Зрошення як фактор сталих врожаїв
Зрошення є одним з основних факторів інтенсифікації землеробства в районах з недостатнім та нестійким зволоженням. До таких належить значна частина земель в Україні.
В теперішній час у світі зрошується понад 270 млн. га, з них поливні землі забезпечують 40 % світового виробництва продовольства, займаючи лише 18 % площі сільгоспугідь.
В Україні система зрошення за останні два десятиліття невпинно скорочується і недофінансовується. Держава досі не спромоглася створити сприятливе правове поле для довгострокових інвестицій, без яких розвиток зрошення є неможливим.
Щоб виправити цю ситуацію, Міністерство аграрної політики за участі Світового банку розробило стратегію з відновлення та розвитку зрошення. Очікується, що активно цей процес розпочнеться вже 2017 року, а до 2020 року буде відновлена система поливу на площі близько 500 тис га. Це дозволить збільшити врожайність у три рази, щороку виробляти додатково продукції на 15 млрд грн. та підвищити доходи сільгоспвиробників.
Чому впровадження зрошення є необхідністю, особливо для Півдня України? Які економічні вигоди отримують виробники завдяки зрошенню і яких інвестицій воно потребує? Про це propozitsia.com розповів Володимир Сидоренко - керівник лабораторії випробувать машин для зрошення Південно-української філії УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого.
Чому зрошення є пріоритетним для України?
Значна частина території України розташована в зонах недостатнього та нестійкого зволоження. Насамперед у цьому зв’язку йдеться про степову зону півдня України. Невелика кількість опадів при значному надходженні теплових ресурсів призводить до того, що ведення землеробства в зоні південного степу знаходиться на межі постійного ризику. Це зумовлює і те, що врожайність культур коливається в широких межах. В таких умовах ведення успішної сільськогосподарської діяльності можливе тільки за рахунок зрошення. Воно зменшує негативний вплив ґрунтової і повітряної посухи на продукційні процеси культур, оптимізує умови їхнього вирощування. Зрошення дозволяє максимально використовувати генетичні можливості сортів, родючість грунтів і добрив, сприяє максимальному використанню надходжень сонячної радіації.
Наприклад, врожайність озимої пшениці при зрошенні майже у 2 рази більша, ніж без зрошення, кукурудзи на зерно – у 3,5 рази, соняшнику – у 1,8 рази, сої – у 2,7 рази. Теж саме можна сказати і про всі інші культури, які вирощуються в зоні південного степу України.
Ці дані показують на безперечну перевагу зрошення над суходолом, і що важливо - навіть при мінімальному рівні застосування агроресурсів. Тому воно повинно і надалі залишатися пріоритетним напрямком розвитку сільськогосподарського виробництва в степовій зоні півдня України.
Вчені давно говорять про загрози і наслідки глобального потепління. Як цей процес позначається на врожаях і потребі додаткового забезпечення полів водою?
Це не загрози, а реальні факти. За офіційним даними, з 1990-го до 2015 року площа посушливої та дуже посушливої зони зросла більше, ніж на 8 млн. га. Це у порівнянні з періодом 1960-1990 років. У цих умовах наявність зрошення є вже не тільки бажаною, а й необхідною складовою, якщо ми хочемо отримувати високі та сталі врожаї.
Здавалося б, парадоксально, але у той же час рівень використання наявного потенціалу зрошення є вкрай незадовільним. У 2014-2015 роках зрошувалося близько 490 тис. га із наявних 2178,3 тис. га, тобто лише 22 % від наявної площі, а у південному регіоні 450-460 тис. га із наявних 1680 тис. га, тобто 26,8 %. Певний виняток становить лише Херсонська область, де потенціал зрошувальних земель використовується на 68%. Але цей показник не може покращити в цілому незадовільний стан використання зрошення.
Звичайно, що за таких площ фактичного поливу, зрошення не в змозі виконувати свою головну функцію – забезпечувати сталість виробництва продукції рослинництва в умовах постійно зростаючого дефіциту природного водного забезпечення.
