Силосування може бути якісним та в рази простішим

Для досягнення найкращих результатів під час закладання трав’яного та/або  кукурудзяного силосу фермери щороку вимушені пристосовуватися до погодних умов, балансувати між можливостями технічного забезпечення та враховувати обмежений людський ресурс. Погодьтеся, знайома ситуація… На жаль, на сучасному етапі з цими проблемами стикається майже кожне господарство. У когось це виходить, утім для більшості — такий стан речей «виливається» в неабияку копієчку. Тож, замість того, щоб інвестувати зароблені гроші у свій розвиток та благополуччя утримуваного поголів’я, доводиться «вкладатися» у кормову базу та збільшувати частку покупних кормів.

Практика показує, що навіть за ретельного дотримання техноло­гії якість силосу не завжди буде ідеальною. Доволі часто це є на­слідком недостатньої чисельності польових штамів молочнокислих бактерій. У зв’язку з цим, фахівці радять консервувати кор­мову масу з додаванням силосних консервантів, дозволених до використання і які не володіють негативним впливом на орга­нізм тварин, якість продукції та навколишнє середовище.
До того ж відомо, що із збільшенням терміну зберігання кормової маси без використання консервантів зростають втрати сухої речовини і сирого протеїну¹ . Такі висновки зробили українські науковці з Інституту кормів НААН України, які протягом 2008–2009 рр. проводили дослідження у базовому господарстві Інституту ПП «Радівське». Під час свого дослідження фахівці щомісяця вивчали біохімічні показники якості заготовленого сінажу, вміст сухої речовини, сирого протеїну, легкорозчинної та важкорозчинної фракції сирого протеїну. На підставі отриманих результатів було зроблено висновок, що із збільшенням терміну зберігання сінажу з люцерни без використання консерванту, якість кормової маси суттєво погіршилася.

¹ О. М Курнаєв, канд. с.-г. наук, Інститут кормів НААН України, «Вплив технології заготівлі сінажу на втрати сирого протеїну та його фракційний склад упродовж зберігання» 

А саме: 

• за рік зберігання такого сінажу втрати сухої речовини становили 17,62 %. Причому найбільші втрати СР відбулися у період перших трьох місяців зберігання — 10,25 % абсолютних чи 58,17 % від загальних втрат за річного зберігання;
• за біохімічними показниками якість сінажу також зазнала суттєвих змін. Так, загальна кількість органічних кислот в ньому коливалась в межах 1,98–2,12 %;
• в загальному вмісті органічних кислот, була присутня масляна кислота в кількості 2,5 % на початку зберігання, тоді як через рік зберігання вона сягала 9,91 %. Відбувалися зміни й в співвідношенні молочної та оцтової кислоти. Якщо на початку зберігання частка молочної кислоти була на рівні 67,68 % то через рік вона складала 57,55 %, тобто зменшилась на 10,1 %. Частка оцтової кислоти, навпаки, збільшилася з 21,72 до 29,72 %.

Такі втрати роблять процес заготівлі кормів ірраціональним, а молочний бізнес однозначно збитковим.

Все викладене вище означає, що без силосних добавок, які сприяють досягненню високих показників якості консервованих кормів, обійтися неможливо. Більше того, застосування цих препаратів завжди окупається за рахунок зростання збереження поживної цінності корму, збільшення молочної продуктивності та високого статусу здоров’я дійного стада. Споживаючи більше сухої речовини, корови продукують більше молока (прибавка молока може становити від 0,7 до 2 л від корови на день), а тварини на відгодівлі швидше ростуть.

Тож, яким параметрам має відповідати якісний силос? Як обрати ефективну силосну добавку серед представленого асортименту цих препаратів на сучасному ринку? На які характеристики слід звернути увагу під час її вибору? Спробуємо розібратися в цих важливих питаннях… 

Основи правильного менеджменту силосу

Якісний силос визначається дуже добрим споживанням сухої речовини та відмінною засвоюваністю поживних речовин, сприяє здоров’ю тварин і тим самим покращує молочну продуктивність протягом усього їхнього виробничого життя. Поряд із високою поживністю для силосу велику роль відіграє його аеробна стабільність. Чим краще законсервувався корм, тим стабільнішим він є і тим довше і краще він зберігається. Також важливою характеристикою стабільного корму є низькі втрати поживних речовин під час зберігання та використання.

