, а ушкоджена — коричневого.

Рухаючись лезом ножа вздовж міжвузля, оголюємо луб пагона. Неушкоджений луб має яскраво-зелений колір, за незначного ушкодження морозом — буріє, а в разі загибелі — стає темно-коричневим.

Неушкоджена деревина багаторічних частин виноградного куща на зрізі білувато-кремового кольору, а ушкоджена — темно коричневого.

Стан кореневої частини виноградного куща визначаємо навесні, після розмерзання ґрунту.

Розрахунок навантаження виноградного куща пагонами та вічками під оптимальний урожай слід проводити щороку. Це важливо для отримання кондиційного врожаю та запобігання виснаженню рослини перед зимівлею.

Розрахунки навантаження слід проводити для того, аби визначити стан виноградних кущів на кожному кварталі та знати оптимальне навантаження виноградного куща пагонами на наступний рік. Cлід розраховувати можливості отримання кондиційного врожаю виноградних грон. Для цього шляхом проведення агротехнічних заходів слід установити баланс між кореневою та надземною частинами рослин.

Визначення навантаження виноградного куща пагонами

Розрахунок навантаження виноградного куща пагонами проводять за методикою вченого агронома М.Т. Панича. Він запропонував перед обрізуванням куща винограду зробити підрахунок усіх однорічних пагонів та розподілити їх на групи за довжиною визрілої частини пагонів.

Розрахунок навантаження виноградного куща:

відбираємо десять середніх типових за розвитком кущів кожного кварталу за сортами;

вимірюємо всі пагони виноградного куща та групуємо їх за довжиною;

кількість слабких пагонів із довжиною визрілої частини лози 0,5 м множимо на коефіцієнт 0,5; число середніх пагонів — від 0,5 до 1 м — множимо на коефіцієнт 1; а сильних — від 1 м і більше — на коефіцієнт 1,5;

сума отриманих добутків і є показником оптимального навантаження куща пагонами на наступний вегетаційний період.

Такий розрахунок потрібно зробити для того, щоб установити баланс між надземною та кореневою системою рослин винограду. Якщо в кроні виноградного куща — тільки сильні пагони, то це означає, що він недовантажений урожаєм. Якщо маємо в кроні до 20% слабких пагонів, знижується зимостійкість куща — в такому разі потрібно зменшувати навантаження або покращувати агротехніку вирощування. Якщо ж у кроні переважають слабкі пагони — це ознака того, що виноградний кущ дуже виснажений і має понижену зимостійкість.

Навантаження куща гронами

Щоб визначити відповідне навантаження виноградного куща гронами, розраховуємо фактичне оптимальне навантаження рослин конкретного кварталу з урахуванням зрідженості насадження. Для цього отримане значення оптимальної врожайності зменшуємо на відсоток зрідженості масиву. Тепер маємо можливість розрахувати потрібну кількість вічок, яку слід залишити на виноградному кущі після обрізування для отримання оптимального навантаження його пагонами в наступному вегетаційному періоді. В зв’язку з тим, що протягом зими спостерігається загибель вічок, виникає потреба завчасно збільшити навантаження виноградного куща на 30%. Незамінною складовою плодової ланки є сучок заміщення з двома вічками, з яких вирощують два пагони для формування плодової ланки в наступному вегетаційному періоді. Ці пагони здебільшого не мають грон, але на них розміщується 10–15% вічок від загального числа після проведення обрізки.

Агротехніка та підживлення виноградної лози

Виноград обрізують протягом усієї зими, а нищівний мороз може бути як на початку, так і в кінці зимового періоду. Часто обрізку розпочинають з однією установкою, а з урахуванням поточних обставин закінчують із зовсім іншою. Тому більшість виноградарів ще з осені дають виноградному кущеві максимальне навантаження. Таке рішення не можна вважати раціональним, бо від перевантаження отримуємо некондиційні врожаї та ще й загущення крон кущів і, як наслідок — значні втрати врожаю від грибних захворювань. Крім того, виснажуємо виноградний кущ та знижуємо його зимостійкість. Після суворої зими кореляція навантаження виноградного куща можлива шляхом покращення агротехніки, де головним фактором буде живлення водночас зі стабільно кваліфікованим захистом фотосинтетичного апарату від хвороб і шкідників. У такому разі маємо можливість збільшити врожай завдяки збільшенню ваги грона на 10–15%.

Після сприятливої м’якої зими (з незначним відсотком загибелі вічок) потрібно дотримуватись належної агротехніки. Для цього слід завчасно, ще з весни, покращити живлення виноградного куща шляхом унесення додаткової дози мінеральних добрив як у ґрунт, так і методом позакореневого підживлення.

До того ж через несприятливі умови вегетаційного періоду, порушення агротехніки вирощування та недостатнє мінеральне живлення винограду відбувається зміщення зони плодоносних вічок до основи пагона. Тож не завжди є можливість достатньо навантажити кущ вічками за рахунок подовження плодових стрілок через погане визрівання лози. Навантаження куща та збільшення кількості плодових стрілок спричиняють захаращення крони, яке призводить до втрати врожаю від хвороб. Дефіцит ефективних засобів хімічного захисту зводить нанівець працю виноградаря.

