Спецможливості
Новини

Наші у парламенті — головою парламентського комiтету обрано першого фермера країни!

05.06.2008
656
Наші у парламенті — головою парламентського комiтету обрано першого фермера країни! фото, ілюстрація
Наші у парламенті — головою парламентського комiтету обрано першого фермера країни!

Наші у парламенті — головою парламентського комiтету обрано першого фермера країни!

14 червня цього року в Києвi пройшов 12-й з’їзд Асоцiацiї фермерiв та приватних землевласникiв України. Участь у з’їздi взяли колишнiй Прем’єр-мiнiстр Вiктор Ющенко, нинiшнiй Вiце-прем’єр-мiнiстр Леонiд Козаченко, заступник голови Адмiнiстрацiї Президента України Павло Гайдуцький, голова Держкомзему Анатолiй Даниленко, Державний секретар Мiнагрополiтики Сергiй Мельник, голова Народного руху України Геннадiй Удовенко, представники рiзноманiтних громадських органiзацiй тощо. Атмосфера з’їзду була дещо ейфоричною: Iвана Томича обрано головою Комiтету Верховної Ради України з питань аграрної полiтики та земельних ресурсiв.

Про стан справ у фермерському русi та його перспективи доповiв президент Асоцiацiї Iван Томич. Порiвняно з 1990 роком, кiлькiсть фермерських господарств збiльшилася втричi, середня площа фермерського господарства становить 70 га, а приватно-одноосiбного — 5 га. Ось цi фермерськi та приватно-одноосiбнi господарства, виявляється, виробляють 70% сiльгосппродукцiї.
Ось такi успiхи. А тепер про проблеми. По-перше, районнi сiльськогосподарськi управлiння, якi так i не перетворилися на дорадчi служби, заважають розвиватися сiльському господарству.
По-друге, фермерувати заважає брак доступних довготермiнових кредитiв, вiдсутнiсть спецiалiзованого аграрного банку, погане фiнансування Фонду пiдтримки селянських (фермерських) господарств — у 2001 роцi вiн був профiнансований з Держбюджету лише на 49%. Усе це заважає нарощувати матерiально-технiчне забезпечення: на 100 фермерських господарств, за статистикою, припадає 60 тракторiв i 10 зернозбиральних комбайнiв.
По-третє, нестабiльна, непередбачувана цiнова полiтика. За останнi два мiсяцi закупiвельнi цiни на молоко зменшилися втричi, тодi як цiна кiнцевого продукту не змiнилася (ну що ж, монополiзацiя молокопереробної промисловостi пiшла на користь власникам молокозаводiв). За останнi два мiсяцi вартiсть паливно-мастильних матерiалiв зросла в 1,5 раза, що може призвести до втрат сiльгоспвиробниками до 1 млрд грн.
Ну, виходячи з цього, Iван Томич й оприлюднив програму першочергових дiй очолюваного ним Комiтету Верховної Ради. Результати дiяльностi мають бути вельми цiкавими, оскiльки пропозицiї нагадують одночасне натискування на “газ” та на гальма. Ну от дивiться: усунення монополiзму та розвиток кооперацiї (чом би не створити, наприклад, один великий сiльськогосподарський кооператив?), проведення цiнової полiтики та збiльшення внутрiшнього споживання с.-г. продуктiв (збiльшити внутрiшнє споживання можна або за рахунок збiльшення доходiв населення, або за рахунок зменшення цiн на харчi — останнє навряд щоб знайшло вiдгук у сiльгоспвиробникiв, а перше — навряд чи є реальним). Або отака пропозицiя: захист сiльгоспвиробника вiд iмпорту та вступ до Всесвiтньої органiзацiї торгiвлi (метою якої якраз i є усунення перешкод для iмпорту).
У такому ж дусi були й виступи учасникiв i гостей. Фермер iз Закарпаття Марiя Ковач внесла нову iдею в економiку: цiна товару повинна дорiвнювати ринковiй цiнi плюс гарантований прибуток (я спробував, було, уявити, як це могло б виглядати на практицi, але фантазiї не вистачило). Ще одна пропозицiя — держава повинна зайнятися матерiально-технiчним забезпеченням села: встановити фiксованi цiни на ПММ та квоти на їх споживання. Ну чом би прямо не заявити: давайте повернемося до системи центрального планування та управлiння?
