Нова географія українських овочів: як кавуни та цибуля переїхали на північ і захід

Війна та тимчасова окупація південних регіонів України змусили аграрний сектор до радикальних змін. Ті культури, які традиційно асоціювалися виключно з Херсонщиною чи Запоріжжям, сьогодні успішно вирощують у центральних та західних областях. Карта українських агрохабів станом на 2026 рік виглядає зовсім інакше, ніж кілька років тому, а фермери з Волині чи Чернігівщини освоюють технології, які раніше були притаманні лише півдню.

Як зазначає голова Української плодоовочевої асоціації  Тарас Баштанник, цей процес розпочався як вимушена реакція на дефіцит овочів, але переріс у формування нових сталих кластерів. Одним із найяскравіших прикладів є село Хорохорин на Волині. Це місце вже стало відомим центром вирощування полуниці та пекінської капусти. Місцеві фермери зуміли налагодити промислові масштаби виробництва, які забезпечують значну частку внутрішнього ринку.

Аналогічна ситуація спостерігається у Чернівецькій області. Село Перебиківці перетворилося на справжній овочевий хаб, де вирощують тисячі тонн капусти, солодкого перцю та інших овочів. Це доводить, що за наявності технологій поливу та експертизи, овочівництво може бути успішним далеко за межами традиційного південного поясу.

Найбільш помітною зміною стала релокація кавунів. Якщо раніше херсонський кавун був безальтернативним лідером, то тепер баштани можна зустріти на Чернігівщині та Волині. Звісно, клімат цих регіонів відрізняється від південного, що вимагає використання інших сортів та методів вирощування, наприклад, через розсаду або під плівку. Проте український споживач уже звик до того, що літня ягода може мати північне походження.

Проте не всі культури легко піддаються переїзду. Найскладнішою є ситуація з томатами для переробки.

«Кейс компанії «Чумак» є дуже показовим у цьому плані. Для роботи великого заводу потрібні не просто помідори, а величезні обсяги специфічної сировини, які вирощувалися на зрошуваних землях півдня. Знайти аналогічні площі з відповідним кліматом та готовою системою поливу в інших регіонах виявилося надзвичайно важко», – зазначає Тарас Баштанник.

Це стримує відновлення повноцінного виробництва томатної пасти та соусів у тих масштабах, що були до війни.

Схожа проблема існує і з черешнею. Втрата Мелітополя, який був черешневою столицею України, створила вакуум на ринку свіжої продукції. Хоча нові сади закладаються у Чернівецькій та Одеській областях, вони ще не вийшли на пік плодоношення, а їхні обсяги поки не можуть повністю замінити мелітопольську ягоду. Черешня — це багаторічна культура, тому для відновлення галузі потрібні роки інвестицій та терпіння.

Переформатування аграрної карти має і свої плюси. Розосередження виробництва овочів по всій території країни робить ринок більш стійким до логістичних збоїв. Коли овочі вирощуються ближче до великих міст центру та заходу, зменшуються витрати на транспортування та ризики псування продукції в дорозі.

У 2026 році ми бачимо, що українське овочівництво стало більш гнучким. Фермери навчилися працювати в нових умовах, а споживачі переконалися, що волинська цибуля або чернігівський кавун можуть бути не менш якісними, ніж південні.