Цілком природно виникає запитання: що робити, коли в безморозні зими загибель вічок буде незначна? Адже в цьому разі таке перевантаження виноградного куща призведе до його виснаження, а то й загибелі. В такі роки неодмінно потрібно буде вирізувати резервні пагони навесні під час проведення сухої підв’язки, що займе мінімум зусиль і часу та ще й послужить додатковим резервом у заготівлі чубуків. Та й рани від весняного видалення цих пагонів будуть не такими болісними.

У разі значної загибелі основних вічок, що супроводжується підмерзанням діафрагми і флоеми однорічних пагонів, ушкодженням штамбів, підмерзанням кореневої системи або ж усього в комплексі, слід вирізати всі плодові стрілки разом із резервними пагонами, залишаючи в кроні тільки ріжки з сучків заміщення. Те ж саме слід зробити і за кільцевого ураження штамбів і перейти в режим очікування. В травні поточний стан куща проявиться повніше, що дасть змогу прийняти остаточне рішення.

Вегетаційний сезон зі складною фітопатологічною ситуацією значно зменшує морозостійкість виноградників. Якщо погодні умови літа виявились малопрогнозованими і виноградарям не вдалось утримати з тих чи інших причин ситуацію в нормі, то це призведе до значної втрати виноградним кущем морозостійкості через недостатнє визрівання лози. Все це значно гальмує роботу листкового апарату виноградної рослини. А якщо ми не матимемо достатньо визрілої лози в кроні куща для закладання, то не матимемо й потенціалу отримання високого врожаю в наступному році. Крім того, це спричинить зниження морозостійкості лози та зимостійкості виноградних насаджень у цілому.

Кадри вирішують все

Навіть оволодівши ситуацією на винограднику і прийнявши правильне рішення, виноградар повинен втілити його в життя. На цьому етапі надзвичайно важливим фактором успіху є кваліфікація виноградарів — обрізувальників. Саме від них залежить якість виконання обрізки. Слід усвідомити, що обрізка є хірургічною операцією в кроні виноградного куща. Помилково зрізану лозу ніякими зусиллями не відновити!

Правила обрізки виноградних кущів

Довжину обрізки однорічних пагонів визначають за їхньою товщиною біля основи лози по середині першого міжвузля з розрахунку одне вічко на один міліметр товщини пагона.

Під час вкорочування однорічної лози зріз роблять посередині міжвузля навскоси.

За видалення однорічних пагонів або багаторічної деревини зріз роблять біля основи пагона «на кільце», не залишаючи зарізів і пеньків.

Багаторічні частини крони куща зрізують садовою пилкою, а зрізи зачищають садовим ножем.

Рани від видалених пагонів повинні бути лише з однієї сторони рукава та якомога меншого діаметра.

Минулорічні плодові стрілки видаляють повністю, а з двох пагонів сучка заміщення формують плодову ланку, зрізуючи нижній на два вічка, а з верхнього формують нову плодову стрілку.

Сучки заміщення мають бути розташовані нижче плодової стрілки та мати не менше як три вічка.

Якщо на сучку заміщення немає придатних пагонів для формування плодової ланки, то її формують із нижніх пагонів стрілки або вовчків.

У разі якщо на сучку заміщення розвився один пагін, плодову стрілку формують із будь-якого придатного пагона, розміщеного над сучком заміщення.

Однорічні пагони, які розвинулись зі сплячих бруньок на багаторічних частинах крони куща, цілком придатні для формування ріжків і плодових стрілок.

За потреби формування нового рукава чи омолодження старого слід використовувати вовчки та жируючі пагони, які утворилися зі сплячих бруньок на багаторічних частинах крони куща.

Авторська ремарка:

На мою думку, в непромерзлому ґрунті коренева система виноградного куща продовжує функціонувати і живити вічка лози. Живильні соки кореневої системи, які до обрізки виноградного куща розподілялись між усіма вічками крони, після цієї операції дістаються лише тим, які залишились у кроні. З обрізаною лозою ми зменшуємо кількість вічок у кроні на 2/3 (75–80%) і відповідно покращуємо живлення вічок, залишених у кроні виноградного куща після проведення обрізки.

Покращення живлення бруньок виноградних вічок після обрізки крони куща змінює перебіг морфогенезу. В результаті цих змін утворюється більше зачатків плодових утворень і змінюється перебіг органогенезу. Якісні зміни в живленні зимуючих вічок викликають кількісні зміни у співвідношенні плодових і безплідних пагонів. Простіше кажучи, змінюється коефіцієнт плодоносності самого пагона та коефіцієнт плодоношення всіх пагонів виноградного куща. В результаті морфологічних змін у процесі морфогенезу поліпшується наповнюваність грон, змінюється структура ягід, а також збільшуються вага одного грона та їхня кількість.

М. Костін, вчений агроном, дорадник

Журнал «Пропозиція», №1, 2019 р.