Голова Київської обласної асоцiацiї фермерiв Анатолiй Старунський зробив такий висновок щодо перебiгу аграрної реформи: з часiв СРСР в Українi нiчого, окрiм прапора та гiмну, не змiнилося, ставлення до селян — як до батракiв. Державна влада може знищити на селi будь-яку людину. Ну й знову: проблема цiноутворення, контроль за цiнами.
Анатолiй Старунський укотре озвучив палке бажання фермерiв, аби їм подарували по 50 га землi (цей “подаруночок” тягне на 100 тис. дол.).
Вiктор Квашук iз Кiровоградщини перейнявся проблемами колишнiх колгоспiв: оно прийшли iнвестори i почали захоплювати майно КСП, а керiвники колишнiх КСП користуються їхнiм майном, навiть розпродують його, а орендну плату не платять. Висновок — зробити тотальну перевiрку реформованих господарств!
Ще одну цiкаву iдею запропонував Олександр Гудименко з Чернiгiвщини: дрiбний власник, який годує країну, повинен стати господарем становища! Непогано б це гасло запропонувати втiлити в США, де 10 вiдсоткiв населення отримують 90 вiдсоткiв нацiонального багатства, а отже, i є господарями становища.
А потiм у хiд пiшла “важка артилерiя”. Тут уже без прямої мови не обiйдешся. Вiктор Ющенко (принагiдно зауважимо, що Вiктор Андрiйович — зовсiм не Цицерон, — iнодi його без перекладача важко зрозумiти): “Попри всю турботу держави, ми поки що живi!
Що таке полiтика цiн в умовах ринку? Це — полiтика управлiння попитом i пропозицiєю. Засiяли найбiльшу площу, зiбрали врожай, не зробили попиту на ринку — цiна впала за три тижнi. Це яскравий приклад того, як, не розумiючи фiлософiї полiтики цiни (що це таке, знає, мабуть, лише Вiктор Ющенко, а тому зовсiм не дивно, що нiхто її не розумiє. — Ю.М.), ми нiколи не вийдемо до ключових мотивiв розвитку в сiльському господарствi.
Хiба є проблема, якi регулятори стабiлiзують цiни? Нi. Як за два тижнi — два мiсяцi створити попит на продукцiю i втримати цiну? У цьому немає проблеми”.
Балачки про попит/пропозицiю — це чудово. Але чому в програмi “Зерно України’2001”, “освяченiй” пiдписом тодiшнього Прем’єр-мiнiстра Ющенка, мова йшла виключно про пропозицiю — виробництво 40 млн тонн, але не було жодної згадки про попит (куди це зерно потiм подiти?). I цiна на зерно впала саме через це, а не через некомпетентнiсть нинiшнього уряду, для якого в Держбюджетi’2001 (розробленому урядом Ющенка) не було передбачено коштiв для заставної закупiвлi зерна.
Продовжимо цитувати Цицерона Андрiйовича: “Фiнансове забезпечення. Ми повиннi зробити систему мотивiв. Не є проблема грошей — є проблема мотивiв. Включити мотиви”.
Торкнувся Вiктор Ющенко й свого “коника” — порятунку банку “Україна”. Без нього вiн не бачить ефективної системи кредитування сiльського господарства. Проблеми ж банку створили деякi народнi депутати, якi брали кредити i їх не повертали. I взагалi, на думку Вiктора Ющенка, без банку “Україна” у сiльського господарства України немає майбутнього.
Порадував Вiктор Ющенко i такою перспективою: “Зараз у нас є унiкальна можливiсть — головою парламентського комiтету обраний перший фермер країни. Йому чинять шантаж, бiля нього крутять рiзнi затiї i забави. Бiля нього будуть, я цього не хочу, — формуватися немало скандалiв. Але, щоб ви розумiли, — це є боротьба. Це є вашi iнтереси: вiдстоїмо їх — ми зможемо багато чого зробити”.
Власне, не зовсiм зрозумiло: чи то Iван Томич дає пiдстави для шантажування та виникнення скандалiв, чи то шантажування та виникнення скандалiв довкола Iвана Томича є в iнтересах фермерiв?
Потiм виступав Павло Гайдуцький: “Справедливо пiднiмається питання земельних актiв. У нас сьогоднi з’явилася нова хвиля iдей, чи мiркувань, чи думок — кожен розумiє це по-своєму. Якщо узагальнити, то бiльшiсть розумiє так: як би це зробити, аби цей учорашнiй колгосп, який сьогоднi розпайований по майну i по землi, через два-три роки все ж таки оптом перейшов до нього у приватну власнiсть”.
