Чуфа – забута й малопоширена. Та дарма…

Малопоширена трав’яниста рослина, яка привертає особливу увагу — це чуфа (Cyperus esculentus L.) або тигровий горіх, смикавець їстівний, земляний мигдаль, сить, зимівник, зулуський горіх, солодкий корінь, бульбова трава… Як тільки не називають цю культуру у світі, вона має солодкі горіхоподібні бульби з високим вмістом поживних і біологічно активних речовин.

Батьківщиною чуфи вважають Північну Африку (район Білого Нілу). Якщо дозволяють умови проростання, рослина зустрічається і в дикому вигляді як бур’ян на вологих піщаних ґрунтах на Півдні Європи, в Малій Азії, Північній та Південній Африці; у Середній Азії, в Іспанії, Португалії та Італії (острів Сицилія), а також на Аравійському півострові. Вже з середини XIX століття, її стали культивувати в Південній Америці та США. У Чилі, Бразилії, США рослину вирощують як корм для тварин. Нині Іспанія є єдиною основною постачальницею чуфи на світовий ринок оскільки використовує технологію механізованого вирощування й збирання цієї культури.

Кущ рослини у висоту сягає 50–80 сантиметрів (все залежить від поживності ґрунту на якому зростає) і складається з вузьких жорстких листків зібраних у пучки. Коренева система добре розвинена, з безліччю тонких кореневищ, на яких утворюється велика кількість (в хороших умовах до тисячі) дрібних довгастих бульбочок довжиною до 3 см і шириною 0,5–1 см. Забарвлення бульбочок від світлого до темно-коричневого з жовтуватим або рожевим відтінком. На поверхні є 3–6 поперечних борозенок. М’якуш білий, солодкуватий на смак, консистенція тверда, хрумка. 

Тонкі прямі, тригранні в перерізі короткі стебла, що ростуть від бульб, несуть численні пучки плоского лінійного жорсткого листя шириною 3–10 мм.
Квітки дрібні, непоказні, двостатеві, зібрані в парасолькове суцвіття, запилюються вітром. У помірних широтах чуфа нормально росте і утворює бульби, але не цвіте.

Чуфа невибаглива до ґрунту, але дає кращий урожай на родючих пухких ґрунтах, воліє сонячні місця та помірні поливи, на перезволожених ґрунтах росте гірше

Чуфа невибаглива до ґрунту, але дає кращий урожай на родючих пухких ґрунтах, воліє сонячні місця та помірні поливи, на перезволожених ґрунтах росте гірше.
 

Бульби чуфи містять 15–36 % жирної олії (ліпідів), до складу якої входить насичені (переважно пальмітинова та стеаринова) жирні кислоти 18% і ненасичені (переважно олеїнова та ліноленова) жирні кислоти 82%, 20–35% крохмалю, 12–28 % цукрів, 5–9% білка, до 24% клітковини, а також ферменти, вітаміни А, С, Е та мікроелементи (магній, кальцій, ферум, фосфор)

У бульбах чуфи виявлено 17 амінокислот: цистеїн, пролін, L-аланін, L-аспарагінова кислота, гліцин, L-глутамінова кислота, аргінін і незамінні амінокислоти: ізолейцин, лейцин, лізин, L-гістидин, L-метіонін, L-теонін, фенілаланін, L-тирозин, L-серин, L-валін. У найбільшій кількості спостерігали наявність глутамінової кислоти. У значних кількостях виявлено аспарагінову кислоту, аргінін, лейцин та серин. 
 

Молоко чуфи вважалося лікарським напоєм, що має високу поживну, енергетичну та діуретичну цінність, позитивно впливає на показники печінки та нирок, отже, має гепато- та нефропротекторні властивості. Воно має солодкий смак, дуже поживне, це енергетичний та сечогінний напій. Містить значну кількість мінеральних речовин (фосфор, калій, кальцій, ферум, магній), а також вітаміни С і Е, вуглеводи, жири та білки. 
З макухи чуфи можна одержати цукор, а також крохмаль або спирт. Крім того, бульби чуфи використовують як ласощі в сирому, вареному чи смаженому вигляді, перемелюють на борошно або готують із них сурогат кави й какао (з пересмажених) або роблять з них освіжувальний напій, який називається молоком чуфи «tigernut milk». В Іспанії напій з бульбочок чуфи називають «horchata de chufa». У Нігерії з бульбочок чуфи готують безалкогольну кунну, а на Сицилії використовують для приготування спиртних напоїв. Чуфа — кондитерська сировина для приготування спеціальних сортів печива й тортів, цукерок, халви та інших солодощів. За своїми смаковими якостями чуфа не поступається мигдалю, арахісу та сої й легко заміняє їх у кондитерських виробах. 

Т. Махова, кандидат с.-г. наук, К. Ведмедева, кандидат біол. наук, О. Якубенко
Інститут олійних культур НААН України