Рівень забруднення рослинної маси під час її закладання — один із основних факторів, який може погіршити аеробну стабільність силосу. Що більше вона забруднена, то вища ймовірність того, що консервація корму відбуватиметься непрогнозовано. Ми можемо привезти з поля не тільки багато золи, а й велику кількість мікроорганізмів, які викликають процеси небажаного бродіння (клостридії, плісняві гриби, дріжджі та інше). Крім того, на рівень забрудненості можуть вплинути якість роботи техніки, яка задіяна під час заготівлі силосу, а також тривалий термін прив’ялювання.  Слід зазначити, що проблеми з аеробною стабільністю силосу можуть виникнути і пізніше — під час його неправильного зберігання та негерметичного укриття або вже на кормовому столі. Доволі часто приходиться чути від господарств, що корм починає нагріватися вже через кілька годин після змішування. А всі ми знаємо, що аеробне псування (навіть за короткочасної дії повітря) є причиною більшої частини втрат сухої речовини в кормовому матеріалі. Зрозуміло, що згодовування неякісного силосу відобразиться на кількості корму, який зможе спожити корова. Своєю чергою це позначиться на кількості поживних речовин, яку корова засвоїть, і на її молочній продуктивності. Неможливо змусити тварину з’їсти більше, якщо з самого початку силос має низьку якість, — навіть за умов додавання до її раціону різних добавок збільшити споживання СР не вдасться. До того ж,  саме від якості грубих кормів залежить кількісне використання концентратів, яких фермеру доведеться додати для утримання рівня надоїв на певному рівні. 

Проблеми з анаеробною стабільністю силосу можуть виникнути під час його неправильного зберігання та негерметичного укриття або вже на кормовому столі

Проблеми з анаеробною стабільністю силосу можуть виникнути під час його неправильного зберігання та негерметичного укриття або вже на кормовому столі

Говорячи про аеробну стабільність, ми маємо розуміти,  що первинне та вторинне нагрівання — це зовсім різні поняття. Первинне нагрівання — це коли масу ще не загерметизували, і є доступ кисню. У такому випадку зігрівання відбувається внаслідок активності мікрофлори та ферментів рослини. За швидкої герметизації ці процеси сповільнюються, а тепло від первинного зігрівання, залежно від погодних умов, може перебувати у силососховищі ще кілька місяців. На відміну від вторинного зігрівання, таке тепло зникає після виймання силосу. Вторинне нагрівання силосу, як уже було сказано, виникає за умов порушення технології його зберігання, а також за неправильного використання. Після відкриття силососховища повітря отримує вільний доступ до зрізаної поверхні та шарів силосу, що лежать глибше неї,  — такі дії можуть активувати ріст мікроорганізмів, що збереглися у стадії спокою. Передусім це стосується дріжджів і спор або конідій певних пліснявих грибів, що викликають нагрівання та псування силосу. Отже, розкривати силососховище слід поступово, враховуючи добову потребу в силосі господарства. 

Такий же негативний ефект спостерігатиметься за неправильної технології виймання силосу — у такому разі силосна маса матиме неохайний розпушений вигляд, а її монолітність буде порушена (наприклад, із застосуванням грейфера або фронтального навантажувача, що можуть утворити глибокі повітряні канали). Зрозуміло, що вплив зовнішніх факторів на вийняту порцію силосу має бути мінімальним, тому із силососховища його потрібно вибирати так, аби не порушити цієї монолітності.

Сенсорний моніторинг силосу

В контексті збереження якісних характеристик силосу на перший план виступає обов’язкове проведення сенсорного контролю, тобто оцінювати його органолептичні параметри (запах, колір, консистенція). По­тре­ба в про­ве­­­денні та­ко­го аналізу гру­бих кормів обу­мов­ле­на, на­сам­пе­ред, не­га­тив­ним впли­вом не­я­кіс­но­го кор­му на стан здо­ров’я тва­рин. Ос­нов­ною пе­ре­ва­гою сен­сор­но­го ана­­лізу кормів є опе­ра­тивність та просто­­та прове­ден­ня. Крім то­го, сен­сор­ний аналіз не по­тре­бує особливих фінан­со­вих за­трат. Сенсор­ний моніторинг си­ло­су про­во­дять за трьо­ма ос­нов­ни­ми па­ра­ме­т­ра­ми: за­пах, структу­ра, колір.

Оцінюємо запах. Якісний силос має ароматний фруктовий, приємно кислуватий запах (результат молочнокислого бродіння). Запах силосу визначає направленість процесів бродіння та наявність домінуючих кислот.

Запах згірклого молока або тухлих яєць є ознакою наявності масляної кислоти, яку виробляють клостридії. Ці бактерії в анаеробному середовищі перетворюють цукор і протеїн на масляну кислоту та аміак. Наявність у кормі масляної кислоти призводить до підвищення рівня pH, що ще більше сприяє розмноженню бактерій, втрати енергії та зниження вмісту протеїну в силосі. А головне — такий корм є небезпечним для корів.

Різкий запах оцту вказує на те, що силос у своєму складі містить більше оцту. Це пов’язано з наявністю у ньому великої кількості бактерій, що перетворюють цукри в оцтову кислоту. Так відбувається у випадку коли урожай характеризується низьким рівнем цукру або силос заготовили з низькою вологістю. Такий силос вважається поганим за якістю, окрім втрати енергії та зменшення споживання корму через поганий смак нічого хорошого від нього не буде.

