Чим небезпечна для України ідея про митний союз з ЄС?

В Україні триває дискусія на тему: що має прийти на зміну нинішньому етапу наших відносин із Європейським Союзом. В якості нового рівня відносин було запропоновано створення митного союзу з ЄС – за аналогією з режимом, що зараз має низка країн, включно з Туреччиною.

Але залишається відкритим питання: чи дійсно митний союз –  саме те, що потрібно Україні? Своє бачення виклав заступник виконавчого директора МФ "Відродження" Тарас Качка у блозі на eurointegration.com.ua, пише propozitsiya.com.

"Коли українські посадовці говорять про можливий майбутній митний союз між Україною та ЄС, то очікують, що він принесе певну лібералізацію торгівлі сільгосппродукцією. Теоретично такий сценарій можливий, але підтверджень тому, що це реально, на сьогодні немає. Зокрема, митний союз з Туреччиною містить окремі регулювання щодо сільськогосподарської продукції (рішення 1/98 Комітету асоціації ЄС-Туреччина), тобто в турецькому випадку домовленість про МС не передбачала повної лібералізації для таких товарів", - зазначає автор.

Виняток для сільгосппродукції – стандартний принцип ЄС.

Так само сільське господарство вилучене з угоди про Європейську економічну зону, через що кожна держава ЕАВТ (Норвегія, Ісландія, Швейцарія та Ліхтенштейн) самостійно веде переговори з ЄС з цього приводу. Норвегія, наприклад, цього року оновила домовленість із ЄС по сільському господарству.

Причина цього – нерозривне поєднання митної політики щодо сільського господарства з внутрішньою сільськогосподарською політикою ЄС.

Єдиний відомий спосіб повністю лібералізувати торгівлю сільгосптоварами з ЄС  – стати державою-членом, приєднавшись і до сільськогосподарської політики Євросоюзу, і до митного союзу всередині нього.

Але найголовніше – слід звернути увагу на те, що мита – лише вершина айсберга і в митному союзі Туреччини з ЄС, і у відносинах Норвегії з ЄС в рамках Європейської економічної зони, і у секторальних угодах Швейцарії з ЄС.

Окрім мит, перепоною є митні правила, технічне регулювання, санітарія і фітосанітарія – тобто усі правила, дотримання яких європейці перевіряють під час імпортування.

Тут, попри відмінність у правових конструкціях, відносини з ЄС і Туреччини, і Норвегії, і Швейцарії, і України – однакові.

Угода про асоціацію, яка діє вже зараз, передбачає механізм усунення цих бар’єрів через адаптацію законодавства до вимог ЄС чи міжнародних угод. У цій частині Угода є досить амбітною, і більшість нетарифних питань у нашій торгівлі з ЄС можна зняти через її впровадження і ухвалення відповідних рішень на рівні двосторонніх органів – Ради асоціації і Комітету асоціації.

Варто також відзначити динаміку роботи органів угоди про ЄЕЗ – 150 засідань лише цього року. Тобто нарощувати рівень відносин з ЄС можливо шляхом ухвалення рішень двосторонніх органів, що діють за Угодою про асоціацію.

Як підсумок – усі ідеї про подальше посилення відносин з ЄС відштовхуватимуться від того, наскільки ефективно використовуватимуться можливості Угоди про асоціацію. Наразі ми далекі від вичерпання її можливостей, вважає Т. Качка.

"То відповідно, чи не буде більш розумним використати всі можливості наявних інструментів, аніж шукати собі нові? Тим більше, повертаючись до теми митного союзу, така ідея погана не стільки з огляду на умови торгівлі. Митний союз, особливо за зразком Туреччини, просто не відповідає прагненням України", - впевнений експерт.

Щоб це зрозуміти, експерт нагадав, що Митний союз створений 1995 року на підставі Анкарської угоди від 1963 року, яка була підготовлена на підставі заявки Туреччини про приєднання до ЄЕС – предтечі нинішнього ЄС.

У ті часи положення договору про заснування ЄЕС у частині вільного руху товарів передбачали поступове 12-річне формування митного союзу. До слова, аналогічним шляхом мала піти й Греція. Проте греки уникнули турецької моделі відносин, і як результат – отримали повноцінне членство. А Туреччина – ні.

"Зрештою, турецька модель митного союзу – дітище перших років існування ЄС. Згодом ЄС пережив розширення на схід, підписав угоди про стабілізацію та асоціацію з країнами Балкан і угоди про асоціацію з країнами Східного партнерства. Усі ці угоди мають свої особливості, свій зв'язок з потенційним розширенням ЄС і відображають свої страхи та сподівання самого ЄС.

Саме тому Україні треба брати якомога активнішу участь у нинішніх дискусіях про майбутнє ЄС. І брати за основу сучасні концепти, а не історичні приклади", - зазначив Т. Качка.