Чи є розрахунки економічної віддачі від запровадження зрошення?
Так, є. Якщо ми хочемо досягти рівня виробництва зернових в Україні в обсягах 80 млн. тонн на рік, то зрошення є просто необхідною передумовою. Щоб забезпечити стале виробництво зерна на рівні 80 млн. тонн у несприятливі. посушливі роки, маємо довести площі зрошення до 3 млн. га.
Така площа визначена за умови, що частка зернових на зрошувальних землях складатиме 50 % в структурі посівів, а середня їх врожайність становитиме не менше 7 т/га. Це дозволить щорічно вирощувати на зрошувальних землях не менше 10,5 млн. тонн зернових.
Звичайно ж, якщо частку зернових на зрошувальних землях збільшити до понад 50 % , а наситити зрошувальні землі посівами кукурудзи, то площу зрошення можна буде і зменшити. Але в будь якому випадку для сталого виробництва зерна необхідно довести площі зрошувальних земель до 1,5-1,7 млн. га.
Площа зрошення у 2014 -2015 рр. складала близько 490 тис. га (з врахуванням анексії Криму). З них дощуванням (з використанням дощувальних машин) зрошувалося 400-410 тис. га. 80-90 тис. га складали площі крапельного зрошення.
Очевидно, самого лише бажання мало, потрібні технічні можливості. Чи достатньо в Україні технічних потужностей для поширення технології зрошування?
Середня сезонна площа зрошення на одну дощувальну машину становить 70 га. Для вирощування гарантованих врожаїв слід впровадити близько 9000 сучасних широкозахватних дощувальних машин.
На даний час в зрошувальному землеробстві України у своїй більшості застосовуються морально застарілі широкозахватні дощувальні машин «Фрегат», «Кубань-М», «ДДА-100МА», «Дніпро». Їхня наявна кількість не перевищує 8 тис. шт. (в тому числі «Фрегат» - близько 4,9 тис. шт.). Ця дощувальна техніка перевищила свій плановий ресурс роботи в 2,0-2,5 рази. У зв’язку з цим в робочому стані знаходяться близько 5,0-5,5 тис. дощувальних машин.
На сьогодні ПАТ «Завод «Фрегат» освоїло виробництво сучасних широкозахватних дощувальних машин фронтального і кругового переміщення з забором води з закритої зрошувальної мережі і здійснює його під конкретні замовлення сільгоспвиробників.
В той же час слід відзначити, що попит с.-г. виробників на дощувальну техніку задовольняється здебільшого за рахунок завезення цих машин із-за кордону. Це машини таких марок, як «Valley», «Zimmatic», «Reinke», «Bauer» та інші.Всі ці машини добре себе зарекомендували в експлуатації у господарствах зрошувального землеробства України, як з точки зору надійності, так і якості роботи.
Але приємно, що українські дощувальні машини виробництва ПАТ «Завод «Фрегат» за цими показниками вже також майже не поступаються закордонним.
Втім, якщо говорити про застосування сучасних інноваційних рішень у зрошувальних системах, то закордонні виробники пропонують на даний час більше пропозицій і опцій до таких систем. Там передбачена комп’ютеризація та повна автоматизація поливу, внесення добрив з поливною водою. Є можливість використовувати GPS та GSМ системи, що дозволяє здійснювати управління та контроль за роботою багатоопорних дощувальних машин, використовуючи персональний комп’ютер або мобільний телефон. Передбачено також використання кутових систем з керованим висувним останнім прольотом, що дозволяє здійснювати полив кутів, а також здійснювати полив в обхід будівель та інших перешкод.
Чи вигідні такі вкладення капіталу?
Це не дешево. Впровадження зрошення, звичайно, вимагає залучення чималих додаткових коштів у порівнянні з багарним землеробством. Треба орієнтуватися на суму близько 2000 доларів на гектар, і це не враховуючи витрати на подачу води до машин. Але, як я вже згадував, підвищення врожайності та багаторічна стабільність у отриманні високих врожаїв покриває ці витрати.
Ольга Бабчук, o.babchuk@univest-media.com