Запах гниття — ще одна ознака псування силосу, що пов’язана з вологістю та потраплянням повітря. У разі запущеної гнилі згодовування такого корму тваринам неможливе.

Запах спирту є ознакою анаеробної ферментації дріжджів, які перетворюють цукор на спирт. Така ситуація найчастіше спостерігається у занадто сухих силосних масах, які погано ущільнюються. Через поганий смак такий корм корови споживають неохоче.

Оцінюємо колір. Якщо колір силосу на зрізі більш-менш однаковий (зеленувато-жовте забарвлення характерне для силосу зі злакових трав, жовтувато-буре — для кукурудзяного силосу), то можна зробити висновок, що він має хорошу якість. Брудно-зелений, синій або білий колір вказує на наявність цвілі, яка є ознакою присутності кисню в силосній масі, а отже, і потрапляння повітря. Корм, уражений цвіллю, є небезпечним для тварин. Це і проблеми зі здоров’ям у корів (наприклад, діарея або ураження печінки та нирок), і випадки неплідності, і зменшення виробництва молока та/або середньодобових приростів.

Оцінюємо структуру. В якісному силосі часточки рослин зберігають свою структуру, вони не ослизлі, не мазкі; часточки рослин, окремі листки й суцвіття чітко відокремлюються одне від одного.

КОМЕНТАР КОМПАНІЇ

— На цьогорічній виставці Space ми акцентуємо увагу на біологічних консервантах Josilac^® turbosil G та Josilac^® turbosil М, які призначені для прискорення процесу силосування. За їхнього використання розкривати силос можна вже через 14 днів після його закладання, причому такі скорочені терміни ніяк не впливають на смакові характеристики та поживність корму. 
Взагалі у продуктовому портфелі компанії Josera присутня ціла лінійка біологічних консервантів Josilac^®. На сьогодні ми готові запропонувати сім силосних добавок — всі вони преміальної якос­ті і спеціально розроблені для виробництва поживного корму.  У своєму складі наші консерванти містять живі культури молочнокислих бактерій, що покращують якість силосу та зменшують його втрати. Вся сировина, яку використовує компанія Josera для виготовлення цієї продукції (виготовляється відповідно до системи HACCP), є найвищої якості, а сам процес виробництва постійно контролюється. Кожний біоконсервант має свій особливий склад і специфіку використання (залежно від культур, що силосуються). Незалежно від того, яку культуру силосуватиме господарство, — траву, бобові чи кукурудзу — лінійка біологічних консервантів Josilac^® повністю оптимізована для цього.

• Josilac^® classic. Біологічна силосна добавка для культур, які важко силосуються (такі
  бобові трави як конюшина та люцерна, трави та їхні суміші). Характеризується високою
  концентрацією гомоферментативних молочнокислих бактерій (600 000 КУО/г силосної маси) та ефективних ензимів.
• Josilac^® grass. Призначений для ефективного силосування широкого спектру злакових
  та бобових культур. Містить комбінацію 5 видів гомоферментативних бактерій (300 000 КУО/г силосної маси).
• Josilac^® combi. Біоконсервант для гальмування вторинного нагрівання з подвійною
  дією, яка полягає в зниженні pH та покращенні аеробної стабільності. У його складі
  комбінація гомо- та гетероферментативних молочнокислих бактерій (300 000 КУО/г
  силосуємої маси), завдяки чому має широкий спектр застосування.
• Josiferm^®. Біологічний інокулянт, що забезпечує підвищену аеробну стабільність
  та якість корму, пригнічує ріст цвілі та дріжджових грибів. Містить оптимальну
  комбінацію гомо- та гетероферментативних бактерій (100 000 – 300 000 КУО/г силос-
  ної маси залежно від потреб).
• Josilac^® ferm. Забезпечує ефективний захист проти вторинного нагрівання. Доволі дієвий
  на масі з підвищеним вмістом СР — до 60 %. Містить гетероферментативні молочнокислі
  бактерії (150 000 КУО/г силосної маси), завдяки цьому забезпечує ідеальний
  захист від росту цвілі та дріжджів.
• Josilac^® turbosil G. Призначений для скорочення термінів дозрівання силосної маси
  (до 75%), забезпечує захист від неправильної ферментації та вторинного нагрівання
  силосу. У його складі удосконалена комбінація гомо- та гетероферментативних молочнокислих
  бактерій (250 000 КУО/г силосної маси).
• Josilac^® turbosil М. Нова розробка нашої компанії. Ця силосна добавка призначена
  для прискорення процесу силосування та покращення якості корму. Завдяки спеціальним
  штамам бактерій у її складі (250 000 КУО/г силосної маси), вона дозволяє розкривати
  силос вже через 14 днів, забезпечуючи смачний та поживний корм.

Л. Крюкова, керівник проєкту «Тваринництво та ветеринарія»
https://www.facebook.com/TVmagazine.ua/