А чому колишнi голови КСП мають розумiти це питання iнакше? Сам Павло Гайдуцький, виступаючи у травнi 2000 року в Мiжнародному центрi перспективних дослiджень, сказав таке (див. “Пропозицiя”, №7, 2000): “Безпрецедентнiсть нашої земельної реформи полягала в тому, що ця приватизацiя була здiйснена в iнтересах колишнiх керiвникiв цих пiдприємств. Фактично сьогоднi у нас 2/3 колишнiх керiвникiв пiдприємств стали власниками i керiвниками приватних пiдприємств, створених на базi КСП. Дуже приємно, що серед них є дуже багато форм — керiвник пiдприємства i його дружина або керiвник пiдприємства i один з його родичiв”.
I ще один конфуз. Павло Гайдуцький: “Багато з вас були за кордоном, i ви знаєте, як фермер у Великiй Британiї чи Америцi везе зерно за 100 км — тiльки на бiржi вiн може продати по такiй цiнi, яка буде найкращою. Тому вiн туди i їде”.
Не їздять британськi чи американськi фермери на бiржi — через бiржi проходить не бiльше 1% зерна. Зерно продається на мiсцевi елеватори або зерновим трейдерам, саме це на Заходi й називається ринком.
Порадував Павло Гайдуцький iще одним: “1 сiчня 2004 року — крайнiй термiн дiї цього закону (“Про фiксований сiльськогосподарський податок.” — Ю.М.) — не за горами. А ситуацiя в сiльському господарствi ще не настiльки тверда, щоб ставити питання про його вiдмiну. Треба домогтися, щоб фiксований податок був подовжений, як мiнiмум, до 2010 року”.
Шкода, що свiтле майбутнє сiльського господарства переноситься на 2010 рiк, адже 2,5 року тому Павло Iванович прогнозував його на 2002–2003 роки: “На думку П.Гайдуцького, “ефективнi змiни” в аграрному секторi в результатi дiї указу вiдбудуться через два-три роки” (газета “День”, 21 грудня 1999 р.).
I, насамкiнець, чудовими перспективами порадував учасникiв i гостей з’їзду Леонiд Козаченко: “Ми завжди орiєнтувалися на валове виробництво продукцiї — в радянськi часи головним показником було збiльшення виробництва. Сьогоднi наша економiка не є дефiцитною, сьогоднi головне питання — ринки продукцiї. Це те, до чого ми нiколи не були готовi i зараз тiльки починаємо думати, що таке є “ринок сiльськогосподарської продукцiї”.
Ми повиннi зрозумiти, що в нас головним цiноутворюючим фактором є не споживання на внутрiшньому ринку, а зовнiшнiй ринок. Уявiть собi: 72% вироблюваного в Українi молока експортується, також експортується 46% виробленого м’яса, 29% пшеницi. При визначеннi внутрiшньої цiни основним чинником виступає свiтова цiна. У нас немає поки що вiдпрацьованого рецепту, як за цих обставин нам конкурувати та захищати внутрiшнiй ринок.
Якщо хтось каже, що треба взяти бюджетнi кошти i збiльшити субсидiї, то я наведу такий приклад: президент США тиждень тому пiдписав указ про видiлення сiльському господарству США для дотацiй 190 млрд дол., з яких 74 млрд дол. буде надано для пiдтримки фермерiв наступного року. Увесь Державний бюджет України становить лише 12 млрд дол. Як знайти правильне рiшення для того, щоб захистити себе вiд падiння цiн на сiльськогосподарську продукцiю, вiд пiдвищення цiн на ресурси? Сьогоднi я не знаю, хто з науковцiв, полiтикiв, активiстiв може придумати правильний рецепт. У цiй ситуацiї найголовнiшим є збереження пiльгового оподаткування”.
Цiкаво жити нині в Українi: аграрна реформа проведена, але нiчого не змiнилося (як “елегантно” висловився Павло Гайдуцький: “Аграрна реформа до недавнього часу йшла повiльно, а потiм прискорено. На жаль, це — реальнiсть, з якою доводиться миритися”), сiльське господарство зростає, а разом iз ним зростає кiлькiсть проблем, на якi нiхто не знає вiдповiдей.

Юрiй Михайлов

Інтерв'ю
Міжнародна насінницька компанія Strube, яка спеціалізується на селекції цукрового буряка, пшениці, жита і ріпаку, в 2017-му відзначає своє 140-річчя. В Україні офіс компанія відкрила в 2008 році. Про
Олексій Сергієнко
«Треба багато вчитися, щоб знати хоч трохи». Цим відомим висловом французького правника, письменника і політичного мислителя Шарля Луї Монтеск’є можна описати діяльність українського експерта з агротехнологічних питань консалтингової... Подробнее

1
0