Дефіцит кадрів в агросекторі: робочі руки стають дорожчими за технології

Сільське господарство України у 2026 році стикається з викликом, який багато експертів називають серйознішим за зміни клімату чи брак добрив. Йдеться про критичний дефіцит робочих рук. Попри автоматизацію та впровадження нових технологій, значна частина аграрних процесів все ще тримається на людській праці, якої з кожним роком стає все менше. Особливо гостро це відчувається в ягідництві та овочівництві, де частка ручних операцій залишається надзвичайно високою.

Як пояснює експерт аграрного ринку Тарас Баштанник, ягідний бізнес приблизно на 30% залежить від ручної праці. Це насамперед стосується збору врожаю, сортування та догляду за рослинами. Хоча існують комбайни для збору малини чи лохини, вони здебільшого орієнтовані на продукцію для переробки та заморозки. Якщо ж фермер хоче продати свіжу ягоду в супермаркет, її потрібно збирати виключно руками, щоб не пошкодити ніжний плід.

Сьогодні основною силою на українських полях є жінки віком від 50 до 60 років, які проживають у селах. Це покоління залишається найбільш стабільним і працьовитим сегментом ринку праці в сільській місцевості. Проте демографічна ситуація невблаганна: сільське населення старіє, а молодь не поспішає йти працювати на землю. Відсутність престижу сільськогосподарських професій та важкі умови праці під відкритим небом роблять агросектор непривабливим для нового покоління.

Дефіцит рук страшніший за клімат, вважають фахівці, описуючи поточний стан справ. У пікові періоди збору врожаю, коли рахунок іде на дні, фермери змушені буквально боротися за кожного працівника. Це призводить до зростання витрат на оплату праці, що автоматично підвищує собівартість продукції. В умовах, коли ціни на готові овочі чи ягоди можуть бути низькими через перевиробництво, високі витрати на персонал ставлять багато господарств на межу виживання.

Окрім демографії, на ситуацію впливає міграція. Багато кваліфікованих працівників та сезонних робітників виїхали за кордон або переїхали до великих міст. Це створює кадровий вакуум, який неможливо заповнити лише підвищенням зарплат. Навіть готовність платити більше не завжди гарантує, що в потрібний момент на поле вийде необхідна кількість людей.

Деякі великі господарства вже зараз починають замислюватися над радикальними рішеннями. Звучать прогнози про те, що в майбутньому Україні, можливо, доведеться залучати трудових мігрантів з інших країн для роботи в полі. Хоча для багатьох це звучить шокуюче, досвід сусідньої Польщі показує, що без зовнішнього ресурсу розвивати інтенсивне садівництво та ягідництво стає майже неможливо.

Ще одним шляхом вирішення проблеми є максимальна автоматизація тих процесів, де це можливо. Проте сучасні роботизовані системи збору ягід коштують сотні тисяч доларів, що не під силу більшості середніх і малих фермерів. Тому питання людського ресурсу залишається головним обмеженням для розширення площ під багаторічними насадженнями.

Ситуація з кадрами у 2026 році змушує аграріїв переглядати свої стратегії. Замість простого збільшення площ, бізнес починає фокусуватися на ефективності та утриманні персоналу. Ті, хто зможе забезпечити комфортні умови праці, організований підвіз та стабільні виплати, матимуть перевагу в боротьбі за врожай.