Насіння для сівби та його якість

Результати посівної кампанії напряму залежать від якості підготовки посівного матеріалу. Адже відомо, що сівба якісним насінням гарантує отримання сильних дружних сходів рослин, підвищує їх продуктивність і врожайність на 18–20 % і більше.
Для визначення якості насіння застосовують показники, встановлені державним стандартом ДСТУ 2240-93 «Насіння сільськогосподарських культур. Сортові і посівні якості. Технічні умови». Згідно стандарту до показників якості відносяться наступні: сортова чистота (типовість), фізична чистота (вміст насіння основної культури), вологість, схожість. Найбільше значення з них має схожість, яка нормується залежно від певної культури, її мінімальне значення вказане в таблиці. 

Для насіння соняшнику додається ще енергія проростання, а для сортів – маса 1000 насінин. Для озимих культур, які висіваються у рік збирання врожаю, визначається життєздатність, оскільки їх насіння може мати незакінчений період післязбирального дозрівання і низьку лабораторну схожість.

Готуючи посівний матеріал особливу увагу слід звертати на схожість тих культур, які висівають відносно малими погектарними нормами, до них відносяться кукурудза, сорго, соняшник. У разі їх низької схожості отримують зріджені посіви, на яких значно знижується продуктивність і врожайність. При цьому врожай знижується не тільки від зменшення кількості рослин, а й від індивідуальної продуктивності кожної. Тому не слід компенсувати низьку схожість збільшенням норми висіву, як це нерідко застосовується на практиці. 
Окрім чинних (стандартизованих) показників, якість ще рекомендовано визначати за додатковими показниками – це енергія проростання та схожість насіння за холодного пророщування, вирівняність і травмованість насінини, її маса, сила росту. 
Практичне значення серед додаткових показників має схожість насіння, визначена за холодним пророщуванням. Вона визначається за методом, умови якого максимально наближено до польових. 
Також високий рівень кореляції до польової схожості має показник сили росту кукурудзи, який визначається кількістю насінин з довжиною ростків 5 см і більше. За такої довжини проросле насіння швидко до-лає шар ґрунту з глибини заробляння, тому можна отримати швидкі рівномірні сходи. 
Готуючи посівний матеріал слід звертати увагу на те, як він зберігається. Необхідно враховувати рік врожаю посівного матеріалу – у господарствах можуть накопичуватись залишки насіння ярих зернових, зернобобових і олійних культур, у яких в процесі зберігання погіршується якість. 

Стосовно кукурудзи необхідно зважати на те, що її збиральна вологість у 2024 р. була низькою, тому окремі партії закладались на зберігання без термічного сушіння. Також у зимовий період температура повітря була вищою порівняно із багаторічними даними. Аналіз стану різних партій показує, що внаслідок таких обставин посівний матеріал кукурудзи перебував у нестабільному стані, відрізнявся посиленим диханням, втрачав вуглеводи – все це знижувало стійкість і якість насіння. Особливо погіршувалась якість насіння, закладеного зі схожістю на рівні мінімально допустимої (92 %), та вологості на рівні максимально припустимої (14 %). Тому, необхідно частіше контролювати стан посівного матеріалу – його вологість, ураженість хворобами і шкідниками, чистоту і схожість. 
Необхідно враховувати, що найменш стійкими за зберігання є батьківські форми гібридів кукурудзи, особливо самозапилені лінії. Вони мають нижчу біологічну довговічність, схожість та силу росту насіння, тому за ними необхідно вести постійний контроль, обов’язково визначати додаткові показники якості. 
Для того, щоб відібрати для сівби в умовах цього року найбільш якісне і продуктивне насіння гібридів кукурудзи рекомендується провести його оцінку за індексом посівної придатності. Цей індекс включає комплекс показників – вологість, чистоту, рівень травмованості, схожість, енергію проростання і силу росту. Насіння гібридів з високим індексом посівної придатності повинно мати лабораторну схожість 97–100 %, енергію проростання 90–95 %, схожість при холодному пророщуванні (сила росту) 80–85 %. 

У тому разі, коли плануються ранні строки сівби кукурудзи, або збільшена глибина заробляння, рекомендується використовувати насіння з більшою масою 1000 насінин. Помічено, що в межах однієї і тієї ж лабораторної схожості крупніше насіння характеризується підвищеною силою росту в польових умовах, формує більшу масу паростка, тому сходи є більш швидкими і дружними. 
Якість посівного матеріалу згідно процедури його сертифікації визначається в акредитованих випробувальних лабораторіях. Проте у господарствах можна використовувати і визначати ті технологічні показники, які на сьогодні додатково характеризують стан насіння, його якість.

Отже, готуючись до сівби і відбираючи високоякісний посівний матеріал, рекомендуємо: 

• провести передпосівну оцінку схожості насіння тих партій, у яких схожість при закладанні на зберігання знаходилась на мінімально допустимому рівні, незважаючи на те, що термін дії сортових документів ще не закінчився. Прийом дає змогу виявити партії, які передчасно втратили кондиційність за несприятливих умов зберігання;
• визначити схожість насіння кукурудзи, сорго, соняшника, сої за допомогою методу холодного пророщування та за кількістю сильних ростків. Метод дозволяє встановити силу росту насіння, спрогнозувати його польову схожість, правильно розрахувати норму висіву та величину страхової надбавки залежно від глибини загортання насіння;
• у випадку різкого зниження схожості насіння кукурудзи, яке виявлене в період зберігання, доцільно визначити ступінь його вирівняності, провести додаткове сортування і відібрати нестійку дрібнозерну фракцію, яка в першу чергу втрачає схожість в несприятливих умовах зберігання посівного матеріалу;
• обов’язково використовувати хімічну передпосівну обробку насіння з метою захисту від хвороб, шкідників фунгіцидами та інсектицидами, дозволеними до використання в Україні. Ефективним є також сумісне застосування регуляторів росту – стимуляторів і мікроелементів, які крім стимулюючої дії дають можливість зменшувати дози застосування пестицидів на 15–25 %.
   

За матеріалами ДУ «ІНСТИТУТ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР» НААН України